Постанова

від 13.09.2022 по справі 911/3463/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2022 р. Справа№ 911/3463/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 13.09.2022,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 20.06.2022 (повний текст складено 24.06.2022)

у справі № 911/3463/21 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Київській області

2. Селянського (фермерського) господарства "Панчук"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання недійсними наказів та договорів оренди, скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року керівник Обухівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 19.11.2021 за № 56/3-6816вих.21 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Селянського (фермерського) господарства "Панчук", у якому просив суд:

1) визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою:

- № 10-8210/15-14-сг від 20.10.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Тулинської сільської ради Миронівського району. Орієнтовний розмір земельної ділянки 15,6725 га;

- № 10-6346/15-14-сг від 02.10.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Тулинської сільської ради Миронівського району. Орієнтовний розмір земельної ділянки 10,3001 га;

- № 10-6345/15-14-сг від 02.10.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Тулинської сільської ради Миронівського району. Орієнтовний розмір земельної ділянки 33,0000 га;

- № 10-6344/15-14-сг від 02.10.2014 щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої на території Тулинської сільської ради Миронівського району. Орієнтовний розмір земельної ділянки 11,4729 га;

2) визнати недійсними накази Головного управління Держземагентства у Київській області, якими затверджено проекти із землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду строком на 49 років:

- № 10-7636/15-14-сг від 17.10.2014, яким затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222988000:01:001:0096 площею 10,3001 га на території Тулинської сільської ради Миронівського району Київської області;

- № 10-7635/15-14-сг від 17.10.2014, яким затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222988000:03:001:0158 площею 33,0000 га на території Тулинської сільської ради Миронівського району Київської області;

- № 10-7634/15-14-сг від 17.10.2014, яким затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222988000:02:001:0032 площею 11,4729 га на території Тулинської сільської ради Миронівського району Київської області;

- № 10-9348/15-14-сг від 05.11.2014, яким затверджено документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3222988000:03:001:0151 площею 15,6725 га на території Тулинської сільської ради Миронівського району Київської області;

3) визнати недійсними договори оренди земельних ділянок:

- договір оренди № 1136 від 25.03.2015, укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 11,4729 га, кадастровий номер 3222988000:02:001:0032, який 25.03.2015 зареєстрований приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В., номер запису 20281927, скасувавши його державну реєстрацію;

- договір оренди № 1138 від 25.03.2015, укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 10,3001 га, кадастровий номер 3222988000:01:001:0096, який 25.03.2015 зареєстрований приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В., номер запису 20281837, скасувавши його державну реєстрацію;

- договір оренди № 1140 від 25.03.2015 укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 15,6725 га, кадастровий номер 3222988000:03:001:0151, який 25.03.2015 зареєстрований приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В., номер запису 20281611, скасувавши його державну реєстрацію;

- договір оренди № 1133 від 25.03.2015 укладений між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 33,0000 га, кадастровий номер 3222988000:03:001:0158, який 25.03.2015 зареєстрований приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В., номер запису 20280903, скасувавши його державну реєстрацію.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 отримано значні площі земель для ведення фермерського господарства, яке, на думку прокурора, спрямоване на штучне збільшення земельного банку СФГ "Панчук", засновником і керівником якого на даний час є ОСОБА_1 , за спрощеною процедурою, без обов`язкового проведення земельних торгів. У зв`язку з цим прокурор вважає, що оспорювані накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, а договори оренди землі, які зареєстровано приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В.В., укладені всупереч законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.06.2022 у справі №911/3463/21 залишено позов керівника Обухівської окружної прокуратури від 19.11.2021 за № 56/3-6816вих.21 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Селянського (фермерського) господарства "Панчук", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 - ОСОБА_1 , про визнання недійсними наказів та договорів оренди, скасування державної реєстрації без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що прокурором при зверненні до суду із даним позовом не дотримано порядку повідомлення компетентного органу - Миронівської міської ради, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме не направлено відповідного повідомлення про намір вжиття заходів представницького характеру до подання позову, у зв`язку з чим не підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді самостійно за наявності відповідного компетентного органу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу №911/3463 для продовження розгляду до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що прокурор у даному випадку обґрунтовує наявність підстав для звернення з позовом до суду на підставі частини 2 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки уповноважений орган державної влади у спірних правовідносинах одночасно є і відповідачем у справі та видавником оскаржуваного наказу, а інший орган державної виконавчої влади, уповноваженого на захист законних інтересів держави, відсутній. За вказаних обставин, прокурор в силу положень абз. 2 частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор набув статусу самостійного позивача.

Отже, враховуючи, що прокурор не звертався до суду за захистом порушених цивільних прав Миронівської об`єднаної територіальної громади (що також в цілому становить інтерес держави, водночас, не є підставою та обґрунтуванням позову), та не обґрунтовував позов неналежним здійсненням Миронівською міською радою її повноважень щодо захисту інтересів держави, скаржник вважає, що доводи суду щодо невиконання прокурором вимог абз. 4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставними, та такими, що суперечать позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, Селянським (фермерським) господарством «Панчук» подано відзив, у якому відповідач-2 погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність залишення позову прокурора у цій справі без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки продовження розгляду справи становитиме собою порушення прав відповідача-2. У зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, іншими учасниками справи не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

В судові засідання представники відповідача-1 та третьої особи не з`являлись, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується відповідними довідками.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-1 та третьої особи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, звертаючись із позовом до суду, прокурор посилається на те, що після створення СФГ "Панчук" його засновник ОСОБА_1 , як громадянин, отримав чотири земельні ділянки для ведення фермерського господарства, які, на думку прокуратури, фактично використовує СФГ "Панчук".

Прокурор, як позивач, просить визнати недійсними накази, якими гр. ОСОБА_1 затверджено проекти із землеустрою та надано спірні земельні ділянки в оренду, а також визнати недійсними чотири договори оренди землі, які укладені на підставі вказаних наказів, та скасувати їх державну реєстрацію.

Як вбачається із копій оспорюваних наказів, які надав прокурор до позовної заяви, земельні ділянки надані громадянину ОСОБА_1 і стороною спірних договорів оренди також є громадянин ОСОБА_1 .

Прокурор стверджує, що мало місце порушення норм чинного законодавства, оскільки після створення фермерського господарства його засновник, як громадянин, вже не мав права на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства поза конкурсною процедурою.

Прокурор стверджує, що після створення ФГ "Панчук" його засновник отримав чотири спірні земельні ділянки у спрощений спосіб, а не на конкурентних засадах (земельних торгах) що, на думку прокурора, спрямоване на штучне збільшення земельного банку СФГ "Панчук".

Водночас, 24.05.2022 через канцелярію суду від СФГ "Панчук" надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви керівника Обухівської окружної прокуратури.

В обґрунтування свого клопотання відповідач-2 зазначило, що копією листа Миронівської міської ради від 11.11.2021 № 02-37/9736, доданими до нього копіями наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 16-ОТГ від 10.12.2020, додатку до наказу та акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.12.2020, а також пунктом 24 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" підтверджується, що земельні ділянки, які є предметом спору, перебувають у комунальній власності Миронівської міської громади Обухівського району Київської області та вибули з державної власності з 18.12.2020, про що прокуратура була обізнана станом на дату позовної заяви.

За цих обставин відповідач-2 вважає, що саме Миронівська міська рада в особі міського голови є тим компетентним органом, який мав вчиняти дії для захисту інтересів держави (територіальної громади), оскільки він є власником та розпорядником комунального майна та до його повноважень належить право на ініціювання оскарження договору, наказів, іншим чином захисту прав територіальної громади на володіння, користування та розпорядження комунальним майном.

СФГ "Панчук" зауважив, що у матеріалах справи відсутнє будь-яке повідомлення Обухівської окружної прокуратури, адресоване Миронівській міській раді, у якому прокуратура зверталась до органу місцевого самоврядування в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про наявність порушень інтересів держави (територіальної громади).

Так, оскільки прокуратура при зверненні з позовом до суду не зазначила причин неможливості здійснення Миронівською міською радою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, не навела доказів того, що відповідний орган не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом, відповідач-2 вважає, що прокурор не дотримався визначеної статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, що свідчить про відсутність підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 14.10.2014) передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Згідно зі змістом статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на участь прокурора у суді на боці однієї з сторін, як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор, вчиняючи процесуальні дії стає противником чи союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї з сторін відчуття нерівності. Підтримка, що надається прокурором одній зі сторін може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які ймовірно не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або у випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Отже, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України позивачем може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.

За змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 статті 131-1 Конституції України щодо представництва прокурором інтересів держави у судах не може тлумачитись розширено. Отже, прокурор може представляти інтереси держави у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є одним з засад правосуддя.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор, посилаючись на додані до позовної заяви докази, зазначає, що станом на момент видачі ГУ Держземагентства у Київській області спірних наказів "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" від 17.10.2014 № 10-7636/15-14-сг, від 17.10.2014 № 10-7634/15-14-сг, від 17.10.2014 № 10-7635/15-14-сг, від 05.11.2014 № 10-9348/15-14-сг, земельні ділянки площею 10,3001 га (кадастровий номер 3222988000:01:001:0096), площею 11,4729 га (кадастровий номер 3222988000:02:001:0032), площею 33,0000 га (кадастровий номер 3222988000:03:001:0158), площею 15,6725 га (кадастровий номер 3222988000:03:001:0151) - належали до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, які розташовані на території Тулинської сільської ради Миронівського району Київської області, розпорядником яких було ГУ Держземагенства у Київській області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Звертаючись із позовом до суду, прокурор у позовній заяві вказав, що незаконним набуттям Панчуком А.О. в оренду спірних земельних ділянок порушено інтереси держави, адже з державної власності протиправно вибули земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені у статті 14 Конституції України та статті 5 Земельного кодексу України.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

За доводами прокурора, передача спірних земельних ділянок в оренду Панчуку А.О. відбулась внаслідок порушення закону не лише орендарем земельних ділянок, а й органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цими земельними ділянками - реорганізованим ГУ Держземагенгства у Київській області, яке реалізовувало повноваження розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Київської області.

Незаконним набуттям Панчуком А.О. в оренду спірних земельних ділянок, на думку прокурора, порушено інтереси держави, адже з державної власності протиправно вибули земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені у ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

За твердженнями прокурора, звернення до суду із позовом самостійно, в якості позивача, спрямовано на представництво інтересів держави Україна, оскільки в позовній заяві обґрунтовується факт вибуття спірного майна з власності держави без її волі та на підставі незаконних наказів ГУ Держземагенгства у Київській області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Київській області - співвідповідач у справі.

Таким чином, на думку прокурора, вбачалися виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах самостійно.

Водночас, під час підготовки справи до судового розгляду по суті, судом першої інстанції встановлено, що спірні у цій справі земельні ділянки належать до комунальної власності, а їх власником є Миронівська міська рада.

Так, у матеріалах справи міститься копія наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 16-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", відповідно до пункту 1 якого передано Миронівській міській громаді Обухівського району Київської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 860,6228 га, згідно додатку, що є невід`ємною частиною цього наказу, відповідно до акту приймання-передачі.

Згідно з пунктом 2 зазначеного наказу право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, підписаного 18.12.2020 між ГУ Держгеокадастру у Київській області та Миронівською міською радою, копія якого долучена прокурором до позову, ГУ Держгеокадастру у Київській області відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 16-ОТГ від 10.12.2020 передало із державної власності, а Миронівська міська громада Обухівського району Київської області прийняла у комунальну власність Миронівської міської громади Обухівського району Київської області земельні ділянки згідно з додатком, у тому числі земельні ділянки: площею 10,3001 га з кадастровим номером 3222988000:01:001:0096, площею 11,4729 га з кадастровим номером 3222988000:02:001:0032, площею 33,0000 га з кадастровим номером 3222988000:03:001:0158, площею 15,6725 га з кадастровим номером 3222988000:03:001:0151.

Зазначений наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області № 16-ОТГ від 10.12.2020 надано Миронівською міською радою в додаток до листа від 11.11.2021 № 02-37/9736 у відповідь на запит Обухівської окружної прокуратури від 28.10.2021 № 56/3-6159вих.21 щодо надання інформації про сплату орендної плати за користування спірними у цій справі земельними ділянками.

Державний реєстратор Миронівської міської ради 22.01.2021 Степаненко А.В. провела державну реєстрацію права власності на вказані вище земельні ділянки за Миронівською міською радою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується отриманими на запит суду Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.06.2022 № 303015334, № 303015043, № 303015524 та № 303015457.

Слід зазначити, що 27.05.2021 набрав чинності Закон України №1423-ІХ від 28.04.2021 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким внесено зміни до Земельного кодексу України.

Зокрема, розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Отже, з набранням чинності Законом України № 1423-ІХ від 28.04.2021 у держави (в особі її органів) відсутні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, щодо яких видано оскаржувані у цій справі накази.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до суду з цим позовом 22.11.2021, про що свідчить дата подання письмової кореспонденції для пересилання на поштовому конверті, у якому відповідний позов надійшов до Господарського суду Київської області, тобто після внесення зазначених вище змін до Земельного кодексу України. У зв`язку з цим суд вважає, що спірні вимоги прокурора повинні бути скеровані на захист прав та інтересів особи, яка, відповідно до закону, у разі наявності законних підстав для задоволення відповідного позову, зможе розпоряджатися відповідними земельними ділянками.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено, зокрема, такі правові висновки. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Верховний Суд констатує, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах.

При цьому, з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, вбачається, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Дотримання порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надає можливість спростувати стверджуване порушення інтересів держави або самостійно звернутись до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Незважаючи на ту обставину, що прокурор до звернення з цим позовом до суду, будучи обізнаним (з листа Миронівської міської ради від 11.11.2021 № 02-37/9736) про передачу спірних земельних ділянок у комунальну власність Миронівської міської територіальної громади, в порушення вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не направив відповідного повідомлення до компетентного органу - Миронівської міської ради - до подання позову в порядку, передбаченому вказаною нормою.

Прокурор фактично не надав Миронівській міській раді можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

При цьому слід зазначити, що запит Обухівської окружної прокуратури від 28.10.2021 № 56/3-6159вих.21 щодо надання інформації про сплату орендної плати за користування спірними у цій справі земельними ділянками, адресований Миронівській міській раді, неможливо віднести до дій прокурора щодо повідомлення про звернення до суду у визначеному законом порядку.

З огляду на викладене, доводи прокурора стосовно наявності у нього законних підстав для представництва інтересів держави у цій справі шляхом звернення з позовом самостійно відхиляються, оскільки недотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з наведеними вище висновками Великої Палати Верховного Суду, не підтверджує наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді самостійно за наявності відповідного компетентного органу.

Таким чином, суд першої інстанції після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів обґрунтовано установив відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна заява керівника керівник Обухівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 19.11.2021 за № 56/3-6816вих.21 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Селянського (фермерського) господарства "Панчук" про визнання недійсними наказів та договорів оренди, підлягає залишенню без розгляду.

Так, статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 20.06.2022 у справі №911/3463/21 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга як необґрунтована не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.06.2022 у справі №911/3463/21 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 20.06.2022 у справі №911/3463/21 залишити без змін.

Матеріали справи №911/3463/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 17.10.2022.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка