Постанова

від 20.06.2022 по справі 353/1027/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 353/1027/21

Провадження № 22-ц/4808/637/22

Головуючий у 1 інстанції МОТРУК Л. І.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Возняк В.Д.

з участю ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2022 року ухвалине у складі судді Мотрук Л.І. у м.Тлучач у справі за позовом ОСОБА_1 до Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району № 53 від 05.11.2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , допущення до виконання трудових обов`язків на посаду вчителя молодших класів в Нижнівському ліцеї Тлумацької міської ради Івано-Франківської області та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дня допуску до виконання трудових обов`язків,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району № 53 від 05.11.2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , допущення до виконання трудових обов`язків на посаду вчителя початкових класів в Нижнівському ліцеї Тлумацької міської ради Івано-Франківської області та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дня допуску до виконання трудових обов`язків.

Позовна заява обгрунтована тим, що вона з 16серпня 1989року перебуває у трудових відносинах з Нижнівським ліцеєм Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області на посаді вчителя початкових класів. 04.11.2021 року її було ознайомлено з повідомленням №132 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, в якому повідомлялося про те, що з 08.11.2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників закладів освіти, окремо посилаючись на наказ МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профiлактичним щепленням» вiд 04.10.2021 року №2153 та пункту 41-6 Постанови КМУ вiд 09.12.20 №1236 та просили до 05.11.2021 року надати документ, який підтверджує наявність профiлактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання. Повідомлялось також, що у випадку не подання одного з зазначених документів, її з 08.11.2021 року будуть відсторонювати вiд роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України «Про захист населення вiд інфекційних хвороб». 05.11.2021 року директором Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області підписано наказ № 53 «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників Нижнівського ліцею та його філії», відповідно до якого, її з 08.11.2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати як невакцинованого працівника. Стверджує, що 08.11.2021 року нею особисто в руки було передано директору Нижнівського ліцею, а також 07.11.2021 року відправлено рекомендованим листом з описом вкладення такий же лист повідомлення, у якому вона повідомила, що запитувана останнім інформаціє є медичною таємницею та не заперечувала щодо її медичного огляду, у разі наявності сумнівів щодо її стану здоров`я у директора ліцею. Зазначала, що медичне щеплення проводиться виключно за згодою особи та вакцинація чи її відсутність не є виконанням трудових обов`язків. Вважає, що оскаржуваний наказ є незаконним, оскільки суперечить трудовому, цивільному та медичному законодавству, а також порушує її конституційні права. Просила визнати незаконним та скасувати наказ Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району № 53 від 05.11.2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , допустити до виконання трудових обов`язків на посаду вчителя молодших класів в Нижнівському ліцеї Тлумацької міської ради Івано-Франківської області та виплатити середнію заробітку плату за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дня допуску до виконання трудових обов`язків.

Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 53 від 05.11.2021 року «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників Нижнівського ліцею та його філій» , в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили.

Зобов`язано Нижнівський ліцей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення 08 листопада 2021 року до часу фактичного виконання цього судового рішення, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

У задоволенніпозовноївимогипро допущення до виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 на посаду вчителя початкових класів в Нижнівському ліцеї Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області відмовлено.

Стягнуто з Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн сплаченого нею судового збору та в користь Державного бюджету України 908 (дев`ятсот вісім) грн судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду представник Нижнівськоголіцею Тлумацькоїміської радиІвано-Франківськогорайону Івано-Франківськоїобласті Грижак М.В. подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Вказує, що Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. До даного переліку підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічноїі загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, заклад: спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Зокрема, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказ МОЗ № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. В матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування. Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання. Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку і відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті є не дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше і встановлено законодавством. Нижнівський ліцей Тлумацької міської ради, видавши оспорюваний наказ, застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством. Таким чином, директор Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 .

У квітні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи подані апелянтом вважає їх необґрунтованими. Зокрема вказує, що незважаючи на незаконність дій відповідача, 05 листопада 2021 року відповідачем підписано наказ № 53 «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників Нижнівського ліцею та його філій» відповідно до якого ОСОБА_1 , відсторонено від роботи без збереження заробітної плати як невакцинованого працівника. Підстава відсторонення - повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 04.11.2021 №122. 08 листопада 2021 р. також було складено акт №134 про відмову від підписання наказу «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників Нижнівського ліцею та його філій». Накази МОЗ №2153, на який посилається відповідач, є підзаконним актом, і має відповідати законам України та Конституції України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник заперечили доводи апеляційної скарги Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, рішення суду першої інстанції важають законним та обґрунтованим, винисеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просять залишити його без змін.

Представник Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області у встановленому законом порядку повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, проте у судове засідання не з`явився, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення судової повістки не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно вимог ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач не могла відмовитися чи ухилитися від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, оскільки таке щеплення не набуло статусу обов`язкового профілактичного. Крім того, суд також звернув увагу і на те, що зміст деяких положень оскаржуваного наказу № 53 від 05.11.2021 року про відсторонення позивача від роботи не відповідає фактичним обставинам спірних правовідносин, а також деяким нормам трудового законодавства. Оскаржуваний наказ було винесено директором Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області 05.11.2021 року, тобто за три дні до набрання чинностінаказу МОЗУкраїни від 04.10.2021 року № 2153. Тобто, станом на 05.11.2021 року не існувало жодних законних підстав для винесення наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи та він мотивований нормами, які ще не набрали чинності станом на дату його винесення. Згідно оскаржуваного наказу позивач була відсторонена «на час відсутності щеплення від СОVID-19», хоча таке щеплення відповідно донаказу МОЗ України від 04.10.2021 року №2153є обов`язковим лише на період дії відповідного карантину та в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень. Вищевказані недоліки у наказі про відсторонення від роботи додатково свідчать про порушення прав позивача на працю.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що ОСОБА_3 , призначено на посаду вихователя групи продовженого дня Нижнівської середньої школи ім. М.В. Сабат з 15.08.1989 року, що підтверджується копією наказу Тлумацького райво №182-к від 15.08.1989 року (а.с.15), з 01.12.1989 року її переведено на посаду вчителя початкових класів, відповідно до копії наказу Тлумацького райво №384-к від 30.11.1989 року (а.с.16).

Нижнівську загальноосвітню школу I-III ступенів реорганізовано у Нижнівський навчально-виховний комплекс (загально освітня школа I-III ступенів дошкільний навчальний заклад) Тлумацької районної ради на підставі наказу Тлумацького райво №02-5/265 від 26.08.2016 року.

Нижнівський навчально-виховний комплекс (загально освітня школа I-III ступенів дошкільний навчальний заклад) Тлумацької районної ради реорганізовано в опорний заклад освіти Нижнівський ліцей Тлумацької районної ради на підставі рішення сесії Тлумацької районної ради № 408-26/19 від 26.09.2019 року.

Нижнівський ліцей Тлумацької районної ради перейменовано на Нижнівський ліцей Тлумацької міської ради на підставі рішення сесії Тлумацької міської ради № 226-4/2021 від 28.01.2021 року.

У повідомленні Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області №132 від 04.11.2021 року про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, яке підписане директором ліцею ОСОБА_4 зазначено про те, що вчителя початкових класів ОСОБА_1 повідомляють, що з 08.11.2021 року на період дії карантину, встановленого КМ України, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників закладів освіти. На підставі наказу МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профiлактичним щепленням» вiд 04.10.2021 року №2153, пунктом 41-6 Постанови КМУ вiд 09.12.2020 року №1236, просять до 05.11.2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профiлактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказом МОЗ від 16.09.2011 року № 595. Якщо до цієї дати вона не надасть один із зазначених документів, 08.11.2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставістатті 46 КЗпПтаст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року №1645-ІІІ. Інформують також, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже цей період роботодавець не сплачуватиме за неї страховий внесок та соціальне страхування. Період відсторонення без збереження заробітної плати не увійде і до стажу, що дає право на щорічну відпустку (ст.82 КЗпП,ст.9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР). У вищезазначеному повідомленні відсутня відмітка про ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом (а.с.14).

05.11.2021 року директором Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Мирославою Грижак винесено наказ «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників Нижнівського ліцею та його філій». Наказ винесений на виконання постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 20.10.2021 року № 1096, відповідно достатті 46 КЗпП України, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом МОЗ від 04.10.2021 року № 2153. З даного наказу вбачається, що ОСОБА_1 відсторонена від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили. З наказом ОСОБА_1 не була ознайомлена під підпис, проте 08.11.2021 року зробила відмітку «з наказом не погоджуюся», про що є відповідний запис (а.с.13). По даному факту складено акт Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 134 від 08.11.2021 року, який підписаний директором ліцею ОСОБА_5 , головою ПК ОСОБА_6 , заступником з НВР ОСОБА_7 , про те, що 08.11.2021 року о 08 год 25 хв у кабінеті директора ліцею ОСОБА_5 вчителю початкових класів ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись та підписати наказ № 53 від 05.11.2021 року «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників Нижнівського ліцею та його філій». ОСОБА_1 відмовилася від підписання наказу (а.с.22).

07.11.2021 року позивач написала лист-повідомлення, якого 08.11.2021 року передала директору Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області ОСОБА_5 , а також 07.11.2021 року направила його директору рекомендованим листом з описом вкладення такий же лист-повідомлення. В даному листі-повідомленні зазначила, що 04.11.2021 року директор ознайомила її з повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 та посилаючись на чинне законодавство України вказала, що підставою для відсторонення працівників від роботи є відмова або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, проте вакцинація/невакцинація від COVID-19 за своєю суттю та змістом не є медичним оглядом, а тому відсторонення її від роботи з даних підстав є грубим порушенням законодавства про працю та порушує її трудові права. (а.с.37,38).

У якості доказу придатності за станом здоров`я виконувати свої професійні обов`язки позивач долучила до матеріалів позову копію особистої медичної книжки (а.с.39).

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб , наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 №2153.

Згідно з частиною третьоюстатті 2 Закону України «Про освіту»суб`єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Відповідно достатті 26 Закону України «Про освіту»керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України встановлено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництва та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарне стягнення, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Статтею 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності та ін.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції Право на повагу до приватного і сімейного життя , а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731).

Тож у разі виникнення недовіри до вказаного наказу Міністерства охорони здоров`я України та питань щодо його законності, не має бути сумнівів, зважаючи на те, що необхідну процедуру введення його в дію він пройшов.

Відтак, з системного аналізу вищенаведених норм судом встановлено, що обов`язковій вакцинації проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, з працівників із наведеного вище в наказі МОЗ № 2153 переліку, не підлягають лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Встановлено, що позивач зазначила, що щеплення проти гострої респіраторної хвороби Covid-19 не здійснювала, відповідного сертифікату роботодавцю не надала. Крім того вказала, що нею не було надано і відповідний висновок лікаря про тимчасове чи постійне протипоказання до вакцинації.

Одночасно, відповідно до п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України №1236, який набрав чинності з 08.11.2021, саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу , крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу ; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються.

Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відносно тверджень апелянта про незаконність вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України та як наслідок неможливість застосування її положень до спірних правовідносин, то суд зазначає, що дана постанова на момент винесення оскаржуваних наказів та розгляду справи судом, є чинною, а відтак підлягає до застосування на всій території України.

Щодо посилання апелянта про те, що сертифікат вакцинації порушує її право на таємницю про стан здоров`я, лікування, колегія суддів відхиляє дане твердження, оскільки відповідно до ст.40 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я під лікарською таємницею слід розуміти інформацію, яка стала відома медичним працівникам й іншим особам у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків про хворобу, медичне обстеження, огляд і результати, інтимну й сімейну сторони життя громадянина.

Згідно з ст.286 Цивільного кодексу України під лікарською таємницею слід розуміти таємницю про стан здоров`я особи; факт звернення за медичною допомогою; діагноз; інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи.

Сертифікат вакцинації не несе лікарської або медичної таємниці, а є документом, що підтверджує певний факт, а саме: факт вакцинації.

Оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№ 28859/11 і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016 р., з додатковим посиланням).

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України Про захист населення від інфекційних хвороб.

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272):

Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8.

Як вбачається зі змісту оскарженого наказу останній прийнято 05.11.2021, однак ним відсторонено від роботи ОСОБА_1 з 08.11.2021 як працівника, що повинен обов`язково пройти профілактичне щеплення проти COVID-19, та яка відмовляється або ухиляється від проведення таких щеплень, крім випадку наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення про що надано відповідний медичний висновок.

Апеляційний суд аналізуючи часові рамки прийняття даного наказу та відсторонення особи від роботи приходить до висновку, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про визнання незаконним та скасування наказу Нижнівськогї ліцею Тлумацької міської ради, так як винесення такого наказу 05.11.2021 не було передчасним, адже відсторонення відбулося саме з 08.11.2021 року, тобто наказ був відсилочним.

З системного аналізу положень Кодексу законів про працю України, Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 №2153 та постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 20.12.2020 (в редакції, станом на 08.11.2021) встановлено, що працівники, визначені Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, можуть бути відсторонені від роботи виключно у разі не проходження обов`язкової вакцинації чи не надання медичного висновку про наявність протипоказань з 08.11.2021.

Суд зазначає, що положення п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України №1236, яким передбачено обов`язок керівників підприємств, установ та організацій відсторонювати від роботи відповідних працівників набрав чинності з 08.11.2021.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов не вірного висновку про те, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, неправомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Разом з тим передчасним є також рішення суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення заробітної плати підлягають до задоволення, оскільки відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин наслідків, на період відсторонення, робоче місце за працівником зберігається та відсутні підстави для визнання незаконним відсторонення позивача від роботи із зупиненням виплати заробітної плати.

Оскільки суд першої інстанції неповно встановив обставини справи і внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_8 в частині визнати незаконня та скасування наказу Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 53 від 05.11.2021 року «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників Нижнівського ліцею та його філій» , в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили та зобов`язання Нижнівський ліцей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення 08 листопада 2021 року до часу фактичного виконання цього судового рішення, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Згідно зістаттею 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честьі гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на це, не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами державив питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

Колегія судів зазначає, що нормастаті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»покликана захистити здоров`я та життя працівників у зв`язку з ускладненою епідемічною ситуацією, а перебування працівників закладу освіти, які не отримали профілактичні щеплення, в організованих колективах створює ризик виникнення спалахів інфекційних хвороб, що є загрозою для життя та здоров`я не лише учнів, а й членів їхніх сімей та працівників закладів освіти, тобто працівник, який не отримав щеплення, не лише стає потенційно небезпечною для оточення, а й сам піддається підвищеному ризику захворіти, відвідуючи місця масового скупчення людей.

Індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення працівників протиставляється загальному праву (інтересу) інших працівників та їх дітей, які провели щеплення з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я.

Отже, держава, встановивши правило про те, що без щеплень працівник не може бути допущеною до роботи, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх працівників закладу освіти, а й захищає таким чином самого працівника, який не отримала профілактичні щеплення.

З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) працівника від роботи не призвело до порушення конституційного права працівника на працю,яку він може отримати в інших формах підприємств чи установ.

Крім цього позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Наразі немає жодної правової позиції ЄСПЛ щодо відсторонення від роботи працівника у зв`язку з відсутністю в нього щеплення проти гострої респіраторноїхвороби COVID-19, спричиненоїкоронавірусом SARS-CoV-2.

У цьому контексті ЄСПЛ висловлювався лише з процедурних питань. Йдеться про правило №39 Регламенту Суду («interim measures»), яке дозволяє ЄСПЛ негайно вжити тимчасових заходів у разі існування ризику настання непоправного наслідку порушення прав людини.

Так, у серпні 2021 року ЄСПЛ відхилив запит про вжиття тимчасових заходів, поданий 672 французького закону щодо полодження передбачає вимогу про обов`язкову вакцинацію для ряду професій, з подальшим відстороненням від роботи в разі її недотримання (Abgrali and 671 Others, v. France,запит під заявою № 41950/21).

У вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув два запити про вжиття тимчасових заходів, які подані медичними працівниками, щодо їхнього обов`язку вакцинації проти Covid-19 для того, щоб мати змогу продовжувати працювати. Згідно з правилом № 39 Регламенту Суду медики просили застосувати тимчасові заходи та негайно зупинити впровадження закону. Проте ЄСПЛ відхилив ці прохання, аргументуючи задоволення подібних запитів лише у тих випадках, якщо заявники можуть зіткнутися з реальним ризиком нанесення шкоди (Kakaietriand fythersк Greece,запит під заявою № 43375/21, Theofanopoulou and Othersи. Greece,запит під заявою № 43910/21).

Разом із цим частково релевантним у цьому контексті є рішення від 15 березня 2012 року у справі «Соломахін проти України» (Solomakhinи Ukraine, заява № 24429/03), у якому ЄСПЛ сформулював правовий висновок, що обовязкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи,що включає фізичну та психологічну недоторканність особи.

Практики ВерховногоСуду усправах провідсторонення від роботи працівника черзз відсутність щеплення від гострої респіраторної хвороби COV1D- 19, спричинено"коронавірусом SARS-CoV-2, наразі також немає.

При цьому в провадженні Верховного Суду раніше були справи, де позивачі оскаржували обмеження, яких, на їхню думку, зазнають діти у зв`язку з відсутністю щеплень.

Так, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 зазначено, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядався, індивідуальне право (інтерес) батьків дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах, протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах, з метою забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що крім іншого, гарантоване 3, 27 та 49 Конституції України.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

У постанові Верховного суду від 08 лютого 2021 року по у справі № 630/554/19 вказано, що через відмову матері від профілактичного щеплення дитини у зв`язку з недовірою до вакцини, відповідач правомірно відмовив у прийнятті дитини до дитячого навчального закладу без висновку лікарсько-консультативної комісії (за відсутності у дитини щеплень) про можливість завідування дитячого навчального закладу. Оскільки будь-яке право об`єктивно кореспондується з обов`язками, право на дошкільну освіту закон пов`язує з обов`язком проведення профілактичних щеплень, які гарантують безпеку як власне окремій дитині, так і особам, які навколо неї, висновки судів нижчих рівнів про протиправність та неправомірність дій завідувачки дитячого навчального закладу є необгрунтованими і такими, що суперечать закону. Дитина позивача не позбавлена права на освіту і може отримати її в інших формах.

У постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив що відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гіднірть, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна, не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя і здоров`я людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян. Держава, встановивши правило про що щеплена, дитина не може бути допущена до занять, не тільки реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учнів та працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином власне дитину, яка не отримала профілактичних щеплень. З огляду на суспільні інтереси тимчасове відсторонення дитини від занять (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) не призвело до порушення конституційного права на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відсторонення позивача від роботи відбулось з дотриманням вимог закону, та при такому відстроненні відповідачем не було допущеного порушення вимог вищевказаного законодавства.

За змістом п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з допущенням порушення норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову до Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району № 53 від 05.11.2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , допущення до виконання трудових обов`язків на посаду вчителя молодших класів в Нижнівському ліцеї Тлумацької міської ради Івано-Франківської області та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дня допуску до виконання трудових обов`язків.

За змістом ст.382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий судовий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що апеляційний суд зробив висновок про задоволення апеляційної скарги, то сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Керуючись ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційнускаргу представника Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області задовольнити. Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2022 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району № 53 від 05.11.2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , допущення до виконання трудових обов`язків на посаду вчителя молодших класів в Нижнівському ліцеї Тлумацької міської ради Івано-Франківської області та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дня допуску до виконання трудових обов`язків відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Нижнівський ліцей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, (місце знаходження: вул. Дністерська, 9, с. Нижнів, Тлумацька територіальна громада, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 43426270) 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 червня 2022 року.

Судді: В.Д.Фединяк

Л.В.Василишин

І.О.Максюта