Ухвала

від 15.06.2022 по справі 761/29374/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/29374/19

Провадження № 4-с/761/107/2022

У Х В А Л А

16 червня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

при секретарі: Корнійчук Є.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою адвоката Романюка Івана Миколайовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Денавіта», на постанову державного виконавця від 12.10.2021 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №63978933, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приват Банк», головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полісмак Олександр Олександрович,

встановив:

У січні 2022 року адвокат Романюк І.М. звернувся із вказаною скаргою до Шевченківського районного суду м. Києва в інтересах ТОВ «Денавіта», на постанову державного виконавця від 12.10.2021 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №63978933, відповідно до якої просить:

1. Постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмак О.О. про арешт коштів боржника від 12.10.2021 року у виконавчому провадженні №63978933 скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти зараховані на рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 у AT «КБ «Приватбанк», згідно платіжного доручення від 02.11.2021 року №253 в розмірі 360000,00 грн.

2. Зняти арешт з грошових коштів ТОВ «ДЕНАВІТА» код за ЄДРПОУ: 44153928, які зараховані на рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 у AT «КБ «Приватбанк», згідно платіжного доручення від 02.11.2021 року №253 в розмірі 360000,00 грн.

3. Зобов`язати AT «КБ «Приватбанк» здійснити повернення (списання) з рахунку ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 360000,00 грн. на користь отримувача TOB «ДЕНАВІТА», код ЄДРПОУ 44153928, за наступними реквізитами: р/р IBAN НОМЕР_2 в AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Між ТОВ «ДЕНАВІТА» та ФОП ОСОБА_1 на даний час не існує будь-яких договірних відносин.

TOB «ДЕНАВІТА» здійснено помилкове перерахування коштів у розмірі 360000,00 грн. на рахунок НОМЕР_1 , відкритий ФОП ОСОБА_1 у AT «КБ «Приватбанк», що підтверджується платіжним дорученням від 02.11.2021 року №253.

10.11.2021 року TOB «ДЕНАВІТА» направило ОСОБА_1 претензію №04 з вимогою повернути помилково сплачені грошові кошти згідно платіжного доручення від 02.11.2021 року №253.

На адресу, TOB «ДЕНАВІТА» 24.12.2021 року надійшла відповідь на претензію від ОСОБА_1 зі змісту якого вбачається, що він звертався до AT «КБ «Приватбанк» з приводу повернення помилково сплачених грошових коштів однак отримав відмову.

Крім того, стало відомо, що на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 63978933 від 22.12.2020, відкритого на підставі виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва по справі №761/29374/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за розпискою від 29.03.2019 в розмірі 150000,00 євро та судового збору у розмірі 5859,05 грн.

Так, у виконавчому провадженні №6397893 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмак О.О. було винесено постанову про арешт коштів боржника.

На підставі вищевказаної постанови було накладено арешт і на грошові кошти у розмірі 360000,00 грн., які є власністю TOB «ДЕНАВІТА» та знаходяться на рахунку НОМЕР_1 , відкритому ФОП ОСОБА_1 у AT «КБ «Приватбанк».

Вважає, що грошові кошти у розмірі 360000,00 грн. є власністю TOB «ДЕНАВІТА». Одночасно на ОСОБА_1 покладено обов`язок щодо повернення вказаних грошових коштів їх власнику в силу положень ст. 1212 ЦК України. Однак, постанова головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмак О.О. від 12.10.2021 року про арешт коштів боржника унеможливлює виконання ОСОБА_1 зобов`язання перед TOB «ДЕНАВІТА» щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів.

Учасники справи в судове засідання, яке відбулось 17.06.2022 року, на розгляд скарги не з`явились з невідомих суду причин, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

TOB «ДЕНАВІТА» перерахувала кошти у розмірі 360000,00 грн. на рахунок НОМЕР_1 , відкритий ФОП ОСОБА_1 у AT «КБ «Приватбанк», що підтверджується платіжним дорученням від 02.11.2021 року №253.

10.11.2021 року TOB «ДЕНАВІТА» направило ОСОБА_1 претензію №04 з вимогою повернути помилково сплачені грошові кошти згідно платіжного доручення від 02.11.2021 року №253.

На адресу, TOB «ДЕНАВІТА» 24.12.2021 року надійшла відповідь на претензію від ОСОБА_1 зі змісту якого вбачається, що він звертався до AT «КБ «Приватбанк» з приводу повернення помилково сплачених грошових коштів однак отримав відмову.

Відповідно копії документа наявного в матеріалах справи у виконавчому провадженні №6397893 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмак О.О. було винесено постанову про арешт коштів боржника.

Учасниками виконавчого провадження №6397893 зазначені: боржник - ОСОБА_1 ; стягувач - ОСОБА_2 .

За положеннями статті 447 ЦПК України, правом звернутися до суду із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення наділені виключно сторони виконавчого провадження.

Приписами частини третьої статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно зі ст.ст. 76 - 80 ЦПК України докази по справі мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Отже, суд приходить висновку, що особа, яка подала дану скаргу не є суб`єктом оскарження в розумінні статті 447 ЦПК України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади повинні здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6 Конституції).

Україна проголошена демократичною, правовою державою, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 1, ч. 2 ст. 3 Конституції).

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (з наступними змінами) особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Тому, арешт майна, який пов`язаний зі спором про право на це майно, слід розглядати за правилами позовного провадження.

За змістом поданої скарги між сторонами є спір про право власності (користування) на майно, яким є грошові кошти, на яке накладено арешт і таке право право боржника оспорюється ТОВ «Денавіта», а тому у задоволенні скарги на постанову державного виконавця від 12.10.2021 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №63978933 - слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 447 - 453 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Скаргу адвоката Романюка Івана Миколайовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Денавіта», на постанову державного виконавця від 12.10.2021 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №63978933, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приват Банк», головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Полісмак Олександр Олександрович - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.

Суддя: