Рішення

від 15.06.2022 по справі 380/17649/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/17649/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,

представника позивача Жогальської І.Ф.,

представника відповідача Павліша О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: 80753, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Сновичі (далі позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул.Стрийська, 35 (далі відповідач; ГУ ДПС у Львівській області), в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.04.2022, просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090) від 22.10.2020 № 0063864-0422-1319 на суму 21716,29 грн.

Ухвалою від 18.10.2021 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 08.11.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Ухвалою від 11.04.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 21.04.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником будівлі (телятник) сільськогосподарського призначення, веде особисте селянське господарство, використовуючи будівлю телятника у межах цієї форми господарської діяльності як сільськогосподарський товаровиробник і на нього поширюється податкова пільга, передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, яку відповідач протиправно не застосував. Відтак податкове повідомлення-рішення, яким відповідач визначив податкові зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є протиправним та підлягає скасуванню.

28.03.2022 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про те, що позивач у розумінні законодавства є сільськогосподарським товаровиробником, який використовує свої будівлі та споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Отже, при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідач використав визначені Податковим кодексом України джерела податкової інформації про об`єкти оподаткування податком на майно, діяв в межах повноважень та спосіб, визначені Податковим кодексом України, тому підстав для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення немає. Представник відповідача вважає, що платник податку повинен був діяти добросовісно та у випадку необхідності звернутися до контролюючого органу про проведення звірки щодо об`єктів оподаткування податком на майно, надавши для огляду оригінали правовстановлюючих та інших документів, як це передбачено підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки саме в інтересах позивача є підтвердження існування обставин для звільнення від сплати податку на майно.

16.05.2022 представник позивача подала до суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що матеріалами справи підтверджується використання позивачем телятника у сільськогосподарській діяльності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Просила суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На підставі рішення виконавчого комітету Сновицької сільської ради від 19.06.2007 № 33 позивач набув право приватної власності на нежитлову будівлю (телятник) загальною площею 1040,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (арк. справи 12).

22.10.2020 ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0063864-0422-1319 (далі оскаржене податкове повідомлення-рішення), яким визначило позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік у розмірі 21716,29 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють Податковим кодексом України (далі ПК України)

Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з:

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- транспортного податку;

- плати за землю.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України).

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2019) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, який набрав чинності 01.01.2019, внесено зміни до ПК України, якими, серед іншого, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналізуючи наведені вище приписи норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України суд дійшов висновку, що її застосування з 01.01.2019 (спірний період 2019 рік) передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто для застосування наведеної пільги не вимагається доведення факту використання будівлі особою у сільськогосподарській діяльності, натомість важливо, щоб такий об`єкт нерухомості не здавався в оренду, лізинг, позичку. Відтак суд відхиляє доводи відповідача про відсутність доказів щодо використання позивачем спірної нерухомості безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Вирішуючи питання можливості віднесення належної позивачу на праві приватної власності нежитлової будівлі до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, суд зазначає таке.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

Підкласами класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) є: будівлі для тваринництва, будівлі для птахівництва, будівлі для зберігання зерна, будівлі силосні та сінажні, будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, будівлі тепличного господарства, будівлі рибного господарства, будівлі підприємств лісівництва та звірівництва, будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Як встановив суд, позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля (телятник) загальною площею 1040,8 кв. м. за адресою: Львівська обл., Золочівський р-н, с/рада Сновицька, урочище Закарпаття, буд. 6, щодо якої контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання.

Таким чином, оскільки вказана нежитлова будівля (телятник) належить до будівель для тваринництва, то таку можна віднести до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Тут варто додати, що відповідач не надав доказів передачі позивачем означеної будівлі в оренду, лізинг чи позичку.

З приводу того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд зазначає таке.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV вказаного Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що в інших випадках, передбачених вказаним Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.

Суд акцентує увагу на тому, що законодавець з 01.01.2019 уточнив підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Слід зауважити, що встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Суд встановив, що згідно з випискою із погосподарської книги № 3 Сновицької сільської ради за 2016-2020 роки по с. Сновичі Золочівського району Львівської області від 30.04.2020 №228 позивач є головою домогосподарства, за яким рахується житловий будинок 1980 року побудови, земля в особистому користуванні 1,07 га, у тому числі для ведення особистого селянського господарства 0,82 га.

Відповідно до довідки Сновицької сільської ради Золочівського району Львівської області від 19.06.2020 №275 позивач у своєму підсобному господарстві утримує худобу та птицю: ВРХ 1 шт., птиця 10 шт., свиня 2 шт.

У довідці ТзОВ «ЕКОР ТЗ» (код ЄДРПОУ 02973445) вказано, що за період з 01.01.2017 по 28.10.2020 позивач здав на переробку (на давальницьких умовах) зерно гречки у кількості 5,047 (в заліковій вазі) та згідно з видатковими накладними отримав готову продукцію крупу гречану.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції та переробкою власновиробленої сировини на давальницьких умовах, що підтверджує його статус як сільськогосподарського товаровиробника.

Зважаючи на викладене, керуючись правовим регулюванням, чинним станом на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що нежитлова будівля (телятник) загальною площею 1040,8 кв. м. за адресою: Львівська обл., Золочівський р-н, с/рада Сновицька, урочище Закарпаття, буд. 6, є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника. А тому нерухомість за цією адресою не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивач повинен був звернутися до податкового органу про проведення звірки щодо об`єктів оподаткування податком на майно, надавши для огляду оригінали правовстановлюючих та інших документів, як це передбачено підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України, суд відхиляє, оскільки звернення платника податку до контролюючого органу щодо проведення звірки є його правом, нереалізація якого не може позбавляти чи обмежувати гарантоване Конституцією України право особи на звернення до суду.

З огляду на вказані висновки, суд вважає, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, відповідач безпідставно не врахував всіх обставин та протиправно нарахував позивачу податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік у розмірі 21716,29 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 11.10.2021 № 57.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 22.10.2020 № 0063864-0422-1319.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул.Стрийська, 35) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: 80753, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Сновичі) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 24 червня 2022 року.

Суддя Мричко Н.І.