Постанова

від 07.11.2022 по справі 380/17649/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/17649/21 пров. № А/857/11169/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішенняЛьвівського окружного адміністративного судувід 16 червня 2022 року, ухвалене суддею Мричко Н.І. у м.Львові о 11:58, повний текст якого складений 24 червня 2022 року,у справі № 380/17649/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 22.10.2020 № 0063864-0422-1319 на суму 21716,29 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного судувід 16 червня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що підпунктом, шр за пп."ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Водночас зауважує, що існує судове рішення, у якому досліджувалось питання наявності пільг у фізичної особи ОСОБА_2 по належному позивачу об`єкту нерухомості.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення виконавчого комітету Сновицької сільської ради від 19.06.2007 № 33 позивач набув право приватної власності на нежитлову будівлю (телятник) загальною площею 1040,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с. 12).

22.10.2020 Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0063864-0422-1319, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік у розмірі 21716,29 грн.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 22.10.2020 № 0063864-0422-1319 протиправним, звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту10.1.1пункту10.1 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі -ПК України) податок на майно належить до місцевих податків.

Згідно з підпунктом265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК Україниподаток на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК Українивстановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК Україниоб`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктами266.3.1,266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК Українибазою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК Українивстановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК Україниобчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Згідно з підпунктом266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК Україниподаткове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначенихстаттею 10 ПК України. Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннямиБюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.

Водночас, підпунктом266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК Українизакріплено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема, віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та спорудДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку («ж»).

Таким чином, вказаною нормою законодавець передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з прив`язкою до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю - сільськогосподарський товаровиробник, а також його зв`язку з фактом віднесення будівель до певного класу та особливістю експлуатації такі не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто звільняється від оподаткування об`єкт нежитлової нерухомості, який призначений для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, а не який безпосередньо використовуєтьсяу сільськогосподарській діяльності.

Закон не пов`язує належність об`єктів нерухомого майна, до таких, що не є об`єктами оподаткування з їх безпосереднім використанням у своїй діяльності.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від (а) до (л) ) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами (е) та (і) , на відміну від пункту (ж).Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування (д), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу (е), сільськогосподарський товаровиробник (ж), громадські організації інвалідів та їх підприємства (з), релігійні організації (и)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання (ґ), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів (і), будівлі промисловості (є) тощо).

Тобто, закон не обумовлює застосування положень абзацу «ж» пп.266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України щодо звільнення від оподаткування окремих видів нерухомого майна сільгоспвиробників обов`язковим отримання доходу від використання такогомайна в господарській діяльності.

Звідси доводи скаржника, що об`єкт нерухомості має використовуватись у сільськогосподарській діяльності є необґрунтованими та є довільним тлумаченням норм закону.

Додатковою обов`язковою умовою для звільнення від оподаткування є приналежність такого об`єкта сільськогосподарському товаровиробнику.

При цьому, положеннями підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

В наведеному вище визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб.

Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Згідно з абзацом 2 статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Підкласами класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) є: будівлі для тваринництва, будівлі для птахівництва, будівлі для зберігання зерна, будівлі силосні та сінажні, будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, будівлі тепличного господарства, будівлі рибного господарства, будівлі підприємств лісівництва та звірівництва, будівлі сільськогосподарського призначення інші.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля (телятник) загальною площею 1040,8 кв. м за адресою: Львівська обл., Золочівський р-н, с/рада Сновицька, урочище Закарпаття, буд. 6, щодо якої контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання на 2019 рік.

Таким чином, оскільки вказана нежитлова будівля (телятник) належить до будівель для тваринництва, то таку можна віднести до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Судом слушно наголошено на тому, що відповідачем не надано доказів передачі позивачем означеної будівлі в оренду, лізинг чи позичку.

Щодо покликань скаржника на наявність судового рішення, у якому судом наданано правову оцінку обставинам наявності пільг у фізичної особи ОСОБА_2 щодо сплати податку на нерухоме майно по цьому ж об`єкту нерухомості, суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом розгляду у справі №380/2434/20 було застосування пільги, передбаченої приписами пунктом «ж» підпункту266.2.2пункту266.2статті266 ПКу редакції, чинній до 01 січня 2019 року. Також у судовому рішенні суд виснував, що позивач не відноситься у розумінні ПК України до сільськогосподарських товаровиробників.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що законодавець з 01.01.2019 уточнив підпункт «ж» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи та виключив застереження щодо обов`язковості призначення будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників для використання у власній господарській діяльності.

Передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Суд встановив, що згідно з випискою із погосподарської книги № 3 Сновицької сільської ради за 2016-2020 роки по с. Сновичі Золочівського району Львівської області від 30.04.2020 №228 позивач є головою домогосподарства, за яким рахується житловий будинок 1980 року побудови, земля в особистому користуванні 1,07 га, у тому числі для ведення особистого селянського господарства 0,82 га.

Відповідно до довідки Сновицької сільської ради Золочівського району Львівської області від 19.06.2020 №275 позивач у своєму підсобному господарстві утримує худобу та птицю: ВРХ 1 шт., птиця 10 шт., свиня 2 шт.

У довідці ТзОВ «ЕКОР ТЗ» (код ЄДРПОУ 02973445) вказано, що за період з 01.01.2017 по 28.10.2020 позивач здав на переробку (на давальницьких умовах) зерно гречки у кількості 5,047 (в заліковій вазі) та згідно з видатковими накладними отримав готову продукцію крупу гречану.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції та переробкою власновиробленої сировини на давальницьких умовах, що підтверджує його статус як сільськогосподарського товаровиробника, а нежитлова будівля (телятник) загальною площею 1040,8 кв.м за адресою: Львівська обл., Золочівський р-н, с/рада Сновицька, урочище Закарпаття, буд. 6, є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, відтак як наслідок така не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного судувід 16 червня 2022 рокуу справі № 380/17649/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний