Рішення

від 15.06.2022 по справі 914/312/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2022 Справа № 914/312/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНПЕРА ТЕКНОЛОДЖІЗ», м. Львів

до відповідача: фізичної особи-підприємця Подоляна Віктора Сергійовича, м. Львів

про стягнення 26 961,55 грн

за участю представників:

від позивача: Завада Т.Р. - адвокат;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

07.02.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНПЕРА ТЕКНОЛОДЖІЗ», м. Львів до фізичної особи-підприємця Подоляна Віктора Сергійовича, м. Львів про стягнення 26 961,55 грн.

Ухвалою від 11.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 03.03.2022.

Ухвалою суду від 03.03.2022 розгляд справи було відкладено на 11.04.2022.

Ухвалою суду від 11.04.2022 розгляд справи було відкладено на 02.05.2022.

29.04.2022 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Подоляна Віктора Сергійовича надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8778/22 від 29.04.2022).

В судовому засіданні 02.05.2022 було оголошено перерву до 16.05.2022.

16.05.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНПЕРА ТЕКНОЛОДЖІЗ» надійшла відповідь на відзив (вх. №10164/22 від 16.05.2022).

Ухвалою суду від 16.05.2022 розгляд справи було відкладено на 30.05.2022.

30.05.2022 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Подоляна Віктора Сергійовича надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. №11348/22 від 30.05.2022).

Ухвалою суду від 30.05.2022 розгляд справи було відкладено на 09.06.2022.

Ухвалою суду від 09.06.2022 розгляд справи було відкладено на 16.06.2022.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.06.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг у сфері ІТ №2021-18. Вказаний договір було укладено строком на 1 рік. 13.10.2021 відповідач звернувся до позивача із попередженням про розірвання договору з 13.10.2021.

08.11.2021, відповідно до п. 11.9.1. договору, позивач надав відповідачу претензію про компенсацію позивачу 26 685,19 грн виплат, проведених позивачем протягом 3 календарних місяців з дати укладення договору у зв`язку ініціюванням розірвання договору з інших підстав, передбачених п. 11.9. договору. Однак, відповідач вказану суму коштів позивачу не компенсував. За користування чужими коштами відповідачу нараховано 160,11 грн інфляційних, 116,25 грн 3% річних. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 26 961,55 грн та судові витрати.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що 13.10.2021 відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання договору на підставі п. 11.9.1. договору з 13.11.2021, чим спростовується твердження позивача про припинення дії договору з 13.10.2021, оскільки це дата підписання попередження, а датою закінчення договору мало б бути 13 листопада 2021 року. Надалі відповідач надіслав позивачу письмове повідомлення (заяву) про відмову від розірвання договору та продовження договору на тих самих умовах.

З огляду на продовження дії договору до 31.12.21, відповідач продовжував виконувати свої обов`язки по договору, зокрема ним було підписано та надіслано на адресу позивача акт наданих послуг від 01.11.2021 на суму 11 826,00 грн, який отримано позивачем 19.11.2021, акт наданих послуг від 01.12.2021 на суму 5 550,00 грн, який отримано позивачем 19.11.2021, та акт наданих послуг від 04.01.2022 на суму 16 640,80 грн, який отримано позивачем 26.04.2022. Позивач вказані акти не підписав, розрахунок за надані послуги не здійснив. Таким чином, загальна сума заборгованості позивача із урахування інфляційних та процентів становить 38 437,14 грн. 20.04.2022 відповідачем було надіслано на позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою було заявлено про припинення зобов`язання відповідача на суму 26 685,19 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та їх взаємозаліку, а відтак сума боргу позивача перед відповідачем після зарахування становить 11 751,95 грн (38 437,14 - 26 685,19 = 11 751,95). Зважаючи на наведене, заявлена в позовній заяві сума заборгованості є зарахованою в суму заборгованості позивача перед відповідачем в зобов`язанні, в якому саме позивач виступає боржником, а відповідач кредитором. Також відповідач зазначив про безпідставність стягнення з нього 3 960 грн сплаченого ЄСВ, оскільки ні договором, ні законодавством не передбачається такого виду зобов`язання боржника перед кредитором. Таким чином, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онпера Текнолоджіз» (замовник) та фізичною особою-підприємцем Подоляном Віктором Сергійовичем (виконавець) було укладено договір про надання послуг у сфері ІТ №2021-18.

За цим договором виконавець (відповідач) зобов`язувався надавати замовнику, а замовник (позивач) зобов`язується приймати та оплачувати послуги у сфері ІТ.

Згідно п. 11.1. договору, цей договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє протягом 1 (одного) року.

На виконання умов вищевказаного договору, відповідач надав позивачу послуги на загальну суму 37 334,58 грн, що підтверджується підписаними сторонами актом наданих послуг №1 від 30.06.2021 на суму 5 791,52 грн, актом наданих послуг №2 від 30.07.2021 на суму 8 471,57 грн, актом наданих послуг №3 від 31.08.2021 на суму 8 462,10 грн, актом наданих послуг №4 від 30.09.2021 на суму 14 609,39 грн.

Позивач оплатив вартість послуг у розмірі 37 334,58 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №511 від 06.07.2021 на суму 5 791,52 грн, №589 від 05.08.2021 на суму 8 471,57 грн, №647 від 06.09.2021 на суму 8 462,10 грн, №774 від 05.10.2021 на суму 14 609,39 грн.

Пунктом 11.3. договору визначено, що дія договору може бути припинена достроково в односторонньому порядку замовником за умови письмового повідомлення про це іншої сторони не пізніше ніж за 1 місяць до дати такого розірвання. Будь-яка із сторін договору вправі відмовитись від ініційованого нею припинення договору, що проявляється з боку виконавця у формі письмового повідомлення замовника про зміну власного наміру щодо припинення дії договору, а з боку замовника у фактичному продовженні виконання договірних стосунків з попереднім інформування виконавця про вказані наміри замовника будь яким зручним способом.

Відповідно до п. 11.9. договору, сторони погодили, що виконавець наділений правом розірвати договір до закінчення строку на який він укладений у разі протермінування на понад 15 календарних днів замовником покладених на нього обов`язків щодо виплати коштів за сформованими у порядку, визначеному цим договором актів приймання-передачі послуг. За виникнення таких обставин, розірвання договору відбувається в порядку, визначеному у п. 11.3.

Згідно п. 11.9.1. договору, у разі ініціювання виконавцем розірвання договору з інших причин, відмінних від тієї, що вказана у п. 11.9. договору, виконавець зобов`язується компенсувати замовнику у безспірному порядку впродовж 10 робочих днів усі виплати, проведені замовником за цим договором в межах перших трьох календарних місяців, починаючи з дати укладення договору.

Позивачем до позовної заяви долучено попередження від 13.10.2021, згідно з яким відповідачем на підставі пункту 11.9.1. договору про надання послуг у сфері ІТ № 2021-18 від 14.06.2021 було повідомлено позивача про дострокове розірвання договору про надання послуг у сфері ІТ № 2021-18 від 14.06.2021 в односторонньому порядку з ініціативи виконавця з причин, відмінних від тієї, що вказана у пункту 11.9. договору про надання послуг у сфері ІТ № 2021-18 від 14.06.2021 та повідомлено, що договір припиняє свою дію з 13.10.2021.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено копію попередження від 13.10.2021, у якому зазначено, що договір №2021-18 від 14.06.2021 припиняє свою дію з 13.11.2021. Як зазначив відповідач, цим спростовується твердження позивача про припинення дії договору з 13.10.2021, оскільки це дата підписання попередження, а датою закінчення договору мало бути 13.11.2021.

08.11.2021 позивач надав відповідачу претензію про стягнення коштів, що стверджується розпискою відповідача від 08.11.2021. У вказаній претензії позивач просив відповідача у строк не пізніше 10 робочих днів з дня отримання цієї претензії компенсувати на користь позивача усі виплати, проведені позивачем за договором в межах перших трьох календарних місяців, починаючи з дати укладення договору у сумі 26 685,19 грн.

11.11.2021 відповідач надіслав на електронну пошту позивача лист, у якому відповідач повідомив позивача про відмову від розірвання договору в односторонньому порядку та про продовження договору на тих самих умовах.

У відповідь на вказаний лист позивач надіслав на електронну пошту відповідача повідомлення від 12.11.2021, у якому позивач зазначив, що у зв`язку із реалізацією відповідачем свого права на односторонню відмову від договору, такий припинив свою дію з 13.10.2021. Також вказаним повідомленням було зазначено про нікчемність відмови від розірвання договору, оскільки така не породжує будь-яких правових наслідків, не має жодної юридичної сили та відмовлено у підписанні акту від 01.11.2021.

Надалі відповідачем було підписано та надіслано на адресу позивача акт наданих послуг від 01.11.2021 за період з 01.10.2021 по 31.10.2021 на суму 11 826,00 грн, який отримано позивачем 19.11.2021, акт наданих послуг від 01.12.2021 за період з 01.11.2021 по 13.11.2021 на суму 5 550,00 грн, який отримано позивачем 19.11.2021, та акт наданих послуг від 04.01.2022 за період з 14.11.2021 по 31.11.2021 на суму 16 640,80 грн, який отримано позивачем 26.04.2022. Позивачем вказані акти не підписано.

20.04.2022 відповідач надіслав позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій відповідач заявив про припинення його зобов`язань перед позивачем на суму 26 685,19 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

З огляду на те, що відповідач не компенсував позивачу виплати у сумі 26 685,19 грн відповідно до п. 11.9.1. договору добровільно, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 26 685,19 грн основного боргу, 160,11 грн інфляційних, 116,25 грн 3% річних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Як встановлено судом, 14.06.2021 сторонами було укладено договір про надання послуг у сфері ІТ №2021-18, відповідно умов якого відповідач зобов`язувався надавати послуги у сфері ІТ, а позивач зобов`язувався приймати та оплачувати такі послуги. Вказаний договір був укладений сторонами терміном на один рік з моменту його підписання.

Положеннями ч. 1 статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як зазначалося вище, у п. 11.9. договору сторони погодили, що виконавець наділений правом розірвати договір до закінчення строку на який він укладений у разі протермінування на понад 15 календарних днів замовником покладених на нього обов`язків щодо виплати коштів за сформованими у порядку, визначеному цим договором актів приймання-передачі послуг. За виникнення таких обставин, розірвання договору відбувається в порядку, визначеному у п. 11.3.

Водночас, відповідно до вимог п. 11.9.1. договору, у разі ініціювання виконавцем розірвання договору з інших причин, відмінних від тієї, що вказана у п. 11.9. договору, виконавець зобов`язується компенсувати замовнику у безспірному порядку впродовж 10 робочих днів усі виплати, проведені замовником за цим договором в межах перших трьох календарних місяців, починаючи з дати укладення договору.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 ГК України).

Матеріалами справи підтверджується, що 13.10.2021 відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи виконавця з 13.10.2021. Оригінал вказаного листа відповідача оглянуто судом в судовому засіданні. Водночас, відповідач ствердив, що 13.10.2021 відповідач попередив позивача про розірвання договору з 13.11.2021, тобто, за 1 місяць у відповідності до п. 11.3. договору. Однак, відповідачем не долучено до матеріалів справи оригіналу такого попередження, а також доказів надсилання такого попередження (саме в такій редакції) позивачу. Слід також зазначити, що визначений п. 11.3. договору місячний строк стосується попередження замовником (позивачем) виконавця про розірвання договору, та не встановлений для попередження виконавцем замовника.

08.11.2021 позивач надав відповідачу претензію, у якій вимагав сплатити компенсацію в порядку, передбаченому п. 11.9.1. договору.

Зважаючи на те, що вказана претензія позивачем не була відкликана, позивач не повідомляв відповідача про звільнення його від виконання обов`язку, передбаченого п.11.9.1. договору, надаючи відповідачу претензію, позивач погодився із фактом розірвання договору з 13.10.2021 в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 188 ГК України.

Слід також зазначити, що п. 11.3. договору передбачено, що будь-яка із сторін договору вправі відмовитись від ініційованого нею припинення договору.

Як ствердив відповідач, він скористався наданим йому правом відмовитись від розірвання договору та надіслав відмову від розірвання договору в односторонньому порядку, надалі продовжував виконувати умови договору, зокрема надсилав позивачу акти наданих послуг від 01.11.2021, від 01.12.2021, від 04.01.2022.

Однак, як встановлено судом, позивач листом від 12.11.2021 повідомив відповідача, що у зв`язку із реалізацією останнім свого права на односторонню відмову від договору, такий припинив свою дію з 13.10.2021. Також позивачем відмовлено у підписанні акту від 01.11.2021, та надалі не було підписано акти від 01.12.2021 та від 04.01.2022.

З наведеного вбачається, що позивач своїми діями погодився із пропозицією відповідача від 13.10.2021 про розірвання договору з 13.10.2021, а тому у суду відсутні підстави вважити, що договір після 13.10.2021 був продовжений та підлягав до виконання сторонами. З огляду на те, що позивач погодився із пропозицією відповідача про розірвання договору з 13.10.2021, усі подальші дії відповідача щодо відмови від пропозиції про розірвання договору, твердження про виконання ним умов договору, а також непідписання позивачем актів 01.11.2021, від 01.12.2021 та від 04.01.2022, не мають юридичного значення, оскільки договір з 13.10.2021 був припинений.

Таким чином, у зв`язку з припиненням з 13.10.2021 договору з підстав, відмінних від тієї, що вказана у п. 11.9. договору, у відповідача виник обов`язок компенсувати позивачу упродовж 10 робочих днів усі виплати, проведені позивачем за цим договором в межах перших трьох календарних місяців, починаючи з дати укладення договору.

Позивач за договором в межах перших трьох календарних місяців, починаючи з дати укладення договору перерахував відповідачу 5 791,52 грн згідно акту наданих послуг № 1 від 30.06.2021, 8 471,57 грн згідно акту наданих послуг № 2 від 30.07.2021, 8 462,10 грн згідно акту наданих послуг № 3 від 31.08.2021. Таким чином, загальна сума виплат позивача на користь відповідача за розробку програмного забезпечення в межах перших трьох календарних місяців, починаючи з дати укладення договору склала 22 725,19 грн.

Позивачем також зараховано до загальної суми компенсації кошти, які, як ним зазначено у позовній заяві, були сплачені ним замість позивача у якості єдиного соціального внеску за період з червня по серпень 2021 у розмірі 3 960,00 грн згідно платіжного доручення №774 від 05.10.2021.

Однак, як вбачається із призначення платежу платіжного доручення №774 від 05.10.2021, позивач здійснив оплату коштів у сумі 14 609,39 грн згідно акту наданих послуг №4 від 30.09.2021 на суму 14 609,39 грн. У вказаному акті зазначено, що відповідачем було надано послуги ІТ на загальну суму 14 609,39 грн. Водночас, у даному акті не зазначено, що до складу послуг ІТ на загальну суму 14 609,39 грн включено вартість єдиного соціального внеску за період з червня по серпень 2021 у розмірі 3 960,00 грн. Також вказаний платіж був здійснений поза межами перших трьох календарних місяців, починаючи з дати укладення договору.

Таким чином, вимога про стягнення 3 960,00 грн в складі основного боргу є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, передбаченого п. 11.9.1. договору, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу у розмірі 22 725,19 грн, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із простроченням відповідачем оплати здійснених позивачем виплат, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 160,11 грн інфляційних, 116,25 грн 3% річних.

Судом з урахуванням зменшення суми основного боргу до 22 725,19 грн здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних. Після проведеного судом перерахунку розмір 3% річних повинен становити 466,63 грн, розмір інфляційних - 525,32 грн.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 203 ГК України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, за змістом статей 203 ГК України, 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов`язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов`язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку стороною, яка отримала заяву про зарахування. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.

Зарахування є односторонньою угодою, для нього достатньо заяви однієї сторони.

Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов`язання (наприклад, за відсутністю зобов`язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов`язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов`язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду.

Відповідач ствердив, що заборгованість позивача перед відповідачем виникла на підставі актів наданих послуг від 01.11.2021, від 01.12.2021, від 04.01.2022. Однак, як встановлено судом, дії відповідача, які вчинені ним нібито на виконання умов договору після 13.10.2021, не мають жодного юридичного значення, а тому факт одностороннього оформлення відповідачем актів наданих послуг від 01.11.2021, від 01.12.2021, від 04.01.2022 не свідчить про наявність заборгованості позивача перед відповідачем.

З урахуванням того, що між сторонами існує спір щодо наявності обов`язку сплатити здійснені позивачем виплати, надіслання відповідачем повідомлення про можливе зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до закону його обов`язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів відповідно до п. 11.9.1. договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 22 725,19 грн основного боргу, 136,35 грн інфляційних, 98,99 грн 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати (судовий збір) по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Позивачем у позовній заяві було заявлено клопотання про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Представником позивача в судовому засіданні усно заявлено клопотання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. в окремому судовому засіданні після оголошення рішення судом. Також представником відповідача заявлено клопотання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

З огляду на викладене, з метою створення для сторін належних умов для подання доказів на підтвердження своїх доводів щодо належного розміру витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, беручи до уваги клопотання представника сторони, суд вважає за необхідне призначити на 27.06.2022 о 10:45 год. судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу та зобов`язати сторони на протязі 5 днів після ухвалення рішення суду подати суду докази щодо понесених витрат у справі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Подоляна Віктора Сергійовича, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНПЕРА ТЕКНОЛОДЖІЗ», м. Львів, вул. Шевченка, буд. 80А, кв. 2 (ідентифікаційний код 41513958) 22 725,19 грн основного боргу, 136,35 грн інфляційних, 98,99 грн 3% річних, 2 112,82 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Призначити на 27.06.2022 о 10:45 год. судове засідання для вирішення питання про судові витрати. Зобов`язати позивача на протязі 5 днів після ухвалення рішення суду подати письмові докази понесених ним судових витрат, копію таких доказів надіслати відповідачу, докази надіслання надати суду.

5. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 16.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 21.06.2022.

Суддя Мазовіта А.Б.