Постанова

від 07.10.2022 по справі 914/312/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2022 р. Справа № 914/312/22

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Подолян Віктора Сергійовича, б/н та б/д

на рішення Господарського суду Львівської області від 16 червня 2022 року (підписане 21.06.2022), суддя Мазовіта А.Б.

у справі №914/312/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онпера Текнолоджіз», м. Львів

до відповідача Фізичної особи-підприємця Подолян Віктора Сергійовича, м. Львів

про стягнення 26 961,55 грн.

в с т а н о в и в :

03 лютого 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Онпера Текнолоджіз» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Подолян Віктора Сергійовича про стягнення 26 961,55 грн., з яких: 26 685,19 грн. основний борг, 160,11 грн. інфляційні втрати та 116,25 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16 червня 2022 року у справі №914/312/22 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 22 725,19 грн. основного боргу, 136,35 грн. інфляційних втрат та 98,99 грн. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач 13.10.2021 повідомив позивача про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи виконавця, відтак, 08.11.2021 позивач надав відповідачу претензію, у якій вимагав сплатити компенсацію в порядку, передбаченому п.11.9.1 договору. Суд зазначив, що позивач своїми діями погодився із пропозицією відповідача від 13.10.2021 про розірвання договору, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав вважити, що договір після 13.10.2021 був продовжений та підлягав до виконання сторонами, відтак, у зв`язку з припиненням договору з підстав, відмінних від тієї, що вказана у п.11.9 договору, у відповідача виник обов`язок компенсувати позивачу упродовж 10 робочих днів усі виплати, проведені позивачем за цим договором в межах перших трьох календарних місяців, починаючи з дати укладення договору. Поряд з тим, судом встановлено, що як вбачається із призначення платежу платіжного доручення №774 від 05.10.2021, позивач здійснив оплату коштів у сумі 14 609,39 грн. згідно акту наданих послуг №4 від 30.09.2021 на суму 14 609,39 грн., в якому зазначено, що відповідачем надано послуги ІТ на загальну суму 14 609,39 грн., водночас, у даному акті не зазначено, що до складу послуг ІТ на загальну суму 14 609,39 грн. включено вартість єдиного соціального внеску за період з червня по серпень 2021 року у розмірі 3 960 грн., також вказаний платіж здійснений поза межами перших трьох календарних місяців, починаючи з дати укладення договору. У зв`язку з наведеним, вимогу про стягнення 3 960 грн. в складі основного боргу суд першої інстанції визнав безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, встановивши, що між сторонами існує спір щодо наявності обов`язку сплатити здійснені позивачем виплати, відтак, надіслання відповідачем повідомлення про можливе зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до закону його обов`язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів відповідно до п.11.9.1 договору. Враховуючи часткове задоволення позову щодо стягнення основного боргу, суд також здійснив перерахунок і 3% річних та інфляційних втрат, та дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач Фізична особа-підприємець Подолян Віктор Сергійович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16 червня 2022 року у справі №914/312/22 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що судом помилково встановлено дату припинення договору 13 жовтня 2021 року, оскільки у повідомленні відповідач зазначав про розірвання договору з 13 листопада 2021 року, також зазначає, що таке повідомлення позивач отримав наручно. Одночасно апелянт наголошує, що в подальшому ним надіслано позивачу заяву про відмову від розірвання договору, у зв`язку з чим, вважає такий чинним, відтак, вважає наявним обов`язок позивача оплатити надані відповідачем послуги за актами від 10 листопада, 10 грудня 2021 року та 06 січня 2022 року. Поряд з тим, апелянт вказує про наявність підстав для зарахування заявленої в позові суми заборгованості в погашення заборгованості позивача перед відповідачем за надані послуги за договором.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що позивач 13 жовтня 2021 року отримав від відповідача попередження про розірвання договору з причин, відмінних від тієї, що передбачена п.11.9 договору та припинення дії договору з 13 жовтня 2021 року. Крім цього, наголошує, що позивач погодився із пропозицією відповідача про розірвання договору, шляхом надання відповідачу претензії про стягнення коштів, відсутні підстави вважати, що договір діяв після 13 жовтня 2021 року. Також позивач зазначає, що відмовився від підписання акту наданих послуг (виконаних робіт) від 01 листопада 2021 року, з огляду на припинення дії договору, що підтверджує відсутність підстав для зарахування однорідних зустрічних вимог.

Ухвалою суду від 08 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі №914/312/22 за апеляційною скаргою ФОП Подоляна В.С. на рішення Господарського суду Львівської області від 16 червня 2022 року.

Ухвалою суду від 29 серпня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.

Заяв про розгляд справи з повідомленням учасників справи у судовому засіданні від сторін до суду не надходило.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онпера Текнолоджіз» (в тексті договору замовник) та Фізичною особою-підприємцем Подоляном Віктором Сергійовичем (в тексті договору виконавець) укладено договір про надання послуг у сфері ІТ №2021-18, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 виконавець зобов`язався надавати замовнику, а останній приймати та оплачувати послуги у сфері ІТ.

Згідно з п.11.1 Договору останній вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє протягом 1 (одного) року.

На виконання умов договору, відповідач надав позивачу послуги на загальну суму 37 334,58 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг, а саме: №1 від 30.06.2021 на суму 5 791,52 грн., №2 від 30.07.2021 на суму 8 471,57 грн., №3 від 31.08.2021 на суму 8 462,10 грн., №4 від 30.09.2021 на суму 14 609,39 грн.

Позивач оплатив вартість послуг в сумі 37 334,58 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №511 від 06.07.2021 на суму 5 791,52 грн., №589 від 05.08.2021 на суму 8 471,57 грн., №647 від 06.09.2021 на суму 8 462,10 грн, №774 від 05.10.2021 на суму 14 609,39 грн.

Поряд з тим, у п.11.3 Договору сторони погодили, що дія договору може бути припинена достроково в односторонньому порядку замовником за умови письмового повідомлення про це іншої сторони не пізніше ніж за 1 місяць до дати такого розірвання. Будь-яка із сторін договору вправі відмовитись від ініційованого нею припинення договору, що проявляється з боку виконавця у формі письмового повідомлення замовника про зміну власного наміру щодо припинення дії договору, а з боку замовника у фактичному продовженні виконання договірних відносин з попереднім (не пізніше ніж за 1 робочий день до настання терміну, обумовленого письмовим попередженням про припинення дії договору) інформуванням виконавця про вказані наміри замовника будь яким зручним способом.

Сторони погодили, що виконавець наділений правом розірвати договір до закінчення строку на який він укладений у разі протермінування на понад 15 календарних днів замовником покладених на нього обов`язків щодо виплати коштів за сформованими у порядку, визначеному цим договором актів приймання-передачі послуг. За виникнення таких обставин, розірвання договору відбувається в порядку, визначеному у п.11.3 (п.11.9 Договору).

Відповідно до п.11.9.1 Договору у разі ініціювання виконавцем розірвання договору з інших причин, відмінних від тієї, що вказана у п.11.9 договору, виконавець зобов`язується компенсувати замовнику у безспірному порядку впродовж 10 робочих днів усі виплати, проведені замовником за цим договором в межах перших трьох календарних місяців, починаючи з дати укладення договору.

Позивачем до позовної заяви долучено попередження від 13.10.2021, згідно з яким відповідачем на підставі пункту 11.9.1 договору про надання послуг у сфері ІТ № 2021-18 від 14 червня 2021 року, повідомлено позивача про дострокове розірвання вказаного договору в односторонньому порядку з ініціативи виконавця з причин, відмінних від тієї, що вказана у п.11.9 договору та повідомлено, що договір припиняє свою дію з 13 жовтня 2021 року.

Поряд з тим, відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено копію попередження від 13.10.2021, у якому зазначено, що договір припиняє свою дію з 13 листопада 2021 року.

08 листопада 2021 року позивач надав відповідачу претензію про стягнення коштів, у якій позивач просив відповідача у строк не пізніше 10 робочих днів з дня отримання претензії компенсувати на користь позивача усі виплати, проведені позивачем за договором в межах перших трьох календарних місяців, починаючи з дати укладення договору у сумі 26 685,19 грн. Отримання відповідачем вказаної претензії підтверджується розпискою останнього від 08 листопада 2021 року.

11 листопада 2021 року відповідач надіслав на електронну пошту позивача лист, у якому відповідач повідомив позивача про відмову від розірвання договору в односторонньому порядку та про продовження договору на тих самих умовах.

У відповідь на вказаний лист позивач надіслав на електронну пошту відповідача повідомлення від 12 листопада 2021 року, в якому зазначив, що у зв`язку із реалізацією відповідачем свого права на односторонню відмову від договору, такий припинив свою дію з 13 жовтня 2021 року. Також вказаним повідомленням було зазначено про нікчемність відмови від розірвання договору, оскільки така не породжує будь-яких правових наслідків, не має жодної юридичної сили та відмовлено у підписанні акту від 01 листопада 2021 року.

В подальшому відповідачем підписано та надіслано на адресу позивача акти наданих послуг:

-від 01 листопада 2021 року на суму 11 826 грн. за період з 01 по 31 жовтня 2021 року, який отримано позивачем 19 листопада 2021 року;

-від 01 грудня 2021 року на суму 5 550 грн. за період з 01 по 13 листопада 2021 року, який отримано позивачем 19 листопада 2021 року;

-від 04 січня 2022 року на суму 16 640,80 грн. за період з 14 по 31 листопада 2021 року, який отримано позивачем 26 квітня 2022 року.

У лютому 2022 року ТзОВ «Онпера Текнолоджіз» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ФОП Подолян Віктора Сергійовича 26 961,55 грн., з яких: 26 685,19 грн. основний борг за договором про надання послуг у сфері ІТ №2021-18 від 14 червня 2021 року, 160,11 грн. інфляційні втрати та 116,25 грн. 3% річних.

Поряд з тим, в процесі розгляду справи судом першої інстанції, 20 квітня 2022 року відповідач надіслав позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій заявив про припинення його зобов`язань перед позивачем на суму 26 685,19 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наведеними вище актами наданих послуг.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, частиною 1 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, у п.11.9 Договору сторони погодили, що виконавець наділений правом розірвати договір до закінчення строку на який він укладений у разі протермінування на понад 15 календарних днів замовником покладених на нього обов`язків щодо виплати коштів за сформованими у порядку, визначеному цим договором актів приймання-передачі послуг. За виникнення таких обставин, розірвання договору відбувається в порядку, визначеному у п. 11.3.

Поряд з цим, пунктом 11.9.1 Договору передбачено, що у разі ініціювання виконавцем розірвання договору з інших причин, відмінних від тієї, що вказана у п.11.9 Договору, виконавець зобов`язується компенсувати замовнику у безспірному порядку впродовж 10 робочих днів усі виплати, проведені замовником за цим договором в межах перших трьох календарних місяців, починаючи з дати укладення договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст.651 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 13 жовтня 2021 року відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи виконавця з 13 жовтня 2021 року. Оригінал вказаного листа відповідача оглянуто судом першої інстанції в судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факту повідомлення позивача про припинення договору з 13 листопада 2021 року, тобто, за один місяць у відповідності до п.11.3 договору, оскільки, відповідачем не подано суду доказів надіслання такого повідомлення (саме в такій редакції) позивачу. Поряд з тим, визначений п.11.3 договору місячний строк стосується попередження замовником (позивачем) виконавця про розірвання договору, та не встановлений для такого попередження з боку виконавця.

Щодо відмови виконавця від ініційованого ним припинення договору, колегія суддів звертає увагу на умови, погоджені сторонами у п.11.3 Договору, а саме: будь-яка із сторін договору вправі відмовитись від ініційованого нею припинення договору, що проявляється з боку виконавця у формі письмового повідомлення замовника про зміну власного наміру щодо припинення дії договору, а з боку замовника у фактичному продовженні виконання договірних відносин з попереднім (не пізніше ніж за 1 робочий день до настання терміну, обумовленого письмовим попередженням про припинення дії договору) інформуванням виконавця про вказані наміри замовника будь яким зручним способом.

Разом з тим, в силу положень ст.188 ГПК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Так, матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем 08 листопада 2021 року претензії позивача про стягнення коштів у безспірному порядку, в якій позивач зазначає про отримання від відповідача попередження про дострокове розірвання договору в одностороннього порядку з ініціативи виконавця з причин, відмінних від тієї, що вказана у п.11.9 договору. У вказаній претензії позивач просив відповідача сплатити компенсацію у відповідності до п.11.9.1 договору. Тобто погодив припинення дії договору з 13 жовтня 2021 року.

Колегія суддів звертає увагу, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено терміну, протягом якого саме виконавець вправі відмовитися від ініційованого ним припинення договору, разом з тим, таке право не може бути реалізоване ним протягом невизначеного проміжку часу, що б суперечило загальним засадам щодо справедливості, добросовісності та розумності.

Разом з тим, враховуючи положення ч.3 ст.188 ГК України, якою передбачено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, реалізація такого права є можливою саме протягом вказаного строку, або ж до дати, з якої виконавець пропонує розірвати договір.

Слід зазначити, що відмова виконавця від ініційованого ним припинення договору після настання дати, з якої виконавець пропонує припинити договір, та після погодження замовником такого припинення і звернення до виконавця з претензією про сплату компенсації за розірвання договору (п.11.9.1 Договору), суперечить загальним засадам щодо справедливості, добросовісності та розумності.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про припинення договору 13 жовтня 2021 року.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів відхиляє твердження скаржника про подальшу дію договору після 13 жовтня 2021 року та надання ним послуг позивачу і обов`язок останнього оплатити такі послуги.

Натомість, у зв`язку з ініціюванням виконавцем розірвання договору з інших причин, відмінних від тієї, що вказана у п.11.9 договору, у відповідача виник обов`язок у відповідності до п.11.9.1 договору, компенсувати позивачу упродовж 10 робочих днів усі виплати, проведені позивачем за договором в межах перших трьох календарних місяців, починаючи з дати укладення договору, що складає 22 725,19 грн. (а саме: 5 791,52 грн. згідно акту наданих послуг №1 від 30.06.2021, 8 471,57 грн. згідно акту наданих послуг №2 від 30.07.2021, 8 462,10 грн. згідно акту наданих послуг №3 від 31.08.2021).

Одночасно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про стягнення 3 960 грн. в складі основного боргу є безпідставною, оскільки вказана сума, що за твердженнями позивача становить вартість єдиного соціального внеску за період з червня по серпень 2021 року не ввійшла до складу послуг ІТ, наданих згідно з актом наданих послуг №4 від 30.09.2021 на суму 14 609,39 грн. Також судом встановлено, що вказаний платіж здійснено поза межами перших трьох календарних місяців, починаючи з дати укладення договору.

В силу положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У претензії позивач просив відповідача сплатити компенсацію за дострокове розірвання договору протягом 10 робочих днів з дня отримання претензії. Остання отримана відповідачем 08 листопада 2021 року, що підтверджується розпискою останнього.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо посилання скаржника на зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів зазначає наступне:

Так, згідно з ст.601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч.3 ст.203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Як правильно визначено судом першої інстанції, умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов`язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про наявність у позивача заборгованості за актами наданих послуг від 01 листопада, 01 грудня 2021 року та від 04 січня 2022 року (підписаними лише з боку відповідача), оскільки судом встановлено факт припинення договору з 13 жовтня 2021 року, у відповідності до обставин, встановлених судом вище.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що складення відповідачем такої заяви (про зарахування зустрічних однорідних вимог) та надіслання позивачу під час розгляду справи в суді першої інстанції, фактично свідчить про визнання відповідачем боргу, стягнення якого є предметом позову у цій справі.

З огляду на наведене, колегія суддів не бере до уваги заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки останнім не доведено існування у позивача боргу за спірними актами, складеними та підписаними в односторонньому порядку відповідачем після припинення дії договору.

Крім того, за змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Правовий аналіз положень статей 599, 610, 611 ЦК України дає підстави для висновку про те, що зобов`язання вважається таким, що припинилося виконанням, проведеним належним чином, лише у разі, якщо воно виконано в повному обсязі у встановлений строк.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунки позивача, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 466,63 грн. 3% річних та 525,32 грн. інфляційних втрат.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 16 червня 2022 року у справі №914/312/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Подолян Віктора Сергійовича без задоволення.

Матеріали справи №914/312/22 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.