Рішення

від 20.06.2022 по справі 924/313/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"21" червня 2022 р. Справа № 924/313/21

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Крамара С.І., судді Заверухи С.В., судді Заярнюка І.В., при секретарі судового засідання Кузиній М.-О.С., розглянувши матеріали

за позовом Державного підприємства Радгоспу "Лісовогринівецький", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області

до 1) Відкритого акціонерного товариства "Хмельницькхлібозахист", м. Хмельницький;

2) Лісовогринівецької сільської ради

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Хмельницький

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , м. Хмельницький

про:

- визнання недійсним рішення Лісовогринівецької сільської ради №3 від 15.04.1998р.;

- визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею площею 0,93 га, серія І-ХМ №000306 від 04.11.1998р.;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:008:1013 площею 0,9322 га;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6825083600:03:008:1013 площею 0,9322 га

Представники сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: не з`явились;

від третьої особи-1: не з`явились;

від третьої особи-2: не з`явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

26.03.2021 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Державного підприємства Радгоспу "Лісовогринівецький", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області до Відкритого акціонерного товариства "Хмельницькхлібозахист", м. Хмельницький та Лісовогринівецької сільської ради про визнання недійсним рішення Лісовогринівецької сільської ради №3 від 15.04.1998р., визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серія І-ХМ №000306 від 04.11.1998р., скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:008:1013 площею 0,9322 га та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6825083600:03:008:1013 площею 0,9322 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 28.09.1951 року Сільськогосподарській артілі (колгоспу) Перемога села Лісові Гринівці Ружичнянського району Кам`янець-Подільської області УРСР була передана в безоплатне і безстрокове користування, тобто довічно, земля в кількості 2628,2га, що підтверджується Державним актом на вічне користування землею колгоспами №536253. Зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою, розташованою на території Хмельницького району навколо сіл Лісові Гринівці та Скаржинці перейшло до позивача в межах відповідно до Державного акту на вічне користування землею колгоспами №536253 в порядку правонаступництва підприємств-попередників. Акцентує, що відповідно до наказу про проведення інвентаризації №2 від 01.02.2018р., позивачем було вирішено провести інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження. Рішенням №12 Лісовогринівецької сільської ради від 29.03.2018 року, позивачу було надано дозвіл на проведення інвентаризації та розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що належить на праві вічного користування позивачу, згідно Державного акту від 28.09.1951 року №536253, орієнтовною площею 2628,2га, однак при проведенні інвентаризації було встановлено, що в Державному земельному кадастрі, всередині географічних координат згідно Державного акту на вічне користування землею колгоспами №536253 від 28.09.1951 року, наявні відомості про державну реєстрацію за відповідачем права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6825083600:03:008:1013 площею 0,9322га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 140309168250, номер запису про інше речове право: 2227727 від 23.08.2013 року), згідно Державного акту на право постійного користування землею, серія та номер: І-ХМ000306 від 04.11.1998 року, виданого на підставі рішення Лісовогринівецької сільської ради народних депутатів від 15.04.1998 року №3, яка повністю входить в межі земельної ділянки якою користується позивач згідно Державного акта на вічне користування землею колгоспами від 28.09.1951р. №536253. Зважаючи на встановлення таких обставин, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 16, 21, 181, 215, 393 ЦК України, ст. ст. 17, 24, 79-1, 92, 116, 125, 141, 142, 149, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. 15 Земельного кодексу Української РСР 1970 року, ст. ст. 4, 19 Земельного кодексу Української РСР 1990 року, ст. ст. 1, 3, 4, 9, 10, 19, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, ст. ст. 1, 6, 9, 16, 24 Закону України Про Державний земельний кадастр, ст. 2 Закону України Про місцеві державні адміністрації.

Ухвалою суду області від 07.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/313/21 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалами суду від 26.05.2021 та від 09.06.2021, занесеними до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.

Ухвалою суду від 02.08.2021 призначено колегіальний розгляд справи №924/313/21 у складі: головуючий суддя Крамар С.І., суддя Грамчук І.В., суддя Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 06.09.2021 справу було прийнято до розгляду у іншому складі суду: головуючий суддя Крамар С.І., суддя Гладій С.В., суддя Заярнюк І.В. та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 08.11.2021, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.11.2021, яке в наступному було відкладено на 14.12.2021.

14.12.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку із неможливістю виконання суддею членом колегії Гладієм С.В. своїх обов`язків.

Ухвалою суду від 15.12.2021 постановлено справу №924/313/21 прийняти до провадження у іншому складі суду: Крамар С.І. - головуючий суддя, суддя Заярнюк І.В., суддя Заверуха С.В., повторно провести підготовче провадження та призначити підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 29.03.2022 суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, відповідно до п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача в попередніх судових засіданнях, у відповіді на відзив від 18.06.2021, письмових поясненнях підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить суд їх задовольнити з обставин викладених в позовній заяві. Зазначає на незаконності рішення Лісовогринівецької сільської ради народних депутатів №3 від 15.04.1998 року, виданому на його підставі Державному акті на право постійного користування землею від 04.11.1998 року та необхідності скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:03:008:1013 та прав постійного користування на неї. Вказує, що позивачем обрано належний спосіб захисту спрямований на відновлення становища, яке існувало до його порушення. Звертає увагу, що пояснювальні записки до річних бухгалтерських звітів не містять точної інформації щодо обліку земель, які були закріплені за Радгоспом „Лісогринівецький, а не які фактично ним використовувались. Акцентує, що право постійного користування земельною ділянкою перейшло до Радгоспу „Лісовогринівецький в порядку правонаступництва у складі іншого майна, в тому числі і об`єктами нерухомого майна.

Відповідач-1 щодо заявлених позовних вимог заперечує, в судовому засіданні та у поданих на адресу суду відзиві від 08.06.2021 та заперечення від 30.06.2021 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх необґрунтованістю та безпідставністю. Заявляє про сплив позовної давності. Вказує на неналежний спосіб захисту позивача який не забезпечить відновлення його порушених прав у випадку визнання їх порушеними. Зазначає, що згідно архівних копій річних бухгалтерських звітів за 1986-1991, 1993-1996 роки не вбачається, що позивач є користувачем земельної ділянки в кількості 2628,2га, оскільки згідно останнього звіту використовував 1595,0га. Звертає увагу, що з 1951 року сплило чимало часу і частина земельної ділянки могла бути передана сусіднім радгоспам для їх потреб. Акцентує, що позивачем не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825083600:03:008:1013 є саме тією, що визначена в державному акті на вічне користування землями колгоспу від 28.09.1951р. №536253. Наголошує, що позивач не реалізував своє право щодо переоформлення за ним права постійного користування земельною ділянкою, наданою сільськогосподарській артілі (колгоспу) „Перемога відповідно до акту. Звертає увагу на неналежності копії Державного акту на вічне користування землями колгоспу від 28.09.1951р. №536253 та сумніву щодо відповідності її оригіналу.

Зазначає, що згідно архівних документів спірну земельну ділянку під зведення складів ядохімікатів було виділено відповідачу - Хмельницькому обласному управлінню по боротьбі з шкідниками „БОАМВ`Е (правонаступник ВАТ „Хмельницькхлібозахист) за рахунок земель колгоспу „Перемога ще у 1954 році згідно рішення Виконавчого комітету Хмельницької обласної Ради депутатів трудящих від 02.09.1954 року.

Звертає увагу, що на спірній земельній ділянці розміщено нерухоме майно склади ядохімікатів та амінкорпус, що збудовані за державні кошти та передані Регіональним відідлення фонду Державного майна України в Хмельницькій області відповідачу-1, а відповідачем прийняті у власність, що підтверджується рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2007 року по справі №11/3236, згідно якого за ВАТ „Хмельницькхлібозахист визнано право власності на дані об`єкти.

Вказує, що відповідач-1 не повинен нести негативні наслідки протиправної поведінки державного органу та його посадових осіб. Так, у випадку встановлення порушення державним органом законодавства, зауважує, що воно знаходиться у причинному зв`язку із неправомірною та недобросовісною поведінкою позивача, оскільки останній не визначив меж земельної ділянки, не присвоїв земельній ділянці кадастровий номер, не обробляв її десятиліттями та не сплачував земельний податок.

Відповідач-2 в судовому засіданні та у поданих відзивах проти позовних вимог заперечує, просить у їх задоволенні відмовити. Наголошує на спливі позовної давності. Звертає вагу, що з дня видачі Державного акту на право вічного користування землею відбулося чотири реорганізації позивача, але жодного разу протягом років не було належним чином переоформлене право користування земельними ділянками. Вважає неналежним та недопустимим копію Державного акту від 28.09.1951р. №536253 в якості доказу.

Зазначає, що наданий позивачем технічний висновок за результатами проведення дослідження земельних ділянок не є доказом, який підтверджує накладення земельних ділянок, оскільки такий факт може підтверджуватися лише висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи.

Акцентує, що Земельний кодекс України в редакції 1990 року не передбачав такого права на землю як право вічного користування.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в письмових пояснення просять суд у позовних вимогах відмовити в повному обсязі. Зазначають, що позивач не довів незаконності рішення Лісовогринівецької сільської ради №3 від 15.04.1998 та Державного акту на право постійного користування землею від 04.11.1998. Вказують, що накладення земельної ділянки може бути вирішене лише за наявності відповідної земельно-кадастрової документації, однак позивач таких документів не надав, а технічний висновок за результатами проведення дослідження не є належним доказом в розумінні ст.76 ГПК України.

Звертають увагу, що 29.10.2013 ОСОБА_1 набув права власності на об`єкти нерухомого майна (приміщення адмінкорпусу, склади), які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6825083600:03:008:1013 належній ВАТ „Хлібозахист, тобто набув права користування земельною ділянкою під об`єктами та для їх обслуговування. 21.05.2021 ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу придбав об`єкти нерухомого майна, що належали ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_1 є ще власником незавершеного будівництва (складські та офісні приміщення) в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:03:008:1013. За таких обставин треті особи вказують, що позивач фактично оспорює їх право на земельні ділянки, які знаходяться під належним їм нерухомим майном на праві користування на підставі закону. Зазначають на добросовісності набуття третіми особами права користування земельною ділянкою та на втручання позивача у їх право мирного володіння майном.

Позивач, відповідачі, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явились, повноважних представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції", "Смірнова проти України").

Судом враховано, що з огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням їх складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір і без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права, визначається розумність строку розгляду цієї справи.

Зважаючи на введення на усій території України карантину, а потім воєнного стану, що утруднює реалізацію учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України, дотримуючись принципів господарського судочинства, зокрема, рівності учасників судового процесу та змагальності сторін, суд вважав за необхідне здійснювати розгляд справи в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022.

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка учасників справи не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

- Відкрите акціонерне товариство Хмельницькхлібопродукт зареєстровано за адресою: 29000, м. Хмельницький, вул. Лісогринівецька, буд. 3/1, код ЄДРПОУ 00952864;

- Лісогринівецька сільська рада зареєстрована за адресою: 31340, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, буд. 4.

Відповідно до виписки з протоколу засідання Виконавчого комітету Ружичнянської районної ради депутатів трудящих від 03.07.1951 вирішено затвердити проєкт встановлення зовнішніх меж і розмірів землекористування сільськогосподарської артілі Перемога Лісо-Гринівецької сільради, який передбачає: закріплення на вічно за сільськогосподарською артіллю 2628,24 га землі в межах, вказаних на проєктному плані; залишено серед землекористування сільськогосподарської артілі наступної землі неколгоспного користування: дороги районного значення 37,43 га, землі школи 3,94 га, землі ветпункту 0,65 га, землі одноосібних господарств 1,04 га, землі робітників та службовців 0,60 га. Запропоновано районному відділу сільського господарства виготовити відповідно до затвердженого цим рішенням проєкту встановлення зовнішніх меж і розмірів землекористування сільськогосподарської артілі Перемога державний акт на вічне користування землею (Т.1, стр.19).

28.09.1951 Сільськогосподарській артілі "Перемога" села Лісові Гринівці Ружичнянського району Кам`янець-Подільської області УРСР виконавчим комітетом Ружичнянської районної ради депутатів трудящих видано Державний акт на вічне користування землею колгоспами №536253, згідно з яким за сільськогосподарською артіллю "Перемога" закріплюється в безплатне і безстрокове користування, тобто навічно, земля в кількості 2628,2 га згідно з планом і описом меж. Державний акт № 536253 містить опис меж сільськогосподарської артілі "Перемога" та план земель, переданих у вічне користування сільськогосподарській артілі "Перемога" (Т.1, стр. 96-102).

02 вересня 1954 року прийнято рішення Виконавчого комітету Хмельницької обласної Ради депутатів трудящих №1527/7 Про відведення земельної ділянки Хмельницькому обласному правлінню по боротьбі з шкідниками БОАМВ`Е під будову складів в розмірі 1,0 га, згідно з яким затверджено рішення виконкому Ружичанської районної Ради депутатів трудящих від 23 липня 1954 року Про відведення одного гектара земельної ділянки за рахунок громадських земель колгоспу Перемога с. Л. Гринівці Хмельницькому обласному Управлінню по боротьбі з шкідниками БОАМВ`Е під побудову складів для збереження хімікатів та відведено в постійне користування земельну ділянку в розмірі 1,0 га Хмельницькому обласному Управлінню по боротьбі з шкідниками БОАМВ`Е під побудову складів для збереження хімікатів за рахунок першого поля кормової сівозміни колгоспу Перемога с. Гринівці (Т.2, стр. 96).

Розпорядженням Ради міністрів Української РСР від 03.11.1954 року №1194-р прийнято пропозиції виконкомів обласних Рад депутатів трудящих Ворошиловградської, Дніпропетровської, Запорізької, Хмельницької та Сумської областей про відведення підприємствам, установам і організаціям під різні види будівництва і для інших потреб земельних ділянок із земель колгоспів та інших землекористувачів зазначених областей (Т.2, стр. 97).

Згідно додатку до розпорядження №1194-р від 03.11.1954 року, визначено список підприємств, установ та організацій, яким відводяться земельні ділянки, зокрема, Хмельницькому управлінню по боротьбі з амбарними шкідниками (БОАМВ`є) під будівництво ядосховища відводиться 1,0га з земель Колгоспу „Перемога Ружичняняського району Хмельницької області в постійне користування (Т.3, стр. 117).

29.04.1957 постановою бюро Хмельницького обкому КП України і виконкому обласної ради депутатів трудящих №238/39 прийнято пропозиції Ружичнянського райвиконкому та райкому КП України про укрупнення існуючого радгоспу лікарських культур Міністерства охорони здоров`я СРСР за рахунок земель колгоспу "Перемога" с. Лісові Гринівці загальною площею 2628 га орної землі та Староушицького райвиконкому і РК КП України про організацію нового радгоспу лікарських культур на базі земель колгоспу "Шлях Леніна", ім. Орджонікідзе, ім. Сталіна, ім. Котовського з загальною площею орної землі 9973 га. Зобов`язано Староушицький, Ружичнянський райком КП України та райвиконкоми: відведення земель колгоспів для організації нового радгоспу лікарських культур, приєднання земель до існуючого радгоспу лікарських культур проводити на основі добровільної згоди колгоспників за рішенням загальних зборів членів колгоспів з наступним затвердженням облвиконкому і Радою Міністрів УРСР; передачу радгоспам земель, а також майна та інших товаро-матеріальних цінностей колгоспів проводити у відповідності з встановленим Радою Міністрів СРСР порядком (Т.1, стр.92).

Відповідно до Витягу із протоколу загальних зборів колгоспників колгоспу Перемога с. Лісові Гринівці Ружичнянського району від 29.04.1957р. №4, загальними зборами колгоспників колгоспу Перемога с. Лісові Гринівці постановлено перейти в радгосп і передати йому всі землі, закріплені за колгоспом Перемога с. Лісові Гринівці, а також все громадське майно (архівний витяг від 29.10.2008 №01-12/829) (Т.1, стр.21).

Рішенням виконкому Ружичнянської Райради депутатів трудящих від 30.04.1957 року №148 затверджено протокол загальних зборів колгоспників колгоспу Перемога сіл Лісові Гринівці і Скарженці від 29.04.1957 Про перехід колгоспу Перемога в радгосп; припинено діяльність колгоспу Перемога сіл Лісові Гринівці і Скарженці і вирішено рахувати діяльність організованого Хмельницького радгоспу на базі колгоспу Перемога з 30.04.1957, який входить в адміністративне обслуговування Лісово-Гринівецької сільської ради депутатів трудящих. Для припинення діяльності колгоспу Перемога та передачі його майна створено комісію.

Згідно Акту комісії опису і оцінки основних засобів колгоспу Перемога від 20.05.1957 станом на 01.05.1957 року для передачі його Хмельницькому радгоспу Лікростресту Міністерства охорони здоров`я СРСР, комісія визначила вартість основних засобів.

Відповідно до Акту від 23.05.1957 року про передачу від колишнього колгоспу Перемога села Лісові Гринівці Ружичнянського району Хмельницькому радгоспу Лікростресту Міністерства охорони здоров`я СРСР земель, комісія склала, що передано всього земель згідно з Держактом 2626,52га та, крім того, землі інших землекористувачів, які знаходяться в межах земель колгоспу, в т. ч. Хмельницького заготзерно склади ядохімікатів 1,00 га.

Вищезазначені акти затверджені рішенням виконкому Ружичнянської Райради депутатів трудящих від 23.05.1957 №188, яким також вирішено рахувати господарсько-фінансову діяльність колгоспу Перемога сіл Лісові Гринівці і Скарженці припиненою з 01.05.1957.

Згідно виписки із Державної земельнокадастрової книги Хмельницького району, наданої позивачем про склад і якість земельних угідь радгоспу „Хмельницький, станом на 01.11.1989р. за радгоспом рахувалось угідь загальною площею 2497га. (Т.2, стр. 123).

Матеріали справи містять рішення ВК Хмельницької обласної Ради депутатів трудящих 1965 року, Рішення Хмельницької районної ради народних депутатів 1992 року та 1999 року про відведення земельних ділянок установам та організаціям за рахунок земель Радгоспу „Лікарські рослини, с. Лісові Гринівці.

Із наданого у матеріали справи рішення Лісовогринівецької сільради №1 від 18.01.1991р. вбачається, що останнім схвалено матеріали інвентаризації земель, розроблені земельною комісією за участю спеціалістів філіалу Інституту "УкрНДІземпроект" згідно з додатками №№1, 2, 3.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991р. №380 підтримано пропозиції Держхімпрому України та Міністерства охорони здоров`я України про передачу спеціалізованих радгоспів по вирощуванню лікарських рослин Українському державно-акціонерному консорціуму "Укрфітотерапія".

Розпорядженням представника Президента України від 27.05.1993р. №221 перереєстровано радгосп лікарських рослин на радгосп "Лісовогринівецький".

Згідно з п. 1.1 статуту радгоспу Лісовогринівецький, затвердженого радою трудового колективу радгоспу 26.05.1993 та зареєстрованого розпорядженням представника Президента України у Хмельницькому районі 27.05.1993 №221, радгосп Лісовогринівецький входить до складу Українського Республіканського державно-акціонерного консорціуму Укрфітотерапія як окрема юридична особа. Майно радгоспу складають його основні і оборотні фонди, закріплені за ним державою і належать йому на правах власності. Форма власності радгоспу - державна (п. 5.1 статуту).

У матеріалах справи наявні річні бухгалтерські звіти фінансово-виробничої діяльності: Хмельницького радгоспу Радлікроспрому за 1986-1991роки, Хмельницького радгоспу „Лікрослин за 1993 року, Хмельницького радгоспу „Лісогринівецький за 1994 -1996 роки, а також рішення виконкому Хмельницької обласної ради депутатів трудящих 1958 року, 1960 року, 1965 року, 1966 року, 1968 року.

Рішенням Виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів від 11 липня 1996 року №1028 Про відведення земельних ділянок підприємствам, організаціям, установам та

товариствам в користування, відведено підприємствам, організаціям та відомства земельні ділянки в користування згідно додатку, в т.ч. Хмельницькій експедиції по захисту хлібопродуктів Хмельницького виробничого об`єднання елеваторної та зернопереробної промисловості під складські приміщення по вул. Лісо-Гринівецькій, 1 0,93га.

03.02.1997 між Хмельницькою міською радою та Хмельницькою експедицією по захисту хлібопродуктів укладено договір на право тимчасового користування землею №48, згідно якого Хмельницька міська рада надала Хмельницькій експедиції по захисту хлібопродуктів в користування на 3 роки земельну ділянку загальною площею 0,93га.

Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №502 від 25.07.1997 року Про приватизацію хлібоприймальних та хлібозаготівельних

підприємств, прийнято рішення про приватизацію державного майна хлібозаготівельних та хлібоприймальних підприємств, наведених в додатку до цього наказу, серед яких Хмельницька

експедиція по захисту хлібопродуктів та Хмельницький комбінат хлібопродуктів.

Згідно наказу Міністерства агропромислового комплексу від 30 січня 1998 року №26, визначено реорганізувати у встановленому порядку Хмельницьку експедицію по захисту хлібопродуктів, перетворивши її у структурний підрозділ Хмельницького комбінату хлібопродуктів.

Рішенням Лісогринівецької сільської ради №3 від 15.04.1998р. Про інвентаризацію земель підприємств, організацій, установ, вирішено: затвердити матеріали інвентаризації та закріпити в постійне користування за Хмельницькою експедицією по захисту хлібпродуктів земельну ділянку площею 0,93га, в т.ч.: забудова 0,12га, двір та площадки -0,16га, інші угіддя 0,66га для обслуговування складських приміщень; видати державний акт на право постійного користування землею.

Згідно інвентаризаційного опису від 01.07.1998р. та відомостей розрахунку відновної вартості основних засобів наданих Державним архівом Хмельницької області, до основних засобів Хмельницької експедиції по захисту хлібопродуктів входили, в т.ч. будівлі ядохімікатів (склади ядохімікатів) 1956, 1963 та 1967 років введення в експлуатацію.

04.11.1998р. Хмельницькій експедиції по захисту хлібопродуктів Лісогринівецькою сільською радою видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ХМ №00306, згідно якого передано в постійне користування землю загальною площею 0,93 га для обслуговування складських приміщень.

23.11.1998р. згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області №790, затверджено план приватизації майна Державного підприємства "Хмельницька експедиція по захисту хлібопродуктів", перетворено Державне підприємство "Хмельницька експедиція по захисту Хлібопродуктів" у Відкрите акціонерне товариство "Хмельницькхлібозахист" та передано нерухоме майно до статутного фонду ВАТ згідно переліку.

Актом передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству „Хмельницькхлібозахист від 23.11.1998 року Регіональне відділення ФДМ України по Хмельницькій області передало у власність ВАТ нерухоме майно: склад ядохімікатів, сторожова будка, желізобетонна огорожа, за адресою об`єкта Лісогринівецька, 1.

У матеріали справи надано копію рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.06.2007р. у справі №11/3236 яким задоволено позов ВАТ „Хмельницькхлібозахист та визнано право власності за ВАТ на будівлі: приміщення адмінкорпусу загальною площею 28 кв.м. та приміщення складу загальною площею 311,5 кв.м., який складається з восьми окремих складських приміщень, які розташовані на земельній ділянці, що надано відповідачу у постійне користування для обслуговування складських приміщень 0,93 га землі в межах згідно з планом землекористування. Судом встановлено, що ВАТ „Хмельницькхлібозахист засноване відповідно рішення Регіонального відділення фонду державного майна України у Хмельницькій області від 23.11.1998р. №790 шляхом перетворення Державного підприємства „Хмельницька експедиція по захисту хлібопродуктів у ВАТ „Хмельницькхлібозахист та є його правонаступником.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №158-р від 13.04.2007р. державні підприємства, що займаються виробництвом лікарської сировини, в тому числі радгосп "Лісовогринівецький", віднесено до сфери управління Мінагрополітики.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг №245567611 від 23.02.2021р.) 23.08.2013р. на підставі Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності за Лісогринівецькою сільською радою зареєстровано право власності (форма власності комунальна) на земельну ділянку кадастровий номер 6825083600:03:008:1013 площею 0,9322га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 140309168250), номер запису про інше речове право 2227727 від 23.08.2013 року постійне користування земельною ділянкою 0,9322га за право користувачем ВАТ „Хмельницькхлібозахист, згідно Державного акту на право постійного користування землею, серія та номер: І-ХМ000306 від 04.11.1998 року.

Відповідно до довідки Лісовогринівецької сільської ради №393 від 03.06.2013р., об`єкт незавершене будівництво складських та офісних приміщень ВАТ „Хмельницькхлібозахист фактично знаходиться за адресою: вул. Лісова-1, буд. 12/1 с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області.

05.09.2013р. між ВАТ „Хмельницькхлібозахист (далі продавець) та ОСОБА_1 (далі покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва (складські та офісні приміщення) готовністю 32% (надалі об`єкт) (реєстраційний номер договору 1095). Об`єкт розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6825083600:03:008:1013 площею 0,9322га. Відомості про обмеження у використанні даної земельної ділянки не зареєстровані.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.09.2013р. здійснено реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва з місцем розташування - земельна ділянка кадастровий номер 6825083600:03:008:1013; цільове призначення: землі громадської забудови, землі житлової та громадської забудови.

29.10.2013 укладено договір купівлі-продажу (реєстраційний номер договору 1301) між ВАТ "Хмельницькхлібозахист" (надалі продавець) та ОСОБА_1 (надалі покупець) за яким продавець передає у власність покупцю, а покупець набуває у власність приміщення адмінкорпусу загальною площею 28,0кв.м. (надалі - об`єкт), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкт розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6825083600:03:008:1013 площею 0,9322га. Відомості про обмеження у використанні даної земельної ділянки не зареєстровані.

29.10.2013 укладено договір купівлі-продажу (реєстраційний номер договору 1304) між ВАТ "Хмельницькхлібозахист" (надалі продавець) та ОСОБА_1 (надалі покупець), за яким продавець передає у власність покупцю, а покупець набуває у власність приміщення складу, загальною площею 311,5кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Приміщення складу, загальною площею 311,5 кв.м. складається з восьми окремих складських приміщень: площею 41,9 кв.м., площею 39,3 кв.м., площею 29,1 кв.м., площею 26,2 кв.м., площею 50,3 кв.м., площею 30,0 кв.м., площею 65,6 кв.м., 29,1 кв.м. Об`єкт розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6825083600:03:008:1013 площею 0,9322га. Відомості про обмеження у використанні даної земельної ділянки не зареєстровані.

Згідно з наказом Державного підприємства радгосп "Лісовогринівецький" від 01.02.2018 №2 вирішено провести повну інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження.

Рішенням Лісовогринівецької сільської ради від 29.03.2018 №12 вирішено надати дозвіл на проведення інвентаризації та розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що належить на праві вічного користування Радгоспу "Лісовогринівецький" згідно Державного акта на вічне користування землею колгоспами від 28.09.1951р. №536253, орієнтовною площею 2628,2 га, що розташовані на території с. Лісові Гринівці та с. Скаржинці Хмельницького району Хмельницької області.

Листом №3-025-19 від 19.09.2018 Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) направило до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області по справі №686/13875/18 завірену копію Державного акту №536253 від 28.09.1951 на довічне користування землею ДП Радгосп „Лісовогринівецький та повідомило, що Державний акт №536253 від 28.09.1951 знаходиться на відповідальному зберіганні в Міністерстві аграрної політики та продовольства України.

Хмельницький міськрайонний суд рішенням від 06.12.2018 року у справі №686/13875/18 відмовив в задоволенні позову ОСОБА_3 до ДП радгосп Лісогринівецький про визнання недійним державного акту на вічне користування землею колгоспами №536253 з мотивів не доведення позивачем порушення його права.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20.01.2020 року у справі №686/17131/19 відмовлено в позові ОСОБА_4 до ДП радгосп Лісогринівецький про позбавлення права користування деревними насадженнями в межах державного акту, оскільки ДП радгосп Лісогринівецький продовжує користуватись землею та деревними насадженнями у відповідності до Державного акту на вічне користування землею №536253 від 28.09.1951 року, які знаходяться та мають назви: ліс Лісогринівецький, ліс біля урочища Видрові Доли, ліс біля урочища Козярка.

У матеріали справи надано копію рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.11.2020 у справі №924/667/20, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021, яким задоволено позов Державного підприємства Радгосп "Лісовогринівецький", Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Лісові Гринівці до Державного підприємства "Хмельницьке", Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Лісові Гринівці, Хмельницької районної державної адміністрації, м. Хмельницький про визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №354/09-р від 02 квітня 2009 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування ДП "Хмельницьке" на земельні ділянки на території Лісовогринівецької сільської ради; визнання недійсним виданого ДП "Хмельницьке" Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 16,3983 га у межах згідно з планом на території Лісовогринівецької сільської ради, серія ЯЯ №334679 від 30.04.2009; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:04:001:0667 площею 16,3983 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Лісовогринівецька сільська рада та державної реєстрації прав постійного користування земельною ділянкою згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №334679 від 30.04.2009.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.12.2020 року по справі №924/971/20, залишеним постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 року без змін, задоволено позов ДП радгосп Лісогринівецький до ДП Хмельницьке та до Хмельницької РДА, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, про визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №1563/11 від 07 листопада 2011 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування ДП "Хмельницьке" на земельні ділянки на території Лісовогринівецької сільської ради; про визнання недійним виданий державним підприємством "Хмельницьке" Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,6461 га, у межах згідно з планом на території Лісогринівецької сільської ради, серія ЯЯ № 333981 від 05 грудня 2011 року; про скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:03:007:1058, площею 7,6461 га, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький район, Лісогринівецької сільської ради та державну реєстрацію права постійного користування земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №333981 від 05 грудня 2011 року. У постанові, зокрема, зазначено, що відповідачем 1 не спростовано, що ДП радгосп Лісогринівецький є правонаступником колгоспу Перемога та до нього перейшло право користування земельною ділянкою, якою користувались підприємства-попередники.

Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного висновку за результатами проведення Приватним підприємством "Терн Інвест" дослідження земельної ділянки, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Лісогринівецька сільська рада, за межами населених пунктів кадастровий номер 6825083600:03:008:1013, дана земельна ділянка площею 0,9322га згідно зведеного інвентаризаційного плану входить повністю в межі Державного акту на право вічного користування землею колгоспами від 28.09.1951 №536253, площа накладання 0,9322га, процент накладання 100%. Візуалізація накладання земельних ділянок відображена в інвентаризаційному плані.

Листом №03-01/525 від 30.03.2021 Департамент розвитку промисловості та агропромислового комплексу Хмельницької ОДА повідомив, що у відділі у Хмельницькому районі ГУ Дергеокадастру відсутні правовстановлюючі та інші розпорядчі документи на земельні ділянки, що рахувались за ДП Радгосп „Лісовогринівецький. Також, відсутні будь-які записи щодо реєстрації за ДП Радгосп „Лісовогринівецький в Книзі записів державної реєстрації державних актів на право постійного користування землею Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району та інших книгах реєстрації.

21.05.2021 року укладено договір купівлі-продажу (реєстраційний номер договору 792) між ОСОБА_1 (надалі продавець) та ОСОБА_2 (надалі покупець). Відповідно до п.1.1. договору продавець передає у власність (продає), покупець приймає у власність (купує) приміщення адмінкорпусу, загальною площею 28,0 кв.м. (надалі -об`єкт), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та сплачує за нього встановлену цим Договором грошову суму.

Згідно п. 1.2. вказаного договору, відчужуваний об`єкт, розташований на земельній ділянці площею 0,9322 га, кадастровий номер 6825083600:03:008:1013.

Відповідно до п. 1.3. договору, вказане приміщення адмінкорпусу належить продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.10.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Паляницею Л.С. за реєстровим №1301. Право власності зареєстроване 29.10.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №3123565; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 196141268101.

21.05.2021 року укладено договір купівлі-продажу (реєстраційний номер договору 792) між ОСОБА_1 (надалі продавець) та ОСОБА_2 (надалі покупець). Відповідно до п.1.1. договору продавець передає у власність (продає), покупець приймає у власність (купує) приміщення складу, загальною площею 311,5 кв.м. (надалі - об`єкт), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та сплачує за нього встановлену цим договором грошову суму. Приміщення складу, загальною площею 311,5 кв.м. складається з восьми окремих складських приміщень: площею 41,9 кв.м., площею 39,3 кв.м., площею 29,1 кв.м., площею 26,2 кв.м., площею 50,3 кв.м., площею 30,0 кв.м., площею 65,6 кв.м., 29,1 кв.м.

Відповідно до п. 1.2. договору купівлі-продажу відчужуваний об`єкт, розташований на земельній ділянці площею 0,9322 га, кадастровий номер 6825083600:03:008:1013.

Згідно п. 1.3. договору, вказане приміщення складу належить продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.10.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Паляницею Л.С. за реєстровим №1304. Право власності зареєстроване 29.10.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №3126276; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 196325668101.

Листом №21-1410-07/3144 від 01.07.2021р. „Про розгляд адвокатського запиту Мінагрополітики повідомило, що Міністерством не було виявлено у вхідних документах заяву ДП Радгосп „Лісогринівецький №28 від 17.09.2018р. Вказало, що лист №3-025-19 від 19.09.2018р. Міністерством аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) не реєструвався, а оригіналом Державного акту №536253 від 28.09.1951р. на довічне користування землею колгоспами воно не володіє.

Листом Міністерство аграрної політики та продовольства України від 05.07.2021р. щодо виконання вимог ухвали про витребування в Міністерстві Державного акту на право вічного користування землею колгоспами від 28.09.1951 №536253 повідомило, що Мінагрополітики не має можливості подати копію запитуваного державного акта, у зв`язку з його відсутністю. Повідомив, що він може зберігатися в архіві місцевого фонду документації із землеустрою районного (міськрайонного) підрозділу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до висновку експерта №027 від 01.10.2021 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, експерт прийшов до висновку, що не має технічної можливості визнати чи є накладення земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:03:008:1013 на межі земель визначені копією державного акта на вічне користування землею колгоспами №536253 від 28.09.1951 року виданого сільськогосподарській артілі „Перемога в зв`язку з тим, що відсутня документація із землеустрою на підставі якої видавався акт, що унеможливлює відтворення землекористування по координатах зовнішніх меж ділянок. План артілі з державного акту №536253 наданий на дослідження в копії поганої якості, яка не дає можливості визначити масштаб зображення, який є необхідний для трансформації та прив`язки електронного растрового зображення, ідентифікації опорних точок з наступним введенням їх просторових координат, а також не надає можливості визначити значення довжин ліній зовнішніх меж землекористування (через розмитість зображення та часткову відсутність зображення), що не дає можливості відтворити зовнішні межі землекористування сільськогосподарської артілі „Перемога способом векторизації.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Положеннями частини 2 ст. 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 ст. 15 та частини 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Таким чином, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, як зазначено вище, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина 3 статті 41 Конституції України).

Конституційний Суд України у рішенні №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року (справа про постійне користування земельними ділянками) вказав, що інститут постійного користування земельною ділянкою - право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Використання терміну "набувають", що означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь", після набрання чинності статтею 92 Земельного кодексу України 2001 року, свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року.

Водночас передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Відповідна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 29.05.2018 у справі №915/101/15, від 12.06.2018 у справі №916/2948/15, від 04.09.2018 у справах №915/1279/17, №915/1284/17, №915/1283/17, від 05.11.2019 у справі №926/746/19.

Як стверджується з матеріалів справи, позивач Державне підприємство Радгосп Лісогринівецький просить визнати недійсним рішення Лісовогринівецької сільської ради №3 від 15.04.1998 та визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею площею 0,93 га, серія І-ХМ №000306 від 04.11.1998. Вимоги мотивує належністю земельної ділянки ВАТ „Хмельницькхлібозахист (кадастровий номер 6825083600:03:008:1013), яка надана була йому за спірним рішенням у користування, позивачу на праві постійного користування згідно Державного акту на вічне користування землею колгоспами №536253 від 28.09.1951 року.

Відповідно до наданого позивачем технічного висновку за результатами проведення Приватним підприємством "Терн Інвест" дослідження земельної ділянки, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Лісогринівецька сільська рада, за межами населених пунктів кадастровий номер 6825083600:03:008:1013 (об`єкт дослідження земельна ділянка з будівлями) використано координати кутів зовнішніх меж Державного акту на вічне користування землею колгоспами від 28.09.1951 №536253 та площу земельної ділянки 2628,2001га. Дослідження проводилось методом порівняння результатів отриманих шляхом інструментальних спостережень - накладанням координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 6825083600:03:008:1013 на координати кутів зовнішніх меж Державного акту на вічне користування землею колгоспами №536253 від 28.09.1951 року.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що рішенням Виконавчого комітету Хмельницької обласної Ради депутатів трудящих від 02.09.1954 №1527/7 Про відведення земельної ділянки Хмельницькому обласному правлінню по боротьбі з шкідниками БОАМВ`Е під будову складів в розмірі 1,0 га, згідно з яким затверджено рішення виконкому Ружичанської районної Ради депутатів трудящих від 23.07.1954 року Про відведення одного гектара земельної ділянки за рахунок громадських земель колгоспу Перемога с. Л. Гринівці Хмельницькому обласному Управлінню по боротьбі з шкідниками БОАМВ`Е під побудову складів для збереження хімікатів та відведено в постійне користування земельну ділянку в розмірі 1,0 га Хмельницькому обласному Управлінню по боротьбі з шкідниками БОАМВ`Е під побудову складів для збереження хімікатів за рахунок першого поля кормової сівозміни колгоспу Перемога с. Гринівці (Т.2, стр. 96).

Розпорядженням Ради міністрів Української РСР від 03.11.1954 року №1194-р було прийнято пропозиції виконкомів обласних Рад депутатів трудящих Ворошиловградської, Дніпропетровської, Запорізької, Хмельницької та Сумської областей про відведення підприємствам, установам і організаціям під різні види будівництва і для інших потреб земельних ділянок із земель колгоспів та інших землекористувачів зазначених областей (Т.2, стр. 97). Згідно додатку до розпорядження №1194-р від 03.11.1954 року, визначено список підприємств, установ та організацій, яким відводяться земельні ділянки, зокрема, Хмельницькому управлінню по боротьбі з амбарними шкідниками (БОАМВ`є) під будівництво ядосховища відводиться 1,0га з земель Колгоспу „Перемога Ружичняняського району Хмельницької області в постійне користування (Т.3, стр. 117).

Судом також враховано, що у період 1958-1968 року, згідно рішень виконавчого комітету Хмельницької обласної ради депутатів трудящих №866-7, №762, 3344, №201, №223 було відведено земельні ділянки іншим юридичним особам та організаціям за рахунок земель радгоспу (Хмельницького радгоспу лікрослин), після прийняття 29.04.1957 року Бюро Хмельницького обкому КП України і виконкому обласної ради депутатів трудящих постанови №238/39 про укрупнення існуючого радгоспу лікарських культур Міністерства охорони здоров`я СРСР за рахунок земель колгоспу "Перемога" с. Лісові Гринівці загальною площею 2628 га, та затвердження рішенням виконкому Ружичнянської Райради депутатів трудящих від 30.04.1957р. №148 протоколу загальних зборів колгоспників колгоспу Перемога сіл Лісові Гринівці і Скарженці від 29.04.1957р. Про перехід колгоспу Перемога в радгосп, який увійшов в адміністративне обслуговування Лісово-Гринівецької сільської ради депутатів трудящих.

Дані обставини також підтверджуються Актом від 23.05.1957р. про передачу від колишнього колгоспу Перемога села Лісові Гринівці Ружичнянського району Хмельницькому радгоспу Лікростресту Міністерства охорони здоров`я СРСР земель, відповідно до якого комісією передано всього земель згідно з Держактом 2626,52га та, крім того, землі інших землекористувачів, які знаходяться в межах земель колгоспу, в т. ч. Хмельницького заготзерно склади ядохімікатів 1,00 га.

Вищевказаним рішенням від 30.04.1957р. №148 припинено діяльність колгоспу Перемога сіл Лісові Гринівці і Скарженці та вирішено рахувати діяльність організованого Хмельницького радгоспу на базі колгоспу Перемога з 30.04.1957.

В матеріалах справи також наявні рішення Хмельницької РДА 1992 року, 1996 року, 1999 року про відведення земельних ділянок за рахунок земель радгоспу та річні бухгалтерські звіти фінансово-виробничої діяльності: Хмельницького радгоспу Радлікроспрому за 1986-1991роки, Хмельницького радгоспу „Лікрослин за 1993 року, Хмельницького радгоспу „Лісогринівецький за 1994 -1996 роки, згідно яких в межах сіл Лісові Гринівці та Скарженці по радгоспу лікарських рослин у розділах всього земель безстрокового та довгострокового користування вказано такі дані 1986р. 2514га, 1987р. 2514га; 1988р. 2489га;1989р. 2489га (з виправленням на 1632га); 1990р. 2489га; 1991р. по даних коригування території землекористування, яка проводилась у серпні 1990р. спеціалістами Інституту УкрНІІЗемплепроект площа земель закріплених за радгоспом становить 2497га (всього обстежених земель 2089,3га, необстежених 407,7га) (Т.2, стр. 33-35); по радгоспу Лісовогринівецький у розділах всього земель безстрокового та довгострокового користування вказано такі дані 1993р. 1605га; 1994р. 1605га; 1995га 1595га; 1996р. 1590га.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи наявні у матеріалах справи рішення про вилучення земельних ділянок, приходить до висновку, що розмір площі 2628,2 га, який використаний під час проведеного на замовлення позивача дослідження не відображає здійсненні відповідно до наявних у справі рішень вилучення земельних ділянок за рахунок земель радгоспу Лісовогринівецький, а тому не відповідає дійсному розміру земельної ділянки, що перебувала у користуванні ДП радгосп Лісовогринівецький станом на 1998рік дату прийняття оспорюваного рішення Лісогринівецької сільської ради від 15.04.1998 та видачі Державного акту на право постійного користування землею від 04.11.1998.

Крім того, суд зазначає, що питання щодо накладення земельних ділянок може бути вирішене лише за наявності відповідної земельно-кадастрової документації, на підставі якої й можливо визначити наявність чи відсутність накладень (постанова Верховного Суду від 02.09.2019 року у справі 500/5291/13-ц).

При цьому, технічний висновок за результатами проведення дослідження земельної ділянки, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Лісогринівецька сільська рада, за межами населених пунктів кадастровий номер 6825083600:03:008:1013, площею 0,9322га, та здійснений шляхом інструментальних спостережень - накладанням координат поворотних точок меж спірної земельної ділянки на координати кутів зовнішніх меж Державного акту на вічне користування землею колгоспами №536253 від 28.09.1951 року, судом в якості доказу на підтвердження накладення земельної ділянки оцінюється критично.

Судом також враховано, що в матеріалах справи наявний експертний висновок №027 від 01.10.2021 відповідно до якого за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, експерт прийшов до висновку, що не має технічної можливості визнати чи є накладення земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:03:008:1013 на межі земель визначені копією державного акта на вічне користування землею колгоспами №536253 від 28.09.1951 року виданого сільськогосподарській артілі „Перемога в зв`язку з тим, що відсутня документація із землеустрою на підставі якої видавався акт, що унеможливлює відтворення землекористування по координатах зовнішніх меж ділянок. План артілі з державного акту №536253 наданий на дослідження в копії поганої якості, яка не дає можливості визначити масштаб зображення, який є необхідний для трансформації та прив`язки електронного растрового зображення, ідентифікації опорних точок з наступним введенням їх просторових координат, а також не надає можливості визначити значення довжин ліній зовнішніх меж землекористування (через розмитість зображення та часткову відсутність зображення), що не дає можливості відтворити зовнішні межі землекористування сільськогосподарської артілі „Перемога способом векторизації.

Додатково суд зазначає, що матеріали справи не містять технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по радгоспу Лісовогринівецький, яка була використана під час проведення дослідження, з огляду на що, суд позбавлений можливості надати оцінку чи погоджувалась та затверджувалась вказана документація у визначеному законом порядку враховуючи те, що земельна ділянка належить до державної форми власності.

Таким чином, розглядаючи категорії стандарту доказування суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. (Правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що наявними в матеріалах справи доказами не обґрунтовано та не підтверджено твердження позивача про накладення земельної ділянки, яка належить відповідачу 1 на праві постійного користування згідно Державного акту серії І-ХМ №000306 від 04.11.1998р., а отже відповідно відсутні докази порушення прав позивача щодо користування земельною ділянкою, право на яку підтверджується Державним актом на вічне користування землею колгоспами №536253 від 28.09.1951р.

Крім того судом враховано, що виникнення права користування земельною ділянкою на час видачі Державного акту на право постійного користування землею площею 0,93 га, серія І-ХМ №000306 від 04.11.1998р. було урегульовано статтею 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-ХІІ (у відповідній редакції), за змістом якої право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Статтею 23 цього Кодексу було визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Земельний кодекс України (далі - ЗК), прийнятий 25.10.2001, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 ЗК).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК (справа про постійне користування земельними ділянками) вказав, що стаття 92 ЗК не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 (чинна до 23.07.2013). При цьому обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, передбачений пунктом 6 "Перехідних положень" ЗК, визнано неконституційним.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим, відповідно до статті 141 ЗК (у редакції, чинній на час подання позову), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 цього Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Ця позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18.

З огляду на викладене, поданими в матеріали справи доказами позивачем не доведено, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте відповідачем 1 у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, ним було отримано необґрунтовано та підлягає припиненню, а Державний акт на право постійного користування землею площею 0,93 га, серія І-ХМ №000306 від 04.11.1998р. визнанню недійсним.

Як зазначалося вище право постійного користування землею є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Так, у статті 141 ЗК визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, однією із яких є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт "е" частини 1).

Водночас юридичні особи набувають право власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб у визначеному законом порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК (у відповідні редакції) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з частиною 6 статті 120 ЗК (у відповідній редакції) істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таку правову позицію надано Верховним Судом України у постанові від 12.10.2016р. по справі № 6-2225цс16.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що перехід права користування на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості, що відповідає принципу superficies solo cedit - збудоване на землі слідує за нею (постанови Верховного Суду від 15.01.2020р., справа № 204/9373/14-ц; від 20.11.2019р., справа № 307/3902/14-ц; від 27.11.2019р., справа № 461/2328/16-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, Державним органом приватизації - РВ фонду державного майна України в Хмельницькій області передано, а відповідачем-1 прийнято у власність нерухоме майно: приміщення адмінкорпусу та склад ядохімікатів, підтвердженням чого є акт передачі нерухомого майна у власність позивача від 23.11.1998 р. та перелік нерухомого майна, що передається у власність позивачу від 23.11.1999 р., які наявні в матеріалах справи.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13 червня 2007 року у справі №11/3236 позов ВАТ "Хмельницькхлібозахист" до Хмельницького бюро технічної інвентаризації у Хмельницькій області визнано за ВАТ "Хмельницькхлібозахист" право власності на приміщення адмінкорпусу загальною площею 28 кв.м. та приміщення складу загальною площею 311,5 кв.м., який складається з восьми окремих складських приміщень площами: 41,9 кв.м., 39,3 кв.м., 29,1 кв.м., 26,2 кв.м., 50,3 кв.м., 56,0 кв.м., 65, 6 кв.м., 29,1 кв.м., що знаходяться по вул. Лісогринівецькій, 3/1 в м. Хмельницькому.

29.10.2013 року, згідно договорів купівлі-продажу за реєстраційними номерами №1301 та №1304, ОСОБА_1 набув у власність об`єкти нерухомого майна, а саме: приміщення адмінкорпусу загальною площею 28 кв.м. та приміщення складу загальною площею 311,5 кв.м., який складається з восьми окремих складських приміщень площами: 41,9 кв.м., 39,3 кв.м., 29,1 кв.м., 26,2 кв.м., 50,3 кв.м., 56,0 кв.м., 65, 6 кв.м., 29,1 кв.м., що знаходяться по вул. Лісогринівецькій, 3/1, м. Хмельницький.

21.05.2021, згідно договорів купівлі-продажу за реєстраційними номерами №792 та №794, ОСОБА_2 придбав у власність об`єкти нерухомого майна, а саме: приміщення адмінкорпусу загальною площею 28 кв.м. та приміщення складу загальною площею 311,5 кв.м., який складається з восьми окремих складських приміщень площами: 41,9 кв.м., 39,3 кв.м., 29,1 кв.м., 26,2 кв.м., 50,3 кв.м., 56,0 кв.м., 65, 6 кв.м., 29,1 кв.м., що знаходяться по вул. Лісогринівецькій, 3/1, м. Хмельницький.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідні дані були внесені до реєстру права власності на вказані об`єкти.

Дані об`єкти, згідно поданих в матеріали справи документів, розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 6825083600:03:008:1013, площею 0,9322га.

Судом враховано, що об`єкт нерухомості, який споруджений на земельній ділянці, нерозривно пов`язана з нею у межах площі відповідної забудови.

Судом також враховано, що у разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна право користування земельною ділянкою припиняється і до набувача (в даному випадку - третіх осіб) цього майна, розташованого на земельній ділянці, переходять ті права на відповідну земельну ділянку, які належали відчужувачу - права власності або права користування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 Суд надав правовий висновок стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що, зокрема, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню; однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (пункт 6.7.).

Поряд з цим, у пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 суд зазначив, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

З огляду на те, що на земельній ділянці, наданій у постійне користування відповідачу-1, знаходиться майно третіх осіб (а саме - ОСОБА_2 ), суд, на підставі викладених правових положень, дійшов висновку, що право позивача на заявлені позовні вимоги по даній справі з відповідним складом учасників справи не може узгоджуватися із правильністю, належністю та ефективністю обраного способу захисту порушених прав.

Щодо тверджень позивача про належність копії Державного акту на право вічного користування землею колгоспами від 28.09.1951 №536253 оригіналу та допустимість її як доказу, судом враховано наступне.

У відповідності до ст.7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Враховуючи, що на вимогу суду позивачем не подано в судове засідання оригіналу Державного акту на право вічного користування землею колгоспами від 28.09.1951 №536253, а вчиненні дії суду спрямовані на його отримання результату не дали, при цьому представники відповідачів ставлять під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, суд, у відповідності до імперативних вимог статті 91 Господарського процесуального кодексу України не бере зазначений доказ до уваги.

Судом враховується, що наявність даного доказу має пряме значення для вирішення даного господарського спору. Крім того, судом також звернуто увагу, що у рішеннях Хмельницького міськрайонного суду у справах №686/13875/18 та №686/17131/19 та Господарського суду Хмельницької області у справах №924/667/20 та №924/971/20, що набрали законної сили, та якими, на думку позивача, встановлені обставини наявності оригіналу вказаного акту, не зазначено про наявність оригіналу акту чи його дослідження у судових засіданнях.

Як вбачається із матеріалів справи Хмельницьким міськрайонним судом було оглянуто лише копію Державного акту на право вічного користування землею колгоспами від 28.09.1951р. №536253, надісланого згідно листа Міністерства аграрної політики та продовольства України №3-025-19 19.09.2018р.

Водночас, листом №21-1410-07/3144 від 01.07.2021р. Мінагрополітики повідомило, що лист №3-025-19 від 19.09.2018р. Міністерством аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) не реєструвався, а оригіналом Державного акту №536253 від 28.09.1951р. на довічне користування землею колгоспами воно не володіє.

Крім того, листом від 05.07.2021р. щодо виконання вимог ухвали про витребування в Міністерстві Державного акту на право вічного користування землею колгоспами від 28.09.1951 №536253 повідомило, що Мінагрополітики не має можливості подати копію запитуваного державного акта, у зв`язку з його відсутністю. Повідомив, що він може зберігатися в архіві місцевого фонду документації із землеустрою районного (міськрайонного) підрозділу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з місцем розташування земельної ділянки. Проте, листом №03-01/525 від 30.03.2021р. Департамент розвитку промисловості та агропромислового комплексу Хмельницької ОДА повідомив, що у відділі у Хмельницькому районі ГУ Дергеокадастру відсутні правовстановлюючі та інші розпорядчі документи на земельні ділянки, що рахувались за ДП Радгосп „Лісовогринівецький.

Щодо посилань позивача на преюдиційні факти, судом, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), враховано, що преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За підсумками усього вище викладеного, враховуючи неефективність способу захисту в даному випадку, оспорювання поданим позовом речових прав третіх осіб на землю, недоведеність порушеного права, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову Державного підприємства Радгоспу "Лісовогринівецький", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області до 1) Відкритого акціонерного товариства "Хмельницькхлібозахист", м. Хмельницький; 2) Лісовогринівецької сільської ради за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Хмельницький; за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , м. Хмельницький про: визнання недійсним рішення Лісовогринівецької сільської ради №3 від 15.04.1998р.; визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею площею 0,93 га, серія І-ХМ №000306 від 04.11.1998р.; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:008:1013 площею 0,9322 га; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6825083600:03:008:1013 площею 0,9322 га.

Судом також звернуто увагу, що хоч матеріалами справи було встановлено недоведеність порушеного права, проте щодо застосування до позовних вимог у даній справі наслідків збігу позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

Вказана правова позиція відображена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі №907/50/16.

У відповідності до частин 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, суд зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, судом враховано, що при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (стаття 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Судом взято до уваги, що в даній справі підстави для застосування заявленої відповідачами спливу строку позовної давності відсутні, оскільки не було доведено порушення права особи, про захист якого вона просить.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним рішення Лісовогринівецької сільської ради №3 від 15.04.1998р. та Державного акту на право постійного користування землею площею 0,93 га, серія І-ХМ №000306 від 04.11.1998р., а також скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:008:1013 площею 0,9322 га та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6825083600:03:008:1013 площею 0,9322 га.

Як вбачається з позову позивач як підставу звернення до суду вказує, що відповідно до наказу про проведення інвентаризації №2 від 1 лютого 2018 року, вирішено провести інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження.

Рішенням №12 Лісовогринівецької сільської ради від 29 березня 2018 року Позивачу надано дозвіл на проведення інвентаризації та розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що належить на праві вічного користування Радгоспу Лісовогринівецький.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, що при проведенні інвентаризації та виготовлені позивачем технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що належить на праві вічного користування позивачу, згідно Державного акту на вічне користування землею колгоспами від 28 вересня 1951 року №536253, орієнтовною площею 2628,2 га, що розташовані на території села Лісові Гринівці та села Скаржниці Хмельницького району, Хмельницької області, та внесенні відомостей про дану земельну ділянку до Державного земельного кадастру, було встановлено, що в Державному земельному кадастрі, всередині географічних координат згідно Державного акту на вічне користування землею колгоспами №536253 від 28 вересня 1951 року, наявні відомості про державну реєстрацію за ВАТ „Хмельницькхлібозахист земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:03:008:1013 площею 0,9322 га.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, про існування обставин необхідних для звернення до суду позивач міг дізнатися значно раніше зважаючи на прийняті рішення Ружичанської районної Ради депутатів трудящих від 23 липня 1954 року, рішення Виконавчого комітету Хмельницької обласної Ради депутатів трудящих №1527/7 від 02 вересня 1954 року, розпорядження Ради міністрів Української РСР від 03.11.1954 року №1194-р, рішенням виконкому Ружичнянської Райради депутатів трудящих від 30.04.1957 №148, акту комісії опису і оцінки основних засобів колгоспу Перемога від 23.05.1957, що підтверджується матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 конвенції), наголошує, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп.62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі Фінікарідов проти Кіпру).

Зважаючи на вищевстановлене, за результатами системного аналізу зібраних доказів у їх сукупності, суд вважає за належне зазначити, що перебіг позовної давності у даному випадку для позивача збіг, а позивач звернувся з позовом поза межами його строку.

Аналізуючи питання обсягу щодо надання оцінки кожному з аргументів доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд керується висновками, викладеними Європейським судом з прав людини, який у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.06.2022.

Головуючий суддя С.І. Крамар

Суддя С.В. Заверуха

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук 7 примірн.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ДП Радгосп "Лісовогринівецький" (31340, Хмельницька обл, Хмельницький р-н, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4) (реком. з повід.);

3 - відповідачу-1 - ВАТ "Хмельницькхлібозахист"(29000, м. Хмельницький, вул. Лісогринівецька, 3/1) реком. з повідом.

4 - відповідачу-2 - Лісовогринівецька сільська рада (31340, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4) реком. з повідом.;

5 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) (простим)

6 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) (простим)

7 - адвокату Бляхарському Я.С. (29000, м. Хмельницький, Старокостянтинтинівське шосе, 26) (реком. з повід.).