Постанова

від 14.06.2022 по справі 354/467/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 354/467/16-ц

провадження № 61-15833св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицький Володимир Васильович,

заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паритет Інвест Груп»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Паритет Інвест Груп» на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчук І. В., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В. В. щодо передачі майна на електронні торги та неприйняття рішення про повернення виконавчого документа.

Скарга мотивована тим, що 27 квітня 2021 року йому стало відомо про виставлену на торги в межах виконавчого провадження № 364533264 належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Лот сформований 22 квітня 2021 року, торги заплановані на 24 травня 2021 року.

Вказував, що на це майно розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», так як зазначена квартира придбана за кредитні кошти в іноземній валюті та використовується ним як місце постійного проживання.

Посилаючись на наведене, просив:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В. В. щодо передачі на реалізацію квартири АДРЕСА_1 загальною площею 62, 1 кв. м, житловою площею 42,6 кв. м;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В. В. відкликати заявку на продаж квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В. В. щодо невирішення питання про наявність підстав для повернення виконавчого листа у справі № 354/467/16-ц, виданого 08 грудня 2020 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області стягувачу товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паритет Фінанс Груп» (далі - ТОВ «Фінансова Компанія «Паритет Фінанс Груп»), без виконання у зв`язку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В. В. вирішити питання щодо наявності підстав для повернення виконавчого листа № 354/467/16-ц, виданого 08 грудня 2020 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області стягувачу ТОВ «Фінансова Компанія «Паритет Фінанс Груп», без виконання у зв`язку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області 03 червня 2021 року у складі судді Мигович О. М. у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що на дії, пов`язані зі зверненням стягнення на нерухоме майно боржника, що вчиняються під час виконання судового рішення, не поширюються норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті». Суд зазначив, що судове рішення, яке набрало законної сили про стягнення боргу з ОСОБА_1 , не виконано, борг не сплачений, а майно, яке належить боржнику на праві власності, є предметом іпотеки, передане банку відповідно до умов договору іпотеки. Вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду буде належною підставою для завершення виконавчого провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2021 року в частині відмови у визнанні неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В. В. щодо передачі на реалізацію квартири АДРЕСА_1 та відмови зобов`язати приватного виконавця відкликати заявку на її продаж (лот № 476798) скасовано й ухвалено у цій частині нове рішення.

Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В. В. щодо передачі на реалізацію квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 62,1 кв. м, житловою площею 42,6 кв. м.

Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В. В. відкликати заявку на продаж квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 62,1 кв. м, житловою площею 42,6 кв. м (лот № 476798).

У решті судове рішення залишено без змін.

Апеляційний суд, установивши, що спірна квартира, загальна площа якої не перевищує 140 квадратних метрів, придбана ОСОБА_1 за кредитні кошти, використовується ним як місце постійного проживання й боржник іншого нерухомого майна у власності не має, дійшов висновку про те, що на вказане житлове приміщення не може бути звернено стягнення в примусовому порядку до закінчення строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». За таких обставин суд вважав, що дії приватного виконавця з передачі спірної квартири на примусову реалізацію є неправомірними.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

23 вересня 2021 року ТОВ «Фінансова Компанія «Паритет Інвест Груп» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволених вимог та залишити в цій частині в силі судове рішення місцевого суду.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Окрім того, у жовтні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицький В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення в частині задоволених вимог та залишити в силі в цій частині судове рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права.

Зміст касаційних скарг свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення скарги про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо передачі на реалізацію квартири та зобов`язання відкликати заяву на її продаж квартири, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційні скарги аргументовані тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні заяви.

Заявники зазначають, що ОСОБА_1 придбав квартиру, яка є предметом даного спору, не за кредитні кошти, як помилково вважав апеляційний суд, а тому норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на спірні правовідносини.

Дії приватного виконавця щодо примусового виконання рішення Калуського міськрайонного суду від 14 грудня 2017 року, яким солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») заборгованість за кредитним договором, є правомірними, вчиненими з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», спрямовані на своєчасне та ефективне виконання судового рішення.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційні скарги не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року та 14 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області справу № 354/467/16-ц за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича, заінтересована особа - ТОВ «Фінансова Компанія «Паритет Інвест Груп».

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року справу № 354/467/16-ц призначено до судового розгляду.

Обставини справи

Суди встановили, що 30 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 37 390,20 дол. США для придбання квартири АДРЕСА_1 .

На забезпечення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру № 1 за вказаною вище адресою на підставі укладеного 30 листопада 2007 року з ВАТ «КБ «Надра» договору іпотеки.

Також кредитний договір забезпечений договором поруки, укладеним у цей же день між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 .

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 14 грудня 2017 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 30 листопада 2007 року у розмірі 32 903,51 дол. США, що еквівалентно 696 018,05 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 25 січня 2021 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ «КБ «Нара» на його правонаступника ТОВ «Фінансова Компанія «Паритет Інвест Груп» у виконавчому провадженні з виконання рішення Калуського міськрайонного суду від 14 грудня 2017 року.

16 лютого 2021 року приватний виконавець Витвицький В. В. відкрив виконавче провадження № 64533264 з виконання виконавчого листа № 345/467/16-ц, виданого 08 грудня 2020 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 903,51 дол. США, що еквівалентно 696 018,05 грн.

02 березня 2021 року приватним виконавцем проведено опис й арешт квартири АДРЕСА_1 .

Згідно зі звітом про незалежну оцінку від 14 квітня 2021 року вартість зазначеної квартири становить 592 894,00 грн.

21 квітня 2021 року приватним виконавцем направлено заявку на реалізацію описаного й арештованого майна Державному підприємству «СЕТАМ».

Посилаючись на те, що на спірне житлове приміщення, яке придбане за кредитні кошти та використовується для постійного проживання, не може бути звернуто стягнення в примусовому порядку до закінчення строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», заявник просив визнати неправомірними та припинити дії приватного виконавця з продажу належної йому на праві власності квартири.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року є посилання заявників на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Таким чином, звертаючись до суду зі скаргою, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати порушення її прав та свобод із посиланням на конкретні рішення, дії або бездіяльність державного виконавця (інших посадових осіб) та вказати, у чому саме полягає таке порушення.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частинами першою, третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Згідно з частиною першою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Частинами другою, третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Обґрунтовуючи підстави скарги, заявник посилався на незаконність дій приватного виконавця, який у ході виконання виконавчого листа № 345/467/16-ц, виданого 08 грудня 2020 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області, про стягнення з нього. на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором, прийняв рішення щодо передачі на реалізацію належної йому на праві власності квартири без урахування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо передачі на реалізацію квартири та зобов`язання відкликати заяву на її продаж квартири, суд апеляційної інстанції виходив із того, що предмет іпотеки, зокрема спірна квартира, виступала як забезпечення зобов`язання за споживчим кредитом, наданим ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_1 в іноземній валюті, така квартира є його постійним та єдиним місцем проживання, у зв`язку з чим вважав, що на спірні правовідносини поширюються положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті».

Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в цій частині, з огляду на таке.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов?язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об?єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об?єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140,00 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Колегія суддів звертає увагу на те, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» лише обмежувала в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності.

Згідно з Кодексом України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII, враховуючи зміни, внесені Законом України від 16 вересня 2020 року № 895-IX, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність із 21 квітня 2021 року.

23 квітня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року № 1381-IX, відповідно до якого Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (який втратив чинність 21 квітня 2021 року) поновлює свою дію на п`ять місяців з дня набрання чинності Законом № 1381-IX, тобто діє з 23 квітня 2021 року до 23 вересня 2021 року.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить про те, що заявку на реалізацію описаного й арештованого майна, належного на праві власності боржнику, Державному підприємству «СЕТАМ» приватний виконавець направив 21 квітня 2021 року, тобто коли дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратила свою чинність.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині щодо вирішення вимог про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо передачі на реалізацію квартири та зобов`язання відкликати заяву на її продаж, оскільки на час вчинення цих виконавчих дій приватний виконавець діяв в межах чинного законодавства та у передбачений законом спосіб.

За змістом розділу 7 ЦПК України судом можуть бути визнані неправомірними дії виконавця лише за умови доведеності порушення виконавцем вимог Закону при вчиненні дії, що у даному випадку не доведено заявником.

Апеляційний суд, вирішуючи дану скаргу, на зазначене уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про неправомірність дій приватного виконавця при передачі на реалізацію належної заявнику на праві власності квартири, у зв`язку з чим помилково скасував правильне по суті судове рішення місцевого суду.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення в оскарженій частині постановлене без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційних скарг, скасування постанови апеляційного суду в оскарженій частині із залишенням в цій частині в силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Паритет Інвест Груп» задовольнити.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року в частині вирішення скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича, заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паритет Інвест Груп» скасувати.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області 03 червня 2021 року в частині вирішення скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького Володимира Васильовича, заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паритет Інвест Груп» залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун