Ухвала

від 12.06.2022 по справі 2-3321/11

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4-с/754/60/22

Справа № 2-3321/11

У Х В А Л А

Іменем України

13 червня 2022 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретарів судового засідання Микитюк А.В., Зануди І.А.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

представника стягувачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Виконуючої обов`язки начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Андрющенко Ірини Василівни, стягувач у виконавчому провадженні: ОСОБА_4 , -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Виконуючої обов`язки начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Андрющенко Ірини Василівни, стягувач у виконавчому провадженні: ОСОБА_4 . Зі змісту скарги вбачається, що просить суд визнати неправомірною бездіяльність суб`єкта оскарження щодо не зняття арешту з його майна, згідно поданої ним заяви від 20.01.2022 та зобов`язати суб`єкт оскарження скасувати арешт з його майна, накладений згідно постанови від 22.02.2018. При цьому посилається на той факт, що на момент подачі ним заяви про скасуванню арешту, у нього була відсутня будь-яка заборгованість по періодичним платежам на час подачі вказаної заяви, а відтак бездіяльність суб`оскарження є неправомірною. Отже, на підставі викладеного заявник звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 14.02.2022 року вказану скаргу було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Одночасно судом було витребувано від В.о.Начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Андрющенко Ірини Василівни належним чином посвідчену копію матеріалів виконавчого провадження № 27422044.

Згідно з поштовим повідомленням про вручення рекомендованого листа, вказана ухвала суду була отримана уповноваженою особою відділу ДВС 22.02.2022.

Станом на дату судового розгляду скарги копію матеріалів виконавчого провадження № 27422044 суду не надано.

Згідно ухвали від 17.05.2022 судом було повторно витребувано від В.о.Начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Андрющенко І.В. належним чином посвідчену копію матеріалів виконавчого провадження.

У судовому засіданні представник заявника - ОСОБА_1 вимоги скарги підтримала у повному обсязі, посилаючись на викладені в ній обставини та просила суд про її задоволення.

Представник стягувачки - ОСОБА_2 вимоги скарги не визнала, зазначила, що суб`єктом оскарження не допущено порушення будь-яких прав заявника і правомірно відмовлено у скасуванні арешту з майна, оскільки з моменту стягнення аліментів ним постійно допускається виникнення заборгованості по здійсненню щомісячних платежів, а відтак відсутні підстави для скасування арешту.

В.о.Начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Андрющенко І.В. у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином. 01.06.2022 року на адресу суду від начальника відділу надійшли матеріали виконавчого провадження № 27422044.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби і звернень учасників виконавчого провадження" неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, якім повідомлено про час та місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності суб`єкта оскарження.

Заслухавши пояснення представників сторін у справі, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги скаржника, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного висновку.

Законодавцем положенням ч.2 ст.51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Судом встановлено, що 30.05.2011 року Деснянським районним судом м. Києва на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва, було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітніх сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

06.07.2011 Державним виконавцем відділу ДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Рибалко І.М. винесено постанову ВП №27422044 про відкриття виконавчого провадження.

22.02.2018 року Головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Клітченко О.А. . винесено постанову ВП №27422044 про арешт майна боржника.

Підставою для арешту майна слугувала наявність заборгованості зі сплати аліментів, що перевищує розмір платежів за три місяці.

02.11.2021 та повторно 20.01.2022 заявником подано до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) заяву про зняття арешту з усього його майна.

Згідно відповіді В.о.Начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Андрющенко І.В. від 22.11.2021 та повторно від 03.02.2022, заявника було повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника.

У своїх вимогах заявник посилається на те, що бездіяльність В.о.Начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Андрющенко І.В. є неправомірною, оскільки на час його звернення з заявою про зняття арешту з майна у нього була відсутня будь-яка заборгованість по сплаті аліментів, а тому підстав для такої відмови не було.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачає, що виконання рішень, перелік яких встановлюється законом про виконавче провадження, покладається на державних виконавців відповідних відділів державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 10 Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з вимогами ч.4, 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, на момент звернення ОСОБА_3 з заявами про зняття арешту з майна, тобто як станом на листопад 2021, так і станом на січень 2022 у боржника наявна заборгованість по сплаті аліментів на утримання спільних зі стягувачкою дітей, що підтверджується наявними в матеріалах виконавчого провадження розрахунками заборгованості..

Крім того, з дослідженої судом копії матеріалів виконавчого провадження встановлено, що наявність заборгованості по сплаті аліментів на утримання дітей у заявника прослідковується на протязі всього часу перебування виконавчого листа на виконанні, починаючи з 2011 року по час розгляду даної скарги судом, за виключенням періоду максимального погашення боргу в листопаді 2021 року, тобто на час звернення з заявою про зняття арешту з майна, що підтверджується наявними в матеріалах виконавчого провадження розрахунками заборгованості.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з вимогами ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Крім того, у відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Даючи оцінку зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що дії Виконуючої обов`язки начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Андрющенко Ірини Василівни, які полягали у відмові зняття арешту з майна боржника, вчинені відповідно до вимог закону, в межах повноважень, а відтак подана ОСОБА_3 скаргає необґрунтованою та не підлягає задоволенню судом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 447-451 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Виконуючої обов`язки начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Андрющенко Ірини Василівни, стягувач у виконавчому провадженні: ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги. В разі оголошення вступної та резолютивної частини ухвали або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи строк оскарження ухвали обчислюється з дня складання її повного тексту.

Повний текст ухвали виготовлено 24.06.2022.

Суддя: