Постанова

від 26.06.2022 по справі 280/8338/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 року

м. Київ

справа № 280/8338/20

адміністративне провадження № К/9901/32014/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Олендера І.Я., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Дістен" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Дістен" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 (суддя Садовий І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 (головуючий суддя Прокопчук Т.С., судді Круговий О.О., Шлай А.В.),

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Дістен» (далі - ТОВ «АК «Дістен», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.11.2020:

№00005800703 про застосування фінансових санкцій у розмірі 500 000 грн;

№00005810703 про застосування фінансових санкцій у розмірі 5 100 грн.

Обґрунтовуючи позов, Товариство вказувало на те, що висновки перевірки про зберігання пального з 01.04.2020 по 18.08.2020 без отримання ліцензії на право зберігання пального є необґрунтованими, оскільки платіжним дорученням від 09.01.2020 №21 ТОВ «АК «Дістен» сплатило за ліцензію на право зберігання пального по єдиному об`єкту господарської діяльності. Однак, контролюючий орган платіжне доручення повернув з посиланням на те, що сплата пройшла не на той рахунок. З цих підстав Товариство було змушене повторно сплатити за ліцензію платіжним дорученням від 10.08.2020, у зв`язку з чим контролюючий орган видав ліцензію лише 19.08.2020. Також позивач наголошував, що матеріалами перевірки не доведено обставин зберігання пального без ліцензії у зазначений в акті перевірки період. Так, позивач отримав відповідну ліцензію у серпні 2020 року, тоді як перевірка була проведена у жовтні 2020 року, тобто на час проведення перевірки Товариство мало законні підстави зберігати пальне. На переконання позивача, фактичні дані бухгалтерського обліку про купівлю та наявність залишків пального не можуть свідчити про зберігання пального без отримання ліцензії. ТОВ «АК «Дістен» стверджувало, що штраф у розмірі 500 000 грн. не співмірний з тим порушенням, за яке він накладений. Відсутність у позивача ліцензії у період, що перевірявся, при здійсненні оплати за ліцензію у січні 2020 року, не порушило фінансових інтересів держави та не мало системності порушення вимог законодавства у сфері ліцензування з боку Товариства. Також позивач вказував, що застосування до нього штрафу у розмірі 5 100 грн за неподання повідомлення за формою №20-ОПП суперечить нормі пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якою закріплено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний місяць (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню територією України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються. З наведених підстав Товариство просило суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відхилив довід Товариства щодо сплати платежу за ліцензію 09.01.2020, оскільки вказана обставина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду. Натомість, суд визнав, що доказами у справі підтверджується, що із заявою про отримання ліцензії на право зберігання пального Товариство звернулось 11.08.2020, а довід про внесення платежу за ліцензію позивач обґрунтовує посиланням на платіжне доручення №494 від 10.08.2020 на суму 780 грн. За результатом розгляду заяви позивача 19.08.2020 ГУ ДПС видало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційним номером 08190414202001506 терміном дії з 19.08.2020 до 19.08.2025.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди також виходили з того, що згідно з наданого технічного паспорту на будівлю та споруди нафтоскладу ТОВ «АК «Дістен» за адресою: Запорізька область, Токмацький район, село Новогорівка, вул. Нова, буд.36, обліковуються наступні ємності: бензоколонки, резервуари по 5 (2 шт.), 10 (3 шт.), 25 (2 шт.) та 50 (1 шт.) м2; з 2020 року введено в експлуатацію ємність для паливно-мастильних матеріалів об`ємом 20 м2. Також суди встановили, що залишок паливно-мастильних матеріалів в Товаристві станом на 08.10.2020 складає 10294 л палива дизельного та 3483 л бензину. Згідно з довідками про витрати дизельного палива та бензину по ТОВ «АК «Дістен» залишки дизельного палива та бензину склали на кінець квітня 2020 року - 8199 л та 5513 л, на кінець травня 2020 року - 4019 л та 3983 л, на кінець червня 2020 року - 11675 л та 2534 л, на кінець липня 2020 року - 5932 л та 5036 л відповідно.

Вказані обставини та докази суди попередніх інстанцій оцінили на користь висновку про доведеність факту зберігання позивачем пального без отримання відповідної ліцензії, а, відтак, виснували про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №00005800703 про застосування фінансових санкцій у розмірі 500 000 грн на підставі абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).

Такий же висновок суди зробили і щодо податкового повідомлення-рішення №00005810703 про застосування фінансових санкцій у розмірі 5 100 грн. на підставі статті 117 Податкового кодексу України (далі - ПК) за неподання Товариством повідомлення про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням за формою №20-ОПП.

При цьому суди відхилили посилання позивача на пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК, виходячи з того, що фактичною перевіркою встановлено, що ТОВ «АК «Дістен» за місцем провадження діяльності зі зберігання пального порушено вимоги пункту 63.3 статті 63 ПК, які стосуються обліку пального, у зв`язку з чим норма пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК у спірних правовідносинах не застосовується.

ТОВ «АК «Дістен» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

У касаційній скарзі Товариство доводить, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 1, 15 Закону №481/95-ВР (щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 500 000 грн. за зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального) за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, а також норм статей 63, 117 ПК (щодо застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 5 100 грн. за неподання повідомлення за формою №20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язанні з оподаткуванням), порушили норми 2, 7, 73, 76, 90 та 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до доводів касаційної скарги Верховний Суд ухвалою від 03.11.2021 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну та необґрунтовану, а ухвалені у цій справі судові рішення - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.10.2020 ГУ ДПС провело фактичну перевірку ТОВ «АК «Дістен»» з питань дотримання норм законодавства, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює виробництво, придбання, зберігання та реалізацію пального; порядку приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів; установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють обіг підакцизних товарів в України.

За результатом перевірки складено акт від 19.10.2020 №126/08-01-07-02/31264775 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого встановлено порушення Товариством:

- частин першої, восьмої та шістнадцятої статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме: зберігання пального в період з 01.04.2020 по 18.08.2020 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального;

- пункту 63.3 статті 63 ПК, а саме: неподання повідомлення за формою № 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням:

1. Будівля та споруди нафтоскладу які розташовані за адресою: Україна, Запорізька область, Токмацький район, село Новогорівка, вул. Нова, буд. 36, (технічний паспорт від 01.11.2019).

2. Комплекс, цілісний майновий комплекс - зернотік за адресою: Запорізька область, Токмацький район, село Новогорівка, вул. Нова, буд. 41 , (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.12.2013, індексний номер 15581817).

3. Земельна ділянка з кадастровим номером 2325284400:18:001:0062 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.04.2020, індексний номер 207042104).

4. Земельна ділянка з кадастровим номером 2325284400:03:001:0030 (договір оренди землі від 17.05.2010 №218-р).

5. Офісне приміщення за адресою: Україна, Запорізька область, Токмацький район, село Новогорівка, вул. Центральна, буд. 1.

05.11.2020 ГУ ДПС стосовно Товариства прийняло податкові повідомлення-рішення:

- №00005800703 про застосування фінансових санкцій у розмірі 500000 грн;

- №00005810703 про застосування фінансових санкцій у розмірі 5100 грн.

Щодо правових підстав, з яких було прийнято податкове повідомлення-рішення №00005800703 про застосування фінансових санкцій у розмірі 500 000 грн за зберігання пального без отримання ліцензії, колегія суддів приходить до таких висновків..

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом №481/95-ВР.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №481/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само) оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Частиною сьомою статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Згідно з частинами восьмою, десятою, шістнадцятою, дев`ятнадцятою та двадцять першою статті 15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Відповідно до частини тридцять першої статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії документів, перелік яких встановлений частиною тридцять восьмою статті 15 Закону №481/95-ВР.

Частиною сорок третьою статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. (частина сорок шоста статті 15 Закону №481/95-ВР).

Фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №00005800703 став висновок контролюючого органу, що в період з 01.04.2020 по 18.08.2020 ТОВ «АК «Дістен» зберігало пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального.

ТОВ «АК «Дістен» в судовому процесі наголошувало, що його основною діяльністю є сільськогосподарське виробництво з вирощування зернових культур, для здійснення якої використовується сільськогосподарська техніка, а придбане пальне використовується Товариством виключно для власних потреб. На момент проведення перевірки позивач правомірно обліковував запаси бензину та дизельного палива на складах. Перевірку було проведено на підставі даних бухгалтерського обліку без встановлення фактичного зберігання пального у ємностях на складі підприємства, а тому контролюючий орган фактично ототожнив поняття «придбання пального» та «зберігання пального».

Верховний Суд у постанові від 31.05.2020 у справі №540/4291/20 вже сформулював висновок щодо застосування норм статті 15 Закону №481/95-ВР у подібних правовідносинах. Верховний Суд, застосувавши норми зазначеної статті, якими врегульовано отримання ліценції на зберігання пального, у взаємозв`язку з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК, виснував, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами ПК виключають кваліфікацію його як «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», у суб`єкта господарювання немає обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для встановлення в діях суб`єкта господарювання складу такого правопорушення, як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, встановленню підлягають обставини, зокрема щодо місця та способу зберігання пального, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини щодо використання пального. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою підставою для його оцінки як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Суди першої та апеляційної інстанцій відхилили доводи позивача, що залишки пального, які фактично зафіксовані в акті перевірки, свідчать про фактичні об`єми використання палива Товариством у виробничій діяльності та відображають показники бухгалтерського обліку Товариства щодо придбаного та використаного пального. Суди також не взяли до уваги довід позивача, що акт перевірки не є достатнім доказом, на підставі якого можна зробити висновок, що на підприємстві в період, коли ще не була отримана ліцензія на зберігання пального, були стаціонарні ємності, в яких міг зберігатися весь зафіксований в акті об`єм пального. Разом з тим, позивач доводив, що перелічені в акті перевірки ємності не придатні для використання та підлягають списанню, а ємність на 20000 л придбана Товариством у серпні 2020 року. Натомість, у позивача обліковується близько 15 одиниць сільськогосподарської техніки та вантажних машин, також на балансі Товариства наявний авто-бензовоз, що підвозить паливо для техніки, що працює в полі. Паливо також використовується в дизельних електрогенераторах для забезпечення світлом виробничих приміщень підприємства. Кількість пального, яка значилася в бухгалтерському обліку Товариства на зазначені в акті перевірки дати, була розлита в паливні баки зазначеної техніки.

Ці доводи позивача перевірені судом не були, тоді як обставини, яких вони стосуються, враховуючи наведений висновок Верховного Суду в постанові від 31.05.2020, входять до предмета доказування у цій справі.

Суди обмежилися лише встановленням факту, що ТОВ «АК «Дістен» належить нафтосклад, розташований за адресою: Запорізька область, Токмацький район, село Новогорівка, вул. Нова, буд.36, споруди якого включають бензоколонки, резервуари об`ємом по 5 (2 шт.), 10 (3 шт.), 25 (2 шт.) та 50 (1 шт.) м3, а також ємність для ПММ об`ємом 20 м3.

Встановивши, що згідно з довідками про витрати дизельного палива та бензину по ТОВ «АК «Дістен» на кінець календарного місяця в проміжку часу з 01.04.2020 по 18.08.2020 у Товариства були залишки палива, суди попередніх інстанцій виснували, що доказами у справі підтверджено наявність залишків паливно-мастильних матеріалів у зазначений період та зберігання його в ємностях без отримання ліцензії.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування норм статті 15 Закону №481/95-ВР не відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 31.05.2020 у справі №540/4291/20. Суди не з`ясували усі необхідні обставини для встановлення в поведінці Товариства складу правопорушення, а саме: зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, оскільки сама тільки наявність у Товариства ємностей для зберігання пального, факт придбання пального та наявність залишків пального не свідчить про порушення позивачем норм статті 15 Закону №481/95-ВР.

Підсумовуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність податкового повідомлення-рішення від 05.11.2020 №00005800703 є передчасним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00005810703 про застосування фінансових санкцій у розмірі 5 100 грн за неподання повідомлення за формою № 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 0.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Тобто, повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування. Довідник об`єктів оподаткування розміщено на офіційному сайті ДПС України.

Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 11.05.2022 у справі №640/18768/19.

Відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Позивач в судовому процесі не заперечував викладену в акті перевірки інформацію в щодо неподання повідомлення за формою №20-ОПП щодо вищеперелічених об`єктів нерухомого майна, які використовується ним у господарській діяльності.

Як вже зазначено, касаційне провадження у цій справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС, яку Товариство зазначило в касаційній скарзі. І хоча позивач в касаційній скарзі оскаржує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в тому числі і щодо відмови в позові про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №00005810703, однак, в касаційній скарзі його доводи щодо зазначеної підстави касаційного оскарження стосуються застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статті 15 Закону №481/95-ВР.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною третьою цієї статті встановлено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Враховуючи положення наведених норм процесуального права, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм пункту 63.3 статті 63, пункту 117.1 статті 117 ПК, Порядку №1588 під час касаційного перегляду цієї справи не перевіряється.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Підсумовуючи наведене вище, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 підлягають скасуванню в частині, яка стосується позовних вимог Товариства про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №00005800703, з направленням справи в цій частині позовних вимог на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині зазначені судові слід залишити без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Дістен" задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2020 №00005800703 скасувати, направити справу в цій частині позовних вимог на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко І.Я.Олендер М.М. Яковенко