Рішення

від 29.09.2022 по справі 280/8338/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 вересня 2022 року Справа № 280/8338/20 провадження № СН/280/19/22 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Дістен (71731, Запорізька область, Токмацький р-н., с. Новогорівка, вул. Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 31264775) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Дістен (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №00005800703, №00005810703 від 05.11.2020.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27.06.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Дістен задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2020 №00005800703 скасувати, направити справу в цій частині позовних вимог на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 залишити без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2022 справу передано на розгляд головуючому судді Сіпаці А.В.

Ухвалою суду від 21.07.2022 справу прийнято до провадження, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки перевірки про зберігання пального з 01.04.2020 по 18.08.2020 без отримання ліцензії на право зберігання пального вважає протиправними, оскільки платіжним дорученням №21 від 09.01.2020 ТОВ АК Дістен сплатило за ліцензію на право зберігання пального по єдиному об`єкту господарської діяльності. Проте контролюючий орган платіжне доручення повернув з посиланням, що сплата пройшла не на той рахунок. З цих підстав підприємство було змушено повторно сплатити за ліцензію платіжним дорученням від 10.08.2020. Податковим органом ліцензія була видана лише 19.08.2020. Також вказано, що матеріалами перевірки не доведено обставин зберігання пального без ліцензії у зазначений в акті період. З позиції позивача, фактичні дані бухгалтерського обліку паливно-мастильних матеріалів позивача, відображені в акті перевірки, без фактичного їх реального сприйняття перевіряючим у тому часі, коли була відсутня ліцензія на підприємстві, не можуть свідчити про зберігання пального без останньої. Зауважено, що штраф у розмірі 500000 грн. є неспівмірним з тим порушенням, за яке він застосовується. Відсутність у позивача ліцензії у період, що перевірявся, при здійсненні оплати за таку ліцензію у січні 2020, не порушило фінансових інтересів держави та не мало системності порушення вимог законодавства у сфері ліцензування з боку підприємства. З наведених підстав просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідач проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 11.08.2022. Зокрема, зазначив, що законодавством прямо встановлено, що зберігання пального здійснюється субєктами господарювання всіх форм власності лише за наявності ліцензії і для позивача достатньо зазначити у заяві про використання пального для потреб власного споживання чи переробки загальну кількість резервуарів, що використовуються для зберігання пального та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального. Тобто ніякої привязки до акцизного складу, на думку відповідача, дана норма закону не містить, як і ніяких документів передбачених ч. 37 ст. 15 Закону України № 481, для отримання ліцензії на зберігання пального для власних потреб не потрібно. Позивач, подавши заяву від 11.08.2020 на отримання ліцензії на право зберігання пального та отримавши її, фактично підтвердив факт, що умовами і вимогами законодавства передбачена необхідність отримання ліцензії навіть при зберігання пального для власних потреб. Крім того, вказує, що перевіркою встановлено наявність залишків паливно-мастильних матеріалів у спірний період та зберігання його в ємностях, що також підтверджує необхідність отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки та помилковість висновків позивача про те, що зберігаючи паливно-мастильні матеріали в баках, цистернах на колесах, у нього відсутня необхідність отримання вищезгаданої ліцензії. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

08.10.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку ТОВ АК Дістен (ЄДРПОУ 31264775) з питань дотримання норм законодавства, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює виробництво, придбання, зберігання та реалізацію пального; порядку приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів; установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють обіг підакцизних товарів в України.

За результатом перевірки складено акт №126/08-01-07-02/31264775 від 19.10.2020.

В ході проведення перевірки місць зберігання паливно-мастильних матеріалів на TOB АК ДІСТЕН за адресою: Україна, Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Нова, буд. 36, на дату проведення перевірки, а саме 08.10.2020, контролюючим органом встановлено порушення вимог:

- ч.1, ч.8, ч. 16 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 №481/95-ВР, а саме: зберігання пального в період з 01.04.2020 по 18.08.2020 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, згідно якого платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку), а саме: неподання повідомлення за Формою № 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, а саме:

1. Будівля та споруди нафтоскладу які розташовані за адресою: Україна, Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Нова, буд. 36, (технічний паспорт від 01.11.2019). Залишки станом на 08.10.2020: паливо дизельне 10924 л., бензин 3483 л.

2. Комплекс, цілісний майновий комплекс - зернотік за адресою: Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Нова, буд. 41, (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.12.2013 індексний номер 15581817).

3. Земельна ділянка 2325284400:18:001:0062 Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.04.2020 індексний номер 207042104.

4. Земельна ділянка загальною площею 2325284400:03:001:0030 (Договір оренди землі від 17.05.2010 №218-р).

5. Офіс за адресою: Україна, Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Центральна, буд. 1.

05.11.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №00005810703 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 5100 грн (а.с.3);

- №00005800703 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 500000 грн (а.с.4).

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням №00005800703 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 500000 грн., позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

З 1 січня 2016 року ПК України визначав, що діяльність з реалізації пального обумовлювалася обов`язком суб`єкта господарювання зареєструватися платником акцизного податку, а також виконувати вимоги, пов`язаних із обігом пального. Водночас, законодавець встановив, що приміщення для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом (підпункт 14.1.6), а суб`єкти господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є розпорядниками акцизного складу (підпункт 14.1.224).

До 1 липня 2019 року діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.

З 1 липня 2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», яким внесено зміни до ПК України та Закону №481/95-ВР.

З цього часу Закон №481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону №481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Крім того, абзацом двадцять третім частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (ч.31 ст.15 Закону України №481/95-ВР).

Наведеною статтею також встановлена річна плата за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

За змістом частин сьомої, восьмої, десятої, шістнадцятої статті 15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.

Частинами тридцять другою, тридцять восьмою статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону №481/95-ВР).

При цьому, згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять перша статті 15 Закону №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону №481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак, Закон №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, що Закон №481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, суд вважає, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:

призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;

належать іншим особам;

виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону №481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2020 у справі № 540/4291/20.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про те, що в період з 01.04.2020 по 18.08.2020 ТОВ АК Дістен зберігало пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального.

Суд зауважує, що наведені позивачем обставини щодо сплати за ліцензію на право зберігання пального ще 09.01.2020 не знайшли свого відображення у відповідних доказах (письмова заява щодо ліцензії на право зберігання пального, відмова відповідача у видачі ліцензії, оскарження рішення відповідача, тощо), а ґрунтується виключно на власних поясненнях, які не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.73, 74 КАС України.

Разом з тим, доказами у справі підтверджується, що з заявою щодо ліцензії на право зберігання пального від 11.08.2020 ТОВ АК Дістен звернулось до Головного управління ДПС у Запорізькій області з проханням видати ліцензію на зберігання пального за адресою: с. Новогорівка, вул. Нова, буд.36, Токмацький район, Запорізька область, загальною місткістю резервуарів, що використовуються для зберігання пального 30000 л.

В якості інформації про внесення платежу за ліцензію позивачем зазначено платіжне доручення №494 від 10.08.2020 на суму 780 грн.

За результатом розгляду заяви позивача, 19.08.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області видано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційним номером 08190414202001506 терміном дії з 19.08.2020 до 19.08.2025.

Згідно зі встановленими обставинами у цій справі, ТОВ «Аграрна компанія «Дістен» здійснює діяльність з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур з метою провадження своєї діяльності придбаває та використовує пальне виключно для власних потреб (іншого відповідач не доводить).

Перевіркою встановлено, що згідно наданого технічного паспорту на будівлю та споруди нафтоскладу ТОВ АК Дістен за адресою: Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Нова, буд.36, обліковуються наступні ємності: бензоколонки, резервуари по 5 (2 шт.), 10 (3 шт.), 25 (2 шт.) та 50 (1 шт.) м2. Крім того, з 2020 року введено в експлуатацію ємність для ГСМ об`ємом 20 м2.

Також перевіркою встановлено, що залишок паливно-мастильних матеріалів станом на 08.10.2020 складає: 10294 л. палива дизельного та 3483 л. бензину.

За своїм змістом місця зберігання пального позивача відповідають ознакам, які ПК України встановлює як винятки з понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний». За таких обставин, підстави вважати, що діяльність ТОВ «Аграрна компанія «Дістен» підпадає під визначення «зберігання пального», яка підпадає під вимоги ліцензування у розумінні Закону №481/95-ВР відсутні, відповідно, позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.

Крім того, суд звертає увагу, що перевірка дотримання вимог Закону №481/95-ВР здійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цього Закону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені статтею 15 Закону №481/95-ВР та ПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом №481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону №481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Дослідженням Акта перевірки у цій справі, суд встановив, що у ньому зафіксовано обставини придбання позивачем пального у ТОВ «Петроліум Імпорт», ТОВ «Лівайн Торг» та ТОВ «Меркурій-2017» і міститься посилання на докази, якими підтверджується кількість придбаного пального, його вартість та транспортування між суб`єктами.

Згідно письмових пояснень директора та головного бухгалтера ТОВ АК Дістен наданих до перевірки, за період з 01.04.2020 по 01.10.2020 товариство використало 12035 л. бензину, закупили 8025 л. і залишок бензину на 01.10.2020 склав 3483 л. Бензин зберігається в ємкості на 10000 л. Дизельне паливо за період з 01.04.2020 по 07.10.2020 було використано для обробки землі та збирання врожаю в кількості 44106 л., закупили 38685 л., для зберігання використовується ємність на 20000 л., а в серпні місяці було куплено нову металеву ємність для зберігання дизельного палива на 20000 л. Також вказано, що ємності на території нафтоскладу не використовуються і підлягають списанню з балансу.

Згідно довідки витрати дизельного палива по ТОВ АК Дістен залишок палива на кінець квітня склав 8199 л., на кінець травня 4019 л., на кінець червня 11675 л., на кінець липня 5932 л.

Згідно довідки витрати бензину по ТОВ АК Дістен залишок бензину на кінець квітня склав 5513 л., на кінець травня - 3983 л., на кінець червня - 2534 л., на кінець липня 5036 л.

Вищевказані дані щодо залишків підтверджується і дослідженими відповідачем при проведенні фактичної перевірки даними бухгалтерського обліку (журналу обліку ПММ).

При цьому, варто зазначити, що перевірка даних бухгалтерського обліку не є фактичною перевіркою пального у ємності.

Однак, безпосередньо в акті перевірки відповідачем не зазначено та не встановлено інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального.

Позивач при проведенні перевірки та в позовній заяві звертає увагу на той факт, що ємкості, які знаходяться на території нафтоскладу не використовуються і підлягають списанню з балансу, ємкостям більше як 35 років та були куплені б/у.

Однак, безпосередньо в Акті перевірки ГУ ДПС не надано цьому оцінку, не відображено і спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

Фактичну та кількісну наявність пального відповідач в ході проведення фактичної перевірки не встановлював та не проводив необхідні вимірювання таких залишків. Тим більше відповідачем не заперечується того факту, що у позивача обліковується близько 15 одиниць сільськогосподарської техніки, вантажних машин, безновоза, що підвозить паливо для техніки. Крім того, паливо використовується в дизельних електрогенераторах для забезпечення світлом виробничих приміщень підприємства.

У спірних правовідносинах суть фактичної перевірки полягає у безпосередньому встановленні працівниками контролюючого органу (підтвердження або спростування обставин) саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, відтак, невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Водночас, у цій справі висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону № 481/95-ВР ґрунтуються виключно на аналізі первинної документації щодо придбання та подальшого використання у власній господарській діяльності нафтопродуктів.

Водночас, як уже зазначалось, ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР.

Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, суд вважає, що невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

З урахуванням викладеного, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2020 року №00005800703, з огляду на його протиправність через істотні недоліки у формі та недоведеність контролюючим органом вчинення позивачем правопорушення у вигляді зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Відповідно до ч.1ст.9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2ст.6 КАС Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, аст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст. 139 КАС України судові витрати підлягають розподілу відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2,5,9,72,77, 134,139,241,243-246,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Дістен (71731, Запорізька область, Токмацький р-н., с. Новогорівка, вул. Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 31264775) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області № 00005800703 від 05.11.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Дістен (71731, Запорізька область, Токмацький р-н., с. Новогорівка, вул. Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 31264775) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 7500 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 29.09.2022.

Суддя А.В. Сіпака