Постанова

від 28.09.2023 по справі 280/8338/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 280/8338/20 (СН/280/19/22)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Олефіренко Н.А., Суховарова А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2022 в адміністративній справі №280/8338/20, ухваленою суддею Сіпака А.В., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Дістен" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

У листопаді 2020 року 18.11.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Дістен (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №00005800703, №00005810703 від 05.11.2020.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27.06.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Дістен задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2020 №00005800703 скасовано, направлено справу в цій частині позовних вимог на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 залишено без змін.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Дістен до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області № 00005800703 від 05.11.2020.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовним вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що зберігання пального здійснюється субєктами господарювання всіх форм власності, лише, за наявності ліцензії і для позивача достатньо зазначити у заяві про використання пального для потреб власного споживання чи переробки загальної кількості резервуарів, що використовуються для зберігання пального та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального. Тобто ніякої прив`язки до акцизного складу, на думку відповідача, дана норма закону не містить, як і ніяких документів передбачених ч. 37 ст. 15 Закону України № 481, для отримання ліцензії на зберігання пального для власних потреб не потрібно. Позивач, подавши заяву від 11.08.2020 на отримання ліцензії на право зберігання пального та отримавши її, фактично підтвердив факт, що умовами і вимогами законодавства передбачена необхідність отримання ліцензії навіть при зберігання пального для власних потреб. Крім того, перевіркою встановлено наявність залишків паливно-мастильних матеріалів у спірний період та зберігання його в ємностях, що також підтверджує необхідність отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки та помилковість висновків позивача про те, що, зберігаючи паливно-мастильні матеріали в баках, цистернах на колесах, у нього відсутня необхідність отримання вищезгаданої ліцензії.

Таким чином, при вирішені даного спору необхідно розмежувати чи здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки та здійснення діяльності з зберігання пального.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, 08.10.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку ТОВ АК Дістен з питань дотримання норм законодавства, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює виробництво, придбання, зберігання та реалізацію пального; порядку приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів; установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють обіг підакцизних товарів в України.

За результатом перевірки складено акт №126/08-01-07-02/31264775 від 19.10.2020.

В ході проведення перевірки місць зберігання паливно-мастильних матеріалів на TOB АК ДІСТЕН за адресою: Україна, Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Нова, буд. 36, на дату проведення перевірки, а саме 08.10.2020, контролюючим органом встановлено порушення вимог:

- ч.1, ч.8, ч. 16 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 №481/95-ВР, а саме: зберігання пального в період з 01.04.2020 по 18.08.2020 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, згідно якого платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку), а саме: неподання повідомлення за Формою № 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, а саме:

1. Будівля та споруди нафтоскладу які розташовані за адресою: Україна, Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Нова, буд. 36, (технічний паспорт від 01.11.2019). Залишки станом на 08.10.2020: паливо дизельне 10924 л., бензин 3483 л.

2. Комплекс, цілісний майновий комплекс - зернотік за адресою: Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Нова, буд. 41, (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.12.2013 індексний номер 15581817).

3. Земельна ділянка 2325284400:18:001:0062 Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.04.2020 індексний номер 207042104.

4. Земельна ділянка загальною площею 2325284400:03:001:0030 (Договір оренди землі від 17.05.2010 №218-р).

5. Офіс за адресою: Україна, Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Центральна, буд. 1.

05.11.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №00005810703 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 5100 грн.

- №00005800703 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 500000 грн.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом № 481/95-ВР.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само) оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Частиною сьомою статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Згідно з частинами восьмою, десятою, шістнадцятою, дев`ятнадцятою та двадцять першою статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Відповідно до приписів пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Частиною першою статті 17 Закону № 481/95-BP встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини другої статті 17 вищевказаного Закону до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2020 року у справі № 540/4291/20 вже сформулював висновок щодо застосування норм статті 15 Закону № 481/95-ВР у подібних правовідносинах. Верховний Суд, застосувавши норми зазначеної статті, якими врегульовано порядок отримання ліценції на зберігання пального, у взаємозв`язку з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, виснував, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами ПК України виключають кваліфікацію його як «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», у суб`єкта господарювання немає обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для встановлення в діях суб`єкта господарювання складу такого правопорушення, як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, встановленню підлягають обставини, зокрема щодо місця та способу зберігання пального, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини щодо використання пального. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою підставою для його оцінки як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про те, що в період з 01.04.2020 по 18.08.2020 ТОВ АК Дістен зберігало пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального.

З заявою щодо ліцензії на право зберігання пального від 11.08.2020 ТОВ АК Дістен звернулось до Головного управління ДПС у Запорізькій області з проханням видати ліцензію на зберігання пального за адресою: с. Новогорівка, вул. Нова, буд.36, Токмацький район, Запорізька область, загальною місткістю резервуарів, що використовуються для зберігання пального 30000 л.

В якості інформації про внесення платежу за ліцензію позивачем зазначено платіжне доручення №494 від 10.08.2020 на суму 780 грн.

За результатом розгляду заяви позивача, 19.08.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області видано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційним номером 08190414202001506 терміном дії з 19.08.2020 до 19.08.2025.

Згідно зі встановленими обставинами у цій справі, ТОВ Аграрна компанія Дістен здійснює діяльність з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур з метою провадження своєї діяльності придбаває та використовує пальне виключно для власних потреб (іншого відповідач не доводить).

Перевіркою встановлено, що згідно наданого технічного паспорту на будівлю та споруди нафтоскладу ТОВ АК Дістен за адресою: Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Нова, буд.36, обліковуються наступні ємності: бензоколонки, резервуари по 5 (2 шт.), 10 (3 шт.), 25 (2 шт.) та 50 (1 шт.) м2. Крім того, з 2020 року введено в експлуатацію ємність для ГСМ об`ємом 20 м2.

Також перевіркою встановлено, що залишок паливно-мастильних матеріалів станом на 08.10.2020 складає: 10294 л. палива дизельного та 3483 л. бензину.

За своїм змістом місця зберігання пального позивача відповідають ознакам, які ПК України встановлює як винятки з понять акцизний склад та/або акцизний склад пересувний. За таких обставин, підстави вважати, що діяльність ТОВ Аграрна компанія Дістен підпадає під визначення зберігання пального, яка підпадає під вимоги ліцензування у розумінні Закону №481/95-ВР відсутні, відповідно, позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.

Дослідженням Акта перевірки у цій справі, суд встановив, що у ньому зафіксовано обставини придбання позивачем пального у ТОВ Петроліум Імпорт, ТОВ Лівайн Торг та ТОВ Меркурій-2017 і міститься посилання на докази, якими підтверджується кількість придбаного пального, його вартість та транспортування між суб`єктами.

Згідно письмових пояснень директора та головного бухгалтера ТОВ АК Дістен наданих до перевірки, за період з 01.04.2020 по 01.10.2020 товариство використало 12035 л. бензину, закупили 8025 л. і залишок бензину на 01.10.2020 склав 3483 л. Бензин зберігається в ємкості на 10000 л. Дизельне паливо за період з 01.04.2020 по 07.10.2020 було використано для обробки землі та збирання врожаю в кількості 44106 л., закупили 38685 л., для зберігання використовується ємність на 20000 л., а в серпні місяці було куплено нову металеву ємність для зберігання дизельного палива на 20000 л. Також вказано, що ємності на території нафтоскладу не використовуються і підлягають списанню з балансу.

Згідно довідки витрати дизельного палива по ТОВ АК Дістен залишок палива на кінець квітня склав 8199 л., на кінець травня 4019 л., на кінець червня 11675 л., на кінець липня 5932 л.

Згідно довідки витрати бензину по ТОВ АК Дістен залишок бензину на кінець квітня склав 5513 л., на кінець травня - 3983 л., на кінець червня - 2534 л., на кінець липня 5036 л.

Вищевказані дані щодо залишків підтверджується і дослідженими відповідачем при проведенні фактичної перевірки даними бухгалтерського обліку (журналу обліку ПММ).

При цьому, варто зазначити, що перевірка даних бухгалтерського обліку не є фактичною перевіркою пального у ємності.

Однак, безпосередньо в акті перевірки відповідачем не зазначено та не встановлено інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального.

Позивач при проведенні перевірки та в позовній заяві звертає увагу на той факт, що ємкості, які знаходяться на території нафтоскладу не використовуються і підлягають списанню з балансу, ємкостям більше як 35 років та були куплені б/у.

Однак, безпосередньо в Акті перевірки ГУ ДПС не надано цьому оцінку, не відображено і спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

Водночас, у цій справі висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону №481/95-ВР ґрунтуються виключно на аналізі первинної документації, наданої позивачем, перелік якої зафіксовано в акті перевірки. В йо же час, надану документацію було враховано відповідачем частково. Фактичну та кількісну наявність пального відповідач в ході проведення фактичної перевірки не встановлював. Разом з тим, сам факт поставки пального на користь позивача, що останнім не заперечується, жодним чином не свідчить про факт зберігання пального без відповідної ліцензії. Поряд з цим в акті перевірки не відображено відомостей про інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), тощо. Водночас, як уже зазначалось, ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР.

Отже, суд вважає, що надані відповідачем матеріали фактичної перевірки також не дають підстав вважати, що, саме, за правопорушення, яке полягає у здійсненні діяльності зі зберігання пального позивача притягнуто до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №260/3859/20, від 21.09.2022 у справі №140/16490/20, від 28.12.2022 у справі №380/12060/20.

З урахуванням викладеного, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2020 року №00005800703, з огляду на його протиправність через істотні недоліки у формі та недоведеність контролюючим органом вчинення позивачем правопорушення у вигляді зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області -залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2022 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяН.А. Олефіренко

суддяА.В. Суховаров