Постанова

від 21.06.2022 по справі 372/1781/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

права № 372/1781/15-ц Головуючий у суді І інстанції Потабенко Л.В.

Провадження № 22-ц/824/25/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 26 липня 2021 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда Про 2020» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко Михайло Михайлович,

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Оренда Про 2020» (далі - ТОВ «Оренда Про 2020») звернулось до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, заінтересовані особи: стягувач - ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко М.М. (далі - приватний виконавець Трофименко М.М.).

На обґрунтування заяви зазначило, що 12 серпня 2015 року Обухівський районний суд Київської області ухвалив рішення у справі № 372/1781/15-ц, яким частково задовольнив позов ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання договору та стягнув з ОСОБА_1 на її користь авансовий платіж в сумі 499 961,19 грн, штраф в сумі 187 004,37 грн та судовий збір в сумі 3 654 грн, а всього 690 619,58 грн.

На підставі виданого на виконання вищезазначеного рішення суду виконавчого листа від 7 вересня 2015 року щодо стягнення заборгованості з боржника 16 травня 2019 року приватним виконавцем Трофименком М.М. відкрито виконавче провадження № 59137046 та того ж дня було об`єднано з іншими виконавчими провадженнями у зведене виконавче провадження № 59117670.

10 червня 2021 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «Оренда Про 2020» договір відступлення права вимоги, за умовами якого право вимоги щодо стягнення з боржника коштів за невиконання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 21 вересня 2012 року перейшло до заявника.

У зв`язку з цим, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, а саме: ТОВ «Оренда Про 2020» стало новим кредитором у правовідносинах із ОСОБА_1 та отримало право грошової вимоги до неї, у тому числі право на отримання всіх грошових сум, передбачених відповідним рішенням суду.

З наведених вище підстав заявник просив суд замінити стягувача ОСОБА_2 у справі № 372/1781/15-ц (зведеному виконавчому провадженні № 59137670) на її правонаступника ТОВ «Оренда Про 2020».

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 26 липня 2021 року заяву задоволено.

Замінено стягувача у справі № 372/1781/15-ц (зведеному виконавчому провадженні № 59137670) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за невиконання договору, із ОСОБА_2 на її правонаступника - ТОВ «Оренда Про 2020».

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що внаслідок укладення договору відступлення права вимоги заявник став правонаступником стягувача (новим кредитором) та набув прав вимоги до боржника за попереднім договором купівлі-продажу, тому є підстави для заміни сторони виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, боржник ОСОБА_1 через представника - адвоката Крикунова О.В. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що договір відступлення права вимоги від 10 червня 2021 року є нікчемним правочином, оскільки в порушення вимог статей 209, 513, 657 ЦК України не посвідчений нотаріально, хоча попередній договорі купівлі-продажу квартири від 21 вересня 2012 року, за яким право грошової вимоги передається заявнику, нотаріально посвідчувався. Крім того, підпис ОСОБА_2 та директора ТОВ «Оренда Про 2020» на вказаному договорі відступлення права вимоги в рази відрізняються від їх підписів на інших процесуальних документах у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість

Свої заперечення обгрунтувала тим, що боржником протягом шести років не виконується рішення суду про стягнення коштів за непередане своєчасно нерухоме майно. Договір відступлення права вимоги був укладений щодо передачі вимог кредитора саме по виконавчому провадженню, що не потребує дотримання його нотаріального посвідчення як безпідставно вказує боржник.

Відзиви учасників справи (провадження) на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2015 року у справі № 372/1781/15-ц частково задоволено позов ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання договорута стягнуто з ОСОБА_1 на її користь авансовий платіж в сумі 499 961,19 грн, штраф в сумі 187 004,37 грн та судовий збір в сумі 3 654 грн, а всього 690 619,58 грн (а.с. 50-52).

На виконання зазначеного рішення 7 вересня 2015 року стягувач отримала виконавчий лист (а.с. 57, 58), який в даний час перебуває на примусовому виконанні приватного виконавця Трофименка М.М. у межах зведеного виконавчого провадження № 59137670.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2016 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області відмовлено (а.с. 76, 77).

10 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Оренда Про 2020» було укладено договір відступлення права вимоги № 3, відповідно до якого кредитор відступає, а новий кредитор приймає право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів за невиконання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 21 вересня 2012 року та підтвердженого рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2015 року у справі № 372/1781/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за невиконання договору (а.с. 126).

Постановляючи оскаржувану, суд першої інстанції виходив з того, що стягувач ОСОБА_2 вибула із виконавчого провадження у зв`язку з передачею нею права вимоги за невиконання договору правонаступнику ТОВ «Оренда Про 2020» на підставі правочину відступлення права вимоги, тому заява нового кредитора про заміну сторони виконавчого провадження підлягає задоволенню, оскількизаявник обґрунтував необхідність такої заміни.

Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У виконавчому провадженні заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України, а саме: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Таким чином, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. На правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 6 серпня 2020 року у справі № 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20).

Отже, за змістом зазначених норм матеріального та процесуального права ОСОБА_2 мала право на відступлення права вимоги, яке випливає із попереднього договору купівлі-продажу квартири на користь ТОВ «Оренда Про 2020», а останнє - ініціювати питання про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Водночас заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що договір відступлення права вимоги № 3 від 10 червня 2021 року укладено у простій письмовій форму, а попередній договір купівлі-продажу квартири від 21 вересня 2012 року - у письмовій формі та посвідчений нотаріально з огляду на таке.

Так, розглядаючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності.

Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 205 ЦК України).

Відповідно до статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що нотаріально посвідчений правочин є одним із різновидів правочину, вчиненого у письмовій формі.

Виходячи з наведеного, стаття 513 ЦК України закріплює правило обов`язкового вчинення правочину щодо заміни кредитора у такій самій формі як і правочину, за яким передаються права вимоги.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 2027/8487/12 (провадження № 61-4572св18) та від 2 лютого 2022 року у справі № 2-651/09 (провадження № 61-12836св21).

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, за змістом статей 635, 657 ЦК України попередній договір купівлі-продажу квартири, в якому відбулася заміна сторони, є правочином з приводу купівлі-продажу нерухомого майна, а відтак заміна сторони в договорі купівлі-продажу нерухомого майна, також підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною першою статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, попередній договір купівлі-продажу квартири від 21 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі якого рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2015 року у справі № 372/1781/15-ц проведено стягнення грошових сум, був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нот.аріального округу Київської області Саєнко Е.В. за реєстровим № 4783 (а.с. 9, 10).

Однак, договір відступлення права вимоги № 3 від 10 червня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Оренда Про 2020», за яким заявник мав набути право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів за невиконання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 21 вересня 2012 року укладений цими сторонами у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчувався (а.с. 126).

У постановах Верховного Суду від 9 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) та від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним»».

Отже, нікчемний правочин є недійним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Зокрема, такі умови (обставини), які свідчать про недійсність правочину (нікчемність), встановлені нормами ЦК України або інших нормативно-правовими актами.

Ураховуючи зазначені норми матеріального права та встановлені обставини справи, договір відступлення права вимоги № 3 від 10 червня 2021 року є нікчемним правочином і його нікчемність не потребує доказування в окремому судовому порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.

Втім, суд першої інстанції не дослідив договір відступлення права вимоги № 3 від 10 червня 2021 року та не врахував його укладення (підписання) в простій письмовій формі, в результаті чого зробив помилковий висновок, що внаслідок укладення цього правочину заявник став правонаступником стягувача (новим кредитором) та набув прав вимоги до боржника за попереднім договором купівлі-продажу, в тому числі право бути стороною виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що договір про відступлення права вимоги укладений щодо передачі вимог кредитора саме по виконавчому провадженню, а не попередньому договору купівлі-продажу відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд насамперед перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для заміни стягувача у справі № 372/1781/15-ц (зведеному виконавчому провадженні № 59137670) із ОСОБА_2 на її правонаступника - ТОВ «Оренда Про 2020» через укладення між ними відповідного договору відступлення права вимоги.

За таких обставин, оскаржувана ухваласуду першої інстанції не відповідає обставинам справи та вимогам статей 260, 263 ЦПК України, вона постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи,порушенням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до вимог статті 376 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог заяви ТОВ «Оренда Про 2020» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Оскільки ухвала суду першої інстанції скасовується повністю з ухваленням нового судового рішення по суті заявлених вимог, то відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України із заявника стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені боржником у межах даної справи (судового провадження), а саме 454,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 26 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда Про 2020» про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда Про 2020» на користь ОСОБА_1 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні) сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: С.А. Голуб

Д.О. Таргоній