Ухвала

від 09.08.2022 по справі 372/1781/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 372/1781/15-ц

провадження № 61-6890ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року в цивільній справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда ПРО 2020» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко Михайло Михайлович,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Оренда ПРО 2020» (далі - ТОВ «Оренда ПРО 2020») звернулось до суду із заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 26 липня 2021 року заяву задоволено. Замінено стягувача у справі № 372/1781/15-ц (зведеному виконавчому провадженні № 59137670) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за невиконання договору, із ОСОБА_1 на її правонаступника - ТОВ «Оренда ПРО 2020».

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що внаслідок укладення договору відступлення права вимоги заявник став правонаступником стягувача (новим кредитором) та набув прав вимоги до боржника за попереднім договором купівлі-продажу, тому є підстави для заміни сторони виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 26 липня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір про відступлення права вимоги був вчинений у простій письмовій формі на відміну від попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, правочину, за яким передавалося право вимоги та який був посвідчений нотаріально, що не відповідало вимогам статті 513 ЦК України та підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

20 липня 2022 року представник ОСОБА_2 , діючий в інтересах ОСОБА_4 , засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року у вказаній вище справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження, оскільки не врахував того, що відбулася заміна сторони виконавчого провадження, відкритого не на підставі попереднього договору, а на підставі рішення суду, яке є обов`язковим для виконання.

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Відмовляючи у заміні сторони виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір про відступлення права вимоги був вчинений у простій письмовій формі, натомість попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким передавалося право вимоги, був нотаріально посвідченим.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У виконавчому провадженні заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України, а саме: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Таким чином, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. На правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Подібні правові висновки неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, в постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 2-651/08.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального та процесуального права ОСОБА_1 мала право на відступлення права вимоги, яке випливає із договору купівлі-продажу на користь ТОВ «Оренда ПРО 2020», а останнє - ініціювати питання про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 205 ЦК України).

Відповідно до статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що нотаріально посвідчений правочин є одним із різновидів правочину, вчиненого у письмовій формі.

Попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (частина перша статті 635 ЦК України).

Отже, стаття 513 ЦК України закріплює правило обов`язкового вчинення правочину щодо заміни кредитора у такій самій формі як і правочину, за яким передаються права вимоги.

За змістом частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Суд апеляційної інстанції встановив, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на підставі якого рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 серпня 2015 року у справі № 372/1781/15-ц проведено стягнення грошових сум, був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. за реєстровим № 4783.

Договір відступлення вимоги № 3 від 10 червня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Оренда ПРО 2020», за яким заявник мав набути право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_3 коштів за невиконання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 21 вересня 2012 року укладений цими сторонами у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчувався.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 серпня 2022 року у справі № 372/5143/15-ц (провадження № 61-1179св22).

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що договір про відступлення права вимоги укладено у формі, відмінній від форми договору купівлі-продажу, за яким передавалося право вимоги, що суперечить вимогам статті 513 ЦПК України та узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 червня 2018 року у справі № 2027/8487/12 та від 02 лютого 2022 року у справі № 2-651/09. Доводи касаційної скарги вказаного висновку суду не спростовують, натомість зводяться до незгоди з судовим рішенням та бажання добитися повторного розгляду справи, що не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому за таких підстав у відкритті касаційної скарги на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року в цивільній справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда ПРО 2020» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко Михайло Михайлович.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров