Постанова

від 23.06.2022 по справі 640/26984/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/26984/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Будівельна фірма «Старатель» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельна фірма «Старатель» до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м.Київ, Національної поліції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональний сервісний центр в м. Києві Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м.Київ, Національної поліції України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідачів вчинити дії щодо зняття транспортного засобу - вантажного автокрана «МАЗ» 630303 (20-т), 2008 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 (зареєстрованим за ОСОБА_1 під державним номером НОМЕР_3 ) білого кольору з розшуку з обліку інформаційної системи ІП «Гарпун» Національної поліції України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав її підсудності Оболонському районному суду м.Києва за правилами ЦПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що виконавче провадження, в рамках якого транспортний засіб було оголошено у розшук, закінчено і судова практика підтверджує, що в такому випадку вирішення даного спорку здійснюється судом адміністративної юрисдикції.

Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не подавали, будь-які їх письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась без повідомлення сторін, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

В апеляційній скарзі заявлено клопотання про розгляд справи за участю представника апелянта у судовому засіданні.

Суд звертає увагу, що в даному випадку, безпосередня участь сторін у судовому засіданні, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин.

Частиною 2 ст.311 КАС України визначено, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, постановлену без повідомлення сторін, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін, а тому клопотання скаржника задоволенню не підлягає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, дійшов висновку, що позивач оскаржує бездіяльність та просить зобов`язати відповідачів вчинити певні дії в рамках виконавчого провадження, відкритого з метою примусового виконання ухвали Оболонського районного суду м.Києва від 28.08.2015 про забезпечення позову у справі №756/4984/15-ц, а тому заявлені позовні вимоги належить розглядати Оболонському районному суду міста Києва за правилами ЦПК України.

За наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1 ст.5 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст.19 КАС України Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років».

Юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

В силу ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частинами 1, 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

В той же час, частиною 1 ст.446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Таким чином, суду необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

У цій справі спірні правовідносини пов`язані з перебуванням у розшуку транспортного засобу, щодо якого був наявний цивільний спір, в рамках якого вживались заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб - вантажний автокран «МАЗ 630303», 2008 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_1 д.р.н. НОМЕР_2 , що були вжиті ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 28.08.2015 у справі №756/4984/15-ц за позовом ПрАТ «ББ «Старатель» до ОСОБА_1 , Управління ДАІ ГУ МВС України в м.Києві, третя особа: ПАТ «Укрсоцбанк», про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 04.12.2015 у справі №756/4984/15-ц (залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 02.03.2016) позов ПрАТ «БФ «Старатель» до ОСОБА_1 , Управління ДАІ ГУ МВС в м.Києві задоволено частково, витребувано у ОСОБА_1 транспортний засіб МАЗ 630303, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , білого кольору, тип - вантажний автокран (20Т), номер кузова НОМЕР_1 , на користь ПрАТ «БФ «Старатель» та зобов`язано ОСОБА_1 передати на користь ПрАТ «БФ «Старатель» вказаний транспортний засіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

25.03.2016 Оболонським районним судом м.Києва видано виконавчий лист №756/4984/15-ц щодо витребування у ОСОБА_1 наведеного вище транспортного засобу та передачі його на користь ПрАТ «БФ «Старатель», який було передано на примусове виконання та щодо якого розпочате виконавче провадження ВП №50752393, в рамках якого 28.04.2016 державним виконавцем Оболонського РВ ДВС м.Києві ГТУЮ у м.Києві Гусєвою Я.А. винесено постанову про розшук майна боржника, а саме транспортний засіб - автокран МАЗ 630303, 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , що належить боржнику ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.11.2016 у справі №756/4984/15-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Оболонського районного суду м.Києва від 04.12.2015 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 02.03.2016, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи №756/4984/15-ц рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 27.05.2019 позов задоволено, витребувано у ОСОБА_1 транспортний засіб - автокран «МАЗ» 630303 (20-т), 2008 р.в., шасі № НОМЕР_1 д/н НОМЕР_2 , (зареєстрований за ОСОБА_1 під д/н НОМЕР_3 ), білого кольору на користь ПрАТ «БФ «Старатель» та зобов`язано ОСОБА_1 передати на користь ПрАТ «БФ «Старатель» вказаний транспортний засіб. Вказане судове рішення набрало законної сили 19.08.2019.

Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 14.02.2020 у справі №756/4984/15-ц скасовано заходи забезпечення позову, накладені відповідно до ухвали Оболонського районного суду м.Києва від 28.08.2015.

ПрАТ «БФ «Старатель» звертався до Оболонського РВ ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявами від 25.04.2021 та від 07.04.2021, у відповідь на які листом від 12.04.2021 (помилково зазначено 2020 рік) №Д/17 позивача повідомлено, що 26.05.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та зі сплином встановленого строку зберігання виконавче провадження знищено, внаслідок чого у відділу нема правових підстав для припинення розшуку майна боржника.

Вважаючи, що державний виконавець безпідставно не вчинив дій щодо припинення розшуку майна боржника, а саме транспортний засіб - автокран «МАЗ» 630303 (20-т), 2008 р.в., шасі № НОМЕР_1 д/н НОМЕР_2 , (зареєстрований за ОСОБА_1 під д/н НОМЕР_3 ), білого кольору, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Таким чином, оскаржувана позивачем бездіяльність державного виконавця мала місце в рамках виконавчого провадження ВП №50752393 з примусового виконання виконавчого листа Оболонського районного суду м.Києва від 25.03.2016 виданого в рамках розгляду цивільної справи №756/4984/15-ц.

Колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання підсудності спору, суд має виходити не лише із суб`єктного складу сторін, а і з суті спірних правовідносин.

У своїй позовній заяві ПрАТ «БФ «Старатель» визначив двох відповідачів, а саме Оболонський РВ ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м.Київ та Національну поліцію України, при цьому заявив до обох відповідачів однакові позовні вимоги, а саме визнати протиправною їх бездіяльність та зобов`язати вчинити дії щодо зняття транспортного засобу з розшуку з обліку інформаційної системи ІП «Гарпун» Національної поліції України.

Наказом МВС України від 13.06.2018 №497 затверджено Інструкцію з формування та ведення інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - Інструкція №497), пунктом 1 розділу І якої передбачено, що ця Інструкція визначає порядок формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" (далі - ІП "Гарпун") інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" (далі - система ІПНП), призначеної для обробки відомостей про транспортні засоби (далі - ТЗ) усіх типів (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них ТЗ та мопеди) та номерні знаки ТЗ (далі - номерні знаки), що розшукуються у рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до розділу ІV зазначеної Інструкції №497, під час внесення інформації до ІП "Гарпун" зазначаються: підстава внесення інформації до обліку; номер і дата реєстрації заяви (повідомлення, рапорту); номер і дата реєстрації кримінального провадження; найменування органу (підрозділу) поліції; реєстраційний номер, вид, марка, модель, колір та рік випуску ТЗ; найменування та номери агрегатів ТЗ; дата, місце, час та обставини події; відомості про водія, власника (співвласника) ТЗ (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання та реєстрації, для юридичної особи зазначаються її найменування, код за ЄДРПОУ, місцезнаходження); підстава та дата зняття інформації з обліку.

Пунктом 2 розділу ІV Інструкції №497 встановлено, що підставою для внесення (зняття) відомостей, зазначених у пункті 1 цього розділу, до ІП "Гарпун" є постанова державного або приватного виконавця про розшук (зняття майна з розшуку) ТЗ боржника, постанова начальника відділу державної виконавчої служби про скасування постанови державного виконавця про розшук (зняття майна з розшуку) ТЗ боржника, надіслані до системи ІПНП в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису державного або приватного виконавця, який виніс відповідну постанову, через автоматизовану систему виконавчого провадження (далі - АСВП) відповідно до Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України від 30 січня 2018 року № 64/261/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 лютого 2018 року за № 140/31592.

У постанові державного або приватного виконавця про розшук ТЗ боржника зазначаються вид, марка, модель, реєстраційний номер, номер кузова, двигуна, шасі (за наявності), рік випуску та колір ТЗ, відомості про боржника (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, місце народження (за наявності), місце проживання або реєстрації), номер і дата відкриття виконавчого провадження, контактні дані уповноваженої особи, яка винесла постанову про розшук ТЗ боржника.

У постанові державного або приватного виконавця про зняття з розшуку ТЗ боржника, постанові начальника відділу державної виконавчої служби про скасування постанови державного виконавця про розшук (зняття майна з розшуку) ТЗ боржника зазначаються вид, марка, модель, реєстраційний номер ТЗ, номер і дата відкриття виконавчого провадження, дата та підстава припинення розшуку.

Відповідно до п.3 розділу ІV Інструкції №497 у разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють електронний інформаційний обмін даними між системою ІПНП та АСВП, постанова державного або приватного виконавця про розшук (зняття майна з розшуку) ТЗ боржника, постанова начальника відділу державної виконавчої служби про скасування постанови державного виконавця про розшук (зняття майна з розшуку) ТЗ боржника надсилаються за територіальністю підрозділу ІАП у паперовому вигляді.

Після отримання зазначеної постанови працівник підрозділу ІАП перевіряє ідентифікаційні номери ТЗ та відомості про власника ТЗ за обліком ЄДР МВС, після чого упродовж доби вносить відомості до ІП "Гарпун". Сканована копія постанови додається до ІП "Гарпун". У випадку виявлення невідповідності даних щодо ідентифікаційних номерів ТЗ або відомостей про власника ТЗ, зазначених у постанові про розшук ТЗ боржника, даним з ЄДР МВС така постанова невідкладно повертається ініціатору розшуку без виконання.

При отриманні постанови про зняття з розшуку ТЗ працівник підрозділу ІАП упродовж доби вносить до ІП "Гарпун" інформацію щодо підстави та дати зняття ТЗ з розшуку.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства та врахувавши обставини даної справи, колегія суддів доходить висновку, що суть даного спору стосується виключно рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, які мали місце в рамках виконавчого провадження ВП №50752393 з примусового виконання виконавчого листа Оболонського районного суду м.Києва від 25.03.2016 виданого в рамках розгляду цивільної справи №756/4984/15-ц, в той час, як вимоги до другого відповідача - Національної поліції України є передчасними, оскільки до вирішення спору з Оболонським РВ ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м.Київ щодо скасування розшуку транспортного засобу, відсутні підстави для внесення змін до ІП «Гарпун» Національною поліцією України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, Велика Палата дійшла наступних висновків:

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.».

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

Таким чином, спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу влади чи місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів, а саме можливості реалізації права власності (користування) транспортним засобом.

При цьому, колегія суду відхиляє посилання апелянта на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.04.2021 у справі №400/866/19, оскільки в рамках даної справи було встановлено наявність постанови головного державного виконавця Вітовського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Лялюк С.В. від 05.07.2019 р. ВП №53966307 про розшук майна однак така постанова не була виконана Управлінням патрульної поліції м. Миколаєва ДПП Національної поліції України, в той час, як в рамках даної справи не встановлено, що постанова про зняття майна боржника з розшуку державним виконавцем взагалі виносилась.

Також колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правові позиції судів першої та другої інстанції у справах №826/13398/18, №826/17767/18, №280/5431/19, №816/777/18 тощо, оскільки виключно висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду підлягають врахуванню судом, в силу ч.5 ст.242 КАС України, оскільки в Україні відсутній механізм прецедентного права.

В той же час, в наведених позивачем судових рішеннях у переважній більшості відповідачем був виключно територіальний орган Національної поліції України, яким не було вчинено дій щодо внесення відомостей до ІП «Гарпун» за наявності відповідних правових підстав, внаслідок чого такий спір підлягав вирішенню в порядку адміністративного судочинства, в той час, як в рамках даних спірних правовідносин, з урахуванням обставин справи, саме органом ДВС не було вчинено дій в рамках конкретного виконавчого провадження, яке було розпочато на підставі виконавчого листа, виданого Оболонським районним судом м.Києва у цивільній справі №756/4984/15-ц (не винесено постанову про зняття майна з розшуку).

Тобто, правовідносини у наведених скаржником справах не є подібними до тих, що є предметом розгляду у даній справі.

Та обставина, що виконавче провадження було завершено та його матеріали були знищені жодним чином не спростовують того факту, що відповідна бездіяльність (за твердженням позивача) була допущена посадовою особою органу державної виконавчої служби при виконанні судового рішення Оболонського районного суду м.Києва, до якого і має бути оскаржена така бездіяльність, в розумінні ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.446 ЦПК України.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Будівельна фірма «Старатель» - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 24 червня 2022 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма