Постанова

від 21.06.2022 по справі 640/7480/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/7480/19 Головуючий у І інстанції - Келеберда В.І.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Ольховській М.Г.,

представника позивача Філоненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року по справі за адміністративним позовом Підприємства «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Підприємство «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.01.2019, а саме:

- №00003571409, яким за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 застосовано до нього суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені у розмірі 1,00 грн;

- №00003581409, яким за порушення п. 15 розділу II, п. 50 розділу V Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №148 від 29.12.2017 до нього застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені у розмірі 1 749 389, 38 грн;

- №00003591409, яким за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 застосовано до нього суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені у розмірі 124 003, 52 грн.

На обґрунтування позову зазначає, що наказ, на підставі якого була проведена перевірка, не відповідає вимогам, визначеним п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, а саме, позаяк в ньому не зазначено дату початку і тривалість перевірки, підстави для її проведення та період діяльності, який буде перевірятись. Вказує про порушення вимог п.п. 4, 6 розділу 4 Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовується для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), оскільки підприємство та центр сервісного обслуговування (ЦСО) не були повідомлені у встановлений законодавством строк про закінчення терміну експлуатації РРО. Позивач стверджує, що саме внаслідок протиправної бездіяльності відповідача він не був обізнаний про здійснення господарської діяльності на підставі не зареєстрованого РРО. Разом з цим наголошує, що ним не було перевищено ліміт каси, а висновки контролюючого органу в цій частині є хибними та такими, що сформовані без врахування всіх фактичних обставин справи, а саме не було враховано, що кошти отримувались ввечері та видавались наступного робочого дня на потреби, пов`язані з діяльністю підприємства і вихідні та святкові дні, коли банківські установи не працювали.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність дій відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник відповідача до суду не прибув, що не є перешкодою для судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу від 28.11.2018 №17477 та направлень на проведення фактичної перевірки від 14.12.2018 №8324/26-15-14-09-01 та №8325/26-15-14-09-01 відповідачем проведена фактична перевірка ресторану за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, б. 38А, в якому здійснює діяльність Підприємство «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України».

За наслідками перевірки складено акт від 04.01.2019 №0002/26/15/14/32161527.

Перевіркою встановлено наступне:

- факт проведення з 04.08.2018 по 14.08.2018 розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, який не був зареєстрований в установленому порядку;

- факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями через РРО не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 08.08.2017 № 201726596407199, термін дії ліцензії з 18.08.2017 по 17.08.2018, а саме: через РРО фіскальний №2656006702 реєстрацію якого скасовано 03.08.2018 за період з 04.08.2018 по 14.08.2018 здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями, всього на загальну суму 43 742, 00 грн, через РРО фіскальний №3000455674 за період з 15.08.2018 по 17.08.2018, який не зазначений у ліцензії № 201726596407199, реалізовано алкогольних напоїв на суму 18 259, 76 грн;

- факт перевищення ліміту каси на загальну суму 874 694, 69 грн, оскільки підприємством не встановлено ліміт каси за період з 01.07.2018 по 31.12.2018.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на останній, за наслідком розгляду яких листом від 29.01.2019 №14144/10/26-15-14-09-01-18 ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача про залишення висновків акту перевірки без змін.

30.01.2019 на підставі акта перевірки відповідач виніс спірні податкові повідомлення-рішення, які позивач, вважаючи їх неправомірними, оскаржив до Державної фіскальної служби України, проте, рішенням від 11.04.2019 №16967/6/99-99-11-06-01-25 скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані ППР без змін.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Позивач зазначає, що наказ №17447 від 28.11.2018 не відповідає п. 81.1 ст. 81 ПК України, адже не містить дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, підстави для проведення перевірки.

Між тим, фактична перевірка позивача здійснена на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Крім того, додатком до наказу №17447 від 28.11.2018 визначено період діяльності, що перевіряється, адресу та найменування об`єкта, що перевіряється, тривалість перевірки та дата почту перевірки.

Також, як правильно зауважив суд першої інстанції, по-перше, контролюючий орган був допущений позивачем до проведення фактичної перевірки, а по-друге, станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження оскарження та/або скасування наказу №17447 від 28.11.2018 в судовому порядку.

Таким чином, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції по суті виявлених відповідачем порушень, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).

Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР).

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за №918/29048, затверджено Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), який розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 (далі - Порядок 547).

Цей Порядок поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) для здійснення розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі (п. 1 Порядку №547).

Дія цього Порядку не поширюється на РРО, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктом 1 розділу 4 Порядку №547 визначено, що реєстрація РРО діє до дати скасування реєстрації РРО, що відбувається у випадках, якщо, зокрема, закінчилися визначені законодавством строки експлуатації РРО.

Відповідно до абз. 2 п. 4 розділу 4 Порядку №547 У разі якщо скасування реєстрації РРО було здійснено за рішенням контролюючого органу, копія довідки про скасування реєстрації направляється до ЦСО.

Пунктами 6, 7 розділу 4 Порядку №547 встановлено, що контролюючий орган за місцем реєстрації РРО у випадках, передбачених п.п. 2, 3 п. 1 цієї глави, попереджає суб`єкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО.

Скасування реєстрації РРО проводиться контролюючим органом не пізніше двох робочих днів з дня настання терміну виведення з експлуатації РРО.

Документи, визначені у цій главі, можуть бути подані та отримані відповідальною особою суб`єкта господарювання або самим суб`єктом господарювання - фізичною особою - підприємцем, а також через уповноважену особу за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та належним чином оформленої довіреності на проведення скасування реєстрації РРО.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 03.08.2018 ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення №2656006702 про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій у зв`язку із закінченням визначеного законодавством строку експлуатації РРО.

ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві сформовано довідку про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій, яку отримано представником позивача Соколовською Я.Б. 14.08.2018, що діє на підставі довіреності від 14.08.2018 №б/н.

27.06.2018 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила позивача про необхідність вивести з експлуатації РРО: МАРЯ-301МТМ до 03.08.2018 (заводський номер РРО АА1140024679, фіскальний номер РРО - 2656006702).

Наведене повідомлення отримано Соколовською Я.Б., яка діє в інтересах позивача на підставі довіреності №5 від 10.07.2018.

Таким чином, контролюючим органом здійснено дії на виконання п. 6 розділу 4 Порядку №547 та попереджено позивача про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО, отже доводи апелянта про те, що він був необізнаний щодо здійснення своєї діяльності без зареєстрованого РРО, є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що повідомлення контролюючим органом позивача про прийняття рішення контролюючого органу про скасування реєстрації РРО із порушенням п. 4 розділу 4 Порядку №547 прямо не вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення № 0003571409, виходячи із обізнаності позивача про необхідність вивести з експлуатації РРО, а тому відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР, і як наслідок застосовано штраф згідно положень п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР (податкове повідомлення рішення від 30.01.2019 №0003571409).

Щодо винесеного контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019 №0003591409, колегія суддів зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-BP (далі - Закон №481/95-BP).

Роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування; незаконний обіг спирту етилового, коньячного, плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів - імпорт, експорт, транспортування, зберігання, торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами з порушенням вимог законодавства, що регулює ці питання; незаконне виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів - виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії на цей вид підприємницької діяльності; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку (ст. 1 Закону №481/95-BP).

Відповідно до ч.ч. 14, 15 ст. 15 Закону №481/95-BP роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями.

Частиною 20 статті 15 Закону №481/95-BP визначено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі (ч. 26 ст. 15 Закону №481/95-BP).

При цьому, статтею 17 цього Закону визначено, що за порушення його норм щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень;

Як вже було зазначено вище, в ході проведення фактичної перевірки встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями через РРО, не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 08.08.2017 № 201726596407199, термін дії ліцензії з 18.08.2017 по 17.08.2018, а саме: через РРО фіскальний №2656006702 реєстрацію якого скасовано 03.08.2018 за період з 04.08.2018 по 14.08.2018 здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями, всього на загальну суму 43 742, 00 грн через РРО фіскальний №3000455674 за період з 15.08.2018 по 17.08.2018, який не зазначений у ліцензії № 201726596407199, реалізовано алкогольних напоїв на суму 18 259, 76 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б спростовували висновки контролюючого органу в цій частині.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, посилання позивача на те, що підставою для притягнення відповідальності на підставі Закону №481/95-BP є саме відсутність ліцензії (не її неналежне оформлення, відсутність відміток про внесення плати за ліцензію, відсутність відміток про РРО тощо) є необґрунтованими, оскільки оптова (включаючи імпорт та експорт) і роздрібна торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) та роздрібна торгівля алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії, є різними порушеннями.

Крім того, до позивача застосовано штрафні санкції на підстав абз. 7 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-BP, а не на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-BP. З урахуванням наведеного суд вважає доводи позивача в цій частині безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган правомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019 №0003591409.

В частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019 №№0003581409, суд зазначає наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення №148), яке розроблено відповідно до Закону України «Про Національний банк України» і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами.

Готівка - грошові знаки національної валюти України (банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам`ятні монети, які є платіжними засобами); готівкова виручка (готівка) - сума фактично одержаної готівки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також від операцій, що безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівки, інших цінностей, касових документів; ліміт залишку готівки в касі - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час та забезпечити роботу на початку наступного робочого дня (п.п. 3, 4, 8, 16 п. 3 розділу I Положення №148).

Відповідно до п.п. 11 та 12 Положення №148, суб`єкти господарювання мають право до 30.06.2018 (включно) використовувати в своїй діяльності форми відомості на виплату грошей, прибуткового касового ордера, видаткового касового ордера, журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, касової книги, книги обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки та акта про результати інвентаризації наявних коштів, установлені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (зі змінами).

Суб`єктам господарювання до 30.06.2018 (включно):

1) розробити та затвердити порядок оприбуткування готівки в касі та порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням норм Положення про ведення касових операцій;

2) користуватися лімітами каси, установленими та затвердженими до набрання чинності цією постановою.

Таким чином, суб`єкт господарювання у зв`язку з набранням чинності Положення №148 до 30.06.2018 (включно) зобов`язаний розробити та затвердити порядок розрахунку ліміту каси підприємства і його відокремлених підрозділів.

Пунктом 15 розділу II Положення №148 визначено, що установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи установ/підприємств мають право здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас юридичних осіб або банку чи небанківської фінансової установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку для її переказу і зарахування на банківські рахунки юридичних осіб.

Підприємство має право здійснювати збір готівкової виручки (готівки), отриманої від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), для подальшого її здавання до банку з використанням комплексу технічних та програмних засобів, розташованих у місці здійснення готівкових розрахунків, які б забезпечували безпечне передавання коштів з робочих місць касирів до спеціально обладнаного приміщення для зберігання та подальшого здавання готівки до кас банків.

У п. 50 розділу V Положення №148 зазначено, що установа, підприємство, небанківська фінансова установа на підставі цього Положення та з урахуванням особливостей роботи зобов`язані розробити та затвердити внутрішнім документом порядок розрахунку ліміту каси установи, підприємства, небанківської фінансової установи та їх відокремлених підрозділів. У розрахунку враховується строк здавання установою, підприємством, небанківською фінансовою установою готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Ліміт каси установи, підприємства, небанківські фінансові установи встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси за рішенням керівника установи, підприємства, небанківської фінансової установи або уповноваженої ним особи.

Установа, підприємство, небанківська фінансова установа затверджує внутрішніми документами установлений ліміт каси. Для відокремлених підрозділів ліміт каси установлюється і доводиться до їх відома відповідним внутрішнім документом установи, підприємства - юридичної особи, небанківської фінансової установи.

Згідно п. 53 розділу V Положення №148 ліміт каси вважається нульовим, якщо установою/підприємством його не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення). Уся готівка, що перебуває в касі установи/підприємства на кінець робочого дня і не здана нею/ним відповідно до вимог цього Положення, уважається понадлімітною, якщо установою/підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення).

Відповідно до п.п. 54-56 розділу V Положення 148 регламентовано, що готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, якщо вона здана в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або видана для використання установою/підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання її до банку і одночасного отримання з каси банку) наступного дня на потреби, пов`язані з діяльністю установи/підприємства.

Готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, якщо вона надійшла до кас підприємств у вихідні та святкові дні та здана в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або видана для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання її до банку і одночасного отримання з каси банку) наступного робочого дня на потреби, пов`язані з діяльністю підприємства.

Установлений ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) можуть переглядатися у зв`язку із змінами законодавства України або за наявності відповідних обставин (зміни в надходженнях/видатках готівки, внутрішнього трудового розпорядку/графіків змінності тощо). Документи нормативно-правові акти, внутрішні документи (розрахунки) установи/підприємства, затверджені (підписані) керівником або уповноваженою ним особою], на підставі яких переглянуто ліміт каси, строки здавання готівкової виручки (готівки), додаються до відповідних наказів (розпоряджень), договорів банківського рахунку установи/підприємства.

Керівники установ/підприємств несуть відповідальність за дотримання вимог цього Положення щодо встановлення ліміту каси та за достовірність відповідних показників, зазначених у розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси внутрішнім документом, яким визначено порядок розрахунку ліміту каси установи, підприємства, небанківської фінансової установи та їх відокремлених підрозділів. У разі невстановлення ліміту каси уся готівка, що перебуває в касі установи/підприємства на кінець робочого дня і не здана нею/ним відповідно до вимог цього Положення, уважається понадлімітною.

Судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що в ході фактичної перевірки контролюючим органом встановлено перевищення каси на загальну суму 874 694, 62 грн.

У запереченнях на акт повірки позивачем зазначено про те, що ним помилково надані недійсні накази про затвердження ліміту каси на підприємстві і дійсні накази будуть надані разом із запереченнями у встановлений законом строк.

Разом з цим наведених наказів так і не було надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

Отже, з урахуванням п. 53 Положення №148 уся готівка, що перебувала в касі Підприємства «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» на кінець робочого дня і не здана нею/ним відповідно до вимог цього Положення, уважається понадлімітною, оскільки позивачем ліміту каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення).

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення №0003581409 також є правомірним

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 234, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Підприємства «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 27.06.2022.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова