Постанова

від 23.06.2022 по справі 160/5275/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 червня 2022 року справа 160/5275/20

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Добродняк І.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Дніпровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12.05.2020 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №64917-5240-0461 від 23.04.2020 про сплату земельного податку за 2020 рік в сумі 368 150гр93коп. Вказує, що у податковому повідомленні-рішенні не зазначена земельна ділянка, не наведений розрахунок (т1ас1,19).

У відзиві на позовну заяву ГУ ДПС в Дніпропетровській області вказувало, що за договором купівлі-продажу від 25.06.2018 ОСОБА_1 придбала у ПАТ «Світлофор» нерухоме майно: будівлю компресорної станції літ.О-1 загальною площею 107,5м2, огорожу №4 загальною площею 411,7м2 за адресою АДРЕСА_1 , яке розташовано на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:01:357:0042 загальною площею 0,2724га. Право власності на нерухоме майно зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №432/0/197-17 від 25.10.2017, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:357:0042 становить 5 077 943гр80коп (т1ас36,47).

У відповіді на відзив позивачка вказує, що вона не є користувачем земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:357:0042 оскільки відсутня реєстрація права користування в державному земельному кадастрі (т1ас56-79).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 позов задоволений. Суд погодився з доводами позивачки та зазначив, що відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Також суд зазначив, що відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:357:0042 не зареєстровано в державному земельному кадастрі, відсутні підстави для нарахування земельного податку (т1ас87).

В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на те, що суд не дав належної оцінки що ОСОБА_1 фактично користується земельною ділянкою з червня 2018 року та не сплачує земельний податок до міського бюджету (т1ас113).

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до пункту 14.1.72 статті 14 Податкового Кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до пункту 14.1.147 статті 14 Податкового Кодексу України, плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 265 Податкового Кодексу України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового Кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до статті 270 Податкового Кодексу України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 Податкового Кодексу України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнту індексації; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового Кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється в розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки; для земель загального користування не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки; для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка і не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки; для лісових земель не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 285.1 статті 285 Податкового Кодексу України, базовим податковим періодом для плати на землю є календарний рік.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового Кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового Кодексу України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами, які надсилають платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою в порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового Кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. В разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні в поточному році.

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. В разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного Кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю, споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини 2 статті 377 Цивільного Кодексу України, розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить в зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного Кодексу України, в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю, споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю, споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля, споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті 206 Земельного Кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Колегія суддів відзначає, що у спірних правовідносинах положення пункту 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України, яким керувався суд першої інстанції, задовольняючи позов, слід розглядати в тісному взаємозв`язку з іншими нормами податкового та земельного законодавства, зокрема пунктом 14.1.72 статті 14, пунктом 269.1 статті 269 Податкового Кодексу України, статтею 206 Земельного Кодексу України про платне користування землею в Україні та обов`язковість сплати земельного податку, як складової податку на майно, власниками земельних ділянок та особами, які на постійній основі користуються земельними ділянками.

З моменту укладання договору купівлі-продажу від 25.06.2018 до покупця ОСОБА_1 від ПАТ «Світлофор» перейшло у власність нерухоме майно: будівля компресорної станції літ.О-1 загальною площею 107,5м2, огорожа №4 загальною площею 411,7м2 за адресою АДРЕСА_1 , яке розташовано на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:01:357:0042 загальною площею 0,2724га (т1ас50).

Є очевидним, що позивачка з червня 2018 року користується земельною ділянкою, адже придбане нерухоме майно безпосередньо зв`язано із землею і користуватись нерухомістю без користування землею, на якій нерухомість розташована, неможливо. Зокрема це знайшло відображення в пунктах 13, 14 договору купівлі-продажу, що з моменту виникнення у покупця права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:01:357:0042 припиняється фактичний період перебування землі у користуванні продавця та з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно до покупця переходять всі зобов`язання з плати за землю, на якій розташовано нерухоме майно.

Такі істотні умови договору прямо випливають з присів статті 377 Цивільного Кодексу України, статті 120 Земельного Кодексу України про автоматичний перехід права власності або права користування на земельні ділянки разом із розташованими на них об`єктами нерухомості.

У спірних правовідносинах не може бути самостійно, окремо від інших положень податкового і земельного законодавства, застосований пункт 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України адже земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:01:357:0042 сформована, але ні право власності, ні право користування нею не зареєстровано ні за попереднім власником, ні за позивачкою. Ця норма могла бути застосована якщо б попередній власник нерухомості ПАТ «Світлофор» зареєстрував право власності на земельну ділянку, то при продажу нерухомості новий власник ОСОБА_1 мала зареєструвати земельну ділянку так само, як вона 25.06.2018 зареєструвала за собою об`єкти придбаної нерухомості (т1ас54).

Якщо ж виходити з позиції окружного суду, то власник нерухомого майна, яке відповідно до статей 265, 270 Податкового Кодексу України є об`єктом оподаткування, може невизначений час фактичного користуватись земельною ділянкою, яка нерозривно пов`язана з нерухомим майном, не реєструвати право на цю земельну ділянку та ухилятись від обов`язку сплати земельного податку що прямо протирічить меті та цілям податкового законодавства та положенням частини 1 статті 67 Конституції України, відповідно до якої, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як наголосив Верховний Суд в постанові від 29.08.2019 у справі №824/866/17а, особа, яка фактично користується земельною ділянкою не може бути звільнена від сплати земельного податку.

Таким чином ГУ ДПС в Дніпропетровській області обгрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення №64917-5240-0461 від 23.04.2020 про сплату ОСОБА_1 земельного податку за 2020 рік в сумі 368 150гр93коп (т1ас8); а суд першої інстанції при прийнятті рішення допустив неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.

Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 та прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з 24.06.2022 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.

Головуючий суддяА.В. Суховаров

суддіТ.І. Ясенова

суддіІ.Ю. Добродняк