Постанова

від 27.06.2022 по справі 825/1994/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року

м. Київ

справа № 825/1994/18

адміністративне провадження № К/9901/64739/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Приватного підприємства «Інтерпродторг» про накладення арешту на кошти та інші цінності, стягнення податкового боргу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 (суддя - Непочатих В.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №825/1994/18.

встановив:

Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Інтерпродторг» на суму 379090,08 грн., що знаходяться на відкритих рахунках у банках; стягнути з рахунків в установах банку відповідача податковий борг по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності в розмірі 379090,08 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018, позов задоволено частково. Стягнуто з рахунків в установах банку Приватного підприємства «Інтерпродторг» податковий борг по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності в розмірі 379090,08 грн. на р/р 31119105700002 код платежу 21081000; одержувач: УК у м. Чернігові /м. Чернігів/ 38054398, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592 з наступних рахунків: 26007620989522 ПАТ Промінвестбанк , МФО 300012. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Чернігівській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.06.2018, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018 в частині відмови в позові та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

В обґрунтування своїх доводів ГУ ДФС у Чернігівській області зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову судами надано невірну оцінку обставинам справи, а саме - наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, згідно податкового повідомлення-рішення від 18.05.2017 №0001631400 Приватному підприємству «Інтерпродторг» нараховану пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності в розмірі 379090,08 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення надіслано відповідачу за податковою адресою останнього та вручено 19.06.2015, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог пунктів 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Чернігівській області надіслано відповідачу податкову вимогу від 12.12.2017 № 4483-17, яка була вручена 20.12.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, у відповідача наявний узгоджений податковий борг, проте не сплачений у встановлений законодавством строк.

Рішення судів в частині задоволення позову обґрунтовані наявністю передбачених законодавством підстав для стягнення з відповідача податкового боргу. В частині відмови в позові обґрунтовані тим, що наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом. При цьому за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України норма надає право податковому органу звертатися до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

На підтвердження відсутності майна відповідача, позивачем надано: 1) інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11.01.2018, згідно якої відносно відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості відсутні, у Державному реєстру Іпотек відомості відсутні; 2) лист Територіального сервісного центру № 7441 згідно якого за відповідачем транспортні засоби не зареєстровані; 3) лист Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області згідно якого за відповідачем техніка не зареєстрована.

Згідно із пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

У відповідності до пункту 89.5 статті 89 Податкового кодексу України, у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до пункту 94.1. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, Податковим кодексом України визначені вичерпні правові підстави для звернення податкового органу до суду з заявою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Наведені законодавчі норми встановлюють як право контролюючого органу на звернення до суду з позовними вимогами про накладення арешту на кошти платника, так і підстави для реалізації такого права.

Отже, підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

У справі, що розглядається, контролюючим органом не було надано та не було доведено належними та допустимими доказами судам першої та апеляційної інстанції відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Зокрема, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, контролюючим органом не було досліджено питання наявності чи відсутності іншого майна у відповідача, відмінного від земельних ділянок, нерухомого майна та транспортних засобів (різного роду устаткування, обладнання тощо).

Враховуючи, що позивачем не доведено наявності обставин, за яких судом може бути прийнято рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Інтерпродторг», що знаходяться в банку, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність законодавчих підстав для задоволення позовних вимог в частині накладення арешту на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Інтерпродторг» на суму 379090,08 грн., що знаходяться на відкритих рахунках у банках.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в позові є правильними та підлягають залишенню без змін.

В частині задоволення позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2018 у справі №825/1994/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева В.П. Юрченко