Постанова

від 27.06.2022 по справі 761/30660/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 76/30660/21 Номер провадження 22-ц/824/4789/2022Головуючий у суді першої інстанції І.О. МакаренкоСуддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 28 червня 2022 року місто Київ

Номер справи 761/30660/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальне некомерційне підприємство

«Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» Виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року, постановлену у складі судді Макаренко І.О., в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до КНП «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання наказів про оголошення догани незаконними та їх скасування, визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм процесуального права, не з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги зазначила, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що порушує її право на доступ до правосуддя, оскільки суд першої інстанції безпідставно посилався на те, що позивачем не усунуто зазначені в ухвалі недоліки, не врахувавши, що на виконання вимог вказаної ухвали суду нею було направлено квитанцію про сплату судового збору у вказаному судом розмірі за заявлені вимоги немайнового характеру та заяву, у якій позивач зазначила про неможливість визначити ціну позову, оскільки нею заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на день ухвалення судового рішення у цій справі. Вважає, що невизначення ціни позову у справі про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не може мати наслідком визнання позовної заяви такою, що не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.

У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, п. 6. ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки апеляційні скарги на ухвали суду про повернення заяви позивачеві розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, у серпні 2021 року позивач звернулася до суду із позовом до КНП «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у якому просила суд визнати незаконними та скасувати наказ про дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани від 12.07.2021, наказ про оголошення догани від 15.07.2021, наказ про звільнення від 30.07.2021, поновити її на роботі на посаді лікаря - інфекціоніста дитячого приймального відділення КНП «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі, розрахованій станом на день ухвалення судом рішення у цій справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху. Як недолік суд зазначив наступне: позивач, визначаючи зміст позовних вимог, просить стягнути середній заробіток за весь період вимушеного прогулу, при цьому, не вказує суму середнього заробітку, який просить стягнути та не надає обґрунтованого розрахунку сум, які на її думку, підлягають стягненню.

Також суд зазначив про необхідність сплатити судовий збір за пред`явлені позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та немайнового характеру про визнання незаконними і скасування наказів, які мають бути окремо оплачені судовим збором.

На виконання вимог ухвали суду 29.11.2021 ОСОБА_1 подала до суду квитанцію про сплату судового збору за заявлені позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 2 724,00 грн та заяву про усунення недоліків, у якій зазначила, що сплата судового збору за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на момент звернення нею до суду із даним позовом не підлягає сплаті, оскільки прямо залежить від результатів розгляду заявленої вимоги про поновлення на роботі, та не визначення ціни позову щодо цієї вимоги не може мати наслідком визнання позовної заяви такою, що не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції в ухвалі дійшов висновку про те, що зазначені в ухвалі суду від 22.11.2021 недоліки позивачем повністю усунуті не були. Сплативши судовий збір за заявлені немайнові вимоги, позивачем не було вказано ціну позову та не надано обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються та доказів (довідку про середню заробітну плату), на підставі яких були здійснені розрахунки сум, які на думку позивача підлягають стягненню.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, за правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на звернення особи до суду є її абсолютним правом.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість пред`явити до суду позовну заяву, яка є процесуальною формою звернення за захистом порушеного права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положеннями статей 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені положеннями статті 175 ЦПК України.

Пунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, заявляючи вимоги про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, просить суд у відповідності до вимог ст. 235 ЦПК України при ухваленні рішення про поновлення на роботі прийняти рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі, розрахованій станом на день ухвалення рішення у цій справі.

Крім того, при подачі позову до суду позивачем було подано клопотання про витребування доказів від КНП «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

За таких обставин, вимога суду першої інстанції про необхідність надати обґрунтований розрахунок сум (довідку про середню заробітну плату), яка зазначена в ухвалі суду від 22 листопада 2021 року про залишення позовної заяви без руху, є безпідставною.

Судом не враховано те, що якщо на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (ч. 2 ст. 176 ЦПК України).

Таким чином, за відсутності у позивача можливості провести точний розрахунок, беручи до уваги факт сплати позивачем судового збору за заявлені нею немайнові вимоги та відсутність визначеного судом іншого розміру судового збору за дані вимоги, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви у зв`язку з неусуненням недоліків не може вважатись обґрунтованим.

Отже, позовна заява не підлягала залишенню без руху з наведених підстав, що є надмірним формалізмом та повністю суперечить встановленим процесуальним законом вимогам щодо зазначення ціни позову у трудовому спорі про поновлення на роботі.

Також апеляційний суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що виходячи з вимог процесуального закону, оцінка наданих позивачем доказів у справі, в тому числі з підстав їх належності, допустимості і достовірності проводиться судом за результати розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі.

З урахуванням вказаних норм закону, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 містить недоліки та передчасно дійшов висновку про повернення позову заявнику з наведених підстав.

У своїх рішеннях Європейський суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене повинно бути враховане судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку що ухвала суду першої інстанції про повернення позову постановлена з порушенням норм процесуального права і таке порушення норм процесуального права перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до п.6 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі) відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384, 389 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року скасувати (про повернення заяви позивачеві), справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 28 червня 2022 року.

Судді

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна