Рішення

від 26.06.2022 по справі 910/713/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2022Справа № 910/713/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Завод залізобетонних Конструкцій імені Світлани Ковальської" (01013, місто Київ, вул. Будіндустрії, будинок 7; ідентифікаційний код 05523398)

до Приватного підприємства "Рембуд-М" (02660, місто Київ, вул. Червоноткатська, будинок 46; ідентифікаційний код 33780724)

про стягнення 100 864, 04 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "Завод залізобетонних Конструкцій імені Світлани Ковальської" з позовом до Приватного підприємства "Рембуд-М" про стягнення заборгованості в розмірі 100 864, 04 грн, з яких: 81 000, 00 грн - основного боргу, 9 114, 16 грн - пені, 5 858, 63 грн - 10% річних, 4 891, 25 грн - інфляційних втрат, яка утворилася у зв`язку із невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 2020/05/054 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання обумовлених договірних зобов`язань ним було здійснено поставку товару у строк визначений відповідачем, зокрема, з 23.05.2020 по 26.02.2021 поставлено товар на загальну суму 1 615 846, 31 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними. Відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 1 534 846, 31 грн. Таким чином, як вказує позивач, неоплаченим залишився товар на суму 81 000, 00 грн за наступними накладним: № 24094/021671 від 25.01.2021 на суму 12 001, 86 грн (залишок), № 24094/02769 від 28.01.2021 на суму 8 293, 19 грн, № 24094/03160 від 29.01.2021 на суму 8 293, 19 грн, № 24094/03230 від 30.01.2021 на суму 7 267, 07 грн, № 24094/03676 від 05.02.2021 на суму 26 029, 15 грн, № 24094/04422 від 09.02.2021 на суму 4 471, 08 грн, № 24094/05801 від 24.02.2021 на суму 11 047, 38 грн, № 24094/06407 від 26.02.2021 на суму 3 597, 08 грн.

21.04.2021 позивач звертався до відповідача з претензією за вих. № 361 від 20.04.2021 про сплату заборгованості в розмірі 129 942, 00 грн. підтвердження про отримання даної претензії підтверджується відміткою на наявному в матеріалах справи рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Після чого, як про це вказує позивач було здійснено часткове погашення заборгованості, внаслідок чого, станом на 01.12.2021 неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 81 000, 00 грн.

Разом з тим, за неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем на існуючу суму заборгованості здійснено нарахування 9 114, 16 грн - пені, 5 858, 63 грн - 10% річних, 4 891, 25 грн - інфляційних втрат.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 позовну заяву Акціонерного товариства "Завод залізобетонних Конструкцій імені Світлани Ковальської" було залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів сплати (оригінал платіжного доручення) судового збору в розмірі 211, 00 грн.

03.02.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача на виконання вимог суду надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала суду від 08.02.2022 направлялась на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 02660, місто Київ, вул. Червоноткатська, будинок 46 поштовим повідомленням № 0105492016582, однак конверт повернувся на адресу суду 14.06.2022 неврученим із зазначенням причин "за закінченням терміну зберігання".

Приписами ст. 10 України " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/713/22 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

19.05.2020 між Акціонерним товариством "Завод залізобетонних Конструкцій імені Світлани Ковальської" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Рембуд-М" (далі - покупець) укладений договір поставки № 2020/05/054 за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товарний бетон, будівельні розчини та залізобетонні вироби, які надалі іменуються "товар", в асортименті та за цінами, визначеними сторонами у видаткових накладних.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що товар поставляється покупцю партіями на підставі погоджених постачальником заявок покупця, які направляються постачальнику - для товарного бетону та будівельних розчинів - по телефону або на електронну пошту, які зазначені в розділі 10 цього договору, не пізніше ніж за 1 добу до початку поставки; - для залізобетонних виробів - на електронну пошту, яка зазначена в розділі 10 цього договору, не пізніше ніж за 1 добу до початку поставки.

Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки товару. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п. 4.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем у період з 23.05.2020 по 26.02.2021 було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1 615 846, 31 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними. Втім, відповідачем здійснено лише часткову оплату товару.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 2020/05/054 від 19.05.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які у свою чергу кореспондуються зі ст. 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як було зазначено вище, поставка товару позивачем відповідачу відбулася згідно видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Суд відзначає, що видаткові накладні підписані сторонами та скріплені відтисками печаток товариств без будь яких зауважень до кількості, якості та ціни товару, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

Відтак, суд дійшов висновку, що дані накладні є належними, допустимими та достовірними доказом при вирішення даного спору, адже, підтверджує факт виконання умов договору з боку позивача та відповідно факт виникнення у відповідача зобов`язань щодо оплати поставленого товару.

Доказів, щоб свідчили про повне здійснення відповідачем оплати товару протягом 14 днів, як це передбачено п. 4.3. договору в матеріалах справи не міститься.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати поставленого товару та відповідно не надав суду доказів здійснення повної його оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 2020/05/054 від 19.05.2020 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Що стосується здійснених позивачем нарахувань пені, 10 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В п. 5.2. договору сторони погодили, що у разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ віл суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 ЦК України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд здійснивши перерахунок пені, 10 % річних за період з 13.03.2021 по 01.12.2021 та інфляційних втрат (з урахуванням роз`яснень Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9 114, 16 грн - пені, 5 858, 63 грн - 10% річних та 4 891, 25 грн - інфляційних втрат, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення оплати за отриманий товар, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, то за таких обставин, позов Акціонерного товариства "Завод залізобетонних Конструкцій імені Світлани Ковальської" підлягає задоволенню та відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 81 000,00 грн, пеня в сумі 9 114, 16 грн, 10% річних в сумі 5 858, 63 грн та інфляційні втрати в сумі 4 891, 25 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Завод залізобетонних Конструкцій імені Світлани Ковальської" - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Рембуд-М" (02660, місто Київ, вул. Червоноткатська, будинок 46; ідентифікаційний код 33780724) на користь Акціонерного товариства "Завод залізобетонних Конструкцій імені Світлани Ковальської" (01013, місто Київ, вул. Будіндустрії, будинок 7; ідентифікаційний код 05523398) заборгованість в сумі 81 000 (вісімдесят одна тисяча) грн 00 коп., пеню в сумі 9 114 (дев`ять тисяч сто чотирнадцять) грн 16 коп., 10% річних в сумі 5 858 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім) грн 63 коп., інфляційні втрати в сумі 4 891 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто один) грн 25 коп. та судовий збір в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят один) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 27.06.2022

Суддя Дмитро БАРАНОВ