Рішення

від 19.06.2022 по справі 921/812/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 червня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/812/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув справу

за позовом Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК", вул. Велика Васильківська, 100, м.Київ

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЛЮКС ПЛЮС", вул. Є.Коновальця, 4, м. Тернопіль

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПРЕСТИЖ", вул. Чапаєва, 14, офіс 74, м. Одеса

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРВІС", Лютневий провулок, 7, м. Київ

4. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (адреса для листування: вул. У.Самчука, 26/1, м. Львів).

про визнання за AT "Альфа-Банк" права іпотеки нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 1285,1 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , за іпотечним договором, який посвідчений 17 липня 2008 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. зареєстрованим в реєстрі за №5578.

За участі представників:

Позивача: Галас П.В. (в режимі відеоконференції)

Відповідача-1: Ландяк П.Д.

Відповідача-2: не з`явився

Відповідача-3: не з`явився

Відповідача-4: Осів П.В.

Третьої особи: Івасенко С.М.

В порядку ст.222 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) судом здійснювалося фіксування судового засідання (звукозапис) за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

В судовому засіданні 20.06.2022 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: 07.12.2021 (згідно відмітки на поштовому конверті) Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК", м.Київ, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЛЮКС ПЛЮС", м.Тернопіль, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПРЕСТИЖ", м.Одеса, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРВІС", м.Київ, 4. ОСОБА_1 , с.Гаї Гречинські, Тернопільський район, Тернопільська область, про визнання за AT "Альфа-Банк" права іпотеки нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 1285,1 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , за іпотечним договором, який посвідчений 17 липня 2008 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. зареєстрованим в реєстрі за №5578.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.12.2021 позовну заяву Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" відповідно до ст.174 ГПК України залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, та оскільки одним із відповідачів у справі визначено фізичну особу, що не є підприємцем, господарським судом відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.176 Господарського процесуального кодексу України надіслано запит №921/812/21/13/2022 від 17.01.2022 до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області та Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

Згідно інформації, зазначеної у відповідях на запити, що надійшли суду відповідно 25.01.2022 та 27.01.2022, встановлено, що відповідач-4 - ОСОБА_1 , зареєстрована за іншою адресою, ніж вказано у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 31.01.2022 відкрито провадження у даній справі; постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 28.02.2022 на 10:00 год; зобов`язано позивача направити копію позовної заяви у даній справі з доданими до неї документами відповідачу-4 на адресу, повідомлену Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області, докази чого подати суду; встановлено сторонам строки для подання відзивів на позов та відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 28.02.2022 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (вх.№1472 від 28.02.2022) і залучено останнього до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та у зв`язку з цим розгляд справи відкладено на 28.03.2022 на 10:00 год, про що учасників справи повідомлено шляхом направлення на їх адреси копії ухвали суду.

У підготовчому засіданні 28.03.2022 судом розглянуто клопотання позивача про витребування доказів (вх.№10173 від 13.12.2021), а саме у ТОВ "Продлюкс Плюс" - копії договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 1285,1 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , посвідченого 04.01.2019 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. за реєстровим №40. У задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено як такого, що не стосується предмету спору, про що постановлено протокольної форми ухвалу.

В подальшому, з метою виконання завдань підготовчого провадження, підготовче засідання у даній справі судом відкладалося та оголошувалися перерви до 15.04.2022 на 10:00 год, до 29.04.2022 до 9:30 год, до 16.05.2022 до 10:00 год, та до 27.05.2022 до 9:30 год з наступним повідомленням сторін про дату, час та місце розгляду справи відповідними ухвалами суду.

В підготовчому засіданні 16.05.2022 судом розглянуто і задоволено клопотання позивача (вх.№2274 від 13.04.2022) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме виписки по особовому рахунку ТОВ "Орвіс" № НОМЕР_1 за період з 17.07.2008 по 03.04.2009 та виписки по особових рахунках (зокрема, № НОМЕР_2 ) ТОВ "Орвіс" з 15.10.2019 по 30.11.2021, про що постановлено протокольної форми ухвалу.

Строк підготовчого провадження відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод продовжувався, про що постановлено ухвали від 28.03.2022, 29.04.2022.

27.05.2022 судом закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті на 10.06.2022 на 12:00 год, який продовжено 20.06.2022 після оголошення перерви в судовому засіданні, з наступним повідомленням учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання у відповідності до ст.ст. 120, 121, 216 ГПК України.

Слід зазначити, що представники відповідачів 2, 3 в жодне судове засідання не з`явилися; своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористалися, будь-які заяви, клопотання від них не надходили.

При цьому, копії ухвал суду від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 28.03.2022, від 15.04.2022, від 29.04.2022, від 16.05.2022, від 27.05.2022 та від 10.06.2022 направлялись відповідачам 2, 3 на адреси, вказані у позовній заяві, однак повертались суду без вручення адресатам з відмітками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат відсутній за вказаною адресою". Інформація щодо вручення останнім копії ухвали від 10.06.2022 в суду відсутня.

Частинами 2, 3 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, слід вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 24.12.2020 у справі №902/1025/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (ухвалою).

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи предмет даного спору та обставини справи, суд визнав за можливе розглянути дану справу без участі представників відповідачів 2, 3, участь яких в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась.

Позиції учасників справи.

Представник позивача в судових засіданнях (в режимі відеоконференції) заявлені вимоги повністю підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, відповідях на відзиви відповідачів 1, 4 (вх.№2195 від 11.04.2022 та вх.№2189 від 11.04.2022), та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

В обґрунтування заявлених вимог, зокрема, вказує про те, що:

- з 15.10.2019 АТ "Альфа-Банк" є правонаступником АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", отже, до нього перейшло і право кредитора та іпотекодержателя майна за іпотечними договорами, укладеними АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Орвіс" за Генеральними договорами про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008 та №770/9-698 від 15.07.2008.

- Під час розгляду справи №3/77/5022-1020/2011 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" (щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно) Господарським судом Тернопільської області зазначено про наявність заборгованості Позичальника (ТОВ "Орвіс") перед банком за Генеральними договорами про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008 та №770/9-698 від 15.07.2008 в розмірі 17 109 000 грн 00 коп., яка визначалась, виходячи з вартості заставного майна, щодо якого цей позов було заявлено. В той же час, загальна заборгованість позичальника перед банком станом на липень 2011 року (момент звернення банком до суду з позовом про звернення стягнення на предмети іпотеки) та за офіційним курсом НБУ до долара США в розмірі 7,9899 грн за 1 дол США станом на дату прийняття рішення у справі №3/77/5022-1020/2011 становила 23 781 237,37 грн.

- За рахунок предметів іпотеки, на які було звернуто стягнення відповідно до зазначеного рішення, задоволено вимоги кредитора на суму 16 386 348,00 грн., а отже вимоги в сумі 7 394 889,35 грн залишились непогашеними, та є такими до теперішнього часу.

- Рішенням суду від 15.12.2011 року у справі №3/77/5022-1020/2011 закрито провадження у справі відносно нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 1 285,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Київська, 10, яке передано банку в іпотеку майновим поручителем ТОВ Магазин "Київ" з тих підстав, що станом на момент розгляду справи в суді зазначений об`єкт нерухомості вже не належав ТОВ Магазин "Київ", оскільки був відчужений останнім на користь фізичної особи ОСОБА_1 шляхом виділу її частки під час її виходу зі складу учасників ТОВ Магазин "Київ" без згоди банку як іпотекодержателя.

- У липні 2013 року ОСОБА_1 здійснила внесок нежитлового приміщення, загальною площею 1285,1 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 до статутного капіталу ТОВ "Тернопрестиж", м. Тернопіль.

- На даний час нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , площею 1285,1 кв.м належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Продлюкс Плюс".

- Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Зазначену норму слід застосовувати разом з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У зв`язку із наведеним, та посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду позивач вказує, що оскільки предмет іпотеки (нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2 , площею 1285,1 кв.м.) не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню.

Вважає, що жодних підстав, передбачених ст.17 Закону України "Про іпотеку" для припинення іпотеки нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , площею 1285,1 кв.м. не настало, а отже ТОВ "Тернопрестиж" та в подальшому ТОВ "Продлюкс Плюс" набули даний об`єкт нерухомості під обтяженням іпотекою та, в порядку ст.23 Закону України "Про іпотеку", разом з ним набули всіх прав та обов`язків іпотекодавця.

Представник відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЛЮКС ПЛЮС", в судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, викладених також у відзиві на позов (вх.№1228 від 17.02.2022).

Зокрема, просить суд врахувати, що позивач не надав доказів наявності заборгованості за зобов`язаннями, на забезпечення виконання якого передано в іпотеку майно відповідно до іпотечного договору від 17 липня 2008 року за №5578. Зобов`язання за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 припинено, що встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області по справі №5/48/5022-1019/2012, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03 жовтня 2017 року у справі №10/Б-1287, що в силу ст.75 ГПК України є преюдиційними для справи №921/812/21. Відповідно до ст.17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Отже, враховуючи, що зобов`язання за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 припинено, то іпотека (нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 1285,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Київська, буд. 10Д, за іпотечним договором, який посвідчений 17 липня 2008 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою H.A. зареєстрованим в реєстрі за №5578) припинилась в силу закону - ст.ст.598, 599 ЦК України, ст.17 Закону України "Про іпотеку". До того ж, при укладенні договору купівлі-продажу приміщень за адресою: м.Тернопіль, вул. Київська, 10Д, нотаріусом перевірено відсутність обтяжень об`єкту купівлі-продажу, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №151895479 та №151897078 від 04.01.2019.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі №48/340 (провадження №12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

Отже, на момент укладення договору купівлі-продажу приміщень за адресою: м.Тернопіль, вул. Київська, 10Д, указане нерухоме майно не було обтяжено іпотекою, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні будь-які записи щодо його реєстрації іпотекодержателем - АТ "Альфа-Банк" чи іншої особи, а тому у позивача відсутні будь-які права на приміщення за адресою: м. Тернопіль, вул. Київська, 10Д.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача-4 - Васьковської Ольги Василівни, в судових засіданнях проти позову повністю заперечив з підстав, викладених також у відзиві на позов (вх.№1475 від 28.02.2022), запереченнях на відповідь на відзив (вх.№2734 від 05.05.2022), запереченнях проти приєднання доказів (вх.№3002 від 16.05.2022).

Зокрема, просить суд врахувати, що:

- Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 у справі №3/77/5022-1020/2011 було встановлено факт, що станом на день розгляду спору у цій справі борг перед ПАТ "Укрсоцбанк" за Генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 та Генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008 становив 17 109 000,00 грн. Зважаючи на те, що вказаним судовим рішенням у справі №3/77/5022-1020/2011 зазначений борг було погашено шляхом визнання права власності на предмети іпотеки, то припинилося основне зобов`язання за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008, як таке, що виконано відповідно до ст.ст. 598, 599 ЦК України.

- Обставини щодо припинення зобов`язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області по справі №5/48/5022-1019/2012 та ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03 жовтня 2017 року у справі №10/Б-1287, що в силу ст.75 ГПК України є преюдиційними для справи №921/812/21.

- ПАТ "Укрсоцбанк" скористався своїм правом і вибрав такий спосіб захисту своїх прав, як звернення стягнення на іпотечне майно шляхом визнання за ним права власності на дане майно і відповідно з моменту задоволення судом такої вимоги (прийняття рішення), останній (Банк) позбавлений права на будь-які наступні вимоги щодо виконання боржником основного зобов`язання по генеральних договорах про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 року та №770/9- 691 від 26.06.2008 року.

Аналогічного висновку прийшов і Київський апеляційний господарський суд (справи №910/15784/13, №910/18713/13) при розгляді заяв СП "Луміс" та ТОВ "Орвіс" про визнання такими, що не підлягають виконанню, наказів виданих господарським судом м.Києва на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справах №582/13, №663/13. При розгляді справи, як апеляційної скарги так і касаційної, суди відповідних інстанцій дійшли висновку, що звернувшись до Третейського суду з вимогами до Позичальника після набрання законної сили рішенням господарського суду Тернопільської області від 15 грудня 2011 року у справі №3/77/5022-1020/2011 (яким задоволено вимоги банку) ПАТ "Укрсоцбанк" допустив зловживання правом, що заборонено ст.13 ЦК України.

- Враховуючи, що зобов`язання за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 припинено, то іпотека (нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 1285,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Київська, буд.10Д, за іпотечним договором, який посвідчений 17 липня 2008 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Біледькою H.A. зареєстрованим в реєстрі за №5578) припинилась в силу закону - ст.ст.598, 599 ЦК України, ст.17 Закону України "Про іпотеку".

- Іпотека не є дійсною для нового власника майна (ТОВ "Продлюкс-Плюс"), оскільки на момент переходу права власності на майно воно було вільне від іпотеки.

- Щодо посилання позивача на правові висновки Великої палати Верховного Суду (постанова від 18.01.2022 у справі №910/17048/17), то звертає увагу суду на те, що у вказаній постанові мали місці інші обставини, ніж у даній справі.

Так, у п.162 вказаної Постанови зазначено, що у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання двома і більше предметами застави, основне зобов`язання не припиняється після звернення стягнення на всі предмети застави або на будь-який з них на вибір заставодержателя, якщо це не потягло повного задоволення його вимог та не закінчився строк на реалізацію права звернення стягнення на інші забезпечувальні зобов`язання. В той же час, у справі №3/77/5022-1020/2011 звернено стягнення на предмет іпотеки, вартість якого більша, ніж сума заборгованості, в погашення якої звернено стягнення, на 6 689 640,00 грн. Наведене також підтверджується судовими рішеннями у справах №5/48/5022-1019/2012 та №10/Б-1287, у яких встановлено, що судом у справі №3/77/5022-1020/2011 звернуто стягнення на майно загальною вартістю 23 798 640,00 грн, що становить більше суми заборгованості (17 109 000,00 грн) на 6 689 640 грн 00 коп.

- Щодо твердження позивача про наявність заборгованості за кредитним договором, то просить врахувати, що часткове задоволення позову у справі №3/77/5022-1020/2011 полягає не у тому, що суд частково стягнув заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а у тому, що судом було встановлено, що вартість двох об`єктів нерухомого майна, які були предметом іпотеки, більша на 6 689 640 грн 00 коп. від встановленого судом розміру заборгованості по кредитних договорах. Тому суд у справі №3/77/5022-1020/2011 відмовив у задоволенні позову в частині звернення стягнення на нежиле приміщення за адресою: м.Тернопіль, вул.Старий Ринок, 3, про що також зазначено у Постанові Верховного Суду від 23.06.2018 у справі №10/Б-1287.

- У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують наявність та розмір заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 (первинні бухгалтерські документи, згідно приписів ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Позиція стосовно необхідності дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості відображена у Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 по справі №161/16891/15-ц).

Щодо долученої позивачем виписки по рахунку № НОМЕР_2 , то вважає, що така подана з порушенням строку для подання доказів та не є належним доказом у справі, оскільки у ній не вказано особу, яка сформувала вказану виписку, відсутні будь-які штампи банку. До того ж, відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, який затверджений постановою Правління НБУ від 11.09.2017 №89, рахунок за балансом 9611 - списана у збиток заборгованість за кредитними операціями. Отже, за рахунком №96112924648002 обліковується заборгованість не наявна, а списана у збиток.

Просить в задоволенні позову повністю відмовити.

Крім того, 20.06.2022 від представника відповідача-4 надійшла заява про застосування позовної давності (вх.№3845), у якій останній звертає увагу суду на те, що Державним реєстратором реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції ще 21 червня 2013 року вчинено дії щодо вилучення записів про обтяження іпотекою та знято заборону відчуження з нерухомого майна за адресою: м.Тернопіль, вул. Київська, 10. Про вказані обставини було відомо ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк") у 2013-2017 роках. Вказані обставини також досліджувались судами у справах Господарського суду Тернопільської області №11/51-1559, №921/393/14-г/10 (учасником, яких було ПАТ "Укрсоцбанк"), що підтверджується ухвалою від 17.05.2016 у справі №11/51-1559 та рішенням від 31.01.2017 у справі №921/393/14-г/10. Проте позивач звернувся з даним позовом про визнання за АТ "Альфа-Банк" права іпотеки нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 1285,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Київська, буд.10Д, лише у грудні 2021, тобто з пропуском 3-річного строку позовної давності, який передбачений ст.257 ЦК України. А частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Додатково, в судовому засіданні 20.06.2022 до закінчення судових дебатів представник позивача усно заявив про те, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду буде подано докази в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до поданої заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу (вх.№3830 від 17.06.2022) представник відповідача-4 просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 такі витрати в розмірі 80000 грн.

У відповідях на відзиви відповідачів 1,4 (вх.№2193 від 11.04.2022 та вх.№2189 від 11.04.2022) позивач додатково просить суд врахувати, що наявність боргу, його склад та розмір неодноразово були предметом дослідження судовими інстанціями, зокрема, у справі №10/Б-1287 про банкрутство первісного іпотекодавця нерухомості, що є предметом даного спору - ТОВ "Магазин "Київ", ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.04.2011 визнано вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" відносно боржника ТОВ "Магазин Київ" в сумі 20 044 757,89 грн. При цьому той факт, що пізніше АТ "Укрсоцбанк" за клопотанням ліквідатора виключено з реєстру кредиторів, на його думку, жодним чином не спростовує факту наявності заборгованості ТОВ "Орвіс" перед банком саме у дослідженій та встановленій судом сумі, яку позивач зазначив у позовній заяві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерного товариства "Укрсиббанк", згідно поданих письмових пояснень (вх.№3104 від 19.05.2022) та в судових засіданнях проти позову повністю заперечила, вважає позов безпідставним.

Наголошує на тому, що у справі №3/77/5022-1020/2011 судом звернуто стягнення шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на нерухоме майно: - торговий комплекс загальною площею 1649,7 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, бульвар Д. Вишневецького, 9, вартість об`єкта, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи Тернопільського відділення Київського НДІСЕ №1340 від 18.11.2011 року становить 13 657 370,00 грн; та приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальним приміщенням, загальною площею 1028,5 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, проспект Степана Бандери, 47, вартість об`єкта, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи Тернопільського відділення Київського НДІСЕ №1340 від 18.11.2011 року становить 10 141 270,00 грн, разом на загальну вартість нерухомого майна 23 798 640,00 грн., що становить більше суми заборгованості на 6 689 640 грн. 00 коп. Сума 23 798 640,00 грн є більшою за суму 23 781 237,37 грн (яку вказує позивач у даній справі), тому доводи про те, що існує непогашена заборгованість в сумі 7 394 889,35 грн вважає надуманою.

Про те, що основне зобов`язання за кредитним договором №770/9-698 припинилося 30.10.2012 року вже було встановлено судовим рішенням по справі №5/48/5022-1019/2012 та повторно підтверджено у справі №921/393/14-г/10 (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року) та у справі №10/Б-1287 (постанова Верховного Суду від 20.06.2018 року). Факт припинення основного грошового зобов`язання за кредитним договором №770/9-698 не підлягає доказуванню у цій справі на підставі ч.4 ст.75 ГПК України. Припинення основного зобов`язання припинило іпотеку.

Виключення з реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ", м. Тернопіль, вул. Київська, 10 у справі №10/Б-1287 грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ, в сумі 20 044 757,89 грн на підставі ухвали Господарського суду Тернопільської області по справі №10/Б-1287 від 03.10.2017 року відбулось у зв`язку із встановленням у іншій справі (№5/48/5022-1019/2012) припинення грошових зобов`язань позичальника перед кредитором за договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 року та генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008 року як таких, що виконані у відповідності до приписів ст.ст. 598, 599 ЦК України, і за часом припинення зобов`язання відбулось пізніше, ніж суд постановив ухвалу від 20.04.2011 року у справі №10/Б-1287 (про включення вимог ПАТ "Укрсоцбанк" в сумі 20 044 757,89 грн до Реєстру вимог кредиторів).

Отже, судами різних інстанцій у різних справах вже неодноразово було встановлено припинення зобов`язань кредитора за кредитним договором №770/9-698 (справи №3/77/5022-1020/2011, №921/393/14-г/10, №5/48/5022-1019/2012, №10/Б-1287), а поданням безпідставного позову позивач демонструє зневажливе ставлення до принципу юридичної визначеності. Розцінює вказані дії позивача як зловживання процесуальними правами та намагання вирішити проблеми Банку, пов`язані з неналежним обліком заборгованості.

Також, представник третьої особи заперечує з приводу долучених позивачем як доказів виписок по рахунках. Звертає увагу суду на те, що серед додатків до позовної заяви виписки по рахунках були відсутні, отже, позивач не планував їх подавати. Лише через 4,5 місяці від подачі позову та після отримання відзиву на позов від відповідача-4 такі виписки по рахунках були надані для долучення до матеріалів справи. Представниця позивача не доводила, що мала проблеми з подачею цих доказів одночасно з позовною заявою, а тому вважає, що долучені до клопотання від 12.04.2022 року докази суд не має приймати до розгляду.

Крім того, 11.05.2022 від АТ "Укрсиббанк" надійшла заява про застосування позовної давності (вх.№2904 від 11.05.2022), яка підтримана представником банку в засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідачів 1, 4 та третьої особи, господарський суд встановив:

Як вказує позивач:

- 26 червня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (в подальшому змінено організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство "Укрсоцбанк") (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орвіс" (Позичальник) укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №770/9-691, згідно якого, з врахуванням Угоди про внесення змін №4 від 05.03.2010 року, Кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти в доларах США та гривнях в межах загального ліміту 233 000,00 доларів США, а Позичальник зобов`язується повертати кредит у строки та на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього з кінцевим строком дії ліміту до 20.01.2011 року включно, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до договору, але в будь-якому разі не більше 15% річних в доларах США та 22% річних у гривні, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться у додатку № 1 до Договору та є його невід`ємною частиною.

- 15 липня 2008 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор) та ТОВ "Орвіс" (Позичальник) укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №770/9-698 (надалі Генеральний договір №698), згідно якого, з врахуванням Угоди про внесення змін №4 від 05.03.2010 року, Кредитор зобов`язується надавати Позичальнику грошові кошти в доларах США та в гривні в межах загального ліміту 2 257 000,00 доларів США, а Позичальник зобов`язується повертати кредит у строки та на умовах, визначених договором та додатковими угодами до нього з кінцевим строком дії ліміту до 14.07.2018 року включно, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у Додаткових угодах до цього Договору, але в будь-якому разі не більше 14,5% річних в доларах США починаючи з 20.10.2008, та 22% річних у гривні, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться у Додатку №1 до договору та є його невід`ємною частиною.

- В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаними Генеральними договорами про надання кредитних послуг Іпотекодержатель - АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", уклав іпотечні договори, а саме:

в забезпечення Генерального договору №691: з майновим поручителем СП "Луміс" іпотечний договір нерухомого майна: нежиле приміщення, загальною площею 83,1 кв. м., що знаходиться за адресою м. Тернопіль вул. Старий Ринок, 3, посвідчений 26 червня 2008 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою H.A., зареєстровано в реєстрі №5069.

в забезпечення Генерального договору №698:

1) з позичальником ТОВ "Орвіс" іпотечний договір нерухомого майна: торговий комплекс, загальною площею 1649,7 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Тернопіль бульвар Д. Вишневецького, 9, посвідчений 17 липня 2008 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою H.A., зареєстровано в реєстрі №5581;

2) з позичальником ТОВ "Орвіс" іпотечний договір нерухомого майна: приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальними приміщеннями, загальною площею 1028,5 кв.м., що знаходиться за адресою м. Тернопіль пр. С. Бандери, 47, посвідчений 04 вересня 2009 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою H.A., зареєстровано в реєстрі №4434;

3) з майновим поручителем ТОВ Магазин "Київ" іпотечний договір нерухомого майна: нежитлове приміщення, загальною площею 1285,1 кв.м., що знаходиться в м. Тернополі по вул. Київській, 10, посвідчений 17 липня 2008 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою H.A., зареєстровано в реєстрі №5578.

- Банк свої зобов`язання за вказаними договорами кредиту виконав в повному обсязі та надав Позичальнику кредит: за Генеральним договором №691 - 01.07.2008 року в сумі 206 000,00 доларів США та 09.03.2010 року 215 562,60 грн; за Генеральним договором №698 2 200 000,00 доларів США, а саме: 17.07.2008 року в сумі 730 000,00 доларів США, 29.07.2008 року в сумі 220 000,00 доларів США, 12.08.2008 року в сумі 900 000,00 доларів США, 15.08.2008 року в сумі 43 400,00 доларів США, 18.08.2008 року в сумі 20000,00 доларів США, 28.08.2008 року в сумі 286 600,00 доларів США та 09.03.2010 року 455 076,60 грн.

Натомість позичальник не виконав умов кредитних договорів та не повернув банку своєчасно отримані кредитні кошти та нараховані за користування ними проценти, що зумовило необхідність звернення Банком до суду для захисту своїх прав на повернення виданих кредитів.

- Ці обставини досліджувались Господарським судом Тернопільської області під час розгляду позову Банку про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом визнання права власності у справі №3/77/5022-1020/2011, а також Третейським судом при асоціації Українських банків під час розгляду позовів Банку до позичальника - ТОВ "Орвіс" та його поручителів СП "Луміс" та ТОВ "Терфіш" у справах №582/13 та №583/13.

- Під час розгляду справи №3/77/5022-1020/2011 суд зазначив про наявність заборгованості Позичальника перед банком в розмірі 17 109 000 грн 00 коп., що підтверджується долученим позивачем за первісним позовом розрахунком ціни позову, виходячи з вартості заставного майна, щодо якого цей позов було заявлено.

А оскільки склад та розмір всієї наявної на той час заборгованості позичальника перед банком за тілом кредиту, процентами та можливими, передбаченими договорами кредиту штрафними санкціями, в даному судовому рішенні не встановлено (розрахунок суми кредитної заборгованості був обмежений вартістю заставного майна - ціною позову), позивач стверджує, що висновок суду у справі №3/77/5022-1020/2011 про те, що зверненням стягнення на 2 предмети іпотеки (вартість яких була визначена судовою експертизою під час розгляду справи), а саме на нерухоме майно торговий комплекс загальною площею 1649,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, бульвар Д. Вишневецького, 9, та на нерухоме майно - приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальним приміщенням, загальною площею 1028,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, проспект Степана Бандери, 47, повністю погашено заборгованість за Генеральними договорами №691 та №698, не є преюдиційною обставиною в розумінні Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, загальний розмір отриманих кредитних коштів (який не заперечувався та не спростований позичальником) за офіційним курсом НБУ до долара США в розмірі 7,9899 грн за 1 дол. США станом на дату прийняття рішення у справі №3/77/5022-1020/2011 лише за тілом кредиту без врахування нарахованих процентів та штрафних санкцій становив 19 894 338,60 грн, з розрахунку: (206 000,00 * 7,9899) + 215 562,60 + (2 200 000,00 * 7,9899) + 455 076,60).

Загальна заборгованість позичальника перед банком станом на липень 2011 року (момент звернення банком до суду з позовом про звернення стягнення на предмети іпотеки) за офіційним курсом НБУ до долара США в розмірі 7,9899 грн. за 1 дол США станом на дату прийняття рішення у справі №3/77/5022-1020/2011, становила 23 781 237,37 грн. (з розрахунку: (242 424,82 дол. США * 7,9899) + 362 735,41 грн (за Генеральним договором №691) + (2 604 586,71 дол. США * 7,9899) + 671 164,54 грн (за Генеральним договором №698).

- На виконання рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №3/77/5022-1020/2011 від 15.12.2011 року, Правлінням банку було прийнято рішення оприбуткувати нерухоме майно: - торговий комплекс, загальною площею 1 649,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, бульвар Д. Вишневецького, 9, вартістю станом на 20.07.2017 9 930 677,00 грн. без ПДВ, що визначена у звіті про незалежну оцінку майна ТОВ "Українська експертна група", яку проведено на замовлення банку, та приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальними приміщенням, загальною площею 1 028,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Тернопіль, просп. С. Бандери, 47 вартістю станом на 20.07.2017 6 455 671,00 грн. без ПДВ, що визначена у звіті про незалежну оцінку майна ТОВ "Українська експертна група", яку проведено на замовлення банку. Таким чином, за рахунок предметів іпотеки, на які було звернуто стягнення відповідно до зазначеного рішення, задоволено вимоги кредитора на суму 16 386 348,00 грн., а отже вимоги в сумі 7 394 889,35 грн, за твердженнями позивача, залишились непогашеними, та є такими до теперішнього часу.

- З 03.12.2019 року АТ "Укрсоцбанк" припинено шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк". З 15 жовтня 2019 року, відповідно до Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків", до АТ "Альфа-Банк" в порядку правонаступництва перейшло все майно, права та обов`язки АТ "Укрсоцбанк" відповідно до Передавального акта від 11.10.2019, затвердженого Протоколом №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Альфа-Банк" від 15.10.2019 року та Рішенням №5/2019 єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк" від 15.10.2019 року, про що також зазначено у Статуті Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" (нова редакція), затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів АТ "АЛЬФА-БАНК" від 17.09.2021 (протокол №4/2021).

У зв`язку із наведеним, та посилаючись на положення ст.23 Закону України "Про іпотеку", позивач звернувся із даним позовом за захистом свого права як кредитора та іпотекодержателя майна нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 1285,1 кв.м., яке знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Київська, буд. 10Д, за іпотечним договором, який посвідчений 17 липня 2008 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. зареєстрованим в реєстрі за №5578, укладеним в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Орвіс" за Генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №3/77/5022-1020/2011 за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ, до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс", м.Тернопіль, 2. Спільного підприємства "Луміс", м.Тернопіль, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ", м.Тернопіль, про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом визнання права власності; та за зустрічним позовом: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс", м. Тернопіль, 2. Спільного підприємства "Луміс", м. Тернопіль, до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ, про визнання недійсними звітів про вартість об`єктів іпотеки.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 у справі №3/77/5022-1020/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2013, первісний позов задоволено частково та звернуто стягнення шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", м.Київ, права власності на нерухоме майно: - торговий комплекс загальною площею 1649,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, бульвар Д. Вишневецького, 9, вартість об`єкта, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи Тернопільського відділення Київського НДІСЕ №1340 від 18.11.2011 року становить 13 657 370,00 грн, - приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальним приміщенням, загальною площею 1028,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, проспект Степана Бандери, 47, вартість об`єкта, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи Тернопільського відділення Київського НДІСЕ №1340 від 18.11.2011 року становить 10 141 270,00 грн, і погасити заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс" (код ЄДРПОУ 31490840) м. Тернопіль вул. С. Будного, 3-А, за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 року та генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008 року перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", м.Київ, вул. Ковпака, 29, (код ЄДРПОУ 00039019) у розмірі 17 109 000 грн 00 коп., а право власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна - припинено.

Провадження у справі в частині позовних вимог по первісному позову щодо звернення стягнення шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності та припинення права власності ТОВ "Орвіс" на нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 1285,1 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 10, м. Тернопіль, припинено, в порядку п.1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. В решті позову - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

При цьому, під час розгляду справи №3/77/5022-1020/2011 судом встановлено, що у відповідності до представленого розрахунку позовної суми, заборгованість позичальника перед кредитором за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 року та за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008 року становить 17 109 000 грн. 00 коп.

Проте, судом звернуто стягнення шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", м. Київ вул. Ковпака, 29, (код ЄДРПОУ 00039019) права власності на нерухоме майно: - торговий комплекс загальною площею 1649,7 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, бульвар Д. Вишневецького, 9, вартість об`єкта, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи Тернопільського відділення Київського НДІСЕ №1340 від 18.11.2011 року становить 13 657 370,00 грн; - приміщення вбудовано - прибудованого магазину з підвальним приміщенням, загальною площею 1028,5 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, проспект Степана Бандери, 47, вартість об`єкта, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи Тернопільського відділення Київського НДІСЕ №1340 від 18.11.2011 року становить 10 141 270,00 грн, разом на загальну вартість нерухомого майна 23 798 640,00 грн, що становить більше суми заборгованості на 6 689 640 грн 00 коп.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог по первісному позову в частині щодо звернення стягнення шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на нерухоме майно нежиле приміщення загальною площею 83,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Старий Ринок, 3 та за рахунок визнаного права власності за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" на нерухоме майно нежиле приміщення загальною площею 83,1 кв.м, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Старий Ринок, 3, частково - у розмірі 518 000 грн. погасити заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс" (код ЄДРПОУ 31490840) м. Тернопіль, вул. С. Будного, 3-А, за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008 року перед Банком, пропорційно вартості нерухомого майна нежилого приміщення загальною площею 83,1 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Старий Ринок, 3, яка згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності станом на 23.05.2011 року становить 518 000 грн та щодо припинення права власності на нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 83,1 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Старий Ринок, 3, Спільного підприємства "Луміс" (код ЄДРПОУ 24634614) вул. С. Будного, 3-А, м.Тернопіль, слід відмовити .

Господарський суд Тернопільської області, приймаючи рішення від 15 грудня 2011 року у справі №3/77/5022-1020/2011, керувався нормами ст.37 Закону України "Про іпотеку", яка регулює порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Даний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки не передбачає реалізації майна, що перебуває в іпотеці. Звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст.37 Закону України "Про іпотеку" є завершеним з моменту набрання законної сили рішенням суду. Так як згідно рішення суду іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 у справі №3/77/5022-1020/2011 набрало законної сили 30.12.2012.

- Також, в провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №5/48/5022-1019/2012, порушена за позовом Спільного підприємства "Луміс", м.Тернопіль, до ПАТ "Укрсоцбанк", м.Київ, в особі Тернопільської філії ПАТ "Укрсоцбанк", про визнання договору іпотеки від 26.06.2008 року таким, що припинив свою дію та зобов`язання приватного нотаріуса виключити з реєстру іпотек запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна згідно договору іпотеки.

Позовні вимоги СП "Луміс" у вказаній справі обґрунтовувалися погашенням заборгованості позичальника (ТОВ "Орвіс") за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 та генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008 внаслідок звернення стягнення на предмети іпотеки на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011р. у справі №3/77/5022-1020/2011.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.09.2013 року у справі №5/48/5022-1019/2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2014, позов задоволено частково - визнано іпотечний договір від 26.06.2008, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Спільним підприємством "Луміс" та посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. 26.06.2008 за реєстровим №5069, таким, що припинив свою дію. В решті позову - припинено провадження у справі на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

Вказаним рішенням встановлено, що ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 року №3/77/5022-1020/2011 набув у власність нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості позичальника (ТОВ "Орвіс") за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 та за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008, рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 №3/77/5022-1020/2011 є правовстановлюючим документом, необхідним для реєстрації такого права згідно вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Право власності ТОВ "Орвіс" на дане майно у відповідності до приписів п. 8 ч. 1 ст.346 ЦК України є таким, що припинилося.

У справі №5/48/5022-1019/2012 судом досліджено доводи Банку щодо обставин наявності заборгованості ТОВ "Орвіс" за даними генеральними договорами, зобов`язання за якими банк вважав не припиненими в силу існування заборгованості (станом на 30.08.2013 року за договором №770/9-691 в сумі 3 181 182,74 грн.) і таким доводам надано відповідну правову оцінку та зроблено висновок про припинення ТОВ "Орвіс" грошових зобов`язань за обома генеральними договорами як таких, що виконані у відповідності до приписів ст.ст. 598, 599 ЦК України. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №5069 від 26.06.2008 року, котрий укладено в забезпечення виконання генерального договору про надання кредитних послуг №770/-691 від 26.06.2008, згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку", також є припиненим 30.10.2012.

Крім того, у рішенні зазначено, що ПАТ "Укрсоцбанк" скористався своїм правом і вибрав такий спосіб захисту своїх прав як звернення стягнення на іпотечне майно шляхом визнання за ним права власності на дане майно і відповідно, з моменту задоволення судом такої вимоги (прийняття рішення у справі №3/77/5022-1020/2011) Банк позбавлений права на будь-які наступні вимоги щодо виконання боржником основного зобов`язання по генеральних договорах про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 року та №770/9-691 від 26.06.2008 року. До того ж, рішенням суду від 15.12.2011 у справі №3/77/5022-1020/2011 встановлено, що станом на день розгляду спору борг перед Банком за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 року та за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008 року становить 17 109 000 грн 00 коп. (даний факт вважається встановленим і не доводиться при вирішенні даного спору).

Отже, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.09.2013 року у справі №5/48/5022-1019/2012 встановлено, що зобов`язання ТОВ "Орвіс" за генеральними договорами про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 та №770/9-691 від 26.06.2008 припинилися 30.10.2012.

- До аналогічного висновку прийшов і Київський апеляційний господарський суд у справі №910/15784/13 та №910/18713/13 при розгляді заяв СП "Луміс" та ТОВ "Орвіс" про визнання такими, що не підлягають виконанню наказів, виданих господарським судом м.Києва на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справах № 582/13, № 663/13.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22 квітня 2014 року у справі №910/15784/13 та постановою від 01.07.2014 року у справі №910/18713/13 (яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22 вересня 2014 року у справі №910/18713/13) визнано такими, що не підлягають до виконання накази, видані господарським судом міста Києва на виконання рішень Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 року у справі №582/13 та від 28.08.2013 року у справі №663/13.

У зазначених вище постановах вказується, що з моменту набрання рішенням господарського суду законної сили вимоги кредитора, який звернувся з позовом про задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета іпотеки, шляхом набуття на нього права власності вважаються виконаними, а будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником свого основного зобов`язання, в силу прямої дії ст. 36 Закону України "Про іпотеку" є недійсними.

- Також, судом встановлено, що 23.10.2010 року Господарським судом Тернопільської області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою кредитора ТОВ "Терфіш" (справа №10/Б-1287).

20.04.2011 року ухвалою господарського суду було включено до Реєстру вимог кредиторів по справі №10/Б-1287 відносно боржника, зокрема, вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" в сумі 20 044 757,89 грн.

Проте ухвалою суду від 03.10.2016 року у справі №10/Б-1287 виключено з реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 20 044 757,89 грн, що забезпечені іпотекою майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" та припинено провадження у справі відносно вимог кредитора ПАТ "Укрсоцбанк", відносно боржника, зважаючи на те, що вимоги Банку є погашеними, тому він не може брати участь у справі №10/Б-1287 про банкрутство ТОВ "Магазин "Київ", м. Тернопіль.

Дана ухвала суду залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року, а також постановою Верховного Суду від 20.06.2018). Судами зроблено висновок, що оскільки зобов`язання ТОВ "Орвіс" за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 року та генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008 року перед ПАТ "Укрсоцбанк" припинилися 30 жовтня 2012 року, то і порука ТОВ "Магазин "Київ" (виникла на підставі договору поруки №107880/107-ПЮ022, укладеного між банком, позичальником та боржником (банкрутом) 06 серпня 2009 року, в забезпечення зобов`язань ТОВ "Орвіс" перед ПАТ "Укрсоцбанк" згідно Генерального договору про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 року) припинилася 30 жовтня 2012 року, в силу його виконання відповідно до статей 559, 598 ЦК України.

Отже, ПАТ "Укрсоцбанк" як кредитор боржника втратив своє право вимоги до ТОВ "Магазин "Київ".

У постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №10/Б-1287, зокрема, зазначено про те, що судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що основне зобов`язання ТзОВ "Орвіс" за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008, припинено шляхом його виконання, то відповідно, зобов`язання ТОВ "Магазин Київ" як поручителя за зобов`язаннями позичальника за договором поруки також є припиненими. Доводи скаржника про те, що не погашеними вимогами відносно боржника є кошти в сумі 2 935 757,89 грн визнані колегією суддів безпідставними та необгрунтованими з огляду на те, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.09.2013 у справі №3/77/5022-1020/2011 звернуто стягнення на майно, загальною вартістю 23 798 640 ,00 грн., що становить більше суми заборгованості (17 109 000,00 грн.) на 6 689 640 грн. 00 коп.

Наведеним додатково підтверджується доведеність факту погашення зазначених вимог та необґрунтованість доводів Банку з цього приводу.

- Крім того, питання щодо порушення прав банку як іпотекодержателя майна на підставі іпотечного договору №5578 від 17.07.2008 року та питання щодо дійсності іпотеки, тобто чи є відповідна заборона (обтяження) на відчуження оспорюваного приміщення досліджувалися Господарським судом Тернопільської області під час розгляду господарського спору у справі №11/51-1559 про зобов`язання ТОВ магазин "Київ" виділити в натурі належну ОСОБА_1 частку з майна Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Київ", шляхом передачі у власність ОСОБА_1 нерухомого майна приміщення, площею 1267,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами нового розгляду, прийнято ухвалу суду від 17.05.2016 року про припинення провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору (залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 р.).

Відповідно до висновків судів різних інстанцій, у зазначеній справі констатовано з посиланням на положення ст.35 ГПК України (в чинній на той час редакції), що 30.10.2012 р. припинилося основне зобов`язання за Генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008р. та генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-691 від 26.06.2008р. ТОВ "Орвіс" перед ПАТ "Укрсоцбанк" як таке, що виконане у відповідності до приписів ст.ст. 598, 599 ЦК України, що встановлено рішеннями судів (які є чинними), а саме: рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 р. у справі №3/77/5022-1020/2011, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.09.2013р. у справі №5/48/5022-1019/2012, постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/15784/13р., постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 р. у справі №910/18713/13.

Як зазначено в ухвалі суду від 17.05.2016 року, ОСОБА_1 фактично отримала майно на виконання рішення загальних зборів, ТОВ "Магазин "Київ" на момент розгляду справи вже не є власником спірного майна. 04.07.2013 проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ "Тернопрестиж".

- Також, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходилася справа №921/393/14-г/10 за позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Київ" Опанасенка Віталія Юрійовича, м.Хмельницький, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Київ", м.Тернопіль, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ, до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопрестиж", м.Тернопіль, відповідача 2: Тернопільської міської ради, м. Тернопіль в особі Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: фізичної особи ОСОБА_1 , м.Тернопіль, та Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс", м.Київ, про визнання права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин Київ" на нежитлове приміщення, площею 1285,1кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний №95901561101); витребування з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопрестиж" нежитлового приміщення, площею 1285,1кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний №95901561101); визнання недійсним свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 04.07.2013р.; зобов`язання Тернопільську міську раду в особі управління державної реєстрації скасувати державну реєстрацію права власності.

Під час розгляду вказаної справи (рішення від 31.01.2017) судом також досліджувалось питання чинності іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору №5578 від 17.07.2008, і з цього приводу зазначено, що договір іпотеки від 17.07.2008 року припинив свою дію 30.10.2012 (дата набрання законної сили рішенням у справі №3/77/5022-1020/2011), відповідно, на момент внесення ОСОБА_1 майна до статутного фонду ТОВ "Тернопрестиж" дане нерухоме майно не перебувало в іпотеці та під забороною відчуження. З урахуванням наведеного, твердження Позивача, що іпотека не припинилася, оскільки не існує судового рішення, яким би встановлено припинення іпотеки ТОВ Магазин "Київ" судом визнано помилковим.

Крім того, у рішенні констатовано, що станом на день передачі ОСОБА_1 майна приміщення до статутного фонду ТОВ "Тернопрестиж" - 04.07.2013 року дане нерухоме майно було вільне від обтяжень, а іпотека припинена, тому жодним чином права позивача у справі, не могли бути порушені.

- Наявні в матеріалах справи докази, зокрема долучена позивачем Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №273250462 від 03.09.2021, вказує на те, що з 04.01.2019 власником об`єкта нерухомого майна нежитлових приміщень, загальною площею 1285,10 кв.м за адресою: м. Тернопіль, вул. Київська, 10д, є Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДЛЮКС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 38303253).

Крім того, в Реєстрі щодо вказаного нерухомого майна міститься запис від 11.12.2020 про державну реєстрацію обтяжень (іпотеки) (Іпотекодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДЛЮКС ПЛЮС"; Іпотекодержатель - Акціонерне товариство "УКРСИББАНК"; підстава для державної реєстрації договір іпотеки №3994 від 11.12.2020, видавник: Приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А.)

Вказана інформація підтверджується також поданими третьою особою копіями Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №236658357 від 11.12.2020 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №236657212 від 11.12.2020.

Суд, на підставі ст.86 ГПК України, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та наведені доводи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Названі норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладено обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

У відповідності до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 3 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Відповідно до частин 4, 5 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що:

- іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

- основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Відповідно до ч.1 ст.3 вказаного Закону, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст.3 вказаного Закону).

Як вже зазначалось вище, обставина щодо припинення основного зобов`язання за Генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 вже неодноразово досліджувалось судами і встановлена рішеннями судів різних інстанцій (які є чинними), а саме: рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 у справі №3/77/5022-1020/2011, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.09.2013 у справі №5/48/5022-1019/2012, постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 у справі №910/15784/13, постановою Київського апеляційного господарського суду 01.07.2014 року у справі №910/18713/13, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03 жовтня 2017 року у справі №10/Б-1287, а також рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.01.2017 у справі №921/393/14-г/10, що в силу ст.75 ГПК України є преюдиційними для справи №921/812/21.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 по справі №520/11429/17).

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 по справі №916/1041/17).

Відповідно до ст.17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання, і в цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору іпотеки та поруки припиненими не є необхідним.

Отже, з врахуванням наведеного вище, право іпотеки, що виникло за договором від 17.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. та зареєстрованим в реєстрі за №5578, який укладено між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю магазин "Київ" в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Орвіс" за Генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008, припинилося 30.10.2012 відповідно до ст.17 Закону України "Про іпотеку" у зв`язку із припиненням основного зобов`язання за Генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008.

А з урахуванням встановлених обставин, суд констатує, що таке право у позивача і не виникло, оскільки не могло перейти до Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" як правонаступника АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" з 15.10.2019, так як припинилося ще до правонаступництва.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі №917/1258/18).

Враховуючи обставини справи та дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України не доведено наявності у нього порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, що підлягає захисту в судовому порядку, а тому позов до задоволення не підлягає.

Щодо поданих в якості доказів виписок, то такі не є належними доказами в розумінні ст.76 ГПК України в підтвердження обставини наявності непогашеної заборгованості ТОВ "Орвіс" в сумі 7 394 889,35 грн, на яку посилається позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, зокрема з урахуванням вищенаведених встановлених судом обставин.

При цьому, суд погоджується із твердженнями третьої особи про те, що даний позов, ймовірно, подано виключно з метою виправлення недоліків обліку заборгованості у позивача.

Щодо застосування строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року по справі №522/1029/18).

Оскільки суд відмовляє в позові по суті з підстав його необґрунтованості та відсутності порушеного права у позивача, тому питання застосування до спірних правовідносин позовної давності (за заявою відповідача-4 - ОСОБА_1 вх.№3845 від 20.06.2022) у даній справі не досліджується.

Заява третьої особи - АТ "Укрсибанк", про застосування позовної давності (вх.№2904 від 11.05.2022) до уваги судом не береться, оскільки подана не стороною у справі.

Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у даній справі в сумі 2270,00 грн покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 194, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору у даній справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 27 червня 2022 року.

Суддя С.Г. Стопник