Постанова

від 28.06.2022 по справі 484/4849/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.06.22

22-ц/812/597/22

Провадження №22-ц/812/597/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 червня 2022 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Темнікової В.І. та Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши впорядку спрощеногопровадження увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу №484/4849/21за апеляційноюскаргою Дошкільногонавчального закладуясла-садокЦентр розвиткудитини Управлінняосвіти Первомайськоїради Миколаївськоїобласті нарішення,яке постановивПервомайський міськрайоннийсуд Миколаївськоїобласті підголовуванням суддіШикері ІриниАнатоліївни уприміщенні цьогосуду 10лютого 2022року,повний текстякого складений14лютого 2022року,за позовом ОСОБА_1 доДошкільного навчальногозакладу ясла-садокЦентр розвиткудитини Управлінняосвіти Первомайськоїради Миколаївськоїобласті про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботі та поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

07 грудня 2021 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дошкільного навчального закладу ясла-садок Центр розвитку дитини Управління освіти Первомайської ради Миколаївської області (надалі - ДНЗ ЦРД) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі.

Позов мотивовано тим, що з 29 квітня 1999 року вона працює на посаді вихователя Дошкільного навчального закладу ясла-садок Центр розвитку дитини Управління освіти Первомайської ради Миколаївської області. 05 листопада 2021 року директором ДНЗ ЦРД Кучмою С.Б., їй було вручено наказ № 231 к/тр про відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати на термін до усунення причин, що зумовили відсторонення, а саме з причин відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, із збереженням її робочого місця. Вважає, що відповідач не мав жодних законних та правових підстав на відсторонення її від роботи з вказаних підстав, оскільки вона немає жодного зобов`язання перед відповідачем з проведення щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 та надання відповідних відомостей на підтвердження проведення вказаного щеплення, а тому просила визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення її від роботи, поновити на роботі та зобов`язати відповідача виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11373,31 грн.

12січня 2022року відповідачнадав досуду відзивна позовнузаяву,у якому,заперечуючипротипозовних вимог,зазначив,щонавиконання наказу МОЗ від 4 жовтня 2021 р. № 2153, відповідно до якого обов`язковому профілактичному щепленню підлягають, зокрема, працівники закладів загальної середньої освіти, 27 жовтня 2021 року позивача було повідомлено про необхідність надання до 05 листопада 2021 року документу, що підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або ж довідки про абсолютні протипоказання, відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, та вручено відповідне повідомлення. Проте, до 05 листопада 2021 року позивачкою жодних документів, щодо наявності профілактичного щеплення від COVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання надано не було, в зв`язку з чим, 05 листопада 2021 року за № 231 к т/р, було винесено наказ «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ». Відповідач зазначає, що у ДНЗ ЦРД навчаються і виховуються 238 дітей і працює, крім позивачки, 57 працівників, тому адміністрація закладу не могла допустити порушення прав і свобод інших працівників закладу та його вихованців, у зв`язку з чим враховувала суспільні інтереси, направлені на збереження життя та здоров`я осіб, та вжили всіх заходів щодо недопущення інфікування дітей та працівників закладу. Відповідач наголошує на обов`язковості профілактичного щеплення проти COVID-19працівників закладівдошкільної освіти та зазначає про перевагу суспільних інтересів, направлених на захист життя та здоров`я працівників та вихованців закладу освіти, над інтересами одного працівника, який не виконав законних вимог роботодавця, зазначених в повідомлені від 27 жовтня 2021 року. Оскаржуваний наказ є законним, відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, вважають, що оскільки позивач була відсторонена від роботи і не виконувала своїх посадових обов`язків, то позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставною та незаконною. Посилаючись на практику інших судів та практику Європейського Суду з прав людини, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та не стягувати з них судовий збір.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 лютого 2022 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Дошкільного навчального закладу ясла-садок Центр розвитку дитини Управління освіти Первомайської ради Миколаївської області Кучми Світлани Борисівни № 231 к/тр від 05 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Стягнуто з Дошкільного навчального закладу ясла-садок Центр розвитку дитини Управління освіти Первомайської ради Миколаївської області на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 листопада 2021 року по 10 лютого 2022 року в розмірі 42179 грн. 15 коп. з відрахуванням із вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі відмовлено.

Стягнуто з Дошкільного навчального закладу ясла-садок Центр розвитку дитини Управління освіти Первомайської ради Миколаївської області, на користь держави судовий збір, в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач привинесенні оскаржуваногонаказу діявлише напідставі повідомленняпро обов`язковепрофілактичне щеплення.Таким чином булопорушено вимогич.2,ч.6ст.12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб»та ч.2ст. 27Закону України«Про забезпеченнясанітарного таепідемічного благополуччянаселення»,оскільки,як вважавсуд,повідомлення прообов`язкове профілактичнещеплення неутворює юридичнихнаслідків тане підтверджуєфакт відмовичи ухиленняпозивача відобов`язкового профілактичногощеплення тафакт ненаданняостанньою медичноговисновку пронаявність протипоказаньдо вакцинаціїпроти COVID-19,виданого закладомохорони здоров`я.На підставівказаного,суд першоїінстанції прийшовдо висновку,що оскаржуваний наказ винесено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він є незаконним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд зробив висновок про те, що оскільки позивачка була відсторонена від роботи, а не звільнена, то в задоволенні позовних вимог в частині поновлення на роботі необхідно відмовити.

Визначаючись з сумою середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивачки, суд виходив з того, що строк вимушеного прогулу слід рахувати з дати відсторонення, а саме з 05 листопада 2021 року, по 10 лютого 2022 року, тобто по день постановлення судового рішення.

Для обчислення середньої заробітної плати суд взяв до уваги надану позивачкою довідку про заробітну плату.

Крім того, суд врахував правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року по справі № 6-419цс16, згідно якої основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за останні два календарні місяці роботи на число відпрацьованих робочих днів (годин) за цей період.

Виходячи з викладеного, розрахована судом сума стягнутого на користь позивачки середнього заробітку становить 42179 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач ДНЗ ЦРД, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та положенням чинного законодавства, просить рішення суду про часткове задоволення позовних вимог скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені вказаних позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що наказом МОЗ України № 2153 від 04 жовтня 2021 року затверджений перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковому профілактичному щепленню, відповідно до якого у разі відсутності абсолютних протипоказань для проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, зокрема, працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Крім того, при виданні оспорюваного наказу відповідач керувався вимогами статті 46, частиною 1 статті 94 КЗпП, частинами 2,6статті 12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб»та частини2статті 27Закону України«Про забезпеченнясанітарного таепідемічного благополуччянаселення»,а такожневиконання ОСОБА_1 вимог наказу МОЗ України № 2153 від 04 жовтня 2021 року, що не було враховано судом. Тобто роботодавцем виконані вимоги зазначених вимог закону та підзаконних актів. Таке, на думку, відповідача, є підставою для висновку про помилковість судового рішення та його скасування.

Заперечуючи противисновку судупро те,що наказ,який оспорюєпозивачка виданий суперечить вимогам закону, оскільки виданий без подання Державної санітарно-епідеміологічної служби, відповідач звертаю увагу на те, що Державну санітарно-епідеміологічну службу ліквідовано у 2017 році, а її повноваження розподілені між Державною службою з питань праці Міністерства охорони здоров`я України та Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, яким не передані повноваження щодо відсторонення невакцинованих працівників.

Від представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Вялової І.М. надійшли письмові пояснення (відзив) на апеляційну скаргу, в яких вона просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що Конституцією України гарантовано право громадян України на працю. Висновок суду першої інстанції щодо незаконності оспорюваний наказ є незаконним обґрунтований, оскільки відповідає вимогам статті 46 КЗпП України. Також звертається увагу на те, що наказ МОЗ №2153 не встановлює та не передбачає, що діяльність зазначених у переліку працівників може призвести до зараження працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, тому підстави для відсторонення позивачки, які передбачені у ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», були відсутні. До того ж, зазначається, що вказівка у статті 46 КЗпП України «в інших випадках, передбачених законодавством» не могла бути застосована до спірних правовідносин, оскільки такий випадок не настав.

В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися.

Від директора ДНЗ ЦРД 22 червня 2022 року надійшла заява про проведення розгляду справи без її участі. У письмових поясненнях від 28 червня 2022 року адвокат Вялова І.М. також просить судове засідання провести без її участі та участі позивачки.

Зважаючи на вимоги статей 128, 130, частини 2 статті372 ЦПК України, заяви представників позивачки та відповідача,колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, враховуючи, зокрема, що матеріали справи є достатніми для проведення судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 29 квітня 1999 року працює у Дошкільному навчальному закладі ясла-садок Центр розвитку дитини Управління Первомайської міської ради Миколаївської області, з 01 жовтня 2004 року на посаді вихователя, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 5-6) та копіями: наказу № 17 від 27 квітня 1999 року «Про прийняття на роботу», відповідно до якого ОСОБА_2 було прийнято на роботу на посаду помічника вихователя на 0,5 ставки з 29 квітня 1999 року (а.с. 49), наказу «Про переміщення ОСОБА_2 » № 247 від 30 вересня 2004 року, відповідно до якого позивачку переведено на 0,78 ставки вихователя постійно з 1 жовтня 2004 року, наказу «Про зміну прізвища» № 123 к/тр від 30 грудня 2014 року, відповідно до якого прізвище ОСОБА_2 змінено на « ОСОБА_3 » у зв`язку із одруженням.

27жовтня 2021року ОСОБА_1 було врученописьмове повідомлення Дошкільногонавчального закладуясла-садок Центр розвиткудитиниУправлінняосвіти ПервомайськоїрадиМиколаївськоїобласті про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 27 жовтня 2021 року (а.с. 45), зі змісту якого вбачається, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників закладу. Вказано, що на підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 р. № 2153 та пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 просять до 05 листопада 2021 р. надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19. Зазначено, що також позивач може надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 р. № 595, також, що якщо до 05 листопада 2021 р. позивач не надасть одного із зазначених документів, 08 листопада 2021 р. її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ. Інформовано також, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за позивача страховий внесок. Період відсторонення без збереження зарплати не увійде й до стажу, що дає право на щорічну відпустку (ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР).

Наказом від 05 листопада 2021 року № 231 к/тр позивачку було відсторонено з 08 листопада 2021 року від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати на термін до усунення причин, що зумовили відсторонення, із збереження робочого місця (а.с. 44).

Доводи позовної заяви щодо незаконності відсторонення позивачки від роботи зводяться до того, що оскаржуваний нею наказ не відповідає положенням чинного законодавства та суперечить цим положенням, оскільки вакцинація від COVID-19 не відноситься до переліку обов`язкових щеплень; постанова Кабінету Міністрів України № 1096 і наказ Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року №2153 не передбачають обов`язку проходження працівниками закладів освіти профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 саме до 08 листопада 2021 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки цим наказом позивача незаконно відсторонено від роботи.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок помилковим.

Згідно зі статтею 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи є призупинення з ним трудових відносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою.

Тимчасове увільнення працівника від виконання трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та з підстав, встановлених законодавством, є особливим заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Пунктами а, б статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено обов`язок громадян піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до частин 1-2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні, є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

За такого, до інших передбачених законодавством випадків відсторонення працівників від роботу належить відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, та для яких таке щеплення є обов`язковим.

Підпунктами 1-2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 (в редакції, чинній на 08 листопада 2021 року) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відтак,працівники Дошкільногонавчального закладуясла-садок Центр розвиткудитини Управлінняосвіти Первомайськоїради Миколаївськоїобласті як працівники закладу освіти підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 на період дії карантину.

Оскільки переліком професій не конкретизовано найменування посад, на яких працюють працівники, що підлягають обов`язковій вакцинації, то всі працівники ДНЗ ЦРД підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19 на період дії карантину, в тому числі і позивачка як вихователь даного закладу освіти.

Разом з тим, наказ Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» передбачає, що щеплення проводиться в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 16 вересня 2011 року № 595 (далі Перелік № 595).

Відповідно до пункту 3 вказаного Переліку протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо проведення вакцинації відповідно до рекомендацій, викладених у цьому Переліку та інших національних настановах, а у пункті 4 Переліку № 595визначені абсолютні протипоказання до ведення вакцини.

02 листопада 2021 року наказом Міністерства охорони здоров`я № 2394 затверджено форму довідки №028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19».

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 05 лютого 2020 року за № 521 Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я від 19 липня 1995 року № 133, розділ «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» доповнено пунктом 39 такого змісту: «COVID-19».

За вищенаведеного відповідач з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, для забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, в тому числі і тих, хто навчається, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», підпунктів 1-2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236, якими на керівників покладено обов`язок забезпечити відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком, правомірно прийняв рішення про відсторонення від роботи ОСОБА_1 як вихователя ДНЗ ЦРД, а відтак оскаржуваний наказ, який прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, відповідає вимогам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що держава, встановивши педагогам, вихователям, які не мають профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, заборону працювати, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всього колективу працівників закладу освіти, а також дітей, які в ньому навчаються та виховуються, тому право позивачки на працю тимчасово обмежене з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач не вакцинувалась проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, що є обов`язковим, та не надала медичну довідку належної форми про абсолютні протипоказання для вакцинації. За такого відсторонення ОСОБА_1 від роботи має об`єктивне та розумне обґрунтування.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Примушування до вакцинації чинним законодавством України не передбачене, навіть якщо вакцинація проти окремих хвороб є обов`язковою, а тому змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, і з огляду на це чинне законодавство надає право керівникам підприємств, установ, організацій відсторонювати від роботи певних працівників без збереження за ними заробітної плати.

Слід зазначити, що стаття 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, і роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності за бездіяльність щодо невиконання контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, діяв у межах своїх повноважень та у відповідності до вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, статті 26 Закону України «Про освіту» та статті 46 КЗпП України, а відтак правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення.

У зв`язку з відсутністю правових підстав для скасування наказу та встановленням судом обставин, які вказують на правомірність відсторонення позивача від роботи, не вбачається також і правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КЗпП України.

Щодо позовних вимог про поновлення на роботі.

Аналіз частини 1 статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку, що такий спосіб захисту порушених прав працівника як поновлення на роботі застосовується лише у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення працівника на іншу роботу. Між тим, позивачка не була звільнена з роботи оспорюваним наказом відповідача № 231к/трвід 05листопада 2021року,а їїтрудові праване булипорушені,нею булообрано неналежнийспосіб захисту.Тому узадоволенні цихвимог слідвідмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою в силу пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України для скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішення суду скасовано та в позові відмовлено судом апеляційної інстанції, відповідно, необхідно провести розподіл судових витрат.

Так, з огляду на положення статті 4 Закону України «Про судовий збір», яким визначений порядок та підстави сплати судового збору, ставки судового збору, визначені статтею 2 цього ж Закону, положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», якими позивачка є звільненою від сплати судового збору за вирішення позовних вимог про стягненнязаробітної платита поновленняна роботі, а також, що позивачкою при звернення з позовною заявою судовий збір не сплачувався, з неї за вирішення немайнових позовних вимог щодо оспорювання наказу про відсторонення від роботи в суді першої інстанції в дохід держави необхідно стягнути 992 грн. 40 коп., а також компенсувати відповідачеві 1488 грн. 60 коп., сплачених при звернення з апеляційною скаргою.

Керуючись статтями 367-368,374,376,381-382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Дошкільного навчального закладу ясла-садок Центр розвитку дитини Управління освіти Первомайської ради Миколаївської області задовольнити.

Рішення Первомайськогоміськрайонногосуду Миколаївськоїобласті від 10 лютого 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У позові ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу ясла-садок Центр розвитку дитини Управління освіти Первомайської ради Миколаївської області про визнаннянезаконним таскасування наказупро відстороненнявід роботита поновленняна роботі,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ,яка народилися ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,в дохіддержави 992грн.40коп.судового збору,та накористь Дошкільногонавчального закладуясла-садокЦентр розвиткудитини Управлінняосвіти Первомайськоїради Миколаївськоїобласті,Код ЄРДПОУ23629752, - 1488 грн. 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: В.І. Темнікова

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складений 29 червня 2022 року