Постанова

від 26.06.2022 по справі 607/8879/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/8879/21Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/817/529/22 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 301030400

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Бершадська Г. В.,

секретар - Панькевич Т.І.

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Тришака О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 квітня 2022 року, повний текст якого складено 11 квітня 2022 року, ухвалене суддею Черніцькою І.М. у цивільній справі №607/8879/21 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Терно-Тест, ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору товариство з обмеженою відповідальністю М.В.Л. Груп, ОСОБА_3 про скасування права власності, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:

-скасувати право власності ОСОБА_2 на автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 ;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 ;

-витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 ;

-зобов`язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 разом із ключами запалювання до нього;

-стягнути з ТОВ Терно-Тест в користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу.

Позов обгрнутовано тим, що ОСОБА_1 являється власником вищевказаного автомобіля та в липні 2020 року передав його разом із ключами та реєстраційними документами на підставі усної домовленості у користування ОСОБА_4 , проте в обумовлений сторонами час останній автомобіль не повернув. В подальшому, позивачу стало відомо те, що його автомобіль було продано на підставі договору купівлі-продажу №7970/20/000208 від 4 грудня 2020 року, укладеного між комісіонером ТОВ Терно-Тест та ОСОБА_3 . Підставою для продажу даного автомобіля був Договір комісії №7970/20/000208 від 4 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 , від імені якого ніби-то діяла ОСОБА_5 , та ТОВ Терно-Тест, за умовами якого ОСОБА_1 доручає ТОВ Терно-Тест від його імені здійснити продаж спірного автомобіля. В подальшому, ОСОБА_3 уклала Договір Комісії №6726/21/055477 від 5 січня 2021 року з ТОВ М.В.Л. Груп, яке в свою чергу того ж дня уклало Договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу з ОСОБА_2 .

Вказує, що довіреність від 22 грудня 2018 року на імя ОСОБА_5 , зареєстровану в реєстрі за №191/18/435, позивач не видавав, а відтак не уповноважував останню на укладення будь-яких договорів щодо відчуження належного йому транспортного засобу, а тому договір комісії слід вважати неукладеним. Оскільки майно вибуло з його володіння поза його волею, наявні підстави для виребування спірного автомобіля віж ОСОБА_2 . Зважаючи на вищенаведене, просив позов задовольнити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 квітня 2022 року позов задоволено частково.

Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 .

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Терно-Тест, ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 по 2308,00 грн судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині витребування у нього автомобіля Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у витребуванні автомобіля. Вказує, що він є добросовісним набувачем спірного транспортного засобу, який вибув з володіння ОСОБА_1 з волі останнього. Оскільки ОСОБА_1 добровільно передав автомобіль з документами ОСОБА_4 , який в подальшому незаконно його відчужив, тому позивач вправі звернутись з відповідним позовом до особи, якій добровільно передав транспортний засіб. У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. А тому автомобіль не може бути витребуваний від ОСОБА_2 як добросовісного набувача. При цьому посилається на правові висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 2 червня 2021 року у справі №761/44057/19.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_1 поза його волею на підставі підроблених документів. У ОСОБА_1 не було волі на відчуження спірного автомобіля, ним не видавались та не укладались будь-які довіреності чи правочини щодо відчуження автомобіля. Передача автомобіля ОСОБА_4 не мала на меті позбавлення його права володіння, користування чи розпорядження своїм майном як власника, а носила характер тимчасового користування без оформлення будь-яких правочинів. Рішення суду вважає законним та справедливим.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1, ч.2 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, в тому числі, незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Висновок суду першої інстанції про те, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею, а тому може бути витребувано у добросовісного набувача ОСОБА_2 , не відповідає обставинам справи. Крім цього, судом при вирішенні справи не застосовано ст. 398 ЦК України, яка підлягала застосуванню.

Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення з таких підстав.

Встановлено, що позивач був власником автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 від 20.10.2018 року.

У липні 2020 року позивач ОСОБА_1 добровільно, на підставі усної домовленості, передав вказаний автомобіль разом із реєстраційними документами ОСОБА_4 .

Як пояснив у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Тришак О.Г., до жовтня 2020 року ОСОБА_1 не заперечував та не мав жодних претензій з приводу перебування автомобіля у володінні ОСОБА_4 ; після того, як останній приблизно у жовтні 2020 року почав уникати зустрічей та не відповідав на телефонні дзвінки, ОСОБА_1 висловив вимогу про повернення транспортного засобу, однак автомобіль не був повернутий.

У подальшому ОСОБА_1 дізнався про те, що належний йому автомобіль був незаконно відчужений, з приводу чого 4.01.2021 року звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів.

В межах досудового розслідування кримінального провадження №12020210010002420 стало відомо про те, що 4 грудня 2020 року від імені ОСОБА_1 (комітент) укладено договір комісії за №7970/20/000208 з ТОВ «ТЕРНО-ТЕСТ» (Комісіонер), згідно умов якого Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

При укладенні договору комісії від імені ОСОБА_1 діяла ОСОБА_5 на підставі довіреності від 22 грудня 2018 року, посвідченої Генеральним консулом Генерального консульства України в Італії, зареєстрованої в реєстрі за №191/18/435.

На запит правоохоронних органів в межах досудового розслідування Генеральне консульство України в Неаполі надало відповідь про те, що ОСОБА_1 не звертався до установи для вчинення консульських дій, в тому числі нотаріальних. Довіреність за №191/18/435 від 22 грудня 2018 року не посвідчувалась. Номер журналу обліку нотаріальних дій, зазначений у копії довіреності, не відповідає існуюючому в ГУК в Неаполі; розмір тарифу, зазначений в копії довіреності, не відповідає встановленим тарифам.

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу за №7970/20/000208 від 4 грудня 2020 року, укладеного між ТОВ «ТЕРНО-ТЕСТ», що здійснює оптову торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, та ОСОБА_3 , остання набула у власність транспортний засіб «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

5 січня 2021 року між ОСОБА_3 (Комітент) та ТОВ «М.В.Л.ГРУП» (Комісіонер) укладено договір комісії за №7970/20/000208, згідно умов якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

В цей же день, 5 січня 2021 року укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу за №6726/21/055477 між ТОВ «М.В.Л.ГРУП» та ОСОБА_2 , згідно якого останній набув у власність транспортний засіб «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

Кримінальне провадження №12020210010002420 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 190 КК України, перебуває на розгляді Тернопільського міськрайонного суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як вбачається із змісту п. п. 25, 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7.02.2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Недійсність правочину, на виконання кого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу володіння іншій особі.

ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного майна, і цю обставину сторони не оспорюють.

ОСОБА_1 не заявляв та не доводив, що під час вчинення правочину щодо набуття у власність спірного автомобіля ОСОБА_2 повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

При встановленні обставин, чи була воля ОСОБА_1 на передачу спірного майна у володіння ОСОБА_4 , слід врахувати наступне.

Згідно ст. 398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідно до п.2.2. Правил дорожнього руху України, затв. постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 року №1306, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно, фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (доручення, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено судом або не зміниться воля власника, який вправі зажадати повернення власної речі від володільця.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 8.11.2021 року (справа №610/2229/18).

Отже, спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_1 з його волі, так як разом з реєстраційними документами був добровільно переданий позивачем у володіння ОСОБА_4 .

Та обставина, що у подальшому ОСОБА_4 , після певного періоду правомірного володіння не повернув спірний автомобіль власнику, а без згоди останнього передав транспортний засіб іншим особам, які його відчужили, свідчить лише про те, що ОСОБА_4 розпорядився спірним майном, не маючи таких повноважень.

З врахуванням наведеного, спірне майно не підлягає витребуванню від добросовісного набувача на підставі віндикаційного позову, оскільки вибуло з володіння власника за його волею.

Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, якій він передав річ, він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не повернула річ.

Власник майна ОСОБА_1 має право звернутись з відповідним позовом до особи, якій добровільно передав транспортний засіб.

У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно.

Такі висновки відповідають правовим висновкам Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постановах від 27 червня 2018 року (справа №742/3315/16-ц), від 02 червня 2021 року (справа №761/44057/19).

З врахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про те, що майно вибуло з володіння власника ОСОБА_1 не з його волі, не відповідає обставинам справи.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме автомобіля «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 від ОСОБА_2 , до задоволення не підлягають.

Щодо посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 8 вересня 2021 року (справа №757/40111/19-ц), колегія суддів зазначає, що у цій справі інші фактичні обставини справи, зокрема, автомобіль був викрадений у власника, що однозначно свідчить про вибуття з володіння власника поза його волею.

Що стосується вирішення інших позовних вимог ОСОБА_1 , а саме скасування права власності власності ОСОБА_2 на спірний автомобіль, визнання права власності на нього за позивачем, зобовязання ОСОБА_2 передати позивачу спірний автомобіль разом із ключами запалювання до нього, то ці позовні вимоги не підлягають до задоволення, однак з інших мотивів, ніж вирішено судом першої інстанції.

А саме, суд першої інстанції вважав, що ці вимоги є зайвими, недоцільними та неефективним способом захисту, в той час ефективним і достатнім способом захисту порушеного права позивача є витребування майна з чужого незаконного володіння від добросовісного набувача.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність передбачених законом підстав для витребування майна від ОСОБА_2 як добросовісного набувача, тому у задоволенні всіх інших позовних вимог слід відмовити за безпідставністю, а не з мотивів їх неефективності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду лише в частині задоволених позовних вимог про витребування від нього спірного майна.

Однак з врахуванням норм ч.4 ст. 367, ч.2 ст. 376 ЦПК України щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів не обмежена доводами апеляційної скарги та вважає, що рішення підлягає до скасування в цілому, а не лише в тій частині, про яку зазначається в апеляційній скарзі.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 квітня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Терно-Тест, ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору товариство з обмеженою відповідальністю М.В.Л. Груп, ОСОБА_3 про скасування права власності, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 червня 2022 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Бершадська Г.В.