Ухвала

від 13.10.2023 по справі 607/8879/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 607/8879/21

провадження № 61-7375сво22

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О.,

Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Терно-Тест», ОСОБА_2 ,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп», ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2022 рокуу складі колегії суддів: Хоми М. В., Гірського Б. О., Бершадської Г. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Терно-Тест», ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп», ОСОБА_3 , про скасування права власності, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства

з обмеженою відповідальністю «Терно-Тест» (далі - ТОВ «Терно-Тест»), ОСОБА_2 про скасування права власності, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 належав на праві власності автомобіль Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова - НОМЕР_1 , який у липні 2020 року він передав разом

із ключами та реєстраційними документами на підставі усної домовленості у користування ОСОБА_4 , проте в обумовлений сторонами час ОСОБА_4 автомобіль не повернув. У подальшому позивачу стало відомо, що автомобіль було продано на підставі договору купівлі-продажу від 04 грудня 2020 року № 7970/20/000208, укладеного між комісіонером

ТОВ «Терно-Тест» та ОСОБА_3 .

Підставою для продажу спірного автомобіля був договір комісії від 04 грудня 2020 року № 7970/20/000208, укладений між ОСОБА_1 , від імені якого нібито діяла ОСОБА_5 , та ТОВ «Терно-Тест», за умовами якого ОСОБА_1 доручив ТОВ «Терно-Тест» від його імені здійснити продаж автомобіля. У подальшому ОСОБА_3 уклала договір комісії від 05 січня 2021 року № 6726/21/055477 з ТОВ «М.В.Л. Груп», яке в свою чергу того ж дня уклало договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу з ОСОБА_2 .

Разом із тим, довіреність від 22 грудня 2018 року на ім`я ОСОБА_5 , зареєстровану в реєстрі за № 191/18/435, позивач не видавав,

не уповноважував її на укладення будь-яких договорів щодо відчуження належного йому транспортного засобу, а тому договір комісії слід вважати неукладеним. Оскільки майно вибуло з його володіння поза його волею, наявні підстави для витребування спірного автомобіля від ОСОБА_2 .

Посилаючись на зазначене, позивач просив суд:

- скасувати право власності ОСОБА_2 на автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова - НОМЕР_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова - НОМЕР_1 ;

- витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова - НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова - НОМЕР_1 разом із ключами запалювання до нього;

- стягнути з ТОВ «Терно-Тест» на користь ОСОБА_1 судові витрати

у розмірі сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 01 квітня 2022 року позов задоволено частково.

Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова - НОМЕР_1 .

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнено з ТОВ «Терно-Тест», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

по 2 308,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є власником автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова - НОМЕР_1 , який вибув із його володіння поза

його волею, оскільки довіреність від 22 грудня 2018 року № 191/18/435

від його імені на ім`я ОСОБА_5 не видавалася та не посвідчувалася, договір комісії від 04 грудня 2020 року № 7970/20/000208 є неукладеним, ОСОБА_5 та ТОВ «Терно-Тест» не мали повноважень власника на його відчуження, тому суд дійшов висновку, що позов у частині витребування автомобіля із володіння ОСОБА_2 на користь позивача підлягає задоволенню.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності з одночасним застосуванням приписів статей

387 і 388 ЦК України, є неефективною (недоцільною).

Суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на автомобіль, скасування права власності, зобов`язання передати автомобіль із ключами запалювання до нього

є зайвими, недоцільними та не підлягають задоволенню. Крім того, законом не передбачено такого способу захисту як скасування права власності,

а тому такий спосіб захисту є неефективним.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2022 року скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірний автомобіль вибув із володіння ОСОБА_1 з його волі, оскільки разом

із реєстраційними документами був добровільно переданий позивачем

у володіння ОСОБА_4 . Та обставина, що у подальшому

ОСОБА_4 після певного періоду правомірного володіння не повернув спірний автомобіль власнику, а без згоди останнього передав транспортний засіб іншим особам, які його відчужили, свідчить лише про те, що ОСОБА_4 розпорядився спірним майном, не маючи таких повноважень.

З урахуванням наведеного, спірне майно не підлягає витребуванню від добросовісного набувача на підставі віндикаційного позову, оскільки вибуло з володіння власника за його волею. Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, якій він передав річ, він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не повернула річ.

У зв`язку з висновком суду про відсутність передбачених законом підстав для витребування майна від ОСОБА_2 як добросовісного набувача,

у задоволенні всіх інших позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю, а не з мотивів неефективності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 травня 2021 року у справі № 759/15857/16 та від 08 вересня 2021 року у справі № 757/40111/19-ц.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що спірний автомобіль, власником якого був ОСОБА_1 , було незаконно відчужено на користь третіх осіб на підставі підроблених документів.

Недійсність правочину та підроблення документів на автомобіль слід вважати підставами, за якими майно вибуло з володіння позивача поза його волею, а тому таке майно слід витребувати від добросовісного набувача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

У серпні 2022 року матеріали справи № 607/8879/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року справу передано

на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Мотиви передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказує на наявність протилежних висновків Верховного Суду щодо можливості/неможливості витребування майна

у добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, у випадку добровільної передачі автомобіля у тимчасове користування, тобто за наявності відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває

у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Частина перша статті 388 ЦК України стосується випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна,

а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій

особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину),

то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи. У свою чергу під неправомірним заволодінням потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Тож умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

Відповідно, фактична передача транспортного засобу разом

із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено судом або не зміниться воля власника, який вправі зажадати повернення власної речі від володільця.

На підставі наведеного, на думку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, можна зробити висновок, що у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно. При цьому будь-яке фактичне володіння має розглядатися як правомірне, допоки протилежне не буде встановлено судом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 733/1046/21, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада

2021 року у справі № 610/2229/18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 липня 2023 рокуу справі

№ 753/18555/19 зазначено, що: «Встановивши, що спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_1 з його волі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ця обставина виключає можливість витребування майна шляхом віндикації, на підставі статті 388 ЦК України. […] Тобто, саме ОСОБА_1 розпорядився належним йому автомобілем і прийняв рішення про передачу автомобіля у користування і володіння іншій особі без оформлення відповідного договору купівлі-продажу, тобто взяв на себе усі ризики щодо можливості неповернення автомобіля ОСОБА_11 у його володіння. Суд апеляційної інстанції правильно вказав, щовласник, який неналежно поставився до вибору особи, якій він передав річ, у цій справі автомобіль, у володіння та користування, позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не повернула річ.ОСОБА_1 має право звернутися з відповідним позовом до особи, якій він добровільно передав транспортний засіб. У випадку коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно».

Аналогічний правовий висновок про неможливість застосування до спірних правовідносин положень статті 388 ЦК України та витребування майна

у добросовісного набувача у випадку, якщо власник сам передав автомобіль

у володіння та користування, викладено у постанові Верховного Суду

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 липня 2023 року у справі № 753/18555/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 761/44057/19.

Таким чином, власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Разом із тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року

у справі № 757/40111/19-ц (на яку, зокрема, міститься посилання

в касаційній скарзі) про визнання недійсними договору комісії, договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, Верховний Суд зробив висновок такого змісту: «...ураховуючи інтереси позивача як власника спірного транспортного засобу, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, колегія суддів вважає, що права та інтереси власника, який позбувся володіння автомобілем внаслідок протиправних дій перевищують інтереси добросовісного набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Отже, за обставин цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про витребування спірного автомобіля з чужого незаконного володіння. Свої права добросовісний набувач може захистити у спосіб звернення до суду з позовом до продавця спірного автомобіля щодо відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Розрахунки між власником та добросовісним набувачем при витребуванні майна із чужого незаконного володіння проводяться відповідно до порядку, визначеного статтею 390 ЦК України».

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі

№ 607/7354/21, вирішуючи питання про витребування автомобіля, який було передано власником разом із реєстраційними документами у тимчасове користування, Верховний Суд зробив висновок про те, що передача спірного автомобіля у тимчасове користування не може свідчить про те, що він вибув із володіння власника з його волі, оскільки позивач не відмовлявся від права власності на нього та не погоджував з іншими особами можливість експлуатації автомобіля та продажу належного йому майна. Отже, факт добровільної передачі автомобіля разом із реєстраційними документами

у тимчасове користування та подальше його відчуження свідчить про вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно

у володіння, не з їхньої волі, що вказує на наявність правових підстав для застосування положень статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність

у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду посилалась на те, що Верховний Суд у постановах

від 08 вересня 2021 року у справі № 757/40111/19-ц, а також від 14 червня 2023 року у справі № 607/7354/21 (в якій відповідачем, як у цій справі, є ТОВ «Терно-Тест», а спірний автомобіль було також передано у користування ОСОБА_4 ) фактично сформулював позицію про можливість витребування майна у добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, у випадку добровільної передачі автомобіля у тимчасове користування, тобто за наявності відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі, а у постанові Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 753/18555/19 фактично викладена протилежна правова позиція, а тому наявні підстави для прийняття справи до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду справу № 607/8879/21 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Терно-Тест», ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп», ОСОБА_3 ,

про скасування права власності, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду

від 27 червня 2022 року.

Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький Судді:Б. І. Гулько В. І. Крат Д. Д. Луспеник С. О. Погрібний І. М. Фаловська М. Є. Червинська