Рішення

від 08.02.2022 по справі 757/30128/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30128/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судового засідання - Тіняковій Д.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в липні 2020р. звернулась до суду з позовом про про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстраціїшлюбу та поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності. В обґрунтування позову посилається , що з відповідачем протягом 1992 - 1995 років проживали у зареєстрованому шлюбі,а у подальшому, протягом 1998 - 2017 років, проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від шлюбу у народилося двоє спільних дітей - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Займалися спільною підприємницькою діяльністю. З 28.05.1999 по 03.03.2005 вона працювала на посаді директора у ТОВ ЗУК «БУДЬМО», засновником якого був ОСОБА_8 Звільнилася з підприємства у зв`язку з народженням дитини та необхідністю догляду за нею.У серпні 2007 року сім`я переїхала на проживання до м. Києва, де спільно мешкали у квартирі на АДРЕСА_1 . На підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.04.2008, укладеного між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , ними придбано у власність квартиру АДРЕСА_2 для проживання сім`ї. З 2009 року спільно проживали в зазначеній квартирі, в якій зареєстровані з 29.01.2013р У березні 2017р. ОСОБА_5 повідомив , що внього нова сім`я та з цього часу їх сімейні відносини фактично припинилися.У між нею і ОСОБА_5 існувала домовленість, згідно з якою вона з дітьми продовжувала проживати у квартирі АДРЕСА_2 , яку ОСОБА_5 обіцяв передати у власність нашим спільним дітям. Також згідно з домовленістю ОСОБА_5 перераховував кошти на утримання .Разом з тим після березня 2020 року ОСОБА_5 перестав надавати кошти на утримання дітей.У період проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 набуто нерухоме майно:домоволодіння площею 48,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7025424. Право власності зареєстровано 29.12.2006 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ОСОБА_8 з ОСОБА_11 домоволодіння придбано за 17 675 гривень, водночас інвентаризаційна оцінка будинку склала 31 597 гривень. У подальшому на підставі рішення Стройненської сільської ради від 22.02.2007 ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку площею 0,0370 га за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ; квартира АДРЕСА_4 на АДРЕСА_5 , загальною площею 146,60 кв. м і житловою площею 84,30 кв. м, придбана за ціною 6 312 500 гривень на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.04.2008, укладеного між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , квартира АДРЕСА_6 , площею 149 кв. м, право власності на яку зареєстровано 22.11.2016 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ОСОБА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1091093546101 .Крім того, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі- продажу 19.09.2017 придбано квартиру АДРЕСА_7 , площею 67,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 993540446101.Також у період проживання однією сім`єю ОСОБА_5 набув у власність корпоративні права у таких юридичних особах:Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА ФОРТ» (код за ЄДРІІОУ 37131214), яке зареєстровано 14.06.2010 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 . Статутний капітал складає 101 000 грн. та сформований 22.12.2011. Одним із засновників товариства є ОСОБА_10 з розміром внеску 53 530 грн. (53 % статутного капіталу);Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ГІДРОКОМ» (код за ЄДРПОУ 32356259), яке зареєстровано 20.02.2003 та знаходиться за адресою: 78200, Івано-Франківська область, Коломия, вул. Олександра Пушкіна, буд. 6. Статутний капітал складає 4045 000 грн. та сформовано 29.04.2011.Єдиним учасником товариства з часткою в статутному капіталі в розмірі 100 % є ОСОБА_5 ;Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ ДРУКАР» код за ЄДРПОУ 35501283), яке зареєстровано 25.10.2007 та знаходиться за дресою: АДРЕСА_9 . На теперішній час статутний капітал складає 1 440 000 гривень (сформовано 25.10.2007) та повністю належить ОСОБА_12 .Разом з тим до 01.01.2020 одним із учасників товариства із вкладом в розмірі 360 000 гривень (що складало 20 % від статутного капіталу в розмірі 1 800 000 гривень) був ОСОБА_5 . Просить суд визнати факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2004 року по березень 2017 року включно.Здійснити поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, та визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частини домоволодіння площею 48,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7025424;1/2 частини квартири АДРЕСА_4 на АДРЕСА_5 , загальною площею 146,60 кв. м і житловою площею 84,30 кв. м, яка складається з чотирьох жилих кімнат;1/2 частини квартири АДРЕСА_6 , площею 149 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1091093546101;1/2 частини квартири АДРЕСА_7 , площею 67,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 993540446101;1/2 частини земельної ділянки площею 0,0370 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .В порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 -1/2 частини частки (внеску) ОСОБА_5 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ФОРТ» (код за СДРПОУ 37131214), 1/2 частини частки (внеску) ОСОБА_5 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство »ГІДРОКОМ» (код за СДРПОУ 32356259), 1/2 частини частки (внеску) ОСОБА_5 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ ДРУКАР» (код за СДРПОУ 35501283), всього на суму 2 229 265 гривень;1/2 частини дивідендів, нарахованих та отриманих ОСОБА_5 за період після припинення проживання його та позивача однією сім`єю від Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ФОРТ» (код за СДРПОУ 37131214), Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ГІДРОКОМ» (код за СДРПОУ 32356259) і Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ ДРУКАР» (код за СДРПОУ 35501283).В судовому засіданні позивачка,представник позивача позов підтримали, просили задовольнити.

Представники відповідача надали відзив, визнали факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу по січень 2006р. З 2006р. по 2017р. не вели спільне господарство, не мали спільного бюджету, не підтримували між собою стосунки , які притаманні подружжю. З 2015р. постійно перебував за кордоном.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 25.11.2020р.відкрито провадженні в порядку загального.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києвавід 25.11.2020р. відмовлено в забезпеченні позову.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва 16.06.2021р. призначено до судового засідання.

Суд , заслухавши пояснення сторін, покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , дослідивши письмові матеріали справи, приходить до слідуючого.

Судом встановлено , що між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 09.05.1992 укладено шлюб, який розірвано 1.03.1995р.

ОСОБА_8 15.05.2007р. ,26.02.2015р. змінив прізвище , ім.»я на ОСОБА_5 .

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК Українизастосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

З наведеного положення випливає ознака подружніх відносин: наявність факту ведення спільного господарства, тобто участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї, наявність усталених відносини, що притаманні подружжю, спільне проживання.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справіN 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебуваютьу фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі N 6-135цс13 висловив правову позицію, за якою майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі N 644/6274/16-ц (провадження N 14-283цс18) вказано, що "згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі N 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 554/8023/15-ц (провадження N 14-130цс19) зроблено висновок, що "вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)".

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 89 ЦПК України).

Отже, сторона посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести факти, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них.

В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони.

Таким чином, доказування є юридичними обов`язками сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 07 грудня 2020 року у справі N 295/14208/18-ц (провадження N 61-12879св20).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що після розірвання шлюбу протягом 1998-2017років проживати однією сім`єю підтримували шлюбні відносини, позивач народила двоє дітей, сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно робили ремонт в квартирі. Впродовж спільного життя набуто нерухоме майно: домоволодіння площею 48,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7025424. Право власності зареєстровано 29.12.2006 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ОСОБА_8 з ОСОБА_11 домоволодіння придбано за 17 675 гривень, водночас інвентаризаційна оцінка будинку склала 31 597 гривень . У подальшому на підставі рішення Стройненської сільської ради від 22.02.2007 ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку площею 0,0370 га за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ; квартира АДРЕСА_4 на АДРЕСА_5 , загальною площею 146,60 кв. м і житловою площею 84,30 кв. м, придбана за ціною 6 312 500 гривень на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.04.2008, укладеного між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , квартира АДРЕСА_6 , площею 149 кв. м, право власності на яку зареєстровано 22.11.2016 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ОСОБА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1091093546101 .Крім того, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі- продажу 19.09.2017 придбано квартиру АДРЕСА_7 , площею 67,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 993540446101.Також ОСОБА_5 набув у власність корпоративні права у таких юридичних особах:Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА ФОРТ» (код за ЄДРІІОУ 37131214), яке зареєстровано 14.06.2010 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 . Статутний капітал складає 101 000 грн. та сформований 22.12.2011. Одним із засновників товариства є ОСОБА_10 з розміром внеску 53 530 грн. (53 % статутного капіталу);Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ГІДРОКОМ» (код за ЄДРПОУ 32356259), яке зареєстровано 20.02.2003 та знаходиться за адресою: 78200, Івано-Франківська область, Коломия, вул. Олександра Пушкіна, буд. 6. Статутний капітал складає 4045 000 грн. та сформовано 29.04.2011.Єдиним учасником товариства з часткою в статутному капіталі в розмірі 100 % є ОСОБА_5 ;Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ ДРУКАР» код за ЄДРПОУ 35501283), яке зареєстровано 25.10.2007 та знаходиться за дресою: АДРЕСА_9 . На теперішній час статутний капітал складає 1 440 000 гривень (сформовано 25.10.2007) та повністю належить ОСОБА_12 .Разом з тим до 01.01.2020 одним із учасників товариства із вкладом в розмірі 360 000 гривень (що складало 20 % від статутного капіталу в розмірі 1 800 000 гривень) був ОСОБА_5 .

Суд зазначає, що інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки було введено в національне законодавство СК України, який набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України. КпШС Української РСР, який діяв до 01 січня 2004 року, таких положень не містив. Тому вказаний факт може бути встановлений лише з 01 січня 2004 року.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі N 466/3769/16 (провадження N 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі N 522/25049/16-ц (провадження N 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі N 712/14547/16-ц (провадження N 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі N 490/10757/16-ц (провадження N 61-42601св18).

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі№522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.

Надані позивачем докази, а саме роздруківка фотознімків, свідчать лише про існування між сторонами у певний період часу близьких, романтичних стосунків як між чоловіком та жінкою, які не можна ототожнювати із подружніми/шлюбними відносинами.

Позивач на підтвердження своїх вимог посилалася на покази свідків, проте, такі свідчення свідків не дають підстав для визнання сторін такими, що проживали однією сім`єю, вели спільне господарство.

Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною із сторін, про що, також зазначено в Постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 442/2219/11.

Посилання позивачки на періодичний спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім`ї.

Фактим спільного відпочинку сторін, спільні фото, спільна присутність на святкування, пересилання відповідачем протягом 2006-2017 років коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю. (Постанова Верховного Суду України від 19.08.2019 у справі № 588/350/15).

Щодо права одного з подружжя, який не є учасником господарських товариств, на половину вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону України "Про господарські товариства" власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Внесені в статутний фонд кошти не є майном подружжя та не підлягають поділу, підтримала і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (пункт 8.40 постанови).

Велика Палата Верховного Суду у цій же постанові вказала, що право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Право власності на майно, передане кооперативу як вступні, членські, цільові внески, вклади його членів тощо належить кооперативу, а не його членам. Тому майно господарського товариства, кооперативу належить їм на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) приватного підприємства та його подружжю (колишньому подружжю). Часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку розподілу майна товариства в процесі його ліквідації (пункти 8.36., 8.37 постанови).

Позивачем не доведено, що між нею та ОСОБА_5 виникли відносини, притаманні подружжю, а спірне майно придбано за спільні кошти та спільними зусиллями, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про їх спільне проживання як чоловіка та жінки, тобто наявність сім`ї, у період з 2006-2017 р. матеріали справи не містять, крім того встановлено , що відповідач тривалий час знаходився за межами України.

Встановивши, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання з відповідачем , ведення спільного бюджету, господарства та побуту, а також спільної праці, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю в період 2006-2017 р.

Відповідач визнає факт проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу по січень 2006р.

При таких обставинах позов підлягає задоволенню частково , судом визнається факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2004р. по січень 2006р.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що не підлягає задоволенню позовні вимоги - про визнання майна спільною сумісною власністю, його поділ між сторонами, оскільки такі вимоги є похідними та ґрунтуються на позовній вимозі про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до ст..141 ЦПК України , з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн. на користь позивача.

Керуючись ст..60, 74 СК України, , ст.ст.12,13,77,79, 81,263,264,354 ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності задовольнити частково.

Визнати факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2004р. по січень 2006р.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_10 ,

відповідач: ОСОБА_5 : АДРЕСА_3

Дата складання повного тексту рішення 26.05.2022р.

Суддя Остапчук Т.В.