Постанова

від 17.01.2024 по справі 757/30128/20-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 757/30128/20-ц

провадження № 61-14711св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Діхтяренко Ольга Миколаївна, на рішення Печерського районного суду м. Києва у складі судді Остапчук Т. В. від 09 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Левенця Б. Б.,

Борисової О. В., Ратнікової В. М., від 13 вересня 2023 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона з відповідачем протягом 1992 - 1995 років перебувала у зареєстрованому шлюбі, а у подальшому, протягом 1998 - 2017 років, вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від шлюбу у народилося двоє спільних дітей - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. Посилалася на те, що вони спільно займалися підприємницькою діяльністю. З 28 травня 1999 року по 03 березня 2005 року вона працювала на посаді директора у ТОВ ЗУК «Будьмо», засновником якого був ОСОБА_5 (після зміни прізвища та ім`я - ОСОБА_2 ), звільнилася з роботи у зв`язку з народженням дитини та необхідністю догляду за нею. У серпні 2007 року їхня сім`я переїхала проживати до м. Києва, де спільно мешкали у квартирі будинку по АДРЕСА_1 .

4. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , ними було придбано у власність для проживання сім`ї квартиру АДРЕСА_2 . Зазначала, що з 2009 року вони спільно проживали в зазначеній квартирі, а зареєстровані у ній були з 29 січня 2013 року.

5. У березні 2017 року ОСОБА_2 повідомив її, що в нього є нова сім`я та з цього часу їх сімейні відносини фактично припинилися.

6. Зазначала, що між нею і ОСОБА_2 існувала домовленість, згідно з якою вона з дітьми продовжувала проживати у квартирі

АДРЕСА_2 , яку ОСОБА_2 обіцяв передати у власність їх спільним дітям. Також згідно з домовленістю ОСОБА_2 перераховував кошти на їх утримання. Однак після березня 2020 року відповідач перестав надавати кошти на утримання дітей.

7. Посилалася ОСОБА_1 на те, що у період проживання однією сім`єю з

ОСОБА_2 набуто нерухоме майно: домоволодіння, площею 48,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7025424 (право власності зареєстровано 29 грудня 2006 року на підставі договору

купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ). У подальшому на підставі рішення Стройненської сільської ради від 22 лютого 2007 року ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 0,0370 га за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; квартира

АДРЕСА_2 , загальною площею 146,60 кв. м, житловою площею 84,30 кв. м (договір купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ); квартира АДРЕСА_4 , площею 149 кв. м (договір

купівлі-продажу від 22 листопада 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1091093546101); квартира АДРЕСА_5 , площею 67,5 кв. м (договір купівлі-продажу від 19 вересня 2017 року).

8. Також у період проживання однією сім`єю ОСОБА_2 набув у власність корпоративні права у таких юридичних особах: ТОВ «Мега Форт» (код ЄДРПОУ 37131214), яке зареєстровано 14 червня 2010 року та знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 (статутний капітал сформований

22 грудня 2011 року у розмірі 101 000, 00 грн, розмір внеску відповідача - 53 530,00 грн, 53 % статутного капіталу); ТОВ НВП «Гідроком» (код ЄДРПОУ 32356259), яке зареєстровано 20 лютого 2003 року та знаходиться за адресою: вул. Олександра Пушкіна, буд. 6, м. Коломия, Івано-Франківська область (статутний капітал сформований 29 квітня 2011 року та складає 4 045 000,00 грн, частка відповідача - 100 %); ТОВ «Львівський Друкар» (код ЄДРПОУ 35501283), яке зареєстровано 25 жовтня 2007 року та знаходиться за адресою:

АДРЕСА_7 (статутний капітал складає 1 440 000,00 грн (сформовано 25 жовтня 2007 року) та повністю належить ОСОБА_9 .

Разом з тим до 01 січня 2020 року одним із учасників товариства із вкладом в розмірі 360 000,00 грн (що складало 20 % від статутного капіталу в розмірі

1 800 000,00 грн був ОСОБА_2 ).

9. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати факт її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2004 року по березень 2017 року включно; здійснити поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, та визнати за нею право власності на 1/2 частини домоволодіння площею 48,5 кв. м за адресою:

АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7025424; 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 146,60 кв. м, житловою площею

84,30 кв. м, яка складається з чотирьох жилих кімнат; 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0370 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; в порядку поділу майна стягнути з

ОСОБА_2 на її користь вартість 1/2 частини частки (внеску) ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Мега Форт» (код ЄДРПОУ 37131214), 1/2 частини частки (внеску) ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ НВП «Гідроком» (код за ЄДРПОУ 32356259), 1/2 частини частки (внеску) ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Львівський Друкар» (код ЄДРПОУ 35501283), всього на суму 2 229 265,00 грн; 1/2 частини дивідендів, нарахованих та отриманих ОСОБА_2 за період після припинення проживання його та позивача однією сім`єю від ТОВ «Мега Форт» (код ЄДРПОУ 37131214), ТОВ НВП «Гідроком» (код ЄДРПОУ 32356259) і ТОВ «Львівський Друкар» (код ЄДРПОУ 35501283).

Стислий виклад позиції відповідача

10. ОСОБА_2 визнавав факт проживання з позивачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1998 року по січень 2006 року. Водночас зазначав, що з 2006 року по 2017 року сторони не вели спільного господарства, не мали спільного бюджету, не підтримували між собою стосунки, які притаманні подружжю Більш того, з 2015 року він постійно перебував за кордоном, що підтверджується довідкою Державної прикордонної служби України, згідно з якою він перебував в Україні у 2015 році - 28 днів, у 2016 році - 34 дні, у 2017 році - 66 днів.

11. Посилався на те, що після припинення стосунків з позивачкою, на початку 2006 року, він переїхав до м. Тернополя, де винаймав житло.

12. Крім того, зазначав, що квартира АДРЕСА_2 була придбана ним за рахунок кредитних коштів. Позивачка разом з дітьми вселилась у вказану квартиру з його згоди у січні 2013 року, оскільки він працював за кордоном та забезпечував умови задля кращих перспектив розвитку їхніх спільних дітей. Посилався на те, що він здійснював погашення кредитної заборгованості та у квитанціях про сплату заборгованості зазначено саме його як платника, від імені якого діяли довірені особи. Наявність у позивачки певної частини таких квитанцій, як й документів, які свідчать про проведення сантехнічних робіт, обслуговування кондиціонеру, встановлення телефону, комунальних платежів тощо, не підтверджують факт подружнього проживання сторін у період з 2006 року по березень 2017 року.

13. Щодо поділу частки в статутному капіталі господарських товариств та дивідендів зазначав, що ТОВ «Львівській Друкар» було створено і зареєстровано 25 жовтня 2007 року засновником ОСОБА_9 , ТОВ «Мега Форт» було створено й зареєстровано 14 червня 2010 року,тобто поза межами періоду фактичних шлюбних відносин, ТОВ «Гідроком» було створено й зареєстровано 20 лютого 2003 року, проте він не є носієм корпоративних прав зазначеного товариства. Вважає, що позивачкою не доведено, що частки були сформовані за рахунок спільних коштів сторін, а доводи щодо отримання ним дивідендів від діяльності цих товариств є припущеннями, які позивачкою не підтверджені.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

14. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано факт проживання

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня

2004 року до січня 2006 року. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

15. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки було введено в національне законодавство СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, такий факт може бути встановлено лише щодо періоду з 01 січня 2004 року. Оцінюючи надані позивачкою докази проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції врахував визнаний відповідачем факт проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу по січень 2006 року. В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав недоведеними належними, достатніми та допустимими доказами. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою не доведено факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду

16. Постановою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2022 року залишено без змін. Поновлено дію рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2022 року.

17. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог, зазначивши, що надані позивачкою докази свідчать лише про існування між сторонами у певний період часу близьких, романтичних стосунків, як між чоловіком та жінкою, які не можна ототожнювати з подружніми/шлюбними відносинами, які мають ознаки сім`ї (ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю).

Узагальнені доводи касаційної скарги

18. 12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Діхтяренко О. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо встановлення факту проживання і поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги. В решті судові рішення залишити без змін. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

19. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 06 грудня 2019 року у справі № 520/10480/17, від13 квітня 2020 року у справі № 202/763/17, від17 червня 2020 року у справі № 522/10713/17-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 280/705/17, від 30 червня 2021 року у справі № 705/938/19, від 06 жовтня 2021 року у справі №752/20141/18, від 03 листопада 2021 року у справі № 520/10426/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 369/16486/18, від 16 листопада 2022 року у справі №199/3941/20, від 08 вересня 2023 року у справі № 212/3558/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того зазначає, що судами не залучено до участі у справі ВАТ АБ «Укргазбанк», як іпотекодержателя квартири АДРЕСА_2 (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанції не надали належної оцінки та не врахували, що влітку 2007 року сторони спору разом з неповнолітніми дітьми приїхали з м. Тернопіль до

м. Києва та проживали разом у квартирі АДРЕСА_8 , за місцем знаходження якої спільні діти сторін відвідували навчальні заклади. Спірна квартира по АДРЕСА_7 була придбана саме у зв`язку з необхідністю дітей відвідувати ті ж самі навчальні заклади.

21. Посилається на наявність в матеріалах справи доказів перебування сторін у спірний період у фактичних шлюбних відносинах, спільне погашення кредиту за придбання квартири (оригінали договорів кредиту та іпотеки зберігаються у неї), проведення у ній ремонту. Вважає, що тимчасове проживання відповідача за кордоном, у зв`язку з виконанням останнім своїх трудових обов`язків, не свідчить про припинення перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах. Вважає, що АТ «Укргазбанк» мало бути залучено до участі у справі, оскільки є іпотекодержателем спірної квартири та кредитором сторін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/30128/20-ц, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

23. 07 грудня 2023 року матеріали цивільної справи № 757/30128/20-ц надійшли на адресу Верховного Суду.

24. Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відзив адвоката Пухальської І. С., яка діє в інтересах

ОСОБА_2 , на касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Діхтяренко О. М., на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року повернуто без розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 травня 1992 року по 01 березня 1995 року.

26. У сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27. Відповідно до договору купівлі-продажу від 29 грудня 2006 року,

ОСОБА_5 придбав домоволодіння площею 48,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7025424.

28. На підставі рішення Стройненської сільської ради від 22 лютого 2007 року ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 0,0370 га за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, видано державний акт серії ЗК № 008304.

29. Згідно з свідоцтвами про зміну імені, ОСОБА_5 15 травня 2007 року і

26 лютого 2015 року змінив прізвище та ім`я на ОСОБА_2 .

30. 15 квітня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір, за яким банк надав, а ОСОБА_7 отримав

745 980,00 дол. США кредитних коштів зі строком повернення до 14 квітня

2028 року для купівлі квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 146,60 кв. м, житловою площею 84,30 кв. м.

31. 15 квітня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_6 (продавець) і ОСОБА_7 (покупець), останній придбав у власність квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 146,60 кв. м, житловою площею 84,30 кв. м. Квартира придбана за ціною 6 312 500,00 грн.

32. Згідно з договором іпотеки від 15 квітня 2008 року вказана квартира була передана в іпотеку банку на забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 .

33. Відповідно до довідки КП «Липкижитлосервіс» від 29 січня 2013 року № 121 у квартирі зареєстровані: власник ОСОБА_7 з 13 листопада 2012 року, а з 29 січня 2013 року - син ОСОБА_10 , син ОСОБА_11 , колишня дружина ОСОБА_1 .

34. Згідно з повідомленням тво начальника ГУ ДМС України в Закарпатській області від 18 листопада 2020 року № 2101.3-8582/21.2-20 ОСОБА_12 , ОСОБА_2 значився зареєстрованим 05 грудня 2014 року за адресою:

АДРЕСА_9 . 25 жовтня 2007 року зареєстровано ТОВ «Львівський Друкар» (код ЄДРПОУ 35501283), яке знаходиться за адресою: вул. Чмоли, буд. 2, м. Львів, серед засновників з 30 жовтня 2018 року зазначений ОСОБА_2 , бенефіціарний власник - ОСОБА_9 .

36. 14 червня 2010 року зареєстровано ТОВ «Мега Форт» (код ЄДРПОУ 37131214), яке зареєстровано та знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 . Статутний капітал сформований 22 грудня 2011 року та складає 101 000,00 грн. Одним із засновників товариства є ОСОБА_7 з розміром внеску 53 530,00 грн (53 % статутного капіталу).

37. 20 лютого 2003 року зареєстровано ТОВ НВП «Гідроком» (код ЄДРПОУ 32356259), яке знаходиться за адресою: вул. Олександра Пушкіна, буд. 6,

м. Коломия, Івано-Франківська область. Статутний капітал сформовано 29 квітня 2011 року та складає 4 045 000,00 грн. Згідно з інформацією з ЄДРПОУ засновником і бенефіціарним власником товариства є ОСОБА_13 .

На теперішній час статутний капітал складає 1 440 000,00 грн (сформовано

25 жовтня 2007 року) та повністю належить ОСОБА_9 . Разом з тим до

01 січня 2020 року одним з учасників товариства з вкладом в розмірі 360 000,00 грн (що складало 20 % від статутного капіталу в розмірі

1 800 000,00 грн) був ОСОБА_2 .

38. Згідно з повідомленням начальника ГУ ПФ України в м. Києві

від 16 березня 2021 року № 2600-0705-7/44728 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Ван Торг» з 01 листопада 2014 року до 30 жовтня 2015 року, та з ТОВ «Торгова компанія «Тех-Опт» у період з 01 січня 2016 року - 06 жовтня 2016 року.

39. З повідомлення в.о. начальника ГУ ПФ України в Закарпатській області від 16 березня 2021 року № 0700-0603-7/10716, повідомлення заступника директора Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації від 23 березня 2021 року № 2800-050202-7/13566 вбачається, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з 01 червня 1999 року до 17 червня 2003 року з ТОВ «Західно-українська компанія «Будьмо» (ЄДРПОУ 30345250); з 03 грудня 2001 року по 31 травня 2003 року з

ТОВ «Данило Галицький» (ЄДРПОУ 31321658); з 01 грудня 2003 року

по 31 грудня 2003 року з ДП «Галіція-Інвест» (ЄДРПОУ 32482008).

40. Згідно з повідомленням директора Департаменту податкового адміністрування ДПС України від 25 березня 2021 року , ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сума загального річного оподатковуваного доходу становила у 2012-2014 роках - 0 грн, 2015 рік - 0 грн, 2016 рік - 826 125,00 грн,

1 кв. 2017 року - 1 703 031,19 грн.

41. ОСОБА_1 до суду першої інстанції надані копії квитанцій й документів, підтверджуючих сантехнічні роботи, обслуговування кондиціонеру, котла, встановлення телефону, комунальних платежів тощо у квартирі АДРЕСА_2 .

42. ОСОБА_2 здійснював поповнення карткового рахунку ОСОБА_1 без зазначення цільового призначення 09 січня 2018 року - 100 500 грн, 22 січня 2018 року - 105 000 грн, 13 лютого 2018 року - 98 700 грн, 06 березня 2018 року - 114 275 грн, 02 квітня 2018 року - 96 700 грн, 26 квітня 2018 року - 95 100 грн, 23 травня 2018 року - 122 100 грн, 08 червня 2018 року - 122 300 грн, 26 червня 2018 року - 152 200 грн, 24 липня 2018 року - 153 450 грн, 10 серпня 2018 року - 155 450 грн, 07 вересня 2018 року - 112 300 грн, 18 вересня 2018 року - 129 900 грн, 09 жовтня 2018 року - 111 900 грн, 05 листопада 2018 року - 111 900 грн, 06 грудня 2018 року - 108 600 грн, 15 січня 2019 року - 110 600 грн, 08 лютого 2019 року - 100 500 грн, 13 лютого 2019 року - 10 000 грн, 08 травня 2019 року - 92 400 грн, 10 червня 2019 року - 101 450 грн, 09 липня 2019 року - 100 000 грн, 09 серпня 2019 року - 160 960 грн, 17 вересня 2019 року - 135 300 грн, 08 листопада 2019 року - 100 450 грн, 10 грудня 2019 року - 93 220 грн, 03 січня 2020 року - 139 825 грн, 11 лютого 2020 року - 95 277 грн, 10 березня 2020 року - 124 750 грн, пояснюючи ці платежі необхідністю утримання дітей.

43. Відповідно до довідки Держприкордонслужби України від 16 вересня 2020 року № 184/М-12122 ОСОБА_2 перебував в Україні у 2015 році - 28 днів, у 2016 році - 34 дні, у 2017 році - 66 днів.

Позиція Верховного Суду

44. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

45. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

46. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

47. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

48. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

49. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

50. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

51. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також положень частини першої статті 400 ЦПК України в суді касаційної інстанції справа переглядається лише в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2006 року по 2017 рік, а також про поділ набутого у зазначений період майна.

52. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

53. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

54. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

55. Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

56. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

57. З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

58. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

59. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

60. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

61. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

62. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може достовірно свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

63. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

64. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада

2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі

№ 199/3941/20.

65. У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі

№ 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

66. Встановлені частиною другою статті 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів.

67. Водночас, факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).

68. Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

69. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня

2022 року у справі № 362/3705/20).

70. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

71. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

72. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

73. У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

74. Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази, а також заслухавши покази свідків, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов достатньо обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_1 позовних вимог про встановлення факту проживання з

ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у заявлений період з лютого 2006 року по 2017 рік, а також про поділ набутого відповідачем у зазначений період майна, зокрема квартири

АДРЕСА_2 , на яку заявниця звертає увагу у касаційній скарзі. Судами попередніх інстанцій, з урахуванням положень частини першої статті 82 ЦПК України, взято до уваги те, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з січня 2004 року по січень 2006 року, однак обґрунтовано зазначено про відсутність достатніх та достовірних доказів наявності між сторонами відносин, притаманних сім`ї, у період з лютого 2006 року по 2017 рік.

75. Судами надано належну правову оцінку поданим позивачкоюфотознімкам, у переважній більшості без зазначення дати, квитанціям про оплату та актам здачі-прийняття виконаних робіт і наданих послуг (побутових ремонтних робіт у квартирі, оплату за комунальні послуги), квитанціям щодо погашення кредиту, витратам на утримання дітей, ухвалі слідчого судді про проведення у квартирі обшуку, іпотечному договору від 14 січня 2004 року, квитанції про погашення заборгованості від 14 лютого 2007 року, медичній картці стаціонарного хворого № 13848, подяці сторонам від навчального закладу за виховання сина у 2013 році, а також посиланням на періодичний спільний відпочинок, та обґрунтовано зазначено про недостатність зазначених доказів в контексті доведення обставин проживання сторін однією сім`єю у період з лютого 2006 року по 2017 рік, наявності спільного бюджету та ведення спільного господарства.

76. Крім того, колегія суддів погоджується з тим, що позивачка не довела достовірними та достатніми доказами того, що вона приймала майнову участь у купівлі спірного нерухомого майна. Квартира АДРЕСА_2 у квітні 2008 року в основній частині придбана за кредитні кошти, отримані відповідачем на підставі кредитного договору від 15 квітня 2008 року № 13-К/08-VIP, а положеннями пункту 16 договору купівлі-продажу квартири передбачено, що квартира придбавається відповідачем одноосібно, до відома продавця було доведено, що покупець у шлюбі не перебував та не перебуває, ні з ким не проживав та не проживає до цього часу однією сім`єю без укладення шлюбу, придбаває вищезазначену квартиру за власні кошти та особи, які б ставили питання про визнання за ними права власності на грошові кошти чи їх частку, відсутні.

77. Факт реєстрації місця проживання відповідача, позивачки та дітей у квартирі, що розташована за адресою:

АДРЕСА_10 , протягом 2012-2013 років, сплати ОСОБА_1 комунальних послуг та побутових ремонтних робіт у квартирі місця свого фактичного проживання у період 2015-2017 років, не може вважатися доказом спільного проживання сторін на момент придбання цієї квартири, ведення ними спільного господарства та наявності у них спільного бюджету. У той же час судами враховано, що відповідач певний час перебував за межами України.

78. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та з урахуванням відсутності достатніх та достовірних доказів проживання сторін однією сім`єю, ведення ними спільного господарства та наявності у них спільного бюджету у заявлений період з лютого 2006 року по 2017 рік, дійшов загалом обґрунтованого висновку про недоведеність зазначених позовних вимог ОСОБА_1 .

79. За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України, вважати майно (у тому числі набуті відповідачем у спірний період частки у статутних капіталах юридичних осіб) таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

80. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.

81. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

82. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

83. Водночас, з огляду на відсутність підстав для визнання квартири АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю сторін спору та її поділу, не залучення до участі у справі іпотекодержателя спірного майна не вплинуло на правильність вирішення спору, а тому не може бути підставою для скасування оскаржених судових рішень (частина друга статті 410 ЦПК України).

84. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору, викладених у касаційній скарзі, та мотиви, викладені в оскаржених судових рішеннях, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

85. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

86. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Діхтяренко Ольга Миколаївна, залишити без задоволення.

2. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович