Постанова

від 13.09.2023 по справі 757/30128/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023року м. Київ

Унікальний номер справи № 757/30128/20-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/559/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Котляр К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року, ухвалене під головуванням судді Остапчук Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, -

в с т а н о в и в :

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності. В обґрунтування позову посилається, що з відповідачем протягом 1992 - 1995 років проживали у зареєстрованому шлюбі, а у подальшому, протягом 1998 - 2017 років, проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від шлюбу у народилося двоє спільних дітей - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Сторони спільно займалися підприємницькою діяльністю. З 28 травня 1999 року по 03 березня 2005 року позивачка працювала на посаді директора у ТОВ ЗУК «БУДЬМО», засновником якого був ОСОБА_5 , звільнилася з підприємства у зв`язку з народженням дитини та необхідністю догляду за нею. У серпні 2007 року сім`я переїхала на проживання до м. Києва, де спільно мешкали у квартирі на АДРЕСА_1 . На підставі договору купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , ними придбано у власність квартиру АДРЕСА_2 для проживання сім`ї. З 2009 року спільно проживали в зазначеній квартирі, в якій зареєстровані з 29 січня 2013 року. У березні 2017 року відповідач ОСОБА_2 повідомив позивачку, що в нього нова сім`я та з цього часу їх сімейні відносини фактично припинилися. Позивачка зазначала, що між нею і ОСОБА_2 існувала домовленість, згідно з якою вона з дітьми продовжувала проживати у квартирі АДРЕСА_2 , яку ОСОБА_2 обіцяв передати у власність спільним дітям сторін по справі, також згідно з домовленістю ОСОБА_2 перераховував кошти на утримання. Разом з тим після березня 2020 року ОСОБА_2 перестав надавати кошти на утримання дітей. У період проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 набуто нерухоме майно: домоволодіння площею 48,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7025424 ( право власності зареєстровано 29 грудня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ОСОБА_5 з ОСОБА_8 домоволодіння придбано за 17 675 гривень, водночас інвентаризаційна оцінка будинку склала 31 597 гривень, у подальшому на підставі рішення Стройненської сільської ради від 22 лютого 2007 року ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 0,0370 га за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд); квартира АДРЕСА_4 на АДРЕСА_5 , загальною площею 146,60 кв. м і житловою площею 84,30 кв. м, придбана за ціною 6 312 500 гривень на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ; квартира АДРЕСА_6 , площею 149 кв. м, право власності на яку зареєстровано 22.11.2016 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1091093546101. Крім того, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу 19 вересня 2017 року придбано квартиру АДРЕСА_7 , площею 67,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 993540446101.Також у період проживання однією сім`єю ОСОБА_2 набув у власність корпоративні права у таких юридичних особах:Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА ФОРТ» (код за ЄДРІІОУ 37131214), яке зареєстровано 14 червня 2010 року та знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 . Статутний капітал складає 101 000 грн. та сформований 22.12.2011. Одним із засновників товариства є ОСОБА_7 з розміром внеску 53 530 грн. (53 % статутного капіталу); Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ГІДРОКОМ» (код за ЄДРПОУ 32356259), яке зареєстровано 20.02.2003 та знаходиться за адресою: 78200, Івано-Франківська область, Коломия, вул. Олександра Пушкіна, буд. 6. Статутний капітал складає 4045 000 грн. та сформовано 29.04.2011.Єдиним учасником товариства з часткою в статутному капіталі в розмірі 100 % є ОСОБА_2 ; Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ ДРУКАР» код за ЄДРПОУ 35501283), яке зареєстровано 25.10.2007 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 . На теперішній час статутний капітал складає 1 440 000 гривень (сформовано 25.10.2007) та повністю належить ОСОБА_9 . Разом з тим до 01.01.2020 одним із учасників товариства із вкладом в розмірі 360 000 гривень (що складало 20 % від статутного капіталу в розмірі 1 800 000 гривень) був ОСОБА_2 .

Врахувавши вищезазначене, позивачка просила визнати факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2004 року по березень 2017 року включно. Здійснити поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, та визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частини домоволодіння площею 48,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7025424; 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 146,60 кв.м. і житловою площею 84,30 кв.м., яка складається з чотирьох жилих кімнат; 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0370 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . В порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 1/2 частини частки (внеску) ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ФОРТ» (код за СДРПОУ 37131214), 1/2 частини частки (внеску) ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ГІДРОКОМ» (код за СДРПОУ 32356259), 1/2 частини частки (внеску) ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ ДРУКАР» (код за СДРПОУ 35501283), всього на суму 2 229 265 гривень; 1/2 частини дивідендів, нарахованих та отриманих ОСОБА_2 за період після припинення проживання його та позивача однією сім`єю від Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ФОРТ» (код за СДРПОУ 37131214), Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ГІДРОКОМ» (код за СДРПОУ 32356259) і Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ ДРУКАР» (код за СДРПОУ 35501283) (т. 1 а.с. 5-19, т. 2 а.с. 121-135).

25 січня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пухальська І.С. подала відзив, в якому зазначено про визнання відповідачем факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1998 року по січень 2006р., зазначила, що з 2006 року по 2017 року сторони не вели спільне господарство, не мали спільного бюджету, не підтримували між собою стосунки, які притаманні подружжю, а з 2015 року відповідач постійно перебував за кордоном, що підтверджується довідкою Держприкордонслужби України, за якою відповідач перебував в Україні у 2015 році - 28 днів, у 2016 році - 34 дні, у 2017 році - 66 днів. Після припинення відносин з позивачкою, на початку 2006 року відповідач переїхав до м. Тернополя, де винаймав житло. Крім того, відповідач зазначав, що квартира АДРЕСА_2 була придбана відповідачем за рахунок кредитних коштів отриманих від Банку на забезпечення виконання кредитних зобов`язань вказана квартира була передана в іпотеку Банку. Позивачка разом із дітьми вселилась у вказану квартиру зі згоди відповідача з січня 2013 року, оскільки відповідач працював за кордоном та забезпечував умови задля кращих перспектив розвитку їх спільних дітей. Відповідач здійснював погашення кредитної заборгованості та у квитанціях про сплату банку заборгованості зазначено як платника саме відповідача від імені якого платежі здійснювали довірені особи. Наявність у позивачки певної частини таких квитанцій, як й документів, підтверджуючих сантехнічні роботи, обслуговування кондиціонеру, встановлення телефону, комунальних платежів тощо, є разовими платежами, які не підтверджують факт подружнього проживання сторін у період з 2006 року по березень 2017 року. Щодо поділу частки в статутному капіталі господарських товариств та дивідендів, відповідач зазначав, що ТОВ «Львівській друкар» було створено і зареєстровано 25 жовтня 2007 року засновником ОСОБА_9 , ТОВ «МЕГА ФОРТ» було створено й зареєстровано 14 червня 2010 рокутобто поза межами періоду фактичних шлюбних відносин, ТОВ «Гідроком» було створено й зареєстровано 20 лютого 2003 року, проте відповідач не є володільцем корпоративних прав останнього підприємства. Зазначав, що позивачкою не доведено доказами, що частки були сформовані за рахунок спільних коштів сторін, а доводи щодо отримання відповідачем дивідендів від діяльності цих товариств вважав припущеннями, які позивачкою не підтверджені (т. 3 а.с.14-19).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2004 року по січень 2006 року. В іншій частині відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн. (т. 4 а.с. 206-215).

Не погоджуючись із рішенням суду, 29 липня 2022 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просила оскаржуване рішення районного суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування скарги апелянт зазначила, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у ньому, обставинам справи, а також порушеннями норм матеріального і процесуального права. Так суд не відтворив відеозаписи та фотознімки, які містяться на CD-дисках, що підтверджують факт подружнього життя сторін протягом спірного періоду, не дав належної оцінки квитанціям про сплату та актам здачі-прийняття виконаних робіт і наданих послуг (ремонтних робіт у квартирі, оплату за комунальні послуги, погашення кредиту, витрат на утримання дітей), довідці від 29 січня 2013 року про осіб зареєстрованих у квартирі, ухвала слідчого судді від 04 червня 2014 року про проведення у квартирі обшуку, іпотечний договір від 14 січня 2004 року, квитанція про погашення заборгованості від 14 лютого 2007 року медична картка стаціонарного хворого № 13848 про лікування відповідача з 10 по 15 травня 2009 року, де в розділі найближчих родичів відповідач вказав ім`я по батькові, адресу та телефон позивачки, подяка сторонам від навчального закладу про виховання сина у 2013 році, інші відповіді з навчального закладу, виписка з реєстру застрахованих осіб, яка підтверджує, що відповідач протягом 2004-2014 років не мав доходів. Крім того, суд не витребував копій договорів, документів щодо входження/виходу відповідача до/зі складу учасників господарських товариств, органів управління підприємницьких товариств про нарахування та виплату дивідендів відповідачеві, не задовольнивши додане до позовної заяви клопотання позивачки. Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про вступ у справу третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - сина сторін ОСОБА_10 . Суд першої інстанції не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_11 (сестра позивачки), ОСОБА_12 (хрещена мати старшого сина позивачки), ОСОБА_13 (роботодавець позивачки та мама друзів молодшого сина позивачки). В частині позовних вимог про стягнення на користь позивачки із відповідача 1/2 частини частки (внеску) ОСОБА_2 у статутному капіталі, нарахування та виплату дивідендів, суд першої інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (пункт 8.59 вказаної постанови) (т. 5 а.с. 1-33).

01 грудня 2022 року до апеляційного суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Пухальської І.С. в якому відповідач просив апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення районного суду залишити без змін. На обґрунтування відзиву зазначено, що долучені позивачкою фотографії та CD-диски не містять інформації щодо дати і часу подій й не свідчать про наявність між сторонами подружніх відносин протягом 2006-2017 років. Додані до позовної заяви квитанції про оплату комунальних платежів, більшість яких датовані грудень 2015, 2016 рік, січень-квітень 2017 року, погашення іпотечного кредиту, акти здачі-приймання робіт/послуг, не свідчать про наявність у сторін спільного побуту і витрат. Довідка від 29 січня 2013 року підтверджує факт реєстрації відповідача за період з 13 листопада 2012 року до 03 грудня 2014 року, оскільки відповідач у той час проживав за кордоном. З грудня 2014 року відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначення у історії хвороби імя по батькові ОСОБА_1 , без зазначення прізвища не дає можливості ідентифікувати вказану особу, а тому, як і ухвала слідчого судді від 04 червня 2014 року не є належним доказом наявності спільного з відповідачем побуту та проживання. Показання допитаних районним судом свідків зведені до пояснень того, що їм відомо зі слів позивачки, а свідки не підтвердили факт спільного проживання сторін у період з 2006 року по березень 2017 року і таких доказів позивачкою не надано. Розглядаючи спір про встановлення факту спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу і поділ майна, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у залученні третьої особи сина сторін ОСОБА_3 . При цьому, апелянтом не наведено які ж саме норми матеріального права порушив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а тому такі доводи апелянта вважав безпідставними (т. 5 а.с. 46-50).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 серпня 2022 року дану справу було призначено головуючому судді Коцюрба О.П., судді, які входять до складу колегії: Білич І.М., Слюсар Т.А. (т. 5 а.с. 35).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року. Зупинено дію рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року (т. 5 а.с. 41-42).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 березня 2023 року. згодом на 09 травня 2023 року, коли у розгляді справи було оголошено перерву до 18 липня 2023 року (т. 5 а.с. 55, 62, 66-67).

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного суду № 1285/06.1-01/23 від 09 червня 2023 року у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють продовження суддею-доповідачем Коцюрбою О.П. розгляд судової справи № 757/30128/20-ц (22-ц/824/559/2023) призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи (т. 5 а.с. 69).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2023 року дану справу було призначено головуючому судді - Левенцю Б.Б., судді, входять до складу колегії: Борисова О.В., Ратнікова В.М. (т. 5 а.с. 70).

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , її представник - адвокат Діхтяренко О.М. підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити. Представники відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пухальська І.С., адвокат Кметик В.С. заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Відповідач ОСОБА_2 до суду неприбув, прочас тамісце розгляду справи був сповіщений врученням повідомлення його представнику - адвокату Кметик В.С. Факт належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 його представники - адвокат Пухальська І.С., адвокат Кметик В.С. підтвердили в судовому засіданні про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 5 а.с.74-76).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведений об`єктивними доказами факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_1 у визначений позивачкою період (з 01 січня 2006 року по березень 2017 року).

Колегія суддів погодилася з таким висновком суду виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 09 травня 1992 року був укладений шлюб, який розірвано 01 березня 1995 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 01 березня 1995 року серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 24).

Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (т. 1 а.с. 25-26).

29 грудня 2006 року був укладений договір купівлі-продажу за яким ОСОБА_5 набуто нерухоме майно: домоволодіння площею 48,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7025424 (право власності зареєстровано 29 грудня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ОСОБА_5 з ОСОБА_8 ). У подальшому на підставі рішення Стройненської сільської ради від 22 лютого 2007 року ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 0,0370 га за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, видано державний акт серії ЗК № 008304 (т. 1 а.с. 177-194 т. 2 а.с. 155-159).

Згідно свідоцтв про зміну імені, ОСОБА_5 15 травня 2007 року і 26 лютого 2015 року змінив прізвище та ім`я на ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 27-28).

15 квітня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір за яким банк надав, а ОСОБА_7 отримав 745 980 доларів США кредитних коштів строком повернення до 14 квітня 2028 року для купівлі квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 146,60 кв.м. і житловою площею 84,30 кв.м. За договором іпотеки від 15 квітня 2008 року вказана квартира була передана в іпотеку Банку на забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 (т. 3 а.с. 20-32).

15 квітня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_6 (продавець) і ОСОБА_7 (покупець), ОСОБА_7 придбав у власність квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 146,60 кв. м і житловою площею 84,30 кв. м, квартира придбана за ціною 6 312 500 гривень. Право власності ОСОБА_7 зареєстровано встановленим порядком, що підтверджується витягом з Державного реєстру (т. 1 а.с. 172-176).

Позивачка зазначала, що між нею і ОСОБА_2 існувала домовленість, згідно з якою вона з дітьми продовжувала проживати у квартирі АДРЕСА_2 , яку ОСОБА_2 обіцяв передати у власність спільним дітям сторін по справі, також згідно з домовленістю ОСОБА_2 перераховував кошти на утримання (т. 1 а.с. 38-167).

За довідкою КП «Липкижитлосервіс» від 29 січня 2013 року № 121 у квартирі зареєстровані власник ОСОБА_7 з 13 листопада 2012 року, а з 29 січня 2013 року зазначені син ОСОБА_10 , син ОСОБА_15 і колишня дружина ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 216).

За повідомленням тво начальника ГУ ДМС України в Закарпатській області від 18 листопада 2020 року № 2101.3-8582/21.2-20 ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , значився зареєстрованим 05 грудня 2014 року за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 220-222 т. 3 а.с. 1).

25 жовтня 2007 року зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКИЙ ДРУКАР» код за ЄДРПОУ 35501283), та знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Чмоли, буд. 2., серед засновників з 30 жовтня 2018 року зазначений ОСОБА_2 , бенефіціарний власник - ОСОБА_9 , що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (т. 1 а.с. 195-198, 210-215 т. 3 а.с. 40).

14 червня 2010 року зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА ФОРТ» (код за ЄДРІІОУ 37131214), яке зареєстровано та знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, буд. 38. Статутний капітал складає 101 000 грн. та сформований 22.12.2011. Одним із засновників товариства є ОСОБА_7 з розміром внеску 53 530 грн. (53 % статутного капіталу) (т. 1 а.с. 199-204).

20 лютого 2003 року зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ГІДРОКОМ» (код за ЄДРПОУ 32356259), яке знаходиться за адресою: 78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Олександра Пушкіна, буд. 6. Статутний капітал складає 4045 000 грн. та сформовано 29.04.2011. За витягом з ЄДРПОУ засновником і бенефіціарним власником товариства зазначена ОСОБА_17 (т.1 а.с. 201-209 т. 3 а.с. 41).

На теперішній час статутний капітал складає 1 440 000 гривень (сформовано 25.10.2007) та повністю належить ОСОБА_9 . Разом з тим до 01.01.2020 одним із учасників товариства із вкладом в розмірі 360 000 гривень (що складало 20 % від статутного капіталу в розмірі 1 800 000 гривень) був ОСОБА_2 .

За повідомленням начальника ГУ ПФ України в м. Києві від 16 березня 2021 року № 2600-0705-7/44728 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах ТОВ «ВАН ТОРГ» з 01.11.2014 р. до 30.10.2015 р. і ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ТЕХ-ОПТ» у період 01.01.2016 р. - 06.10.2016 р. (т.4 а.с. 137-138)

За повідомленням в.о. начальника ГУ ПФ України в Закарпатській області від 16 березня 2021 року № 0700-0603-7/10716, повідомленням заступника директора Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації від 23 березня 2021 року № 2800-050202-7/13566, ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з 01.06.199 року до 17.06.2003 року з Товариством з обмеженою відповідальністю західно-українська компанія «Будьмо» (ЄДРПОУ 30345250); з 03.12.2001 року по 31.05.2003 року з ТзОВ «ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ» (ЄДРПОУ 31321658); з 01.12.2003 року по 31.12.2003 року з Дочірнім підприємством «ГАЛІЦІЯ-ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 32482008) (т. 4 а.с. 139-145).

За повідомленням директора Департаменту податкового адміністрування ДПС України від 25 березня 2021 року , ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сума загального річного оподатковуваного доходу становила у 2012-2014 роках - 0 грн, 2015 рік - 0 грн., 2016 рік - 826 125,00 грн., 1 кв. 2017 року - 1 703 031,19 грн. (т. 4 а.с. 146-151).

Позивачкою ОСОБА_1 до суду першої інстанції надані копії квитанцій й документів, підтверджуючих сантехнічні роботи, обслуговування кондиціонеру, котла, встановлення телефону, комунальних платежів тощо у квартирі АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 217-250 т. 2 а.с. 1-36).

За змістом ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно вимог ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. КпШС Української РСР, який діяв до 01 січня 2004 року, таких положень не містив.

З огляду на вищевказані вимоги законодавства та обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що факт спільного проживання осіб як чоловіка і жінки може бути встановлений лише з 01 січня 2004 року.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі№522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечував спільне проживання сторін по справі до січня 2006 року, зазначав, що в цей період сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, під час спільного проживання були народжені діти - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (т. 1 а.с. 25-26).

Факт спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу протягом 2006-2017 років, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, відповідач заперечував.

При цьому відповідач ОСОБА_2 зазначав, що квартира АДРЕСА_2 була придбана ним за кредитні кошти на підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 2008 року, що підтверджується наданими до суду доказами: договір купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Чіріч О.А.; кредитний договір № 13-К/08-VIP від 15 квітня 2008 року укладений ОСОБА_7 з ВАТ «Акционерний Банк «Укргазбанк»; договір іпотеки від 15.04.2008 року за якою Банк був визначений іпотекодержателем вказаної квартири із накладенням обтяження (заборона на відчуження) вказаної квартири. За пунктом 16 договору купівлі-продажу квартири від 15 квітня 2008 року, покупець ( ОСОБА_7 ) довів до відома продавця факт того, що він в шлюбі не перебував та не перебуває, ні з ким не проживав та не проживає до цього часу однією сім`єю без укладання шлюбу, придбає квартиру за власні кошти (т. 1 а.с. 172-176 т. 3 а.с. 20-32).

Такі обставини позивачкою ОСОБА_1 та її представником не заперечувались і не спростовані (т. 1 а.с. 29-30).

Сторони по справі не заперечували існування домовленості, згідно з якою позивачка ОСОБА_1 разом з дітьми проживала у квартирі АДРЕСА_2 .

За довідкою КП «Липкижитлосервіс» від 29 січня 2013 року № 121, довідкою Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської РДА у квартирі зареєстровані власник ОСОБА_7 з 13 листопада 2012 року, а з 29 січня 2013 року зазначені син ОСОБА_10 , син ОСОБА_15 і колишня дружина ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 216 т. 3 а.с. 72).

Посиланняпозивачки ОСОБА_1 на квитанції про сплату та акти здачі-прийняття виконаних робіт і наданих послуг (побутових ремонтних робіт у квартирі, оплату за комунальні послуги), свідчать про оплату комунальних послуг, послуг побутового ремонту за час проживання позивачки разом із дітьми, та не свідчать про спільне проживання, ведення спільного господарства сторін як подружжя, а тому не можуть бути визнані підставою для задоволення позову.

Колегія суддів перевірила та відхилила посилання позивачки ОСОБА_1 на квитанції погашення кредиту, витрат на утримання дітей, ухвалу слідчого судді від 04 червня 2014 року про проведення у квартирі обшуку, іпотечний договір від 14 січня 2004 року, квитанцію про погашення заборгованості від 14 лютого 2007 року, медичну картку стаціонарного хворого № 13848 про лікування відповідача з 10 по 15 травня 2009 року, де в розділі найближчих родичів відповідач вказав ім`я по батькові « ОСОБА_14 », подяку сторонам від навчального закладу про виховання сина у 2013 році, інші відповіді з навчального закладу, як такі, що не можуть бути визнані об`єктивними доказами на підтвердження заявленого позову. Зокрема, ухвалою слідчого судді від 04 червня 2014 року про наданий дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання відповідача, проте такий період 2004-січень 2006 року визнаний районним судом періодом спільного проживання сторін по справі як подружжя без реєстрації шлюбу. Посилання в медичній картці лише на ім`я та по батькові є разовим (т. 3 а.с. 154-177 т. 4 а.с. 18-50, 182-187).

За наданими до суду фотокопіями квитанцій платником грошей на погашення кредитної заборгованості перед ВАТ «Акционерний Банк «Укргазбанк» зазначений ОСОБА_7 через ОСОБА_18 (т. 3 а.с. 154-170).

Подяка ОСОБА_7 та ОСОБА_1 за активну участь в позакласно-виховній роботі 7-В класу Ліцею міжнародних відносин № 51, пов`язана з навчанням спільної дитини сторін у вказаному навчальному закладі і участю кожного з батьків дитини у виховній роботі (т. 3 а.с. 171).

За роздруківкою руху коштів за картковим рахунком позивачки ОСОБА_1 .. ОСОБА_2 здійснював поповнення карткового рахунку без зазначення цільового призначення 09 січня 2018 року - 100 500 грн., 22 січня 2018 року - 105 000 грн., 13 лютого 2018 року - 98 700 грн., 06 березня 2018 року - 114 275 грн., 02 квітня 2018 року - 96 700 грн., 26 квітня 2018 року - 95 100 грн., 23 травня 2018 року -122 100 грн., 08 червня 2018 року - 122 300 грн., 26 червня 2018 року - 152 200 грн., 24 липня 2018 року - 153 450 грн., 10 серпня 2018 року - 155 450 грн., 07 вересня 2018 року -112 300 грн., 18 вересня 2018 року - 129 900 грн., 09 жовтня 2018 року - 111 900 грн.05 листопада 2018 року - 111 900 грн., 06 грудня 2018 року - 108 600 грн., 15 січня 2019 року - 110 600 грн., 08 лютого 2019 року -100 500 грн., 13 лютого 2019 року - 10 000 грн., 08 травня 2019 року - 92 400 грн., 10 червня 2019 року - 101 450 грн., 09 липня 2019 року - 100 000 грн., 09 серпня 2019 року - 160 960 грн., 17 вересня 2019 року - 135 300 грн., 08 листопада 2019 року - 100 450 грн., 10 грудня 2019 року - 93 220 грн., 03 січня 2020 року - 139 825 грн., 11 лютого 2020 року - 95 277 грн., 10 березня 2020 року - 124 750 грн. (т. 1 а.с. 38-167).

Вказані платежі поповнення відповідачем карткового рахунку позивачки ОСОБА_1 пояснювались відповідачем сплатою грошей на утримання спільних дітей сторін, такі платежі виконані відповідачем і отримані позивачкою у період 2018-2020 роки тобто перебувають поза межами спірного періоду (2004-2017 роки), який позивачкою заявлений як період спільного проживання сторін як подружжя без реєстрації шлюбу, а тому не можуть бути визнані підставою для задоволення позову.

Крім того, заперечуючи проти позову в частині проживання з січня 2015 року по 2017 рік, відповідач ОСОБА_2 посилався на довідку Держприкордонслужби України від 16 вересня 2020 року № 184/М-12122, за якою ОСОБА_2 перебував в Україні у 2015 році - 28 днів, у 2016 році - 34 дні, у 2017 році - 66 днів (т. 3 а.с. 36-39).

Такі доводи відповідача ОСОБА_2 позивачкою ОСОБА_1 не спростовані.

29 грудня 2006 року був укладений договір купівлі-продажу за яким ОСОБА_5 набуто нерухоме майно: домоволодіння площею 48,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 7025424 (право власності зареєстровано 29 грудня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного ОСОБА_5 з ОСОБА_8 ). На підставі рішення Стройненської сільської ради від 22 лютого 2007 року ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 0,0370 га за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, видано державний акт серії ЗК № 008304 (т. 1 а.с. 177-194 т. 2 а.с. 155-159).

Об`єктивних доказів набуття вказаного майна у період спільного проживання сторін по справі як подружжя без реєстрації шлюбу в тому числі за спільні кошти та (або) внаслідок спільної праці, до суду не надано і судом таких не встановлено.

З повідомлення начальника управління державної реєстрації Львівської міської ради від 10 червня 2020 року №2902-вих-43352, повідомлення міського голови Рівненської міської ради від 09 червня 2020 року № 05-929, повідомлення Коломийської міської ради від 14 липня 2020 року № 16/01.2-29/2790, повідомлено представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Гнатюка М. про порядок отримання копії документів з реєстраційної справи ТОВ «Львівський друкар», ТОВ «МЕГА ФОРТ» або витягу з ЄДРУ в паперовій формі, шляхом подання запиту встановленого зразка з доданням документу, що підтверджує внесення плати за надання копій документа та за надання витягу (т. 2 а.с. 74-75, 79-81 т. 4 а.с. 93-94, 97-99).

Вказане свідчить про відсутність перешкод у сторони позивача в отриманні доказів встановленим порядком (подання запиту встановленого зразка із доданням документу що підтверджує внесення плати за надання копій документів та витягів). Тому, колегія суддів відхилила посилання апелянта на необґрунтоване відхилення вказаного клопотання районним судом.

Суд першої інстанції надав оцінку поясненням сторін, допитав свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , показання яких в сукупності з іншими вищенаведеними доказами по справі не можуть бути визнані самостійною і достатньою підставою для висновку про задоволення позову (т. 3 а.с. 140-153 т. 4 а.с. 11-17, 199-202, 207-215).

Надані позивачкою роздруковані фотознімки, у переважній більшості без зазначення дати подій, свідчать лише про існування між сторонами у певний період часу близьких, романтичних стосунків як між чоловіком та жінкою, які не можна ототожнювати із подружніми/шлюбними відносинами.

Посилання позивачки на періодичний спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім`ї.

Факти спільного відпочинку сторін, спільні фото, спільна присутність на святкування, пересилання відповідачем протягом 2006-2017 років коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю. (Постанова Верховного Суду України від 19.08.2019 у справі № 588/350/15).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року - залишити без змін.

Поновити дію рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 14 вересня 2023 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова