Постанова

від 27.06.2022 по справі 701/302/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/839/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №701/302/21 Категорія: 307000000 Костенко А. І. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 ;

представник відповідача адвокат Мельник Василь Володимирович;

треті особи Маньківська селищна рада Уманського району Черкаської області; Маньківська державна нотаріальна контора;

особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 24 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Маньківська селищна рада Уманського району Черкаської області, Маньківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на землю в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 .

16 серпня 2017 року позивач подав заяву про прийняття спадщини до Манькіської державної нотаріальної контори.

10 липня 2018 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до Маньківського районного суду Черкаської області з позовом про усунення ОСОБА_1 від права спадкування за законом.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 07 листопада 2018 року у справі № 701/629/18 позовні вимоги ОСОБА_2 , задоволено, ОСОБА_1 , усунуто від права на спадкування за законом на майно померлої ОСОБА_3 .

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 22 січня 2019 року рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 07 листопада 2018 року у справі № 701/629/18 скасовано, а в позові ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року постанову апеляційного суду Черкаської області від 22 січня 2019 року у справі № 701/629/18 залишено без змін.

28 листопада 2019 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 звернулася до державного нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., з заявою про видачу на ім`я позивача свідоцтва про право на спадщину.

Цього ж дня, державний нотаріус Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою цієї відмови є непред`явлення довірителем позивача оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, та подання ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини на підставі заповітів. Оригіналів правовстановлюючих документів на майно, яке належало ОСОБА_3 , позивач немає, так як вони були забрані з помешкання матері позивача, ймовірно ОСОБА_5 .

Копію державного акту серія ЯБ № 166264 на земельну ділянку кадастровий номер 7123185500:02:001:0507 ОСОБА_2 , долучила до своєї позовної заяви в якості доказу при поданні свого позову про усунення ОСОБА_1 , від права спадкування за законом.

09 грудня 2019 року представник позивача ОСОБА_6 отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки кадастровий номер 7123185500:02:003:0552, яка також належала матері позивача на праві приватної власності.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на: земельну ділянку кадастровий номер 7123185500:02:001:0507, площею 2,3654 га, розташованої в адміністративних межах Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельну ділянку кадастровий номер 7123185500:02:003:0552, площею 2,3226 га, розташованої в адміністративних межах Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 24 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять відомостей та відповідних доказів, що даний заповіт був змінений чи скасований. Матеріали справи також не містять відомостей щодо неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцем за заповітом, ОСОБА_2 , як і доказів щодо того, що позивач ОСОБА_1 , відноситься до кола осіб які б мали право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 , відповідних доказів щодо цього суду також надано не було.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 24 червня 2021 року і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У апеляційній скарзі вказує, що в матеріалах справи міститься копія його свідоцтва про народження, в я кому зазначено, що датою його народження є ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже, станом на дату подання позовної заяви йому виповнилось 66 років. Тому, з огляду на приписи закону, він являється непрацездатною особою. Цю обставину додатково підтверджує пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 .

Стверджує, що заповіти ОСОБА_3 від 18 травня 2016 року та 04 жовтня 2016 року є нікчемними в силу закону, в зв`язку з тим, що заповіти не були прочитані заповідачем. Вказує, що про те, що ОСОБА_3 погано бачила є свідчення учасників справи в цивільній справі №701/629/18. Отже виходячи із свідчень осіб, які були надані в межах розгляду цивільної справи №701/629/18 під присягою встановлено, що ОСОБА_3 не була спроможна самостійно писати та прочитати текст.

Зазначає, що в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України факт майже повної відсутності зору в ОСОБА_3 не потребує додаткового доказування.

Вважає, що всупереч вимогам ч.2 ст. 1253 ЦК України посвідчення вище зазначених заповітів проводилося за відсутності свідків, а тому відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України, заповіти є нікчемними.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 24 червня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року постанову Черкаського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи позивач, відповідач та треті особи у справі в судове засідання не з`явились, що відповідно до статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши представника відповідача, який з`явився в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що склавши на користь ОСОБА_2 заповіти на належне померлій ОСОБА_3 майно, остання скористалась своїм правом на особисте розпорядження на випадок своєї смерті.

Суд вказав, що матеріали справи не містять відомостей та доказів, що заповіт був змінений чи скасований, а також доказів щодо неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 , як і доказів того, що позивач ОСОБА_1 відноситься до кола осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 .

Колегія суддів вважає такі висновки суду необґрунтованими, оскільки вони не відповідають матеріалам справи.

Так, згідно із матеріалами справи ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 .

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За життя ОСОБА_3 належали: земельна ділянка площею 2,3226 га, кадастровий номер 7123185500:02:003:0552 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адмінмежах Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області та земельна ділянка площею 2,3652 га кадастровий номер 7123185500:02:001:0507, яка знаходиться в адмінмежах Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Статтею 1217 ЦПК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Позивач у справі ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_3 (а.с. 12), а відтак відноситься до спадкоємців першої черги за законом (частина перша стаття 1261 ЦК України).

За життя ОСОБА_3 склала два заповіти.

За заповітом від 18 травня 2016 року, ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,3226 га, кадастровий номер 7123185500:02:003:0552 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адмінмежах Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області (а.с. 17).

За заповітом від 04 жовтня 2016 року ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 166264 площею 2,3652 га виданий 25 вересня 2004 року, яка знаходиться в адмінмежах Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області (а.с. 18).

Частинами першою, другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Частина перша статті 1270 ЦК України визначає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Аналіз вищенаведених норм матеріального права дозволяє зробити висновок про те, що якщо спадкоємець, як за законом відповідної черги, так і за заповітом, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її, а відтак право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовними вимогами, просив визнати за ним право власності на спірні земельні ділянки в поряду спадкування за законом в повному обсязі, як спадкоємця першої черги. В той же час, позивач обґрунтовував свої вимоги частиною першою статті 1241 ЦК України, яка визначає право спадкоємця на обов?язкову частку.

Матеріалами справи підтверджено та не оспорюється сторонами, що відповідач ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , подавши відповідну заяву до нотаріальної контори 27 червня 2017 року (а.с. 11, 21-23).

У позовній заяві про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування ОСОБА_2 вказувала, що 15 серпня 2018 року нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій та повідомив їй, що 16 серпня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини та на підставі ст. 1241 ЦК України він має обов`язкову частку у спадковому майні. Ці обставини також встановлені постановою Апеляційного суду Черкаської області від 22 січня 2019 року у справі № 701/629/18.

Доказів оформлення ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину за заповітом матеріали справи не містять. В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтвердив, що свідоцтва про право на спадщину за заповітами після смерті ОСОБА_1 остання не отримувала.

Відповідно до частини 1 статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12). Отже на час смерті матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , йому виповнилося 62 роки, тобто позивач досяг пенсійного віку, а тому вважається непрацездатним.

Вказані обставини також підтверджуються пенсійним посвідченням ОСОБА_1 , виданим 08 грудня 2009 року довічно, у якому вказано, що позивач є пенсіонером за віком (а.с. 84).

Суд першої інстанції не звернув уваги на доводи позивача щодо наявності у нього права на обов`язкову частку у спадковому майні та прийшов до необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки позивач ОСОБА_1 є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , тобто, спадкоємцем першої черги, за відсутності заповіту, він повинен був успадкувати все належне спадкодавцю майно.

Проте у зв`язку із наявністю заповітів, складених спадкодавцем на ім`я ОСОБА_2 та прийняття останньою спадщини у встановленому законом порядку, позивач ОСОБА_1 має право на обов`язкову частку у спадковому майні, відповідно до статті 1241 ЦК України, як непрацездатний син спадкодавця.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення та визнання за ним права власності на 1/2 частину належних спадкодавцеві ОСОБА_3 земельних ділянок.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на нікчемність заповітів, посвідчених померлою ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , оскільки матеріали справи не містять доказів та позивачем не доведено, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Посилання позивача на пояснення свідків щодо наявності у померлої ОСОБА_3 захворювань зору, а також перебування її у безпорадному стані, не є належними доказами для підтвердження вказаних обставин, а тому не є беззаперечною підставою нікчемності зазначених вище заповітів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 ; скасування рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 24 червня 2021 року та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ; визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,3654 га, розташовану в адміністративних межах Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, кадастровий номер 7123185500:02:001:0507, а також на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,3226 га, розташовану в адміністративних межах Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, кадастровий номер 7123185500:02:003:0552. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції, апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат, понесених ОСОБА_1 під час розгляду справи пропорційно до задоволених апеляційних вимог.

За подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг ОСОБА_1 було сплачено 6112 гривень судового збору (1358,20+2037,30+2716,50). У зв`язку із частковим задоволенням позовних, апеляційних і касаційних вимог (50%), із відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3056 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 24 червня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,3654 га, розташовану в адміністративних межах Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, кадастровий номер 7123185500:02:001:0507.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,3226 га, розташовану в адміністративних межах Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, кадастровий номер 7123185500:02:003:0552.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3056 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді

Повний текст постанови складений 29 червня 2022 року