Постанова

від 27.06.2022 по справі 906/1128/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року Справа № 906/1128/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

без виклику сторін у справі

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ."

на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 26.01.22р. суддею Кравець С.Г. о 16:33 год. у м.Житомирі, повний текст складено 31.01.22р.

у справі № 906/1128/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Теракомбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ."

про стягнення 229081,32грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.01.2022р. у справі №906/1128/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Теракомбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ. про стягнення 229081,32грн. - задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Теракомбуд" 229081,32грн. - попередньої оплати за товар, 3436,22грн - судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ." звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- зауважує, що задовольняючи позов, суд виходив з того, що враховуючи приписи ч.4 ст.75 ГПК України, обставини стосовно укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб та досягнення згоди щодо таких істотних умов договору як предмет та ціна, що знайшли відображення у постанові Північно-західного апеляційного господарсько суду від 07.07.2021р. у справі №906/1523/20 мають преюдиційне значення у даній праві та не потребують доказування. Також, у матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували погодження між сторонами місця поставки товару - за адресою Київська область, Вишгородський район, с.Лютіж, вул.Приморська, а також місцезнаходження позивача або його майна за вказаною адресою. Крім того, зі змісту претензії від 24.11.2020р. вбачається, що позивач вимагав від відповідача у семиденний строк здійснити поставку замовленого товару за юридичною адресою ТОВ "Будівельна група Теракомбуд": 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.37/41, оф.9/1;

- стверджує, що судом не надано належної оцінки заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в яких зазначено, що вказані свідки у період з жовтня по грудень 2020 року здійснювали монтаж огорожі та інші будівельні роботи на замовлення ТОВ "Будівельна група Теракомбуд" та ТОВ "Тех Пром Сервіс" за адресою об`єкту незавершеного будівництва, який належить одному із власників ТОВ "Будівельна група Теракомбуд" за адресою Київська область, Вишгородський район, с.Лютіж, вул. Приморська,34. 09.10.2020р. ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." поставили на об`єкт будівництва наступні будівельні матеріали - елементи огорожі: панель "Пром" 2030/2500мм у кількості 84шт., стовп "Пром" 6000*80*60-5000 у кількості 35шт., набір кріплення "Пром-Спорт" у кількості 510шт., ворота "Пром-Спорт" 2030*2500 мм у кількості 2шт., хвіртка "Пром", опора ТВК у кількості 20шт., а 30.11.2020р. - сітка маскувальна у кількості 76кв.м., які змонтовані та встановлені на замовлення TOB "Будівельна група Теракомбуд". 30.11.2020р. ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." на зазначену адресу було здійснено поставку будівельних матеріалів - елементів огорожі: панель "Пром" 1030/2500 мм у кількості 8шт., ворота "Пром" 2030*4000мм на замовлення ТОВ "Тех Пром Сервіс";

- вказує, що у момент прийомки 09.10.2020р. та 30.11.2020р. директор ТОВ "Будівельна група Теракомбуд" та представник ТОВ "Тех Пром Сервіс" повідомили свідків, що останні самостійно приймають поставлений ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." товар та відразу повинні здійснити його монтаж;

-зазначає, що з огляду на те, що це був не перший раз, коли поставка для даних компаній за зазначеною адресою приймались наступним чином, це не викликало сумнівів у словах представників ТОВ "Будівельна група Теракомбуд" та ТОВ "Тех пром Сервіс". На даний момент, будівельні матеріали, які постачались ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." є змонтованими у огорожу та знаходяться за адресою Київська область, Вишгородський район, с.Лютіж, вул.Приморська, 34. Також у поданих заявах свідками вказано, що описані вище обставини та події їм стали відомі особисто, оскільки вони були безпосередніми їх учасниками;

- також додає, що не надано належної оцінки тому факту, що позивач в претензії на поставку товару зазначає свою робочу адресу, де з пояснень представника знаходиться лише офіс, зокрема 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.37/41, оф.9/1, а це завідомо унеможливлювало доставку товару саме за зазначеною адресою.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №906/1128/21/1434/22 від 01.03.2022р. матеріали справи №906/1128/21 витребувано з Господарського суду Житомирської області.

28.03.2022р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/1128/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2022р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ." на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2022р. у справі №906/1128/21 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Водночас, 16.05.2022р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представила Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ." на виконання ухвали суду від 29.03.2022р. про залишення апеляційної скарги без руху надійшов супровідний лист від 12.05.2022р. (надісланий 12.05.2022р., про що свідчить відомості на конверті "Укрпошта Експрес") з додатком, зокрема, платіжним дорученням №4236 від 05.05.2022р. про сплату судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ." на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.22р. у справі №906/1128/21, ухвалено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ." на рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2022р. у справі №906/1128/21 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження та запропоновано позивачу у справі подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.263 ГПК України протягом 10 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Також, колегія суддів звертає увагу, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 18.05.2022р. було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ." за адресою, вказаною у апеляційній скарзі, а також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, роздруківка якої наявна у матеріалах справи, за місцезнаходженням: 10029, м.Житомир, вул.Бандери Степана, буд.7, офіс 205.

Проте, ухвала суду, надіслана скаржнику за вказаною адресою, повернулась з поштовою відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Інформація про іншу адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ.", ніж та, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутня.

Згідно ч.7ст.120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно п.5 ч.6ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як встановлено п.99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 в чинній редакції (далі - Правила) рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019р. у справі №916/2349/17.

Крім того, слід зазначити, що копію ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2022р. про відкриття провадження у справі було надіслано на електронну адресу скаржника, а також на електронну адресу його представника, що зазначені у апеляційній скарзі.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 07.08.2020р. ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." виставило ТОВ "Будівельна група Теракомбуд" рахунок №89 від 07.08.2020р. на загальну суму 229035,00грн., із наступним переліком товару:

- панель "Пром" 2030x2500мм, d=4+2x5мм 50x200мм RAL6005 у кількості 84шт., вартістю 75558,00грн.;

- стовпи "Пром" 6000x80x60-5000 (в бетон), у кількості 35шт., вартістю 46621,75грн.;

- набір кріплення "Пром-Спорт"-1 RAL6005, у кількості 510 компл., вартістю 19864,50грн.;

- ворота "Пром-Спорт" 2030x2500 (двуств.) RAL6005, у кількості 2шт., вартістю 14201,10грн.;

- хвіртка "Пром" 2030x1000мм (в бетон) RAL6005, вартістю 5128,15грн.;

- опора для стовпа, у кількості 20 шт., вартістю 5492,60грн.;

- сітка маскувальна "нато" мультифіл 50x50 (4,5мм), у кількості 76кв.м, вартістю 24035,00грн. (а.с.16).

07.08.2020р. позивачем було здійснено оплату ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." на суму 229081,32грн. з призначенням платежу: "оплата за матеріали згідно рахунку №89 від 07.08.2020р., у т.ч. ПДВ 20%", що підтверджується платіжним дорученням №447 від 07.08.2020р. (а.с.43).

В подальшому, 24.11.2020р. ТОВ "Будівельна група Теракомбуд" направлено на адресу відповідача претензію від 24.11.2020р., в якій просив протягом 7 календарних днів доставити оплачені згідно з рахунком №89 від 07.08.2020р. товари на юридичну адресу ТОВ "Будівельна група Теракомбуд": 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.37/41, оф.9/1, а у разі відмови поставити товар - добровільно повернути кошти на розрахунковий рахунок позивача (а.с.10-12).

Однак, у зв`язку з невиконанням ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." зобов`язань по поставці ТОВ "Будівельна група "Теракомбуд" замовленого товару, 30.07.2021р. ТОВ "Будівельна група Теракомбуд" надіслано ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." претензію від 29.07.2021р. з вимогою про негайне повернення коштів, які сплачені за поставку товару у розмірі 229081,32грн. (а.с.39-41, докази надіслання - а.с.42).

Надалі, ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." надало відповідь на претензію №64 від 11.08.2021р., в якій зазначило, що 09.10.2020р. та 30.11.2020р. замовлений товар був відвантажений транспортним засобом ТОВ "ЗАБОРПРО" за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.Лютіж, вул.Приморська, 34 і поставлений товар знаходиться за вищезазначеною адресою. Також, зазначило, що ТОВ "Теракомбуд" ухиляється від підписання видаткових накладних на поставку товару №69 від 09.10.2020р. та №110 від 30.11.2020р. та вимагав протягом 3-х робочих днів надати підписані та скріплені печаткою підприємства видаткові накладні (а.с.38).

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Теракомбуд" враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором укладеним у спрощений спосіб звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ." про стягнення 229081,32грн. попередньої оплати за невиконання зобов`язань по поставці товарів, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.10.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №906/1128/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.11.2021р. заперечуючи проти позову вказує на те, що відповідач приступив до виконання замовленого позивачем товару, який придбав у ТОВ "ЗАБОРПРО"; відповідач не набув жодних майнових цінностей, оскільки оплата згідно рахунку №89 від 07.08.2020р. була витрачена на закупівлю у постачальника замовленого позивачем товару.

Також, зазначає, що сторони у спрощений спосіб уклали договір купівлі-продажу товарів та погодили строк поставки товару - до 30.11.2020р. на адресу: Київська область, Вишгородський район, с.Лютіж, вул.Приморська. На об`єкті за вказаною адресою, зі слів представника позивача при укладенні договору, позивач є підрядником з будівництва приватного будинку та облаштування території, а відповідач виступав одним із субпідрядників та поставив вказаний товар за зазначеною адресою, здійснив монтаж та прибув до позивача для підписання первинних документів щодо поставки товару та акту виконаних робіт з монтажу, однак відповідач уникає підтвердження факту отримання товару та підписання видаткових накладних.

Вважає, що поставка товару та виконання монтажних робіт підтверджується нотаріально посвідченими заявами свідків, що додаються до відзиву.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.11.2021р. відкладено підготовче засідання на 06.12.2021р..

В підготовчому засіданні оголошувалась перерва з 06.12.2021р. до 09.12.2021р..

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.12.2021 відкладено підготовче засідання на 28.12.2021р..

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.12.2021, зокрема, відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." від 06.12.2021р. про проведення судової будівельно-технічної експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1128/21 до судового розгляду по суті на 14.01.2022р..

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.01.2022р. судом відкладено розгляд справи по суті на 26.01.2022р..

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.01.2022р. у справі №906/1128/21 позов задоволено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Водночас, ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р..

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р., верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, слід зазначити, що факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019р. по справі №922/643/19).

Правило про преюдицію сприяє додержанню процесуальної економії.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019р. по справі №910/6356/19).

Преюдиційні обставини обов`язкові для суду навіть якщо він вважає, що вони були встановлені неправильно.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019р. по справі №520/11429/17).

Статус сторін, в якому вони брали участь у іншій справі, не впливає на преюдиційність обставин.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019р. по справі №916/1041/17).

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судовго рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова КЦС ВС від 11.12.2019р. по справі №320/4938/17).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 10.10.2019р. по справі №910/2164/18, постанова КГС ВС від 08.07.2019р. по справі №908/156/18).

У провадженні Господарського суду Житомирської області перебувала справа №906/1523/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Теракомбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ." про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 229081,32грн..

Як свідчать матеріли справи, рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.04.2021р. у справі №906/1523/20 позов задоволено та стягнуто з ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." на користь ТОВ "Будівельна група Теракомбуд" 229081,32грн. - безпідставно отриманих коштів; 3436,22грн. - судового збору (а.с.17-26).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі №906/1523/20 рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2021 було скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено (а.с.27-36). Вказана постанова набула законної сили.

Так, апеляційним судом у постанові зазначено, що рішення суду першої інстанції щодо задоволення позову (про стягнення грошових коштів як безпідставно набутих) - передчасне та не ґрунтується на дослідженні усіх наданих учасниками справи доказів та надання їм оцінки у контексті норм, що регулююсь спірні правовідносини.

Також, у вказаній постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021р. було, серед іншого, встановлено, що:

- суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що кошти отримані відповідачем на виконання умов договору поставки (погоджених сплаченим рахунком, що відповідає вимогам законодавства), були перераховані за наявності правової підстави у вигляді договору;

- матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що відповідач виставив рахунок на оплату, а позивач сплатив відповідачу зазначену в рахунку суму коштів з посиланням в призначенні платежу на виставлений рахунок. Зазначене сторонами не заперечується. Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що сторони, в порядку ст.ст.181, 265 Господарського кодексу України та ст.ст.205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом направлення рахунку на оплату та безпосередньої оплати позивачем вказаних рахунків. Тобто сторонами вчинено конклюдентні дії, що підтверджують їх волю на укладення договору поставки. Відтак сторони у належній формі досягли згоди щодо таких істотних умов договору як предмет та ціна;

- позивачем виконано, як покупцем, свій обов`язок з перерахування відповідачу, як постачальнику, попередньої оплати за товар на суму 229081,32грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а саме платіжним дорученням;

- матеріали справи не містять доказів того, що підстава набуття згодом відпала (в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору). За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі кошти не є безпідставно набутими у розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України. Тому твердження позивача про набуття відповідачем коштів без належної правової підстави та визначення як правової підстави позову ст.1212 Цивільного кодексу України є помилковим. Таким чином судом першої інстанції встановлено, що отримані відповідачем кошти не є безпідставно набутими.

З огляду на викладене та враховуючи приписи ч.4 ст.75 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що обставини стосовно укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб та досягнення згоди щодо таких істотних умов договору як предмет та ціна, які знайшли відображення у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021р. у справі №906/1523/20 мають преюдиційне значення у даній праві та не потребують доказування.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виходячи зі змісту ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України, договір поставки передбачає виникнення у однієї сторони (продавця/постачальника) зобов`язання з передачі (поставки) у встановлений строк (строки) товару іншій стороні (покупцю), яка в свою чергу зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 ГК України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відповідності до ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця поставити товар (п.1 ч.1 ст.664 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, що позивачем виконано, як покупцем, свій обов`язок з перерахування відповідачу, як постачальнику, попередньої оплати за товар на суму 229081,32грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а саме платіжним дорученням №447 від 07.08.2020р. з призначенням платежу "оплата за матеріали згідно рах №89 від 07.08.2020р. у т.ч. ПДВ 20 % - 38180,22грн.".

Однак, у зв`язку з не поставкою відповідачем оплаченого позивачем товару, останній у позові просить стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 229081,32грн.. Позов обґрунтовано приписами ч.1 ст.509, ст.с.525, 526, ч.1 ст.530, ст.615, ст.629, ч.1 ст.664, ч.1 ст.692, ч.2 ст.693, ч.1 ст.173, ст.712 ЦК України.

Водночас, відповідач вважає, що сторони погодили строк поставки товару - до 30.11.2020р. та адресу доставки товару - Київська область, Вишгородський район, с.Лютіж, вул.Приморська.

При цьому, матеріали справи не містять відповідних доказів, які б підтверджували погодження між сторонами місця поставку товару - за адресою Київська область, Вишгородський район, с.Лютіж, вул.Приморська, а також місцезнаходження позивача або його майна за вказаною адресою.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Будівельна група Теракомбуд" за пошуковим запитом - 43386810 (https://usr.minjust.gov.ua) місцезнаходженням юридичної особи є: 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.37/41, оф.9/1.

Відповідно до змісту претензії від 24.11.2020р., позивач вимагав від відповідача у семиденний строк здійснити поставку замовленого товару за юридичною адресою ТОВ "Будівельна група Теракомбуд": 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.37/41, оф.9/1 (а.с.10-11).

Однак, докази які б підтверджували факт поставки відповідачем позивачу товару за адресою: м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.37/41, оф.9/1 матеріали справи не містять.

Також, заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що поставка товару та виконання монтажних робіт підтверджується нотаріально посвідченими заявами свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Зокрема, доводить, що 09.10.2020р. та 30.11.2020р. ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." поставило на об`єкт будівництва будівельні матеріали згідно наведеного переліку, які ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змонтували та встановили на замовлення позивача.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.87 ГПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Відповідно до ч.ч.2 - 4 ст.88 ГПК України, у заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, у заявах свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначено, що вказані особи у період з жовтня по грудень 2020 року здійснювали монтаж огорожі та інші будівельні роботи на замовлення ТОВ "Будівельна група Теракомбуд" та ТОВ "Тех Пром Сервіс" за адресою об`єкту незавершеного будівництва, який належить одному із власників даних товариств ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 . 09.10.2020р. ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." поставили на об`єкт будівництва наступні будівельні матеріали - елементи огорожі: панель "Пром" 2030/2500мм у кількості 84шт., стовп "Пром" 6000*80*60-5000 у кількості 35шт., набір кріплення "Пром-Спорт" у кількості 510шт., ворота "Пром-Спорт" 2030*2500мм у кількості 2шт., хвіртка "Пром", опора ТВК у кількості 20шт., а 30.11.2020р. - сітка маскувальна у кількості 76кв.м., які змонтовані та встановлені на замовлення ТОВ "Будівельна група Теракомбуд". 30.11.2020р. ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." на зазначену адресу було здійснено поставку будівельних матеріалів - елементів огорожі: панель "Пром" 1030/2500мм у кількості 8шт., ворота "Пром" 2030*4000мм на замовлення ТОВ "Тех Пром Сервіс". У момент прийомки 09.10.2020р. та 30.11.2020р. директор ТОВ "Будівельна група Теракомбуд" та представник ТОВ "Тех Пром Сервіс", повідомили ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що останні самостійно приймають поставлений ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." товар та відразу повинні здійснити його монтаж. Свідки вказали, що повідомили ОСОБА_4 про неможливість проставлення підпису за отримання товару підприємств на видаткових накладних, а представники замовників, у тому числі ОСОБА_4 , пообіцяв директору ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." ОСОБА_5 у телефонній розмові у майбутньому підписати та відправити йому вже підписані примірники видаткових накладних. З огляду на те, що це був не перший раз, коли поставка для даних компаній за зазначеною адресою приймались наступним чином, це не викликало сумнівів у словах представників ТОВ "Будівельна група Теракомбуд" та ТОВ "Тех пром Сервіс". На даний момент, будівельні матеріали, які постачались ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." є змонтованими у огорожу та знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Також у поданих заявах свідками вказано, що описані вище обставини та події їм стали відомі особисто, оскільки вони були безпосередніми їх учасниками (а.с.62-63).

Однак, суд критично оцінює заяви свідків та викладені у них пояснення свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки у заяві ОСОБА_1 вказано місце роботи - фізична особа підприємець без зазначення підстав роботи на об`єкті; в обох заявах не вказано джерела обізнаності про те, що об`єкт незавершеного будівництва, на якому ними за їх показаннями виконувались роботи, належить ОСОБА_4 та, що останній є одним із власників ТОВ "Будівельна група Теракомбуд". Крім того, у заявах свідків вказано, що вони повідомили ОСОБА_4 про неможливість проставлення підпису за отримання товару підприємств на видаткових накладних, а представники замовників (без зазначення прізвища імені та по-батькові директора чи іншого представника позивача), у тому числі ОСОБА_4 пообіцяли директору ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ." ОСОБА_5 в телефонній розмові, свідком якої вони були, у майбутньому підписати та відправити йому вже підписані примірники видаткових накладних.

Крім того, матеріалами справи не підтверджено той факт, що ОСОБА_4 є одним із власників ТОВ "Будівельна група Теракомбуд" або представником товариства. Також не підтверджується і здійснення виконання будівельних робіт на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 , на замовлення, зокрема, ТОВ "Будівельна група Теракомбуд ".

Згідно інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код 43386810 (https://usr.minjust.gov.ua) засновником та керівником ТОВ "Будівельна група "Теракомбуд" є ОСОБА_6 .

При цьому слід врахувати, що у даному випадку договірні відносини виникли між двома юридичними особами - ТОВ "Будівельна група Теракомбуд" та ТОВ "БІ.ТІ.ДЖИ.", а не фізичною особою ОСОБА_4 та відповідачем, а тому поставка товару за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.Лютіж, вул.Приморська, 34, за якою, ймовірно, знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, що належить фізичній особі ОСОБА_4 , не може свідчити про виконання відповідачем своїх зобов`язання щодо поставки товару для ТОВ "Будівельна група "Теракомбуд".

Слід також, врахувати те, що показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що доводи відповідача про те, що факт поставки позивачу товару підтверджується заявами свідків є безпідставним, оскільки обставини здійснення господарської операції можуть бути встановлені лише на підставі письмових доказів, якими є первинні бухгалтерські документи або інші документи, які переконливо підтверджують реальний рух активів та свідчать про фактичні обставини здійснення постачання товару позивачу.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 29.01.2020р. у справі №916/922/19, від 25.06.2020р. у справі №924/233/18.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., в редакції, чинній станом на час виникнення спірних відносин визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

У відповідності до ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на час виникнення спірних відносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 п.2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Водночас, коли законом чітко визначено умови виникнення тих чи інших прав або обов`язків, пояснення свідків не є тими доказами, які можуть бути покладені в основу рішення.

Однак, у даному випадку, відповідачем не надано до суду первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження факту поставки товару та отримання його позивачем, у зв`язку з чим відсутня можливість встановити реальність здійснених господарських операцій, на які посилається відповідач.

Отже, враховуючи вище викладене та додані до справи відповідні докази, слід дійти висновку, що відповідачем не доведено факт поставки позивачу товару на суму 229081,32грн..

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Матеріали справи свідчать, що у даному випадку, позивачем було обрано такий варіант правової поведінки боржника, як повернення суми попередньої оплати у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо передачі товару, що узгоджується з положеннями ч.2 ст.693 ЦК України.

Наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 229081,32грн. в якості попередньої оплати за товар. Однак, відповідач поставку позивачу оплаченого товару, у строк визначений ч.2 ст.530 ЦК України, не здійснив, кошти в сумі 229081,32грн. позивачу не повернув.

Водночас, відповідні докази які б підтверджували протилежне, у матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що у даному випадку наявні підстави для застосування приписів ч.2 ст.693 ЦК України та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ." на користь ТОВ "Будівельна група Теракомбуд" 229081,32грн. сплаченої суми попередньої оплати за непоставлений товар.

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ." 229081,32грн. попередньої оплати, є правомірними, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заперечення скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі щодо обставин справи є безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд справи по суті.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2022р. у справі №906/1128/21 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ." - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ.ТІ.ДЖИ." залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 26.01.2022р. у справі №906/1128/21 - без змін.

2. Справу №906/1128/21 повернути до Господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "28" червня 2022 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.