Рішення

від 28.06.2022 по справі 320/7848/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2022 року № 320/7848/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Києві адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я-Попружна» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір`я-Попружна» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, якому просить суд визнати протиправними та скасувати розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального від 30.07.2020 № 634 прийняте ГУ ДПС у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального є протиправним, прийнятим з порушенням вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального», оскільки документ, який підтверджував місткість зберігання взагалі не подавався позивачем у складі документів, тому що його подача не передбачена законом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сузір`я-Попружна повернуто позивачеві.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я-Попружна» задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року про повернення позовної заяви скасовано, а справу № 320/7848/20 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, судом зобов`язано відповідача надати суду всі належним чином завірені документи (докази), що слугували підставою прийняття розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального від 30.07.2020 № 634.

05.04.2021 до суду від ГУ ДПС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, з урахуванням того, що ТОВ «Сузір`я-Попружна» отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 12.03.2020 №10210414202000579 на загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального 60000 літрів. Перевіркою встановлено, що за зазначеною вище адресою, ТОВ «Сузір`я-Попружна» на підставі ліцензії здійснюється зберігання пального для власних потреб. В ході проведення перевірки та до її закінчення суб`єктом господарювання надано лише калібровку ємкостей № 3 та № 7, а інших документів щодо наявності резервуарів не надано. Згідно наданих калібровок було встановлено, що резервуар № 3 має ємкість 10400 літрів та резервуар № 7 має ємкість 50430 літрів. Отже, зазначена місткість резервуарів, які використовує ТОВ «Сузір`я-Попружна» для зберігання пального становить 60830 літрів. Таким чином, встановлено факт подання ТОВ «Сузір`я-Попружна» недостовірних даних у заяві на отримання ліцензії зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено вимоги ч. 43 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями.

29.03.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому вказано на необґрунтованість та безпідставність доводів сторони відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Позивач вказує на упередженість та вибірковості висновків податкового органу при оцінці наданих під час перевірки документів, формування помилкових висновків, покладених в основу акту перевірки та прийнятого розпорядження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ГУ ДПС у Київській області від 30.06.2020 № 875, направленнями на перевірку від 15.07.2020 №№ 471, 472 працівниками управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів здійснено виїзд за адресою: Київська область, Ставищенський район, с. Попружна, вул. Радянська, 18 для проведення фактичної перевірки місця зберігання пального, що належить ТОВ «Сузір`я-Попружна» (код ЄДРПОУ 04270564).

У період з 20.07.2020 по 27.07.2020, головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку місця зберігання пального ТОВ «Сузір`я-Попружна». По закінченню перевірки було складено акт про результати фактичної перевірки від 28 липня 2020 року № 244/10-36-32-00-10/04270564 (надалі-акт), в якому зазначено про встановлення факту подання ТОВ «Сузір`я-Попружна» недостовірних даних у заяві на отримання ліцензії зберігання пального, чим порушено вимоги ч. 43, ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

ТОВ «Сузір`я - Попружна» отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 12.03.2020 № 10210414202000579 на загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального 60000 літрів.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Сузір`я-Попружна» на підставі ліцензії від 12.03.2020 № 10414202000579 здійснюється зберігання пального для власних потреб,

В ході проведення перевірки та до її закінчення суб`єктом господарювання надано лише калібровку ємкостей № 3 та № 7, інших документів щодо наявності резервуарів не надано. Згідно наданих калібровок було встановлено, що резервуар № 3 має ємкість 10400 літрів та резервуар № 7 має ємкість 50430 літрів. Отже, зазначена місткість резервуарів, які використовує ТОВ «Сузір`я-Попружна» для зберігання пального становить 60830 літрів.

Тож, податковим органом встановлено факт подання ТОВ «Сузір`я-Попружна» недостовірних даних у заяві на отримання ліцензії зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

За результатами фактичної перевірки, на підставі ст. 15 Закон України № 481/95-ВР, прийнято розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) ТОВ «Сузір`я-Попружна» від 30.07.2020 № 634 за адресою: Київська область, Ставищанський район, с. Попружна, вул. Радянська, буд. 18.

Позивач вважає, що прийняте на основі акту розпорядження про анулювання ліцензії протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Порядок проведення фактичних перевірок регламентується ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-1/1 із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс України).

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 Кодексу.

Згідно із пунктом 80.1 статті 80 Кодексу, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Кодексу, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до норм підпункту 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Кодексу, фактична перевірка може проводитися у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За змістом пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з приписами п. 61.1 ст. 61 Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом п. 62.1 статті 62 Кодексу, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 74.1 ст.74 Податкового кодексу України, визначено, що посадові (службові) особи контролюючих органів можуть зберігати та опрацьовувати в інформаційних базах контролюючих органів податкову інформацію, зібрану відповідно до Кодексу.

Так, Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01 липня 2019 року.

Відповідно до п.п. 4.27 п. 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та контроль за такими суб`єктами господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, регламентуються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481).

Відповідно до положень статті 16 Закону України № 481, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

У силу норм п.п. 14.1.1411 Податкового кодексу України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик (стаття 1 Закону № 481).

Місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання (стаття 1 Закону № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону № 481, анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Після анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня анулювання відповідної ліцензії.

Відповідно до ст. 15 № 481, ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі: заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво); рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво); несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії; рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів); рішення суду про встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку; рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем; порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях; отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися / не погоджувалися такими органами; встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Судом досліджено, що ТОВ «Сузір`я-Попружна» отримало ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 12.03.2020 № 10210414202000579 на загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального 60000 літрів. В ході проведення перевірки та до її закінчення суб`єктом господарювання надано калібровку ємкостей № 3 та № 7, а згідно наданих калібровок було встановлено, що резервуар № 3 має ємкість 10400 літрів та резервуар № 7 має ємкість 50430 літрів. Отже, за висновками контролюючого органу зазначена місткість резервуарів, які використовує ТОВ «Сузір`я-Попружна» для зберігання пального становить 60830 літрів, що на 830 літрів більше ніж місткість резервуару за отриманою ліцензією. Тож, встановлено факт подання недостовірних даних у заяві на отримання ліцензії зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено вимоги ч. 43 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», у зв`язку з чим і було прийнято оскаржуване розпорядження.

Суд звертає увагу на те, що в ході перевірки місця зберігання пального, що розташоване за адресою Київська область, Ставищенський р-н, с. Попружна, вул. Радянська, (перейменована на Незалежності) 18, представником ТОВ «Сузір`я-Попружна» було надано перевіряючим комплект документів, що підтверджують право ТОВ «Сузір`я-Попружна» зберігати пальне в установленому місці зберігання пального. Серед документів наданих під час перевірки, в тому числі, було надано: ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 10210414202000579 від 12.03.2020 року; журнал нагляду (паспорт) резервуара ПММ № 7 (Обліковий № 1); журнал нагляду (паспорт) резервуара ПММ № 3 (Обліковий № 2); висновки технічного діагностування; іншу пов`язану зі зберіганням ПММ інформацію.

За результатами перевірки, відповідач сформував висновок про розбіжність загальної місткості об`єму зберігання вказаної в документах наданих під час перевірки та місткості вказаної в заяві на отримання ліценції на зберігання пального.

Позивач наголошує на тому, що основою для формування висновків акта про порушення позивачем ч. 43 ст. 15 Закону, стали роздруківки проміжної інформації, які містились серед документів пов`язаних з процедурами визначення місткості місця зберігання, які не є належними документами в розумінні чинного законодавства й не відповідають вимогам п. 4.3.2.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 (надалі - Інструкція).

Так, відповідно до п. 4.3.2.4 Інструкції, таблиці на резервуари, що перебувають в експлуатації, затверджує керівник територіального органу Держспоживстандарту України або керівник повірочної лабораторії, уповноваженої на здійснення повірки резервуарів.

Інформація викладена в роздруківках в вигляді таблиць не була затверджена у визначеному законодавством порядку, відповідно, і не могла бути підставою для формування висновків під час проведення фактичної перевірки відповідачем.

Крім того, висновок покладений в основу акту перевірки був сформований перевіряючими без врахування інших документів, які було надано позивачем представникам відповідача, що підтверджується інформацією, яка зазначена в абзаці 5 сторінки 3 акту, а саме, під час перевірки здійснювалась фото фіксація та надано журнали нагляду (паспортів) резервуарів ПММ обліковий № 1 та № 2. Журнали нагляду резервуарів, складовими яких зокрема є паспорти резервуарів № 3 та № 7 (сторінки 3 «Характеристика резервуара») підтверджують, що номінальна місткість резервуарів складає 60 мі (50 мі та 10 мі). Місткість резервуарів, в тому числі підтверджена технічним експертом з промислової безпеки ОСОБА_1 30.07.2019 року, про що було видано висновки технічного діагностування № 80.2-90-07-2505/1.19, № 80.2-90-07- 2505/2.19, якими підтверджено, що місткість об`єму зберігання складає 60 мі, що відповідає об`єму зазначеного в ліцензії. Вказане також підтверджується кресленнями резервуарів ПММ (сторінки 47 Журналів огляду (паспортів) резервуарів ПММ обліковий № 1 та № 2).

Тож, неврахування документів наданих позивачем перевіряючим, призвела до формування помилкових висновків.

Суд також звертає увагу й на те, що з метою додаткового підтвердження достовірності визначеного позивачем об`єму зберігання (60 мі) пального вказаного в заяві та ліцензії, позивач замовив проведення відповідної повірки резервуарів в уповноваженого суб`єкта - ДП «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та за результатами повірки, видано свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П40М160405120, № П40М160505120 від 10.08.2020 р. на резервуари номер 3 та 7, які затверджені керівником ДП «КИЇВОБЛСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ», що відповідає вимогам п.4.3.2.4 Інструкції. Даними зазначеними в Свідоцтвах повторно підтверджено достовірність об`єму місця зберігання - 60 мі (50+10 мі).

За частиною 43 статті 15 Закону встановлено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Під копіями зазначених документів розуміються документи подання яких передбачено частиною 38 статті 15 Закону, а саме: документи на право власності (користування) земельною ділянкою; акти введення в експлуатацію об`єкта, акти готовності до експлуатації інші документи; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

З огляду на зазначене, для отримання ліцензії на зберігання пального, яке використовується для потреб власного споживання, Закон не передбачає подання будь-якого іншого документу, окрім: заяви для отримання ліцензії на право зберігання пального та річної сплати за ліцензію.

У свою чергу, відповідно до норм частини 43 статті 15 Закону, суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Керуючись ч. 43 ст. 15 Закону України № 481/95ВР, позивач подав заяву на отримання ліцензії на зберігання пального (виключно для переробки), у якій зазначив про використання пального для потреб власного споживанім чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального саме 60 мі.

Водночас, ліцензію № 10210414202000579 від 12.03.2020 року було анульовано у зв`язку з встановленням факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Суд зазначає, що відповідальність суб`єкта господарювання може мати місце при умові, що контролюючим органом було достовірно встановлено конкретний документ з недостовірними даними, який був наявний серед інших документів, які подавались разом з заявою для отримання ліцензії.

У даному ж випадку, посилання відповідача на недостовірність даних, викладених у документах, поданих разом із заявою не доведено. Позивач, керуючись ст. 15 Закону, подавав лише заяву та документ підтверджуючий сплату за отримання ліцензії для зберігання пального, жодного іншого документу на підтвердження значення об`єму місця зберігання не надавав. Анулювання ліцензії на підставі подання позивачем недостовірних даних не відповідає фактичним обставинам та не узгоджується з приписами законодавства.

Підсумовуючи, суд під час розгляду даного спору, не встановив, а відповідач не довів існування підстави, що покладено в основу прийняття оскаржуваного розпорядження, а саме, встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване розпорядження є протиправним, прийняте з порушенням вимог Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів пального», оскільки документ, який підтверджував місткість зберігання взагалі не подавався позивачем у складі документів, тому що його подача сама по собі не передбачена законом, що саме по собі є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного розпорядження, без дослідження інших процедурних порушень, на які вказував позивач у позовній заяві.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, підлягають задоволенню. Доводи відповідача не спростовують встановлену під час розгляду справи відсутність підстав для прийняття розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові виграти, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального від 30.07.2020 № 634 прийняте ГУ ДПС у Київській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір`я-Попружна» судовий збір у розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.)

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір`я-Попружна» (ЄДРПОУ 04270564, 09435, вул. Незалежності, 18, с. Попружна, Ставищенський район, Київська область)

Відповідач: Головне управління ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 39816845, 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлено та підписано 29.06.2022

Суддя Панченко Н.Д.