Постанова

від 22.12.2020 по справі 320/7848/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7848/20 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів: Парінова А.Б., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір`я-Попружна"

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року про повернення позовної заяви.

у справі №320/7848/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір`я-Попружна"

до відповідача Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального від 30.07.2020 № 634, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2020 року до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Сузір`я-Попружна " з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального від 30.07.2020 № 634.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року позовну заяву Товариству з обмеженою відповідальністю "Сузір`я-Попружна" - повернуто.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку, що до позовної заяви не було надано жодних доказів, які підтверджують право законного представника підписувати від імені позивача позовну заяву, а також доказів того, що М.А.Зеляк станом на день звернення з позовом до суду дійсно обіймає посаду генерального директора та має право вчиняти юридично значимі дії без будь-яких обмежень, суд дійшов висновку, що позовна заява підписана та подана особою, яка не має права її підписувати, у зв`язку з чим підлягає поверненню.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність ухвали суду першої інстанції та порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є відкритими і загально доступними, а отже суд не позбавлений права перевірити дані щодо особи, яка підписала позовну заяву.

Відповідачем не подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід скасувати, з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина 1 статті 5 КАС України встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 3 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Статтею 59 КАС України визначено, що документами, які підтверджують повноваження представників є: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Згідно з частинами 3, 4, 7, 8, 9 статті 59 КАС України передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність . У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання. Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що дія статті 59 КАС України не поширюється на випадки самопредставництва юридичної особи. Інші норми вказаного Кодексу також не вимагають додавання до, зокрема, позовної заяви, документів, що підтверджують повноваження відповідного керівника у випадку самопредставництва юридичної особи.

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником позивача є Зеляк М.А., який має право підпису документів від імені юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, що позовна заява підписана Генеральним директором ТОВ "Сузір`я-Попружна" Зеляк М.А. та скріплена печаткою товариства.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, помилково дійшов висновку про необхідність додаткового підтвердження повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір`я-Попружна".

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 червня 2019 року по справі №620/3827/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Разом з цим, згідно постанови Верховного Суду від 31 січня 2020 року по справі № 620/1491/19, Суд наголошує на тому, що повернення заяв (скарг) за наявності у суду процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи відповідних повноважень під час розгляду справи (скарги) містить ознаки зайвого формалізму та ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у ч. 1 ст. 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень, особливо у термінових адміністративних справах (§ 2 глави 11 розд. ІІ вказаного Кодексу).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку суд не був позбавлений можливості залишити позовну заяву без руху та витребувати у позивача докази на підтвердження його повноважень щодо підписання позовної заяви.

Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.

У справі Мушта проти України (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального і процесуального права призвели до помилкового вирішення справи, а тому ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року по справі №826/19448/16, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасування, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 242, 246, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір`я-Попружна" - задовольнити .

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року про повернення позовної заяви - скасувати, а справу №320/7848/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір`я-Попружна" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального від 30.07.2020 № 634 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: А.Б. Парінов

В. В. Файдюк