Постанова
від 22.06.2022 по справі 401/2370/19
КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2022 року м. Кропивницький

справа № 401/2370/19

провадження № 22-ц/4809/437/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Решетова Віктора Вікторовича, який представляє інтереси ОСОБА_4 , Жака, на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2021 року та додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2021 року у складі судді Андріянової С. М. і

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2019 року ОСОБА_5 , Жак звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з неї на свою користь грошові кошти в розмірі 11790,22 євро, що відповідно до курсу Національного банку України на день складення позовної заяви становить 306899 грн 43 коп.

Позовна заява мотивована тим, що в період з серпня 2016 року по серпень 2018 року ОСОБА_5 , Жак перерахував ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 11790,22 євро, що відповідно до курсу Національного банку України станом на дату складання позовної заяви становить 306 899 грн 43 коп.

Позивач зазначає, що він з відповідачем не пов`язані договірними правовідносинами, а отримання ОСОБА_2 зазначених коштів відбулося без правових підстав, які відсутні й наразі.

Оскільки, відповідач не повертала ОСОБА_6 , ОСОБА_7 зазначену суму, позивач вважає, що вона зобов`язана повернути безпідставно отримані кошти, у відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а тому звернувся до суду з позовом.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2019 року частково задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно, а саме на:

- Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , який на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 25 січня 2012 року належить на праві власності ОСОБА_2 ;

- квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 05 липня 2016 року, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 березня 2020 року задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 .

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 січня 2021 року зобов`язано позивача ОСОБА_8 , ОСОБА_9 протягом одного місяця, строком до 18 лютого 2021 року, внести на депозитний рахунок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, як захід забезпечення судових витрат, грошову суму в розмірі 30 000 грн, для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів відмовлено повністю за безпідставністю вимог.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2019 року, у вигляді арешту на нерухоме майно, а саме на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , та квартиру АДРЕСА_2 .

Судові витрати у справі понесені позивачем на оплату судового збору в сумі 3 068 грн 99 коп віднесено за рахунок позивача.

Рішення суду мотивоване тим, що під час надання пояснення суду позивач пояснив, що він добросовісно передавав кошти ОСОБА_2 , без будь-якого примусу та помилки, а перерахування позивачем коштів відповідачу протягом 3 років, в період з серпня 2016 року по серпень 2018 року, є саме платежами наданими фізичній особі як засіб для існування і виплата їх проведена позивачем у добровільно, за відсутності рахункової помилки з його боку і недобросовісності з боку набувача (відповідача).

З огляду на викладене, суд першої інстанції зазначив, що всі отриманні кошти відповідачем від позивача є такими, що в розумінні ст.1215 ЦК України є безпідставно набуте майно, проте, не підлягає поверненню та прийшов до висновку, що права позивача жодним чином не порушені.

Додатковим рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2021 року у справі ухвалено додаткове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 500 грн.

Зазначено, що вказані витрати на професійну правничу допомогу необхідно відшкодувати за рахунок частини грошової суми, внесеної 18 лютого 2021 року ОСОБА_10 на депозитний рахунок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, як захід забезпечення судових витрат, на виконання ухвали Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від18 січня 2021 рокупро забезпечення судових витрат.

Повернуто ОСОБА_6 , ОСОБА_7 невикористану частину внесеної ним грошової суми в розмірі 7500 грн 18 лютого 2021 року на депозитний рахунок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, як захід забезпечення судових витрат, на виконання ухвали Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від18 січня 2021 рокупро забезпечення судових витрат.

Додаткове рішення суду мотивоване тим, що факт отримання відповідачем ОСОБА_2 правничої допомоги під час розгляду даної справи в суді підтверджується копією договору про надання правової (правничої) допомоги від 07 жовтня 2019 року, укладеного між нею та адвокатом Філоненко О. В. та актом приймання-передачі наданих послуг по Договору від 07.10.2019 про надання правової допомоги від 06 грудня 2021 року.

В апеляційній скарзі адвокат Решетов В. В., який представляє інтереси ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , просить скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2021 року та додаткове рішення Світловодскього міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_9 в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кошти в сумі 11790,22 євро були отримані відповідачем саме для святкування весілля, подорожі до Великобританії, подарунків на день народження та про те, що ці кошти є засобами до існування, адже суд неправильно застосував до спірних правовідносин ст. 1215 ЦК України.

ОСОБА_5 , ОСОБА_11 вважає, що кошти, які були ним перераховані відповідачу не є засобами до існування та отримані ОСОБА_2 безпідставно без належних правових підстав.

Крім того, позивач вважає, що обставини електронного листування між сторонами та обставини, які викладені в листі від 17.12.2017 не підтверджуються допустимими доказами, а суд першої інстанції помилково взяв до уваги дані докази та встановив відповідні обставини.

Низка обставин встановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, зокрема, процесуальних строків подання доказів.

Щодо незаконності додаткового рішення суду першої інстанції, позивач зазначає, що в порушення ч. 9 ст. 83 ЦПК України суд першої інстанції взяв до уваги докази витрат відповідача на правову допомогу, з яким не ознайомлено сторону позивача, та розглянув вказане питання без його участі, чим порушив принцип змагальності та диспозитивності судового процесу.

Всупереч ст. 134 ЦПК України, ОСОБА_2 не заявляла вимог про відшкодування правничої допомоги та не подавала до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку цих витрат разом з відзивом на позов.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази виставлених рахунків та допустимих доказів сплати відповідних рахунків, а договором від 07.10.2019 взагалі не передбачено підписання сторонами актів приймання- передачі наданих послуг.

Позивач також зазначає про пропуск відповідачем встановленого п`ятиденного строку для надання доказів витрат на правову допомогу.

Від представника ОСОБА_2 адвоката Філоненка О. В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2021 року та додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2022 року без змін.

Від представника ОСОБА_3 адвоката Левченка В. П. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2021 року та додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2022 року залишити без задоволення.

В судовому засіданні апеляційного суду проведеного в режимі відеоконференції представник позивача адвокат Решетов В. В. підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача адвокат Філоненко О. В. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Від представника ОСОБА_3 адвоката Левченка В. П. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки третя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглянути справу без її участі, що відповідає положенням статті 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідають.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_9 про стягнення безпідставо отриманих коштів, суд першої інстанції виходив з того, що всі отриманні кошти відповідачем від позивача є такими, що в розумінні ст.1215 ЦК України є безпідставно набуте майно, проте, не підлягає поверненню та прийшов до висновку, що права позивача жодним чином не порушені.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.

Відповідно до частини першоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та другастатті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

У пункті 2:101Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3ЦК України загалом, так і пункту 6статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Не підлягає поверненнюбезпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює такусплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матерілами справи підтверджується, що з наданих позивачем копій довідки про належність йому рахунку та виписки щодо підтвердження оплат по вказаному рахунку вбачається, що позивач ОСОБА_5 , ОСОБА_11 в період з серпня 2016 року по серпень 2018 року перерахував ОСОБА_2 на її рахунок грошові кошти в загальній сумі 11790,22 євро (том 1 а. с. 7-8).

Факт отримання вказаних коштів відповідачем не заперечується.

З копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27 липня 2016 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 (том 1 а. с. 59).

13 червня 2016 року ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_3 уклали шлюбний контракт, який складено та підписано у м. Києві, у Посольстві Франції в України (том 2 а. с. 220-225, том 3 а. с. 4-17).

ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_3 25 червня 2016 року зареєстрували шлюб у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів ГТУЮ у місті Києві, про що складено відповідний актовий запис № 1331, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 25 червня 2016 року (том 1 а. с. 60).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 01 квітня 2019 року, яке залишено без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 серпня 2019 року, розірвано шлюб між ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_3 (том 1 а. с. 230, том 2 а. с. 115-117).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_11 посилався на те, що він в період з серпня 2016 року по серпень 2018 року без правових підстав перерахував ОСОБА_2 кошти в розмірі 11790,22 євро.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначала, що у вказаний період позивач перебував з її донькою у зареєстрованому шлюбі, а кошти на її рахунок були перераховані позивачем для святкування весілля, як ініційована позивачем матеріальна допомога, як спонсорська допомога для перельоту відповідача до Великобританії та в якості подарунків.

При відмові в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів урозмірі 11790,22 євро суд першої інстанції вказав, що всі отриманні кошти відповідачем від позивача є такими, що в розумінні ст.1215 ЦК України є безпідставно набуте майно, проте, не підлягає поверненню та прийшов до висновку, що права позивача жодним чином не порушені.

Проте, суд першої інстанції не врахував, що в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Позивач, перераховуючи кошти відповідачу, знав, що між ними відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок), а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилкипогодилася на настання невигідних для себе наслідків).

За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог стягнення коштів в розмірі11790,22 євро.

Суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що перераховані відповідачем кошти не є засобами до існування, адже суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин ст. 1215 ЦК України.

Суд першої інстанції зробив правильний по суті висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів в розмірі11790,22 євро, проте, помилився щодо мотивів такої відмови.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

З огляду на те, що суд першої інстанції зробив правильний по суті висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів в розмірі11790,22 євро, проте, помилився щодо мотивів такої відмови, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2021 року ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2021 року, суд вважає, що вони є часткового обґрунтованими, з огляду на таке.

Порядок ухвалення додаткового рішення регламентованийст. 270 ЦПК України.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п. 3 ч. 1ст. 270 ЦПК України).

За змістом ч. 3ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 4ст. 270 ЦПК Україниу разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За змістом положеньст. 128 ЦПК України, яка регулює порядок вручення судових повісток, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів здійснено перехід судового розгляду зі спрощеного позовного провадження на загальне позовне провадження (том 1 а. с. 122).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів, відмовлено (том 3 а. с. 175-182).

Адвокат Філоненко О. В., який представляє інтереси ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 22500 грн витрат на професійну правничу допомогу (том 3 а. с. 162-172).

На адресу адвоката Решетова В. В. було направлено судову повістку про виклик до суду в судове засідання, призначене на 09 годину 00 хвилин 17 грудня 2021 року для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у справі (том 3 а. с. 187).

Даних про вручення адресату вказаної судової повістки, матеріали справи не містять.

Згідно протоколу судового засідання від 17 грудня 2021 року фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося у зв`язку з неявкою сторін (а.с. 192).

Додатковим рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2021 року у справі ухвалено додаткове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 500 грн (том 3 а. с. 193-195).

Згідно з п. 3 ч. 3ст. 376 ЦПК Українипорушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного додаткового рішення було порушено норми процесуального права, оскільки питання про ухвалення додаткового рішення розглянуто за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового розгляду, а, оскільки, його представник адвокат Решетов В. В. обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, додаткове рішення суду підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви, з огляду на таке.

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у вказаному рішенні зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Частиною першоюстатті 15 ЦПК Українивстановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1ст. 134 ЦПК Україниразом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно достатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначенийстаттею 141 ЦПК України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Виходячи зі змісту частини восьмоїстатті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду справи судом першої інстанції ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 січня 2021 року зобов`язано позивача ОСОБА_8 , ОСОБА_9 протягом одного місяця, строком до 18 лютого 2021 року, внести на депозитний рахунок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, як захід забезпечення судових витрат, грошову суму в розмірі 30000 грн, для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (том 2 а. с. 170).

Квитанцією № 0.0.2021039158.1 від 18.02.2021 підтверджується, що ОСОБА_12 , Жаком було внесено на депозитний рахунок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, як захід забезпечення судових витрат, грошову суму в розмірі 30 000 грн (том 2 а. с. 199).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів, відмовлено (том 3 а. с. 175-182).

09 грудня 2021 року на адресу суду першої інстанції від представника відповідача адвоката Філоненка О. В. надійшло клопотання про про ухвалення додаткового рішення (том 3 а. с. 162-167).

В додатках до вказаної заяви міститься копія Договору про надання правової (правничої) допомоги від 07.10.2019, укладеного між адвокатом Філоненком О. В. та Данилевської Л. І. (том 3 а. с. 168-170).

Згідно п. 3.1. вказаного договору клієнт зобов`язується сплатити вартість правової (правничої) допомоги в розмірі 30000 грн шляхом сплати виставлених адвокатом рахунків за послуги протягом трьох днів з моменту отримання відповідного рахунку за надані послуги на адресу клієнта, що вказан в договорі.

Повноваження адвоката Філоненко О. В. як представника ОСОБА_2 підтверджуються також ордером серії КР № 99231 від 08.10.2019 (том 1 а. с. 64).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, заявником надано розрахунок копію акту приймання-передачі наданих послуг до Договору від 07.10.2019 про надання правової допомоги, в якому визначена загальна вартість правової допомоги в розмірі 22500 грн, а також визначено перелік наданих послуг та їх варість (том 3 а. с. 171).

Також, разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, представником відповідача було надано докази направлення копії вказаної заяви разом з додатками представнику позивача (а. с. 172).

З огляду на викладене є необгрунтованими доводи апеляційної скраги про те, що суд першої інстанції взяв до уваги докази витрат відповідача на правову допомогу, з яким не ознайомлено сторону позивача.

Враховуючи складність справи, витрачений час та обсяг виконаних адвокатом робіт і послуг, надані представником відповідачча докази понесення витрат та відсутність заяви про зменшення розміру судових витрат під час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у загальному розмірі 22 500 грн.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що всупереч ст. 134 ЦПК України, ОСОБА_2 не подавала до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат разом з відзивом на позов, суд не бере до уваги, з огляду на те, що аналіз змісту ч. 2 ст. 134 ЦПК України свідчить про те, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд має право, а не обов`язок, відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази виставлених рахунків та допустимих доказів сплати відповідних рахунків є також безпідставними, з огляду на те, щовідшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (висновкок Верховного Суду, викладений в постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 (провадження № К/9901/29763/20)).

Посилання позивача на пропуск відповідачем встановленого п`ятиденного строку для надання доказів витрат на правову допомогу є необґрунтованим, з огляду на те, що рішення було ухвалене 30 листопада 2021 року, останнім днем подачі заяви про ухвалення додаткового рішення було 05 грудня 2021 року, яке припадало на вихідний день, а тому відповідач міг подати вказану заяву 06 грудня 2021 року.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно відбитку печатки АТ «Украпошта» в описі вкладення у конверт, відправником було здано на пошту заяву про ухвалення додаткового рішення 06 грудня 2021 року (том 3 а. с. 162-173), а тому він не вважається таким, що пропустив встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк для подачі доказів понесених судових витрат.

Порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. 4 ч. 1ст. 376 ЦПК Україниє підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви.

Оскільки суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо ухавлення додаткового рішення за заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, допустив порушення норм процесуального права, що полягало в неповідомленні позивача про дату, час та місце розгляду заяви, додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення заяви представника відповідача адвоката Філоненка О. В. та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 22500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 7 ст. 135 ЦПК України, у випадку відмови у позові, суд ухвалює рішення про відшкодування за рахунок внесеної суми позивачем витрат відповідача повністю або частково, в порядку, передбаченому статтями 141, 142 ЦПК України. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п`яти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.

З огляду на те, що позивачем в рахунок забезпечення судових витрат було внесено кошти на депозитний рахунок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області в розмірі 30000 грн, 22500 грн витрат на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок внесеної грошової суми, а невикористана сума в розмірі 7500 грн пілягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Решетова Віктора Вікторовича, який представляє інтереси ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2021 року залишити без змін.

Додаткове рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_9 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина Французької Республіки № НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 500 (двадцять дві тисячі п`ятсот) грн.

Вказані витрати на професійну правничу допомогу відшкодувати за рахунок частини грошової суми внесеної 18 лютого 2021 року ОСОБА_5 , Жак на депозитний рахунок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області (отримувач: ТУ ДСА України в Кіровоградській області, код отримувача : 26241445, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, рахунок отримувача: UA458201720355279001000002505), як захід забезпечення судових витрат, на виконання ухвали Світловодського міськрайонного суду від 18 січня 2021 року про забезпечення судових витрат.

Повернути ОСОБА_6 , Жаку невикористану частину внесеної ним грошової суми в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 18 лютого 2021 року на депозитний рахунок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області (отримувач: ТУ ДСА України в Кіровоградській області, код отримувача: 26241445, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, рахунок отримувача: UA458201720355279001000002505), як захід забезпечення судових витрат, на виконання ухвали Світловодського міськрайонного суду від 18 січня 2021 року про забезпечення судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 28.06.2022.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко

Дата ухвалення рішення22.06.2022
Оприлюднено01.07.2022

Судовий реєстр по справі —401/2370/19

Постанова від 22.06.2022

Цивільне

Кропивницький апеляційний суд

Мурашко С. І.

Постанова від 22.06.2022

Цивільне

Кропивницький апеляційний суд

Мурашко С. І.

Ухвала від 20.06.2022

Цивільне

Кропивницький апеляційний суд

Мурашко С. І.

Ухвала від 15.05.2022

Цивільне

Кропивницький апеляційний суд

Мурашко С. І.

Ухвала від 30.03.2022

Цивільне

Кропивницький апеляційний суд

Мурашко С. І.

Ухвала від 22.03.2022

Цивільне

Кропивницький апеляційний суд

Мурашко С. І.

Ухвала від 17.02.2022

Цивільне

Кропивницький апеляційний суд

Мурашко С. І.

Ухвала від 10.02.2022

Цивільне

Кропивницький апеляційний суд

Мурашко С. І.

Ухвала від 26.01.2022

Цивільне

Кропивницький апеляційний суд

Мурашко С. І.

Ухвала від 19.01.2022

Цивільне

Кропивницький апеляційний суд

Мурашко С. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні