Ухвала

від 28.06.2022 по справі 420/7407/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 червня 2022 року

м. Київ

справа №420/7407/20

адміністративне провадження №К/9901/23911/21, К/9901/27406/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив матеріали адміністративної справи за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі №420/7407/20 за позовом ОСОБА_1 до Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати,

УСТАНОВИВ:

11 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі №420/7407/20 за позовом ОСОБА_1 до Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати.

21 вересня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі №420/7407/20 за позовом ОСОБА_1 до Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати.

За приписами пунктів 2, 3, 4, 5 частини першої статті 340 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи, вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції, вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються; вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгляду справи.

Офісом Генерального прокурора та Одеською обласною прокуратурою заявлені клопотання про розгляд справи за участю їх представників.

Відповідно до частини першої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження врегульовано статтею 262 КАС України, згідно з частиною п`ятою якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За змістом пункту 2 частини шостої цієї ж статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частина перша статті 263 КАС України визначає, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо:

1) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

3) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 травня 1988 року в справі "Ekbatani проти Швеціїї" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто. Зокрема як зазначив Європейський суд з прав людини, це стосується суду тієї інстанції, перед яким не ставиться завдання встановлення фактичних обставин, а лише перевірка правильності застосування норм права.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі "Axen v. Germany" ("Аксен проти Німеччини"), заява № 8273/78; рішення від 25.04.2002 у справі "Varela Assalino v. Portugal" ("Варела Ассаліно проти Португалії"), заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи №420/7407/20 шляхом надсилання процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними статтею 44 КАС України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 24 січня 2020 року у справі № 9901/491/19 (11-1189заі19).

Проаналізувавши матеріали касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, ураховуючи приписи частини другої статті 12, 257 КАС України, зважаючи на характер спірних правовідносин, наявні у матеріалах справи докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, а тому в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін необхідно відмовити.

Разом з касаційною скаргою відповідачами подані клопотання про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі №420/7407/20 до закінчення касаційного провадження у справі.

Клопотання про зупинення виконання судових рішень обґрунтовані попередженням безпідставного стягнення бюджетних коштів.

28 та 29 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви позивача на касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури, у якому позивач заперечує проти клопотання про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі №420/7407/20.

Заперечення на клопотання відповідача про зупинення виконання судового рішення мотивовано його необґрунтованістю, оскільки рішення суду фактично виконано, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні клопотання.

Відповідно до частини першої статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Вирішуючи зазначене клопотання, Суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як виняток, повинні бути вагомі причини.

Суд зазначає, що розгляд питання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, як особи, що подала касаційну скаргу, так і інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням оскаржуваних судових рішень.

Отже, клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути вмотивованим та містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення у разі, якщо воно буде скасовано.

Оскільки клопотання відповідача про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі №420/7407/20 не містять обґрунтованих доводів, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення його виконання, та відсутні докази на підтвердження таких доводів, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначених клопотань.

Згідно зі статтею 340 Кодексу адміністративного судочинства України проведені необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду, у тому числі вирішено питання про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Керуючись статтями 12, 248, 263, 340, 343, 344 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотань Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури про розгляд справи за участю їх представників - відмовити.

У задоволенні клопотань Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі №420/7407/20 - відмовити.

Адміністративну справу №420/7407/20 за касаційними скаргами за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Восьмої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати призначити до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 30 червня 2022 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова