Постанова

від 28.06.2022 по справі 916/2521/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/2521/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Земляк А.В.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс" Шевцов А.В.,

від Агропромислового підприємства "Протос" (товариства з обмеженою відповідальністю) участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Агропромислового підприємства "Протос" (товариства з обмеженою відповідальністю)

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.12.2021, прийняте суддею Щавинською Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 13.12.2021,

у справі №916/2521/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс"

до відповідача: Агропромислового підприємства "Протос" (товариства з обмеженою відповідальністю)

про стягнення 4 081 570 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Саб-Комодітіс", найменування якого в подальшому було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс", звернулося з позовом до Агропромислового підприємства "Протос" (товариства з обмеженою відповідальністю), в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 4081570 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки №C211106 від 21.11.2016.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 25.08.2021 відкрито провадження у справі №916/2521/21.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 у справі №916/2521/21 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Протос" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саб-Комодітіс" заборгованість у сумі 4081570 грн, а також судові витрати у сумі 61223,55 грн.

Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання Агропромисловим підприємством "Протос" (товариством з обмеженою відповідальністю) прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №C211106 від 21.11.2016, що зумовлює правомірність заявлення вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за вказаним договором у розмірі 4081570 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Агропромислове підприємство "Протос" (товариство з обмеженою відповідальністю) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 у справі №916/2521/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що останній не повідомлявся місцевим господарським судом про судовий розгляд даної справи, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення у зв`язку з порушенням норм процесуального права. Крім того, апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив подані позивачем докази, у зв`язку з чим не встановив, що документами, які слугують підтвердженням факту переказу коштів за договором поставки, мають бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України про бухгалтерський облік та фінансову звітність (зокрема, меморіальні ордери або платіжні доручення), які у матеріалах справи відсутні.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 07.02.2022 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.

В подальшому, з огляду на звільнення судді Будішевської Л.О. у відставку з 17.02.2022, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2521/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду для апеляційного розгляду справи №916/2521/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022 у визначеному складі суддів прийнято справу №916/2521/21 до свого провадження та, з огляду на введення в Україні воєнного стану внаслідок військової агресії Російської Федерації, вирішено про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Агропромислового підприємства "Протос" (товариства з обмеженою відповідальністю) на рішення Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 у справі №916/2521/21 повідомити додатково.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 вирішено розглянути апеляційну скаргу Агропромислового підприємства "Протос" (товариства з обмеженою відповідальністю) на рішення Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 у справі №916/2521/21 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням обставин справи для здійснення її своєчасного апеляційного перегляду відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України; призначено справу №916/2521/21 до розгляду на 29.06.2022 о 10:00; попереджено учасників справи про те, що явка представників останніх у судовому засіданні 29.06.2022 обов`язковою не визнається, а також запропоновано їм надати до суду апеляційної інстанції заяви про розгляд справи без їх участі або заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

29.06.2022 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс" надійшла заява про зміну найменування учасника справи б/н від 29.06.2022 (вх.№4945/21/Д4 від 29.06.2022).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі №916/2521/21 змінено найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саб-Комодітіс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс".

У судовому засіданні 29.06.2022 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс" проти задоволення апеляційної скарги висловив заперечення; представник Агропромислового підприємства "Протос" (товариства з обмеженою відповідальністю) участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (а.с.150-152).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2016 між Агропромисловим підприємством "Протос" (товариством з обмеженою відповідальністю) ("Постачальник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саб-Комодітіс", найменування якого в подальшому було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс" ("Покупець"), укладено договір поставки №C211106 (далі договір №C211106 від 21.11.2016), відповідно до пункту 1.1 якого за цим договором Постачальник продав, а Покупець купив пшеницю ("товар").

Згідно з пунктом 1.2 договору №C211106 від 21.11.2016 Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити товар.

У пунктах 2.1-2.3 договору №C211106 від 21.11.2016 сторонами узгоджено, що одиниця виміру кількості товару т (тонна); загальна кількість товару згідно зі специфікаціями; кількість товару в ході виконання договору може змінюватися за взаємною згодою сторін, оформленою з дотриманням простої письмової форми.

Покупець здійснює передплату за рахунками-фактурами та кінцеву оплату вартості товару протягом 20-ти банківських днів з моменту поставки товару. Оплата здійснюється за заліковою вагою, яка узгоджується сторонами. Поставка супроводжується наступними документами: рахунок-фактура, видаткова накладна та податкова накладна (пункт 4.4 договору №C211106 від 21.11.2016).

В силу пунктів 5.1, 5.2 договору №C211106 від 21.11.2016 купівля здійснюється за умовою: самовивіз зі складу Постачальника в смт Овідіополь Одеської області. Постачальник здійснює поставу товару до 30.12.2017.

За умовами пункту 8.1 договору №C211106 від 21.11.2016 даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 11.5 договору №C211106 від 21.11.2016 визначено, що у випадках, не передбачених договором, сторони керуються чинним законодавством України.

На виконання договору №C211106 від 21.11.2016 в якості передплати за товар позивач перерахував на користь Агропромислового підприємства "Протос" (товариства з обмеженою відповідальністю) грошові кошти у загальній сумі 6392000 грн, а саме:

-на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №211107 від 21.11.2016 на суму 3601500 грн позивач сплатив Агропромисловому підприємству "Протос" (товариству з обмеженою відповідальністю) грошові кошти у сумі 3590000 грн, що підтверджується випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс" від 22.11.2016;

-на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №291208 від 29.12.2016 на суму 200900 грн позивач сплатив Агропромисловому підприємству "Протос" (товариству з обмеженою відповідальністю) грошові кошти у сумі 200000 грн, про що свідчить виписка по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс" від 29.12.2016;

-на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №150606 від 15.06.2017 на суму 2621500 грн позивач сплатив Агропромисловому підприємству "Протос" (товариству з обмеженою відповідальністю) грошові кошти у сумі 2602000 грн, що підтверджується випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс" від 15.06.2017.

15.06.2021 позивачем було також здійснено на користь Агропромислового підприємства "Протос" (товариства з обмеженою відповідальністю) оплату за платіжним дорученням №179 на суму 390000 грн та за платіжним дорученням №181 на суму 500000 грн, в яких помилково вказано призначення платежу "За пшеницю зг. дог. №C211106 від 21.11.2016", між тим вказані кошти призначались для оплати за іншим договором, а саме: за договором №15061 від 15.06.2017, про що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс" повідомило в адресованому відповідачу листі б/н від 16.06.2017.

В подальшому відповідач частково повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс" отримані від нього в якості передплати за договором №C211106 від 21.11.2016 грошові кошти, зокрема:

-21.08.2017 Агропромислове підприємство "Протос" (товариство з обмеженою відповідальністю) перерахувало на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 1000000 грн, що підтверджується випискою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс" від 21.08.2017;

-26.09.2017 Агропромислове підприємство "Протос" (товариство з обмеженою відповідальністю) перерахувало на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 1310430 грн, про що свідчить виписка по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс" від 26.09.2017.

Згідно з актом звіряння взаємних розрахунків б/н від 31.12.2018 (за період листопад 2016 року грудень 2018 року) та актом звіряння взаємних розрахунків б/н від 31.12.2020 (за період листопад 2016 року грудень 2020 року), які підписані без зауважень та скріплені печатками сторін, заборгованість Агропромислового підприємства "Протос" (товариства з обмеженою відповідальністю) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс" за договором №C211106 від 21.11.2016 становить 4081570 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 4081570 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №C211106 від 21.11.2016 в частині поставки товару, а відтак із правомірності заявлених позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати за вказаним договором.

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №C211106 від 21.11.2016 є договором поставки.

Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Отже, укладений між сторонами договір №C211106 від 21.11.2016 став підставою виникнення господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами пунктів 4.4, 5.2 договору №C211106 від 21.11.2016 постачальник здійснює поставу товару до 30.12.2017. Поставка супроводжується наступними документами: рахунок-фактура, видаткова накладна та податкова накладна.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем поставки товару на підставі укладеного між сторонами договору №C211106 від 21.11.2016.

Відповідно до пункту 4.4 договору №C211106 від 21.11.2016 покупець здійснює передплату за рахунками-фактурами та кінцеву оплату вартості товару протягом 20-ти банківських днів з моменту поставки товару.

Як зазначалося вище, на виконання договору №C211106 від 21.11.2016 в якості передплати за товар позивач перерахував на користь Агропромислового підприємства "Протос" (товариства з обмеженою відповідальністю) грошові кошти у загальній сумі 6392000 грн, проте в подальшому відповідач частково повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Юг-Комодітіс" отримані від нього у вигляді передплати грошові кошти, а саме: перерахував позивачу суму коштів у загальному розмірі 2310430 грн.

В силу частини другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, приписи вказаної норми містять в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку непоставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Таким чином, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може реалізувати своє право у будь-який спосіб: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 27.08.2019 у справі №911/1958/18.

Водночас колегія суддів враховує, що умовою застосування положень частини другої статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.07.2019 у справі №904/4899/18.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме: в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування" того, що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43) та "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).

За таких обставин, враховуючи наведені норми права, узгоджені сторонами умови договору №C211106 від 21.11.2016, наявність у матеріалах справи доказів здійснення позивачем передплати вартості товару за вказаним договором у сумі 6392000 грн та відсутність доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки зазначеного товару, а також документальне підтвердження повернення відповідачем позивачу лише частини передплати в сумі 2310430 грн, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення 4081570 грн заборгованості.

Доводи апелянта про те, що місцевий господарський суд прийняв в якості доказів на підтвердження факту переказу коштів за договором виписки по банківському рахунку, а не первинні документи, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, крім відповідних виписок позивачем до суду було також подано належним чином оформлені акти звірки взаєморозрахунків, які відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, виступають належними у розумінні процесуального закону письмовими доказами, за допомогою яких сторона може підтверджувати обставини, на які вона посилається у позові (зокрема, і розмір заборгованості); по-друге, скаржником в апеляційній скарзі жодним чином не заперечується сам факт отримання від позивача грошових коштів, щодо повернення яких заявлено вимоги у даній справі; по-третє, апелянтом не надано доказів, зокрема, банківських виписок по власному рахунку, на підтвердження того, що такий переказ коштів не мав місця.

Щодо твердження Агропромислового підприємства "Протос" (товариства з обмеженою відповідальністю) про те, що останнє належним чином не повідомлялося місцевим господарським судом про судовий розгляд даної справи, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме: у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Частинами п`ятою, шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

З метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (частина перша статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань").

В силу пунктів 7, 9 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" державна реєстрація базується, зокрема, на принципах об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі, а також відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Відповідно до приписів частин першої-третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи (пункт 10 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань").

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.08.2021, зокрема, було відкрито провадження у справі №916/2521/21, призначено підготовче засідання на 22.09.2021 об 11:00 та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали подати відзив.

Копію вищезазначеної ухвали місцевим господарським судом було направлено Агропромисловому підприємству "Протос" (товариству з обмеженою відповідальністю) за належною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.35-38) та, до речі, вказана самим апелянтом безпосередньо в його апеляційній скарзі, а саме: 67801, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Овідіополь, вул. Євгена Колісниченка, буд. 1А, при цьому остання була отримана відповідачем 02.09.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6511913493458 (а.с.41), а відтак підприємство відповідача було обізнане про наявність судового провадження у цій справі.

В подальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2021 відкладено підготовче засідання у справі №916/2521/21 на 11:30 год 20.10.2021 та повідомлено сторін про дату, час та місце наступного судового засідання, а ухвалою суду від 20.10.2021 повідомлено Агропромислове підприємство "Протос" (товариство з обмеженою відповідальністю) про відкладення підготовчого засідання на 14:00 год 17.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.11.2021 повідомлено Агропромислове підприємство "Протос" (товариство з обмеженою відповідальністю) про закриття підготовчого провадження та призначення справи №916/2521/21 до розгляду по суті на 06.12.2021 о 14:30.

Вищенаведені ухвала про відкладення та ухвали-повідомлення повернулися на адресу суду першої інстанції з проставленими на відповідних конвертах позначками "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.54, 64, 78).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Колегія суддів зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі "Пономарьов проти України".

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тим більше, що Агропромислове підприємство "Протос" (товариство з обмеженою відповідальністю) безумовно було обізнане про існування судового провадження, оскільки, як зазначалося вище, останнє отримало ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 про відкриття провадження у справі №916/2521/21, а тому є безпосередньо зацікавленим вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи і несе ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів щодо отримання інформації про рух справи.

За таких обставин, беручи до уваги те, що суд першої інстанції вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвали суду за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, апеляційний господарський суд дійшов висновок про те, що в силу приписів пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України вищенаведені ухвали Господарського суду Одеської області, якими відповідач повідомлявся про дату, час та місце проведення судових засідань у справі №916/2521/21, вважаються врученими Агропромисловому підприємству "Протос" (товариству з обмеженою відповідальністю у день проставлення у відповідних поштових повідомленнях відміток про відсутність адресата.

З огляду на викладене, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта про неналежне повідомлення останнього місцевим господарським судом про судовий розгляд даної справи.

Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 у справі №916/2521/21 скаржником в апеляційній скарзі не зазначено.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Агропромислового підприємства "Протос" (товариства з обмеженою відповідальністю) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 у справі №916/2521/21 без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Агропромислове підприємство "Протос" (товариство з обмеженою відповідальністю).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.06.2022.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук