Рішення

від 22.06.2022 по справі 925/1773/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 року м. Черкаси справа № 925/1773/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., із секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: позивача Лекіашвілі В.В. за довіреністю, відповідача Камша О.А., Олійник О.Г. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ до Державного підприємства «Черкаський науково виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про стягнення 80 729,95 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 80 729,95 грн. заборгованості за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 29.03.2018 №307.

В обґрунтування позову позивач вказав, що у лютому 2020 року відповідно до підпункту 2 пункту 2 постанови НКРЕКП від 17.12.2019 № 2884 Про накладення штрафу на ПрАТ Черкаське хімволокно за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання здійснив перерахунок вартості теплової енергії, поставленої відповідачу у листопаді - грудні 2018 року та нарахував відповідачу різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 29.12.2015 № 3225 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 404.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позов відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив зазначивши, що за поставлену йому теплову енергію в листопаді грудні 2018 року він розрахувався по тарифу 1048,34 грн./1Гкал. Як передбачено умовами договору.

Відповідач вважає, що у нього відсутні грошові зобов`язання за виконаним договором на момент звернення позивача з позовом. А заявлена вимога щодо стягнення донарахованої вартості за спожиту у листопаді, грудні 2018 року теплову енергію на підставі вище вказаного рішення Національної комісії є необґрунтованою і такою, що не ґрунтується на приписах Закону.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти заявлених вимог та просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2018 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством «Черкаське хімволокно» (Учасником) та відповідачем Державним підприємством Черкаський науково виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації (Замовником) був укладений договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти за №307 (далі - Договір), який відповідно до умов п.12.1.5 в частині проведення розрахунків по зобов`язаннях, що виникли за цим договором, Договір діє до повного здійснення розрахунків.

Рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» від 20.04.2018 змінено тип та найменування позивача з Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» на Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно».

Згідно п.1.1 вищевказаного Договору позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно п.1.4 Договору тарифи на теплову енергію, встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами нього Договору і може змінюватись протягом дії цього Договору. Постачання теплової енергії здійснювалось за адресою, вказаною у додатку №1 до Договору.

Розділом 8 Договору визначено порядок розрахунків за теплову енергію.

За умовами п.8.2 Договору оплата за теплову енергію, що споживається, здійснюється за рахунком-фактурою.

Згідно п. 8.10 Договору несвоєчасне отримання Замовником рахунку-фактури не звільняє Замовника від відповідальності за несплату за теплову енергію.

З матеріалів справи вбачається, що за період з листопада 2018 року по грудень 2018 року включно позивачем було поставлено відповідачу теплової енергії згідно рахунків-фактур № 3906 та 4624 за Договором по тарифам, встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) 124,00 Гкал на загальну суму 155 992,99 грн (з ПДВ).

У лютому 2020 року позивачем був здійснений перерахунок -донарахування за теплову енергію поставлену у листопаді-грудні 2018 року на підставі підпункту 2 пункту 2 постанови НКРЕКП України від 17.12.2019 № 2884.

З урахуванням перерахунку за листопад-грудень 2018 року та оплат, здійснених відповідачем (виписка з картки рахунку № 361 по контрагенту, рахунок-фактура № 741 від 29.02.2020) заборгованість відповідача на час звернення до суду складала 80 729,95 грн.

Тариф 1590,88 грн за 1 Гкал встановлений на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3225 від 29.12.201 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239)

Тариф 1048,34 грн за 1 Гкал встановлений на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №404 від 14.06.2018.

Пунктами 4.2.1 та 4.2.3 Договору визначено, що замовник зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно підпункту 2 пункту 2 постанови НКРЕКП України від 17.12.2019 № 2884 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання ПРАТ «Черкаське хімволокно»» зобов`язане до 01 квітня 2020р. здійснити перерахунок за категоріями «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» не донарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня по 31 грудня 2018 р.

Позивачем відповідачу було здійснено донарахування різниці вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП № 3225 від 29.12.2015 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП № 404 від 14.06.2018.

Відповідач розрахувався із позивачем за поставлену у період з листопада 2018 - по 31.12.2018 року теплову енергію по тарифу 1048,34 грн/ІГкал.

При цьому різниця між тарифом, за яким відповідач фактично розрахувався із позивачем, і тарифом, за яким позивач здійснив перерахунок вартості поставленої відповідачу за Договором теплової енергії, складає 542,54 грн. (1590,88 грн. - 1 048,34 грн. 542,54 грн.).

Отже, вартість поставленої теплової енергії за Договором, з урахуванням здійсненого позивачем перерахунку в сумі 80 729,95 грн. (з ПДВ) становить 80 729,95 грн. (542,54 грн. х 124 Гкал = 67 274,96 грн. без ПДВ + 13 454,99 грн ПДВ).

Ст.11 Цивільного кодексу (далі ЦК) України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у даній справі, мають ознаки договору поставки, на які поширюються приписи ст. 712 ЦК України, згідно з якою продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд бере до уваги, що тариф (ціна) на теплову енергію, яку позивач постачав за Договором відповідачу є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади, відповідно до його повноважень у встановленого законодавством порядку (ч.3 ст. 189, ст. 191 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (далі - «Закон про ціни») передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін. мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

За приписами ч.3 ст.12 Закону про ціни зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.

Відповідно ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - «Закон») Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - «Регулятор / НКРЕКП»), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

На підставі положень ст.3 ч.2 п.2 - 3 Закону Регулятор здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг та формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послу і" та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом. Згідно ст.3 ч.3 п. 6 Закону основними завданнями Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.

У відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

Абзацом 7 ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що до повноважень НКРЕКП належить, серед іншого, встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становите на ринку, є регульованими (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»).

Суд враховує, що позивач має статус суб`єкта природної монополії та провадить діяльність, ліцензування якої здійснює НКРЕКП.

За правилами абз. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про природні монополії» (далі - «Закон про монополії») суб`єкти природних монополій зобов`язані дотримуватися, зокрема, встановленого порядку ціноутворення, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій.

Предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно із Законом про монополії є в тому числі і ціни (тарифи) на товари, то виробляються / реалізуються суб`єктами природних монополій (абз. 1. 2 ст. 8 Закону про монополії).

Частиною 9 ст. 14 Закону передбачено, що рішення (постанови, розпорядження) Регулятора / НКРЕКП є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики га комунальних послуг.

П. 1 ч. 1 ст. 17 Закону визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор /НКРЕКП, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення (постанови, розпорядження) з питань, що належать до його компетенції (п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону).

Під час здійснення державного контролю Регулятор / НКРЕКП має право приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення (п. 5 ч. 4 ст. 19 Закону).

Згідно п.7 ч.4 ст.19 Закону, НКРЕКП вправі за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб`єктів господарювання, що провадять діяльність \ сферах енергетики га комунальних послуг.

За приписами ч.15 ст.20 Закону України «Про теплопостачання», встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Тарифи на теплову енергію не можуть бути іншими, ніж ті, які були встановлені на відповідний період уповноваженим органом у порядку, визначеному чинним законодавством України.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно положено ч.1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За правилами ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей. передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні викопуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Ст.193 ГК України зазначає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 29.03.2018 №307.

Свої зобов`язання за цим договором позивач виконав належним чином, поставивши відповідачу теплову енергію.

Будь-яких скарг, претензій чи заперечень щодо кількості, якості та вартості отриманої теплової енергії відповідачем до суду не подано. Тобто, позивач здійснював відповідачу поставку теплової енергії вчасно, якісно та в повному обсязі.

Зокрема, відповідно до положень статті 20 Закону України "Про теплопостачання" №2633-ІV від 02 червня 2005 року тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Згідно ст. 14 цього ж Закону державний нагляд (контроль) у сфері теплопостачання здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, під час здійснення державного енергетичного нагляду (контролю) має право, зокрема, вимагати від суб`єктів відносин у сфері теплопостачання усунення виявлених порушень вимог законодавства; видавати суб`єктам відносин у сфері теплопостачання обов`язкові для виконання розпорядження щодо усунення порушень вимог нормативно-правових актів.

Суд вважає, що затверджені постановами НКРЕКП тарифи на теплопостачання є обов`язковими для виконання ПрАТ "Черкаське хімволокно" та споживачів його послуг. А тому відповідач, як споживач, має оплачувати спожиті ним послуги теплопостачання виключно за тарифами, які затверджуються постановами НКРЕКП і не регулюються договором між сторонами № 1145 від 01.10.2017. Протилежного, з посиланням на норми чинного законодавства, відповідачем суду не доведено.

За результатами планової перевірки ПрАТ "Черкаське хімволокно" припис НКРЕКП на його адресу в термін до 01 квітня 2020 року здійснити перерахунок за категоріями споживачів бюджетні організації, інші споживачі, релігійні організації не донарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року за тарифом 1590,88 грн. за 1 Гкал також є обов`язковим до виконання. Тобто, позивач повинен вчинити всі дії, спрямовані на стягнення такої заборгованості, якщо після донарахування вона не сплачується споживачами добровільно.

Суд враховує, що тарифи на теплопостачання для всіх категорій споживачів оприлюднюються на офіційному сайті НКРЕКП (абзац перший частини сьомої статті 14 Закону України від 22 вересня 2016 року N 1540-VIII) та теплопостачальною організацією згідно ст. 25 Закону України "Про теплопостачання".

Зокрема, чинне законодавство не містить положень про те, що у випадку неповідомлення споживача персонально про зміну тарифів на теплопостачання він має право не оплачувати спожиту ним послугу за діючим тарифом.

У відзиві на позов відповідачем не наведено норму чинного законодавства, що регулює відносини сторін з теплопостачання, яка б звільняла відповідача від сплати спірних коштів.

Суд враховує, що Постанова НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" була опублікована газеті "Урядовий кур`єр" за 27.10.2018 №202 і відповідно до вимог ч. 7 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 28.10.2018.

14 червня 2018 року НКРЕКП прийняла постанову № 404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП". Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для інших споживачів, до яких відноситься і відповідач, в розмірі 1048,34 грн. за 1 Гкал без ПДВ. Ця постанова була опублікована газеті "Урядовий кур`єр" за 15.08.2018 №152 і відповідно до вимог ч. 7 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 16.08.2018.

Отже, у листопаді та грудні 2018 року одночасно були чинними Постанови НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" і від 14.06.2018 №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП", яким для позивача були встановлені різні тарифи на теплову енергію для інших споживачів.

У рішенні від 03.10.97 № 4-зп Конституційний Суд України надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. У цьому рішення суд зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".

З цього рішення Конституційного Суду України випливає, що з прийняттям нового акта, якщо ним не передбачено інше, автоматично скасовується діючий у часі раніше прийнятий однопредметний акт.

У даному випадку вбачається, що на час прийняття НКРЕКП постанови від 14.06.2018 №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" раніше прийнята НКРЕКП постанова від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" ще не діяла, оскільки не набрала чинності, тому автоматично вона не була скасована.

Навпаки, після набрання чинності постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП", а саме з 28.10.2018, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" була автоматично скасована.

Отже, з 28.10.2018 сторони за Договором мали застосовувати в обов`язковому порядку регульований тариф на теплову енергію, встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" в розмірі 1590,88 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Відтак, у лютому 2020 р. позивач донарахував відповідачу за надану послугу з теплопостачання у листопаді-грудні 2018 року додатково ще 80 729,95 грн. за рахунком-фактурою від 29.02.2020 № 741, виходячи із тарифу 1590,88 грн. за 1 Гкал, яку (плату) відповідач мав оплатити.

Суд бере до уваги, що на офіційному веб-сайті НКРЕКП оприлюднено 23.12.2019 постанову 17.12.2019 № 2884 "Про накладення штрафу на ПрАТ Черкаське хімволокно за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання". Постанову складено за результатами відкритого слухання Актів планової перевірки від 02 грудня 2019 року № 427, № 428 та № 429, накладено на ПрАТ Черкаське хімволокно штрафи і предписано в термін до 01 квітня 2020 року здійснити перерахунок за категоріями споживачів бюджетні організації, інші споживачі, релігійні організації недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання.

Посилання на вказану постанову № 2884 також міститься у направленому відповідачу рахунку-фактурі № 741 від 29.02.2020.

Отже, в лютому 2020 року позивачем було зроблено донарахування відповідачу за поставлену у листопаді-грудні 2018 року теплову енергію з урахуванням тарифу 1590,88 грн. за 1 Гкал. на підставі постанови НКРЕКП України від 29.12.2015 № 3225 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП 27.02.2018 № 239.

З урахуванням цього перерахунку за листопад - грудень 2018 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 80 729,95 грн.

Згідно п. 1.1. Договору відповідач зобов`язаний оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачені цим договором.

Згідно затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НКРЕКП є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.

Комісія, зокрема, встановлює тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.

Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій.

Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Докази скасування постанов НКРЕКП України щодо встановлення тарифів, які застосовує позивач у відносинах із відповідачем в межах виконання умов Договору № 1269 від 23.08.2017 в матеріалах справи відсутні.

Позивач є суб`єктом природних монополій з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, інформація про що занесена до Зведеного переліку суб`єктів природних монополій, розміщеного на офіційному сайті Антимонопольного комітету України в мережі Інтернет за адресою: https://amcu.gov.ua/zvedenij-perelik-subyektiv-prirodnih-monopolij.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Судом встановлено, що відповідач фактично спожив теплову енергію за тарифом, що є нижчим від економічно обґрунтованого тарифу встановленого на період листопада-грудня 2018, тому обов`язок по сплаті різниці лежить на відповідачеві.

Отже, враховуючи умови Договору, ч. 9 ст. 14, п. п.1. 13 ч. 1 ст. 17, п. 7 ч. 4 ст. 19 Закону, а також інші вищезазначені приписи чинного законодавства України, суд приходить до переконання, що здійснене позивачем у лютому 2020 року донарахування за поставлену відповідачу теплову енергію у період листопад-грудень 2018р. (згідно постанови НКРЕКП № 2884 від 17.12.2019) позивач здійснював виключно у порядку, встановленому Договором та чинним законодавством України, та за тарифами на теплову енергію, які встановлені обов`язковими до виконання постановами НКРЕКП.

Факт наявності у відповідача перед позивачем 80 729,95 грн. боргу за теплопостачання в період листопада-грудня 2018 позивачем належним чином доведений, а тому позов підлягає до задоволення.

Відповідно ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Черкаський науково виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (код ЄДРПОУ: 02568360; м.Черкаси, вул.Гоголя,278, 18002) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (18036, м. Черкаси, пр-т Хіміків, 76; код 00204033) 80 729,95 грн. (вісімдесят тисяч сімсот двадцять девять грн. 95 коп.) боргу, та 2 270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Рішення складено 30.06.2022.

Суддя К.І. Довгань