Постанова

від 06.10.2022 по справі 925/1773/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2022 р. Справа №925/1773/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Суліма В.В.

Алданової С.О.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 23.06.2022 (повний текст складено - 30.06.2022)

у справі №925/1773/21 (суддя - Довгань К.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в

особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»

до Державного підприємства «Черкаський науково-виробничий

центр стандартизації, метрології та сертифікації»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Міністерство економіки України

про стягнення 80 729,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (надалі - ПрАТ «Черкаське хімволокно», позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Державного підприємства «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (надалі - ДП «Черкасистандартметрологія», відповідач, скаржник) про стягнення 80 729,95 грн. заборгованості за Договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 29.03.2018 №307 (надалі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у лютому 2020 року відповідно до підпункту 2 пункту 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 17.12.2019 №2884 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» позивачем здійснено перерахунок вартості теплової енергії, поставленої відповідачу у листопаді-грудні 2018 року та нараховано різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 29.12.2015 №3225 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №404.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про повне виконання зобов`язань за Договором на момент звернення позивача із даним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.06.2022 у справі №925/1773/21 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 80 729,95 грн. боргу та 2 270 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що тарифи на теплову енергію встановлюються НКРЕКП та є обов`язковими до виконання як ПрАТ «Черкаське хімволокно», так і споживачами послуг останнього. Оскільки відповідач фактично спожив теплову енергію за тарифом, що є нижчим від економічно обґрунтованого тарифу, встановленого на період листопада-грудня 2018 року, а тому обов`язок по сплаті різниці лежить саме на відповідачеві.

Водночас, суд першої інстанції зауважив, що враховуючи те, що після набрання чинності з 28.10.2018 постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», якою відповідачу було установлено тариф на теплову енергію у розмірі 1 048,34 грн. за 1 Гкал, була автоматично скасована, а відтак з 28.10.2018 сторони мали застосовувати в обов`язковому порядку регульований тариф на теплову енергію, встановлений постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» у розмірі 1 590,88 грн. за 1 Гкал.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ДП «Черкасистандартметрологія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2022 у справі №925/1773/21 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що наявні у матеріалах справи докази вказують на те, що всі умови Договору відповідачем належним чином виконані, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями про сплату коштів за надану позивачем теплову енергію.

Скаржник зазначає, що всупереч вимогам статті 19 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), статті 222 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та положенням розділу 10 Договору, позивачем не вживались заходи досудового врегулювання спору. Разом з тим, в порушення умов пункту 5.2.15 Договору позивач не повідомляв відповідача про зміну тарифів на теплову енергію.

Посилаючись на приписи частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), скаржник зазначає про неможливість збільшення ціни Договору після його виконання, з огляду на що постанова НКРЕКП від 17.12.2019 №2884 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» є обов`язковою для позивача, однак не є обов`язковою для відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2022 апеляційну скаргу ДП «Черкасистандартметрологія» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Ткаченка Б.О., Алданової С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ДП «Черкасистандартметрологія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2022 у справі №925/1773/21 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду, витребувано матеріали даної справи з суду першої інстанції.

19.07.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/1773/21 з Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Черкасистандартметрологія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2022 у справі №925/1773/21.

Відповідно до частини 3 статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги ДП «Черкасистандартметрологія» вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відповідності до частини 4 статті 262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження роз`яснено позивачу право та встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, встановлено сторонам у справі строк на подання заяв/клопотань, пояснень або заперечень з доказами їх направлення іншим учасникам справи.

Позивач своїм правом, визначеним статтею 263 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу відповідача до Північного апеляційного господарського суду не подав.

17.08.2022 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача (скаржника) надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги ДП «Черкасистандартметрологія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2022 у справі №925/1773/21 з повідомленням (викликом) учасників справи.

18.07.2022 та 22.08.2022 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Міністерства економіки України надійшла заява про вступ останнього до участі у справі №925/1773/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, яка обґрунтована тим, що судове рішення у даній справі безпосередньо впливає на права та обов`язки Міністерства економіки України як уповноваженого органу управління майном ДП «Черкасистандартметрологія».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 у задоволенні клопотання скаржника про розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2022 у справі №925/1773/21 з повідомленням (викликом) учасників справи відмовлено.

При цьому, за результатами розгляду поданої Міністерством економіки України заяви про вступ останнього до участі у справі №925/1773/21, вказаною вище ухвалою залучено Міністерство економіки України до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

25.08.2022 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Міністерства економіки України надійшли письмові пояснення, у яких останнє підтримує доводи апеляційної скарги відповідача, просить задовольнити скаргу.

У зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Сулім В.В., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2022, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ДП «Черкасистандартметрологія» на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2022 у справі №925/1773/21.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 29.03.2018 між Публічним акціонерним товариством «Черкаське хімволокно» (згідно рішення Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» від 20.04.2018 змінено тип та найменування позивача з Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» на Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно») (Учасником) та ДП «Черкасистандартметрологія» (Замовником) укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №307 (Договір), відповідно до пункту 1.1. якого позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до пункту 1.4. Договору тарифи на теплову енергію, встановлюються НКРЕКП та не є предметом узгодження між сторонами цього Договору і можуть змінюватись протягом дії цього Договору. На момент проведення процедури закупівлі тариф становить 1 590,88 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Постачання теплової енергії здійснювалось за адресою, вказаною у додатку №1 до Договору.

Ціна цього Договору становить 773 167,68 грн. з ПДВ (пункт 1.5 Договору).

Розділом 8 Договору визначено порядок розрахунків за теплову енергію.

За умовами пункту 8.2 Договору оплата за теплову енергію, що споживається, здійснюється за рахунком-фактурою.

Згідно пункту 8.10 Договору несвоєчасне отримання Замовником рахунку-фактури не звільняє Замовника від відповідальності за несплату за теплову енергію.

З матеріалів справи вбачається, що за період з листопада по грудень 2018 року включно позивачем було поставлено відповідачу теплової енергії згідно рахунків-фактур №3906 та №4624 за Договором по тарифам, встановленим НКРЕКП, всього - 124,00 Гкал на загальну суму 155 992,99 грн. (з ПДВ).

У лютому 2020 року позивачем був здійснений перерахунок -донарахування за теплову енергію поставлену у листопаді-грудні 2018 року на підставі підпункту 2 пункту 2 постанови НКРЕКП України від 17.12.2019 №2884.

З урахуванням перерахунку за листопад-грудень 2018 року та оплат, здійснених відповідачем (виписка з картки рахунку №361 по контрагенту, рахунок-фактура №741 від 29.02.2020) заборгованість відповідача на час звернення до суду складала 80 729,95 грн.

Тариф 1 590,88 грн. за 1 Гкал встановлений на підставі постанови НКРЕКП від 29.12.2015 №3225 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239)

Тариф 1 048,34 грн. за 1 Гкал встановлений на підставі постанови НКРЕКП №404 від 14.06.2018.

Пунктами 4.2.1 та 4.2.3 Договору визначено, що замовник зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно підпункту 2 пункту 2 постанови НКРЕКП України від 17.12.2019 №2884 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання ПрАТ «Черкаське хімволокно»» зобов`язане до 01.04.2020 здійснити перерахунок за категоріями «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» не донарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018.

Позивачем донараховано відповідачу різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП №3225 від 29.12.2015 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП №404 від 14.06.2018.

Відповідач розрахувався із позивачем за поставлену у період з листопада 2018 року по 31.12.2018 теплову енергію по тарифу 1 048,34 грн. за 1 Гкал.

При цьому різниця між тарифом, за яким відповідач фактично розрахувався із позивачем, і тарифом, за яким позивач здійснив перерахунок вартості поставленої відповідачу за Договором теплової енергії, складає 542,54 грн. (1 590,88 грн. - 1 048,34 грн.).

Отже, вартість поставленої теплової енергії за Договором, з урахуванням здійсненого позивачем перерахунку становить 80 729,95 грн. (542,54 грн.*124 Гкал = 67 274,96 грн. без ПДВ + 13 454,99 грн. ПДВ).

Відповідачем рахунок-фактуру від 29.02.2020 №741 оплачено не було, що підтверджується карткою бухгалтерського обліку ПрАТ «Черкаське хімволокно» по рахунку 361 за контрагентом ДП «Черкасистандартметрологія» за період 01.02.2020-01.10.2021.

Оскільки відповідачем не сплачено кошти за здійсненим позивачем перерахунком вартості поставленої за Договором теплової енергії, останній звернувся до місцевого господарського суду із даним позовом.

Місцевий господарський суд, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 80 729, 95 грн. заборгованості.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у даній справі, мають ознаки договору поставки, на які поширюються приписи статті 712 ЦК України, згідно з якою продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (частина 5 статті 275 ГК України).

Відповідно до статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 1 статті 632 ЦК України).

Згідно з частиною 3 статті 189 ГК України суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Місцевим господарським судом визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію, яку позивач постачав за укладеним між сторонами у даній справі Договором відповідачу, є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади, відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку (частина 3 статті 189, стаття 191 ГК України).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (частина 3 статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП (Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 2 статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг та формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 3 цього Закону одним з основних завдань НКРЕКП є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, зокрема, встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані НКРЕКП законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

Згідно із затвердженим Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014 Положенням про НКРЕКП, остання є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП, зокрема, встановлює тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП. Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій. Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Згідно з абзацом 7 статті 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень НКРЕКП належить, серед іншого, встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становите на ринку, є регульованими (частина 2 статті 20 Закону України «Про теплопостачання»).

Позивач є суб`єктом природних монополій з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, інформація про що занесена до Зведеного переліку суб`єктів природних монополій, розміщеного на офіційному сайті Антимонопольного комітету України в мережі Інтернет за адресою: https://amcu.gov.ua/zvedenij-perelik-subyektiv-prirodnih-monopolij.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про природні монополії» суб`єкти природних монополій зобов`язані, зокрема, дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій.

Частиною 9 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що рішення НКРЕКП є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Під час здійснення державного контролю НКРЕКП має право приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень (пункт 5 частини 4 статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

За приписами частини 15 статті 20 Закону України «Про теплопостачання», встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Тарифи на теплову енергію не можуть бути іншими, ніж ті, які були встановлені на відповідний період уповноваженим органом у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Як вище зазначалось, за період листопада-грудня 2018 року позивачем було відпущено відповідачу теплової енергії згідно рахунків-фактур №3906 та №4624 за Договором об`ємом 124,00 Гкал на загальну суму 155 992,99 грн. (з ПДВ).

Позивачем у спірному періоді було застосовано тариф 1 048,34 грн. без ПДВ, який встановлено за 1 Гкал на підставі постанови НКРЕКП №404 від 14.06.2018.

Постанова НКРЕКП №404 від 14.06.2018 була опублікована газеті «Урядовий кур`єр» за 15.08.2018 №152 і відповідно до вимог частини 7 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 16.08.2018.

Разом з тим, 27.02.2018 НКРЕКП прийняла постанову №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», згідно з якою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ у розмірі 1 590,88 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Постанова НКРЕКП від 27.02.2018 №239 була опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» за 27.10.2018 №202 і відповідно до вимог частини 7 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 28.10.2018.

У рішенні від 03.10.1997 №4-зп Конституційний Суд України надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. У цьому рішенні Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Із цього рішення Конституційного Суду України випливає, що з прийняттям нового акта, якщо ним не передбачено інше, автоматично скасовується діючий у часі раніше прийнятий однопредметний акт.

У даному випадку вбачається, що на час прийняття НКРЕКП постанови від 14.06.2018 №404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» раніше прийнята НКРЕКП постанова від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» ще не діяла, оскільки не набрала чинності, тому автоматично вона не була скасована.

Навпаки, після набрання чинності постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», а саме з 28.10.2018, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» була автоматично скасована, про що вірно зазначив у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції.

Отже, з 28.10.2018 сторони за Договором мали застосовувати в обов`язковому порядку регульований тариф на теплову енергію, встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», в розмірі 1 590,88 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 постанови НКРЕКП від 17.12.2019 №2884 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання ПрАТ «Черкаське хімволокно» зобов`язане до 01.04.2020 здійснити перерахунок за категоріями «Бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28.10.2018 по 31.12.2018, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання.

Посилання на вказану постанову №2884 міститься у направленому відповідачу рахунку-фактурі №741 від 29.02.2020.

З урахуванням цього перерахунку, за доводами позивача за спірний період заборгованість відповідача перед позивачем становить 80 729, 95 грн.

За умовами пункту 1.1 Договору позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач - оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим Договором.

Інших обставин, які б звільняли відповідача від оплати фактично спожитої теплової енергії за встановленим тарифом, сторони Договору не погоджували.

Як зазначалось вище, тарифи на теплову енергію встановлюються НКРЕКП та не є предметом узгодження між сторонами договору і можуть змінюватись протягом дії цього договору (як у бік збільшення, так і в бік зменшення).

З огляду на те, що відповідач фактично спожив теплову енергію за тарифом (1048,34 грн./Гкал (без ПДВ)), що є нижчим від економічно обґрунтованого тарифу, встановленого на період 28 жовтня-грудень 2018 року, обов`язок зі сплати різниці лежить на відповідачеві.

Доводи скаржника те, що позивач протиправно донараховував різницю за теплову енергію після закінчення строку дії Договору, колегією суддів відхиляються як такі, що не узгоджуються з положеннями пункту 12.1.5 Договору, згідно з яким в частині проведення розрахунків по зобов`язаннях, що виникли за цим Договором. Договір діє до повного здійснення розрахунків, а враховуючи те, що відповідачем повного розрахунку із позивачем за отриману теплову енергію за тарифом 1 590,88 грн. за 1 Гкал, встановленим НКРЕКП, за спірний період здійснено не було, вважати договір виконаним не можна.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що дії позивача з виставлення рахунку про донарахування вартості спожитої теплової енергії не мають ознак зловживання правом, оскільки затверджені постановами НКРЕКП тарифи на теплопостачання є обов`язковими для виконання ПрАТ «Черкаське хімволокно» та споживачів його послуг, а тому відповідач як споживач має оплачувати спожиті ним послуги теплопостачання виключно за тарифами, які затверджуються постановами НКРЕКП і не регулюються договором. При цьому, помилка теплопостачальника у застосуванні тарифів не звільняє відповідача від оплати спожитої послуги за дійсним тарифом. Протилежного, з посиланням на норми чинного законодавства, відповідачем суду не доведено.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово зазначалось, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (рішення від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та рішення від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України»).

Правова позиція про те, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання, викладена також у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 03.04.2018 у справі №908/1076/17.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду, а тому не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2022 у справі №925/1773/21 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ДП «Черкасистандартметрологія» - без задоволення.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 267-271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2022 у справі №925/1773/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.06.2022 у справі №925/1773/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Державним підприємством «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

4. Матеріали справи №925/1773/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтями. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді В.В. Сулім

С.О. Алданова