Вирок

від 29.06.2022 по справі 755/1579/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №755/1579/22 1-кп/760/2084/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2022 р. Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференцзв`язку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020101110000173 від 15.09.2020, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у м. Києві, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої у АДРЕСА_2 , отримала статус біженця, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

На початку серпня 2020 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на сприяння вчиненню незаконного переправлення особи, якій заборонено в`їздна територіюУкраїни,через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, засобів та усуненням перешкод.

Так, у проміжок часу з початку серпня 2020 року по 13 серпня 2020 року більш точну дату, час та місце досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на сприяння вчиненню незаконного переправлення особи, якій заборонено в`їздна територіюУкраїни,через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, засобів та усуненням перешкод, через свого знайомого, невстановлену досудовим розслідуванням особу на ім`я ОСОБА_6 , за допомогою месенджера «WhatsApp», зі свого особистого номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , познайомилась з громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який станом на той час перебував за межами України.

В ході розмов за допомогою месенджера «WhatsApp» ОСОБА_8 , попередньо повідомив ОСОБА_4 ,про наявність рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (далі ЦМУ ДМС) про заборону в`їзду йому на територію України від 22.08.2019, згідно якого в нього існує заборона в`їзду на території України строком на вісім років та зазначив про необхідність надання йому допомоги у перетині кордону України.

12 серпня 2020 року в ході спілкування за допомогою месенджера «WhatsApp» ОСОБА_8 надіслав ОСОБА_4 фотографію власного паспорту громадянина Азербайджанської Республіки № НОМЕР_2 з поміткою: «Відмовлено у в`їзді в Україну, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

В подальшому, спілкуючись в месенджері ОСОБА_10 ОСОБА_4 зазначила про наявні у неї можливості надати ОСОБА_11 допомогу в одержані документів, необхідних для безперешкодного проходження паспортного контролю на державному кордоні України, а також наданні поради щодо проходження паспортного контролю на державному кордоні України. В ході послідуючого спілкування з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 повідомила приблизну суму грошових коштів за допомогу в наданні порад, вказівок, засобів та усуненням перешкод у розмірі500,00(п`ятсот)доларів США.При цьому,продовжуючи діятиз метоюреалізації свогоумислу направленогона сприяння вчиненню незаконного переправлення особою, якій заборонено в`їздна територіюУкраїни,через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, засобів та усуненням перешкод, аргументувала ОСОБА_11 саме таку ціну тим, що для одержання документів, необхідних для безперешкодного проходження паспортного контролю на державному кордоні України, необхідно залучити ще одну особу.

За результатами вказаного спілкування за допомогою месенджера «WhatsApp», між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 досягнуто домовленості, згідно якої ОСОБА_4 має надати допомогу ОСОБА_11 в одержані документів, необхідних для безперешкодного проходження паспортного контролю на державному кордоні України, а також надати поради щодо проходження паспортного контролю на державному кордоні України.

Надалі,для реалізаціївказаного злочинногоумислу, на початку серпня 2020 року, ОСОБА_4 перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_1 , діючи на виконання досягнутих з ОСОБА_7 домовленостей та продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, керуючись корисним мотивом, зустрілася з раніше їй знайомою невстановленою органом досудового розслідування особою, де зазначила щодо заборони в`їзду громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_12 , та запропонувала останній від імені ТОВ «ТЕРРА ГРОБАЛ ЕН», код ЄДРПОУ 41234925, директора ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підготувати заяву запрошення щодо працевлаштування ОСОБА_12 на роботу у вказане ТОВ у період часу з 13.08.2020 по 13.08.2021, при цьому зазначивши, що фактично працювати останній не буде. На вказану пропозицію ОСОБА_4 невстановлена особа відповіла згодою, тобто заздалегідь, до початку вчинення кримінального правопорушення, домовились про спільне його вчинення.

При цьому, за результатами вказаної зустрічі між ОСОБА_4 та невстановленою особою, досягнуто попередньої домовленості щодо реалізації свого злочинного умислу, направленого на сприяння вчиненню незаконного переправлення особою, якій заборонено в`їздна територіюУкраїни,через державний кордон України шляхом надання документів, необхідних для безперешкодного проходження паспортного контролю на державному кордоні України, а також досягнуто згоди щодо приблизної вартості вказаних послуг, в сумі 500,00 (п`ятсот) доларів США.

09 серпня 2020 року, приблизно о 19 год. 45 хв., діючи на виконання раніше досягнутої домовленості, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 5600, 00 грн. як завдаток за сприяння у вчиненні незаконного переправлення особи, якій заборонено в`їздна територіюУкраїни,через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, засобів та усуненням перешкод, шляхом перерахування грошових коштів з банківської карткиАТ «УкрСиббанку»№ НОМЕР_3 ,яка належить ОСОБА_14 на банківський рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я « ОСОБА_4 ».

Надалі, 13 серпня 2020 року ОСОБА_4 , доводячи до кінця свій злочинний умисел, спрямований на сприяння у вчиненні незаконного переправлення особи, якій заборонено в`їздна територіюУкраїни,через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, засобів та усуненням перешкод, достовірно усвідомлюючи, що вона та інша невстановлена особи діють незаконно, перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_1 , за допомогою месенджера «WhatsApp» надіслала ОСОБА_11 заяву запрошення від імені директора ТОВ «ТЕРРА ГРОБАЛ ЕН» (код ЄДРПОУ 41234925) ОСОБА_13 ОСОБА_11 на роботу з метою працевлаштування на посаду «налаштовувач комп`ютерних систем» у період часу з 13.08.2020 по 13.08.2021, а також під час спілкування зазначила, що фактично працювати на вказаному ТОВ йому не потрібно.

В подальшому, на початку серпня 2020 року, точну дату, час та місце встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_7 передано ОСОБА_4 грошові кошти як залишок за оплату за сприяння у вчиненні незаконного переправлення останнього у зв`язку зі заборонено в`їздна територіюУкраїни,через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, засобів та усуненням перешкод, шляхом перерахування грошових коштів з банківської картки невстановленої особи на ім`я ОСОБА_6 на банківський рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я « ОСОБА_4 ». За всі послуги сплачені грошові кошти у загальній сумі 500 доларів (п`ятсот) доларів США у гривневому еквіваленті.

13серпня 2020року ОСОБА_8 ,всупереч рішенню ЦМУ ДМС про заборону в`їзду йому на територію України від 22.08.2019, згідно якому останньому заборонено в`їзд на територію України до 22.08.2027, за документами, що містять недостовірні відомості, а саме заявою запрошенням від імені ТОВ «ТЕРРА ГРОБАЛ ЕН», яку останньому надала ОСОБА_4 , прибув до м. Києва міжнародним рейсом «Київ - Стамбул» до Міжнародного аеропорту «Бориспіль», надав співробітнику Державної прикордонної служби України паспорт громадянина Азербайджанської Республіки № НОМЕР_2 та фотокопію заяви запрошення від імені ТОВ «ТЕРРА ГРОБАЛ ЕН» та повідомив останньому, що прибув на запрошення вказаного товариства для роботи протягом року налаштовувачем комп`ютерних систем.

Надалі, 13 серпня 2020 року на підставі наданої ОСОБА_4 вказаної фотокопії заяви запрошеннявід іменіТОВ «ТЕРРАГРОБАЛ ЕН», ОСОБА_8 перетнув державнийкордон України в пункті пропуску Міжнародний аеропорт «Бориспіль» через державний кордон України.

10 березня 2021 року вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_15 і ОСОБА_7 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_16 та перекладача ОСОБА_17 у кримінальному провадженні № 22021101110000045 по обвинуваченню ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332-2 КК України. ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332-2 КК України.

Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачена

ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів сприяла вчиненню незаконного переправлення особи через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Відомості про угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_18

20.01.2022між прокуроромФастівської окружноїпрокуратури Київськоїобласті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за участі адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості відповідно до вимог ст.ст. 468,469,472 КПК України.

За змістом угоди формулювання та обсяг обвинувачення, а також правова кваліфікація дій ОСОБА_4 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, є тотожними формулюванню обвинувачення та кваліфікації, наведеним в обвинувальному акті.

В угоді міститься інформація про беззастережне визнання ОСОБА_4 винуватості у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та наведено перелік її обов`язків, а саме: сприяти розслідуванню кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 472 КПК України сторони також узгодили покарання, яке підлягає призначенню обвинуваченому ОСОБА_4 у разі затвердження угоди.

Зокрема, вони дійшли згоди про визнання наступних обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують його покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, має на утриманню літню людину.

Обставин, які б згідно зі ст.67 КК України обтяжували покарання, не встановлено.

За змістом цієї угоди прокурор та обвинувачена дійшли згоди щодо покарання, яке повинна понести обвинувачена, а саме у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що ставить 51000 грн.

Окрім зазначеного, в угоді передбачені наслідки її укладення і затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Позиції учасників судового провадження

Щодо укладеної угоди

Обвинувачена ОСОБА_4 підтвердила добровільність свого наміру щодо укладення угоди та просила суд її затвердити. Зазначила, що вона у повному обсязі підтверджує викладені в обвинувальному акті обставини, погоджується з формулюванням обвинувачення, зазначеним в угоді, і беззастережно визнає свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, висновки зробила, такого більше не повториться.

Захисник обвинуваченої угоду про визнання винуватості, укладену між його підзахисною та прокурором, підтримав і просив суд її затвердити.

Прокурор подану угоду про визнання винуватості підтримав та просив суд про її затвердити.

Щодо вирішення питань, передбачених ч. 5 ст. 474 КПК України

Обвинувачена ОСОБА_4 повідомила, що вона цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, і вона при цьому має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь. Підтвердила, що їй зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди, визначені у ст. 473 КПК України. При цьому запевнила, що вона розуміє характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою, та дала згоду на застосування погодженого виду та розміру покарання.

Захисник обвинуваченої у судовому засіданні зазначив, що угода відповідає вимогам закону, укладена добровільно, підзахисна повністю розуміє наслідки її укладення та невиконання, а тому просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угод вимогам КПК України та закону про кримінальну відповідальність

Проаналізувавши зміст обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, дослідивши надані сторонами матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та/або закону про кримінальну відповідальність

Судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода містить формулювання обвинувачення, яке прокурор вважав доведеним та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні обставини цього кримінального провадження, які відповідають формулі кваліфікації дій обвинуваченої.

Таким чином, формулювання обвинувачення, зазначене в угоді, обставини, описані в обвинувальному акті, а також підтвердження обвинуваченим цих обставин дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання обвинуваченою своєї винуватості у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України у разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення угоди.

Як встановлено з пояснень сторін, угоди про визнання винуватості була укладена за ініціативою обвинуваченої та за участі її захисника.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо нетяжких та тяжких кримінальних правопорушень, до яких згідно зі ст. 12 КК України належить злочин, вчинений обвинуваченою.

Згідно з абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена прокурором лише в разі завдання шкоди державним чи суспільним інтересам, а у випадках, коли кримінальним правопорушенням завдано додатково (факультативно) шкоду фізичній особі - також за умови надання потерпілим письмової згоди прокурору на її укладення.

У даному провадженні потерпілого немає.

Таким чином, оскільки у кримінальному правопорушенні, щодо якого укладено угоди про визнання винуватості, основним безпосереднім об`єктом виступають публічні інтереси, суд констатує дотримання у цьому випадку вимог ч. 4 ст. 469 КПК України.

Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства

Кримінальний процесуальний закон зобов`язує прокурора при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК України).

Так, за своєю правовою природою угода про визнання винуватості являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів: з одного боку держави (публічний, або суспільний інтерес), з іншого - обвинуваченого.

Суспільний інтерес є абстрактним оціночним поняттям і в узагальненому виді являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.

В угоді наявність суспільного інтересу обґрунтована сприянням у швидкому судовому провадженні, яке зможе забезпечити своєчасне та невідворотне покарання обвинуваченим, а також запобіганням повторному вчиненню кримінальних правопорушень, як самими обвинуваченим, так і іншими особами.

Зокрема, зазначено, що затвердження угоди істотно скорочує часовий проміжок від моменту скоєння кримінального правопорушення до ухвалення підсумкового рішення судом, зменшує строки судового розгляду, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, а також витрати на забезпечення судового процесу, знижує навантаження на судові органи та прокуратуру.

Слід також зазначити, що у контексті цього кримінального провадження суспільний інтерес полягає у припиненні на майбутнє, в перспективі існування, такого ганебного явища як незаконного переправлення осіб через державний кордон.

Тому, як обґрунтовано зауважив прокурор, затвердження угоди у цьому кримінальному провадженні забезпечить притягнення обвинуваченої до відповідальності за вчинення злочину, а відтак сприятиме усвідомленню іншими особами караності таких діянь та формуванню у суспільства стійкої правосвідомості.

Отже, із урахуванням того, що укладення угоди у цьому кримінальному провадженні матиме вплив на усвідомлення іншими особами караності злочинних діянь, сприятиме прагненню суспільства до правослухняної поведінки, гарантуватиме невідворотність покарання, а також забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінального провадження, то суд вважає, що за таких обставин цілі та завдання кримінального провадження будуть досягнуті при мінімальних затратах ресурсів.

До того ж, на думку суду, було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження до обвинуваченої, враховуючи беззаперечне визнання нею своєї вини. На переконання суду, характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, особу винної, її ставлення до вчиненого, сприяння здійсненню судового розгляду вказує на її бажання виправитись.

Щодо відповідності умов угоди вимогам закону в частині призначення покарання

За загальним правилом, домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом про кримінальну відповідальність. На думку суду, вказаних вимог закону сторони угоди дотримались.

Так, зі змісту угоди вбачається, що при узгодженні сторонами покарання було враховано і дотримано:

1) положення ст. 65 КК України; при визначенні меж покарання виходили із положень розділу X Загальної частини КК України; врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину; взяли до уваги особу винної; встановили наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин обтяжують покарання;

2)положення ч.1ст.69КК України,яка передбачає,що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

3) відсутність судимості у обвинуваченої, її характеристику, сімейний ста, наявність утриманців тощо, співпраця зі слідством.

Отже, із урахуванням цього у суду є достатні підстави вважати, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання.

Щодо порушення умовами угод прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб

Судом не встановлено обставин, які б могли свідчити, що умови угод порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Щодо добровільності укладення угоди

Обвинувачена підтвердив суду свій намір щодо укладення угоди та просила суд її затвердити.

Захист підтримав обвинувачену.

Прокурор вказав на спільну узгодженість усіх викладених в угоді умов, підтвердивши добровільність їх укладення як з боку прокурора, так і з боку обвинуваченого.

На підставі цього суд переконався, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені угодами.

Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань

Відповідно до угод про визнання винуватості, укладеної між обвинуваченою та прокурором, обвинувачена зобов`язується співпрацювати з слідством.

Суд вважає, що з огляду на зміст наданих в судовому засіданні пояснень, обвинувачена вже виконала покладене на неї угодою зобов`язання.

Висновки

З урахуванням вищенаведених обставин суд констатує, що укладена у цьому кримінальному проваджені угода про визнання винуватості відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність.

Також судом не встановлено підстав для відмови в її затвердженні, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.

З огляду на вказане суд приходить до висновку про необхідність її затвердження шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченій узгодженого сторонами покарання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Узгоджена міра покарання відповідає вимогамст. 65 КК України, буде необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Судом встановлено, що укладена угода про визнання винуватості не суперечить вимогам КПК та КК України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін по справі та інших осіб. Обставин, які б вказували на неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_4 та призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_4 не обирався, підстав для його застосування до набрання вироком законної сили судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368,374,475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 20 січня 2022 р., укладену між прокурором Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22020101110000173 від 15.09.2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та на підставі угоди про визнання винуватості призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що ставить 51000 грн.

Зняти арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Кива від 12.11.2021 ( а.п.229-230) у даному кримінальному провадженні з мобільного телефону Самсунг Гелаксі с21 5ж.

Речові докази по справі: копія біографічної довідки, витяг з наказу (а.п.76-78, т. 1), копії паспортів, реєстру руху грошових коштів та інше (п.а.164-167, 219-221, т. 1), сд диск ( а.п.215-116) т. 1) зберігати у матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон Самсунг Гелаксі с21 5ж, який зберігається у кімнаті речових доказів СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області (а.п.212-213, 214) - повернути ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбаченихст. 394 КПК України, та з урахуванням обмежень, визначених ч. 2ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Солом`янський районний суд м. Києва.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зіст. 476 КПК Україниу разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановленихзакономстроків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цих кримінальних правопорушень.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності заст. 389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_1