Постанова

від 28.06.2022 по справі 387/800/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 червня 2022 року м. Кропивницький

справа № 387/800/21

провадження № 22-ц/4809/568/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Фермерське господарство «Неофіти»,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Неофіти» на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27 січня 2022 року у складі судді Майстер І.П.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Фермерське господарство «Неофіти» (далі ФГ «Неофіти») про розірвання договорів оренди землі.

В обґрунтування позову зазначала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.10.2019. зареєстрованого в реєстрі за № 704 набула права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3521781000:02:000:0264, площею 6,3276 га, розташовану на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, яка належала на праві приватної власності її батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказувала, що у січні 2020 року дізналася, що земельна ділянка знаходиться в оренді у ФГ «Неофіти». Згідно інформаційної довідки договір оренди був зареєстрований у Добровеличківському кадастровому бюро 03.03.2010 за №041036900262 та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45707698 від 26.02.2019 право оренди за договором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Договір укладено на 10 років.

08.01.2020 вона направила відповідачу листа з повідомленням про зміну власника земельної ділянки та про не продовження договору оренди після закінчення строку його дії. Відповіді не отримувала.

Позивач зазначала, що пізніше вона дізналася про додаткову угоду від 12.04.2011, яка зареєстрована в 2019 році. Згідно умов додаткової угоди, продовжено термін дії договору оренди землі на 49 років.

Позивач з?ясувала, що орендна плата відповідачем не виплачувалась її батькові, а тому звернулася до господарства про виплату їй систематично не сплачуваної орендної плпти за 2010-2020 роки, однак відповіді не отримала.

Посилаючись на систематичну несплату орендної плати в строки, передбачені договором, що є істотним порушенням умов договору, просила розірвати договір оренди землі укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Неофіти», який зареєстрований у Добровеличківському районному кадастровому бюро 03.03.2010 за № 041036900262 та рішення про державну реєстрації прав та обтяжень, індексний номер 4507698 від 26.02.2019 право оренди за Договором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права разом з додатковою угодою № 1 від 12.04.2011 до договору оренди землі від 03.03.2010 та скасувати державну реєстрацію договору оренди землі, який зареєстрований у Добровеличківському районному кадастровому бюро 03.03.2010 за №041036900262 та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45707698 від 26.02.2019 право оренди за договором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та додаткової угоди № 1 від 12.04.2011 до договору оренди землі від 03.03.2010

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27 січня 2022 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Неофіти», який зареєстрований у Добровеличківському районному кадастровому бюро 03.03.2010 за № 041036900262 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3521781000:02:000:0264 площею 6,3276 га, розташовану на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 із додатковою угодою №1 від 12.04.2011 та скасовано державну реєстрацію прав та обтяжень до договору оренди землі №33843374 та державну реєстрацію прав та обтяжень додаткової угоди №1 від 12.04.2011 до договору оренди землі від 03.03.2010 за №30462089.

Вирішено питання розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2022 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування державної реєстрації Договору оренди землі, який зареєстрований у Добровеличківському районному кадастровому бюро 03.03.2010 №041036900262 - відмовлено.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27 січня 2022 року представник ФГ «Неофіти» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Вказував, що не погоджується з висновками суду та вважає, що рішення є незаконним і необґрунтованим.

Зокрема зазначав, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги вказав, що у наявній в матеріалах справи копії касового ордеру від 03.10.2017 №127 про виплату коштів ОСОБА_2 в сумі 20125 грн за 2019-2020 роки відсутній підпис одержувача коштів. При цьому суд залишив поза увагою клопотання представника відповідача про приєднання до матеріалів справи належної копії примірника видаткового ордеру від 03.10.2017 № 127, який містить підпис ОСОБА_2 про отримання орендної плати, а тому є належним та достовірним доказом.

Вважає безпідставнимивисновки судущодо належногозасвідчення підприємствомкопій видатковихкасових ордерів,з тихпідстав,що вонипосвідченні лише адвокатом для подання документів до суду. Зауважує, що зі змісту копій видаткових касових ордерів вбачається, що такі документи засвідчені самим адвокатом у встановленому порядку, так як копії цих документи містили відмітки про її посвідчення, а саме: слова «з оригіналом згідно», особистий підпис адвоката, який засвідчив копію, його ініціали та прізвище, а також дату засвідчення копії.

Зазначав, що ухвалюючи рішення суд вказав, що факт знищення оригіналів касових документів за закінченням строків зберігання не звільняє відповідача від обов`язку доводити обставини справи, оскільки договірні зобов`язання між сторонами не припинились. Однак, ОСОБА_2 не мав жодних претензій з приводу своєчасності та повноти виплати орендної плати, а виплата плати наперед здійснена саме з ініціативи безпосередньо ОСОБА_2 . При цьому, вказані документи знищені господарством не одразу по спливу 3 років, а лише у травні 2021 року.

Звертає увагу, що місцевий суд не спростував такі доводи відповідача, а лише погодився з ними, зазначивши, що документи, за якими закінчився строк зберігання, передбачений Переліком № 578, можуть бути знищені підприємством.

Наголошував, що при запереченні підпису ОСОБА_2 на видаткових касових ордерах позивач має доводити такі обставини виключно певним засобами доказування, для отримання яких необхідні спеціальні знання інші ніж право. Однак, таких клопотань позивач не заявляла, а тому твердження останньої про неналежність підпису ОСОБА_2 на вказаних документах є лише припущенням.

Вказував,що позивачне надаланалежних тадопустимих доказівщодо систематичноїнесплати відповідачеморендної платиз спірнимдоговором орендиземлі.За домовленістюсторін спірногодоговору,орендна платаза 2010-2020роки виплачена ОСОБА_2 упродовж 2010-2017років,що підтверджується видатковими відомостями про виплату орендної плати, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що під час розгляду справи судом першої інстанції об`єктивно та всебічно досліджено наявні матеріали справи в результаті чого зроблено правомірні висновки.

Зауважила, що за наявними в матеріалах справи документами встановити та перевірити зазначену відповідачем суму виплаченої орендної плати у 2017 році є неможливим так як копія касового ордеру від 03.10.2017 №127 є підробленим первинним бухгалтерським документом, а обґрунтування, щодо знищення його оригіналу є не що інше, як унеможливлення проведення почеркознавчої експертизи з метою спростування належності підпису ОСОБА_2 .

Вважає, що наявні в матеріалах справи податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб і суми утриманого податку (форма 1-ДФ), на доходи нараховані на користь фізичних осіб в тому числі і ОСОБА_2 за 2010-2019 роки лише можуть доводити обставини, які стосуються податкового обліку та фінансової звітності та не є первинним документом відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можуть підтверджувати розрахункових операцій між ФГ «Неофіти» та ОСОБА_2 , а тому суд об`єктивно не прийняв до уваги наявні в матеріалах справи податкові розрахунки.

Просила залишити рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27.01.2022 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Степаненко Р.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 704, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 успадкувала належну їй земельну ділянку площею 6,3276 га, розташовану на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521781000:02:000:0264 (а.с.13).

Зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 186217348 від 25.10.2019, встановлено, що 25.10.2019 зареєстроване право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 3521781000:02:000:0264 на підставі свідоцтва про право на спадщину №704, виданого 25.10.2019 (а.с. 14).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого права індексний номер витягу:198680153 від 03.02.2020, в реєстрі 21.02.2019 за №30462089 зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі додаткової угоди, серія та номер:1, виданий 12.04.2011, видавник ФГ «Неофіти»/ ОСОБА_2 ; договір оренди землі, серія та номер 041036900262, виданий 03.03.2010, видавник ФГ «Неофіти»/ ОСОБА_2 . Строк дії на 49 років (а.с. 15).

ОСОБА_2 (орендодавець) у 2009 році уклав з ФГ «Неофіти» (орендар) договір оренди землі, згідно з умовами якого орендодавець передав орендареві в строкове платне користування належну йому земельну ділянку. Строк дії договору становить 10 років. Вказаний договір зареєстровано у Добровеличківському районному кадастровому бюро, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.03.2010 за № 041036900262 (а.с. 16-17)

Згідно з додатковою угодою № 1 до договору оренди землі від 03.03.2010 ОСОБА_2 (орендодавець) 12.04.2011 уклав з ФГ «Неофіти» ( орендар ) цю додаткову угоду, про внесення змін та доповнень, а саме у п.8 договору оренди землі цифри «10 років» замінити відповідно на цифри «49 років» (а.с. 18).

З листів - повідомлень від 07.05.2020, 11.01.2019, від 05.05.2020, від 16.09.2021, інформацій про відправлення від 09.01.2020, від 16.01.2020, від 07.05.2020, від 21.09.2021 та рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень від 09.01.2020, від 07.05.2020 встановлено, що ОСОБА_1 повідомила ФГ «Неофіти» що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є власником земельної ділянки площею 6,3276 га, кадастровий номер 3521781000:02:000:0264, та договір оренди землі, який укладено між ФГ «Неофіти» та її покійним батьком ОСОБА_2 закінчується 03.03.2020, продовжувати на новий термін вона не буде. Крім того, за період з 2010-2019 роки орендна плата не виплачена. Отже заявниця просила всю заборгованість переслати їй поштовим переказом (а.с. 19-26).

Відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб і суми утриманого податку (форма 1-ДФ), на доходи нараховані на користь фізичних осіб в тому числі і ОСОБА_2 за 2010-2019 роки (а.с.64-124).

Мотиви ухваленогоапеляційним судомрішення

В судовомузасіданні апеляційногосуду представниквідповідача ОСОБА_3 підтримав апеляційнускаргу,просив їїзадовольнити. ОСОБА_1 просила залишитирішення судупершої інстанціїбез змін.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені впостановах Верховного Суду.

Відповідно дост.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не довів належними та допустимими доказами сплату орендної плати на декілька років вперед без відповідної підстави на те. Наданими сторонами документами не спростовано факт систематичної несплати відповідачем орендної плати позивачці, а тому позовні вимоги щодо розірвання договору оренди землі та додаткової угоди є обґрунтованими.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовим позиціям Верховного Суду щодо правозастосування у подібних правовідносинах.

Відповідно достатті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі»(зараз і надалі у редакції, чинній на момент укладання договору) передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зістаттею 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно достатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей21,22 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частиною першоюстатті 32 Закону України «Про оренду землі»визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначенихЗК Українита інш ими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українивизначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться». Тлумачення пункту д) частини першоїстатті 141 ЗК України, частини другоїстатті 651 ЦК Українисвідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Також подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 475/793/17.

Аналіз вищевикладеного дає підстави дійти висновку, що вказані норми закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два і більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором оренди, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельна ділянка використовується іншою особою.

При цьому, неналежне виконання умов договору, а саме виконання обов`язків по сплаті орендної плати з порушенням строків передбачених умовами договору також є порушення умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що згідно пункту 11 договору оренди землі, укладеним у 2009 році між ОСОБА_2 та ФГ «Неофіти», орендна плата вноситься один раз на рік до 30 грудня кожного року.

З наданих копій видаткових касових ордерів вбачається виплата орендної плати ОСОБА_2 , а саме: від 04.11.2010 №261 про виплату коштів 1791,80 грн за 2010 рік; від 12.101.2011 №192 про виплату коштів 5227,50 грн за 2011 рік; від 05.09.2012 №148 про виплату коштів 7191,00 грн за 2012 рік; від 16.08.2013 №117 про виплату коштів 7191 грн за 2013 рік; від 15.07.2014 №109 про виплату коштів 7064 грн за 2014 рік; від 15.12.2014 №167 про виплату коштів 7064 грн за 2015 рік; від 12.10.2015 №181 про виплату коштів 12124 грн за 2016-2017 роки; від 15.11.2016 №202 про виплату коштів 18193 грн за 2017-2018 роки.

На копії касового ордеру від 03.10.2017 №127 про виплату коштів ОСОБА_2 в сумі 20125 грн за 2019-2020 роки відсутній підпис одержувача коштів (а.с.63).

Згідно пояснень представника ФГ «Неофіти» оригінали ордерів відсутні, так як вони знищені на підставі акту про вилучення для знищення бухгалтерських документів ФГ «Неофіти» не внесених до національного архівного фонду, в зв`язку з закінченням терміну зберігання від 14 травня 2021 року, водночас віднайшлася інша копія касового ордеру від 03.10.2017 №127 де є підпис отримувача коштів покійного ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції поставився критично до такого доказу та дійшов висновку, що акт про вилучення для знищення бухгалтерських документів ФГ «Неофіти» не внесених до національного архівного фонду, в зв`язку з закінченням терміну зберігання від 14 травня 2021 року не доводить факту знищення саме цих видаткових касових ордерів, а лише зазначає про знищення банківських документів (платіжні доручення, банківські виписки, журнали-ордера) та перелік інших документів, які не відносяться до предмета спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки зазначені обставини не звільняють відповідача від обов`язку доводити належними та допустимими доказами обставини справи.

Крім того, у спірнихправовідносинах строкомє виплатаорендної платисаме до30грудня кожногороку іневиконання відповідачемобов`язкусплатити оренднуплату устрок,визначений умовамидоговору,і єнесплатою орендноїплати.

Разом з тим, згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України «Про оренду землі».

Судом встановлено, що укладаючи додаткову угоду № 1 від 12.04.2011 до договору оренди землі ОСОБА_2 та ФГ «Неофіти», змінили лише строк дії договору оренди землі та доповнили п. 40 договору, з якого слідує, що «в разі переходу права власності на дану земельну ділянку до інших осіб в порядку спадкування, усі умови цього договору зберігають силу для таких спадкоємців». Всі інші умови залишилися не змінними та чинними у редакції договору та сторони підтвердили щодо них свої зобов`язання.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів належними та допустими доказами сплату орендної плати на декілька років вперед без відповідних на те підстав. Наданими відповідачем документами не підтверджується сплата орендної плати ОСОБА_4 за майбутній період, а саме за 2019-2020 роки у жовтні 2017 року.

Разом з цим, ОСОБА_1 набула прававласності наземельну ділянкуз моменту отримання 25.10.2019 свідоцтва про право на спадщину за законом, тому набула право на отримання орендної плати за 2019 та 2020 роки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 направляла листи-повідомлення відповідачу від 07.05.2020, 11.01.2019 від 05.05.2020, від 16.09.2021, інформацій про відправлення від 09.01.2020, від 16.01.2020, від 07.05.2020, від 21.09.2021 та рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень від 09.01.2020, від 07.05.2020, якими повідомляла відповідача про зміну власника та необхідності розрахунку за оренду землі за 2010-2020 роки, які залишились без відповіді відповідача.

Зазначене свідчить про систематичне (два і більше разів) порушення орендарем (відповідачем) своїх обов`язків щодо своєчасної сплати цих коштів орендодавцю (позивачу) згідно договору оренди, а тому є передбачені законом підстави для розірвання відповідного договору.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації прав та обтяжень до договору оренди землі та державної реєстрації прав та обтяжень додаткової угоди до договору оренди, суд першої інстанції не врахував зміни до Закону, які набули чинності на час пред`явлення позову та ухвалення рішення суду.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульованіЗаконом України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі - Закон № 1952-ІV).

За висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постановах від 04 вересня 2018 року у справі№ 915/127/18, від 20 листопада 2019 року у справі№ 802/1340/18-а, рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020, ст. 26 Закону України № 1952викладено у новій редакції.

Так, відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26Закону України № 1952(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав якскасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є:1) судове рішенняпро скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зі змісту п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» можна зробити висновок, що починаючи з 16 січня 2020 року рішення про скасування запису про державну реєстрацію речового права не підлягає виконанню і не може призвести до настання реальних наслідків за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Як позивач,так ісуд першоїінстанції неврахували змінив законодавствіУкраїни,позивач обрав,а судзастосував спосібзахисту про скасування державної реєстрацію прав та обтяжень до договору оренди землі № 33843374 та державну реєстрацію прав та обтяжень додаткової угоди №1 від 12.04.2011 до договору оренди землі від 03.03.2010 за № 30462089, який не передбачений законом, що свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права.

Доводи відповідачастосовно того,що позовнавимога проскасування державноїреєстрації договору оренди земліне буларозглянута судомпершої інстанціїне заслуговуютьна увагу,оскільки додатковим рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2022 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування державної реєстрації Договору оренди землі, який зареєстрований у Добровеличківському районному кадастровому бюро 03.03.2010 №041036900262 відмовлено.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи зазначене та відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати понесені сторонами документально підтверджуються в матеріалах справи: за подачу позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1816,00 грн, за подачу апеляційної скаргивідповідачем сплачено судовий збір в розмірі 2724,00 грн (а.с. 8, 9; а.с.162).

Враховуючи, що відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 908,00 грн витрат, понесених нею на сплату судового збору в суді першої інстанції, а з ОСОБА_1 на користь ФГ «Неофіти» підлягає компенсації 1362,00 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Неофіти» задовольнити частково.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27 січня 2022 року в частині скасування державної реєстрації прав та обмежень до договору оренди землі за № 33843374 та державну реєстрацію прав та обмежень додаткової угоди за № 30462089 скасувати.

В частині розподілу судових витрат рішення суду змінити. Стягнути з Фермерського господарства «Неофіти» на користь ОСОБА_1 908 грн судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Неофіти» 1362 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченомуст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30 червня 2022 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко