Постанова

від 27.06.2022 по справі 446/1822/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 446/1822/21 Головуючий у 1 інстанції: Самсін М.Л.

Провадження № 22-ц/811/134/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Швадченка Євгена Олександровича на ухвалу Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 грудня 2021 року в складі судді Самсіна М.Л. про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

встановив:

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, просила стягнути з відповідача борг у розмірі 1014984 грн.

Під час розгляду справи, у грудні 2021 року представник позивача адвокат Шейхо Каміран подав заяву про забезпечення позову, у якій просив з метою забезпечення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення боргу з ОСОБА_1 вжити заходи забезпечення позову до вирішення спору по суті, шляхом накладення арешту на: земельну ділянку (кадастровий номер 4622185200:01:007:0483, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку (кадастровий номер 4622185200:01:007:0482, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку (кадастровий номер 4622185200:01:007:0481, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку (кадастровий номер 4622155400:01:008:0256, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; садовий будинок по АДРЕСА_2 ), що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136300:04:017:0132.

Заяву обґрунтовував тим, що сума боргу за позовом є значною, тому відповідач з метою уникнення стягнення боргу у примусовому порядку, довідавшись про даний позов, може відчужити належне йому майно, відтак невжиття заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. У зв`язку з цим, на думку позивача, необхідно вжити заходів забезпечення позову.

Оскаржуваною ухвалою Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 грудня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено відчуження земельної ділянки кадастровий номер 4622185200:01:007:0483, площею 0,0295 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Заборонено відчуження земельної ділянки кадастровий номер 4622185200:01:007:0482, площею 0,0341 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Заборонено відчуження земельної ділянки кадастровий номер 4622185200:01:007:0481, площею 0,0366 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Заборонено відчуження земельної ділянки кадастровий номер 4622155400:01:008:0256, площею 0,1467 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Заборонено ОСОБА_1 вчиняти любі дії спрямовані на відчуження садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ), що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136300:04:017:0132.

В задоволенні решти вимог заяви представника позивача адвоката Шейхо Камірана про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 , вважає ухвалу незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що вирішуючи питання забезпечення позову, суд має оцінювати обгрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтується, і доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршилось за якістю на момент виконання рішення.

Стверджує, що позивач висловив лише припущення про можливість відчуження майна, не навівши жодних обґрунтованих обставин та не надавши жодного доказу, що ОСОБА_1 вчиняє будь які дії спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, оскільки провадження у даній справі було відкрито 17.11.2021, а заява про забезпечення позову подана лише 13.12.2021, однак ОСОБА_1 на вчиняв дій по відчуженню майна.

В оскаржуваній ухвалі також не міститься посилань на докази про реальну загрозу відчуження ОСОБА_1 майна після відкриття провадження у справі.

Звертає увагу на необхідність співмірності позовних вимог із заходами забезпечення, при цьому мінімальна вартість всього майна, на яке накладено заборону відчуження, становить близько 1960105,00 грн., тоді як ціна позову 1014984,00 грн.

Окремо зазначає, що заява про забезпечення позову від 14.12.2022 мала бути повернута позивачу у зв`язку із невідповідністю вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України, а саме заявник не зазначив пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Вважає, що суд мав застосувати зустрічне забезпечення, оскільки ОСОБА_1 несе збитки у виді упущеної вигоди, при цьому ОСОБА_2 живе та працює у ОСОБА_4 .

Просить скасувати ухвалу Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 грудня 2021 року, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Стягнути з позивача судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги..

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

Учасники справи позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 , а також відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у визначений час в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача,перевіривши матеріалисправи,межі тадоводи скарги,колегія суддіввважає,що апеляційнускаргу необхіднозадовольнити частково виходячи із такого.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив з того, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, при цьому, арешт є більш широким заходом забезпечення позову, оскільки включає в себе не тільки заборону на відчуження майна, а й інші обмеження у правірозпорядження майном, в той час як заборона на відчуження об`єкті нерухомого майна є вичерпним обмеженням та заходом, який не розповсюджується на інші права власника щодо цього майна, що є суттєвим в процесі виконання ухвали суду.

Таким чином, врахувавши, що між сторонами дійсно виник спір, взявши до уваги обставини справи, співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами та те, що подальше відчуження вказаного майна призведе до ускладнення захисту прав позивачки, а невжиття заходів забезпечення може зробити неможливим чи утрудненим виконання рішення суду в разі задоволення позову, суд прийшов висновку про необхідність задовольнити заяву частково та заборонити відчуження спірного нерухомого майна.

Крім цього, вказаний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, не порушує права та інтереси відповідача з приводу користування та володіння вказаними земельними ділянками та садовим будинком.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів враховує таке.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

З огляду на викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про те, що позивачка висловила лише припущення про можливість відчуження відповідачем майна, не навівши жодних обґрунтованих обставин та не надавши жодного доказу, що ОСОБА_1 вчиняє будь які дії спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, не заслуговують на увагу, оскільки як правильно зазначає сам апелянт, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

На переконання колегії суддів, таким, достатньо обґрунтованим припущенням є можливість відповідача в принципі відчужити майно, тобто здатність визначати його подальшу юридичну долю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вінзвернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову, які можуть застосовуватися судом визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, колегія суддів констатує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування певного виду забезпечення позову.

Так, при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв"язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником, з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України.

Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Із виділених матеріалів справи вбачається, що на розгляді у Кам`янка-Бузькому районному суді Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Тобто предметом спірних правовідносин є вимоги ОСОБА_2 , які носять майновий характер, оскільки стосуються грошових коштів.

На обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову сторона позивача свої доводи зводить до того, що відповідач може розпорядитися майном, яке є у нього у власності, уникнувши таким чином, виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Із наданої позивачкою інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 4622185200:01:007:0483, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 4622185200:01:007:0482, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 4622185200:01:007:0481, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельної ділянки кадастровий номер 4622155400:01:008:0256, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; садового будинку на АДРЕСА_2 ), що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136300:04:017:0132 (а.с. 3-13).

Таким чином, враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір щодо повернення коштів, розмір яких є значним, та зважаючи на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, колегія суддів приходить переконання, що висновок місцевого суду про наявність підстав для вжиття заходів по охороні матеріально-правових інтересів позивачки від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, зокрема у разі задоволення позовних вимог, з метою забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, є обгрунтованим.

Згідно із п. 2 частини першоїстатті 150 ЦПК Українипозов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають забороною вчиняти певні дії.

Так, при вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

В цьому контексті колегія суддів погоджується із тим, що накладення арешту,є найбільш обтяжливим заходом забезпечення позову та підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби, обмеженні права користування майном, що виключає необхідність заборони вчиняти будь-які дії, щодо відповідного майна, оскільки таке буде дублюванням накладеного судом арешту та до інших правових наслідків не приведе.

В свою чергу, суд згідно з принципом «jura novit curia» (суд знає закон) під час розгляду справи самостійно перевіряє доводи сторін щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення таких.

Таким чином, колегія суддів розділяє підхід районного суду стосовно того, що забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна, унеможливить здійснення юридичних правочинів, реєстрації речових прав стосовно такого та як процесуальний захід, покликаний і зможе забезпечити ефективний захист прав та законних інтересів позивача, з врахуванням правовідносин, які склалися.

Крім цього, обраний судом вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_1 ,оскільки відповідне майно фактично зберігаєтьсяу його володінні, а обмежується лише можливість розпорядитисяним.

Зазначене узгоджується із висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №643/15394/19.

Будь які доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та про протилежне не свідчать.

Разом з цим, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У цьому контексті колегія суддів знаходить підставними доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності вжитих заходів забезпечення позову, як негативних наслідків, які покладаються судом на відповідача, позовним вимогам, та враховує, що вартість всього майна на яке накладено заборону відчуження потенційно, є значно вищою ніж ціна позову у розмірі 1014984,00 грн.

Так, беручи до уваги надані позивачем докази стосовно вартості схожих до спірного садового будинку об`єктів нерухомості за площею чи конфігурацією, колегія суддів приходить переконання про те, що цілком достатньою у спірних правовідносинах буде заборона на відчуження садового будинку по АДРЕСА_2 ), що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136300:04:017:0132, як захід забезпечення позову та охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, зокрема у разі задоволення позовних вимог.

Більше того, обраний спосіб забезпечення позову кількісно та якісно є співмірним із заявленими позовними вимогами та свідчить про часткову підставність доводів апеляційної скарги, необхідність скасування у відповідній частині оскаржуваної ували та задоволення частково заяви про забезпечення позову у відповідний спосіб.

При цьому, колегія суддів враховує те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та не вплине на права і обов`язки осіб, які не є учасниками даної справи.

Крім цього, у разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питанням скасування заходів забезпечення позову.

Щодо не зазначення в даній заяві пропозиції зустрічного забезпечення позову апеляційний суд звертає увагу на таке.

Зустрічне забезпечення - по суті це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків та має на меті забезпечити певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів.

Згідно з частиною 1статті 154 ЦПК Україниметою цього інституту є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

За приписами частини 6статті 154ЦПК Українипитання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Тобто питання зустрічного забезпечення позову вирішується судом, а клопотання про його застосування може бути подане та вирішене судом після застосування заходів забезпечення позову.

Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення не перешкоджає розгляду даної зави та у разі її задоволення не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичними, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви (заяви) або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Також у рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Таки чином, повернення заяви про забезпечення позову з відповідних підстав могло б призвести до надмірного формалізму, чим суд фактично позбавив би заявника права на доступ до правосуддя.

При цьому, суди мають уникати зайвого і невиправданого надмірного формалізму у застосуванні норм процесуального права, які впливають на саму суть доступу до правосуддя.

Виходячи з вищезазначених норм цивільного процесуального законодавства, застосування заходів зустрічного забезпечення позову за зверненням особи, якою подано заяву про забезпечення позову, є правом суду, а не обов`язком вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених норм законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 28 травня 2021 року у справі № 925/1502/20.

При цьому, чітких підстав передбачених ч. 3 ст.154ЦПК України для вжиття зустрічного забезпечення позивачем не подано, а судом не встановлено.

Крім цього, слідуючи позовним вимогам позивач вже зазнав від відповідача матеріальних збитків, тому застосування зустрічного забезпечення буде мати ефект подвійного фінансового навантаження на позивача.

За правилами частини 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13статті 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд у межах даного апеляційного розгляду не задовольняє позовні вимоги, не змінює судове рішення та не ухвалює нове по суті спору, розподіл судових витрат при розгляді цієї апеляційної скарги, не здійснюється.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Швадченка Євгена Олександровича задовольнити частково.

Ухвалу Кам"янка-Бузькогорайонного судуЛьвівської областівід 16грудня 2021рокув частині:

заборони відчуження земельної ділянки кадастровий номер 4622185200:01:007:0483, площею 0,0295 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ;

заборони відчуження земельної ділянки кадастровий номер 4622185200:01:007:0482, площею 0,0341 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ;

заборони відчуження земельної ділянки кадастровий номер 4622185200:01:007:0481, площею 0,0366 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ;

заборони відчуження земельної ділянки кадастровий номер 4622155400:01:008:0256, площею 0,1467 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 скасувати.

Врешті ухвалу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Стягувач: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , дата народження невідома).

Боржник: ОСОБА_1 (реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків НОМЕР_2 ,зареєстроване місцепроживання АДРЕСА_4 ,дата народження невідома).

Повний текст постанови складений 28 червня 2022 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк