Рішення

від 28.06.2022 по справі 280/10495/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року Справа № 280/10495/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, а саме:

№0222746-2412-0832/3 від 21.04.2021 про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту нежитлової нерухомості, за 2017 рік на суму 19836,06 грн.;

№0222746-2412-0832/2 від 21.04.2021 про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту нежитлової нерухомості, за 2018 рік на суму 23113,26 грн.;

№0222746-2412-0832/1 від 21.04.2021 про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту нежитлової нерухомості, за 2019 рік на суму 31052,13 грн.;

№0222746-2412-0832 від 21.04.2021 про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту нежитлової нерухомості, за 2020 рік на суму 32213,06 грн.

Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати у сумі сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог, представником позивача зазначено, що в квітні 2021 року відповідачем ГУ ДПС у Запорізькій області прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення за період з 2017 по 2020 роки, які направлялись за помилковою адресою, та отримані ним в травні 2021 року. Вказані повідомлення за всі роки прийняті вперше, не дивлячись на те, що ним щорічно в квітні надавались первинні документи до податкового органу, та доводилось, що приміщення є промисловими та використовуються за призначенням приватним підприємством «Сталкер-2000», в якому він є засновником та керівником, по виготовленню металевого посуду. Частина нарахованої суми податку 21.04.2021 відповідачем, здійснена поза межами 1095 днів, за 2017 рік в сумі 19836 грн., та за 1-й квартал 2018 року на суму 5778,31 грн.

Підставою для прийняття спірних рішень, на думку відповідача, є факт реєстрації в Державному реєстрі нерухомого майна, за позивачем права власності на 2/5 частини «Комплексу будівель та споруд промисловості», загальною площею 948,4 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу від 29.06.2000, відповідно реєстраційних документів. Який складається: з промислової будівлі А-1 Адміністративна будівля, площею 279,3 кв. м; Ж-1 Складу шлакоблочного, площею 330,6 кв. м; З-1 Складу бетонного, основною площею 323,1 кв. м; И-1, котельня цегляна, площею 15,4 кв. м. Загальна фактична площа складає 948,4 кв. м, що підтверджується змістом 4 абз. стор.1 Договору купівлі-продажу від 29.06.2000. Відповідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.06.2021 (здійснена первинна реєстрація в реєстрі, будь-яка перереєстрація не здійснювалась), площа належна позивачу складає лише 948,4 кв. м.

Але, відповідачем в Розрахунку податкових повідомлень-рішень, за всі роки вказана помилкова загальна площа 1240,2 кв. м. Позивач звертає увагу на те, що перевіряючим ревізором використаний загальний лист №02-35/284-3 від 06.04.2021 виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, про розміри площі об`єкта 1240,2 кв. м, що є грубим порушенням, оскільки за вимогами норм Податкового кодексу України, «Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п.266.3.1. ПКУ), які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.3.2 ПКУ)».

Позивачем зазначено, що на підставі п. Є п. 266.2 ст. 266 ПК України, вказана категорія приміщень не відноситься до об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки є будівлями промисловості та виробничими цехами, складськими приміщеннями. Також послався на прийняті рішення Мелітопольської міської ради №1/4 від 14.07.2016; №3/7 від 26.06.2017; №4/1 від 25.06.2018; №6/3 від 30.05.2019, «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м.Мелітополя Запорізької області», згідно норм яких, при оподаткуванні податком, на будівлі промисловості розповсюджується 100 відсоткова пільга. Позивач пояснив що ПП «Сталкер-2000» (код ЄДРПОУ 30750520), в якому власник приміщень ОСОБА_1 є керівником та засновником, використовує комплекс за прямим функціональним призначенням. Підприємство має, за КВЕД-2010, відповідні види діяльності по механічному обробленню металевих виробів, виробництву металевих виробів, є виробником металевого посуду, сплачує податки за результатами своєї господарської діяльності. Тобто безпосереднє здійснюється господарська діяльність в описаних промислових приміщеннях за функціональним призначенням. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

26.11.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, клопотання про заміну сторони відповідача правонаступником, клопотання про відкладення судового засідання та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У наданому відзиві відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що згідно Податкового кодексу до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Відповідно до підпункту 266.3.1 та підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу визначено, що базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості та обчислюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) платника податку на відповідні платіжні реквізити за місцезнаходженням об`єкту житлової та нежитлової нерухомості. Згідно Податкового кодексу, ставки податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування території громад, залежно від місця розташування та типів таких об`єктів нерухомості у розмірах визначених рішеннями органів місцевого самоврядування. Нарахування дійсно відбувалось за період часу 2017-2020 роки, на підставі отриманого листа Мелітопольського виконавчого комітету. Вважає це є належним доказом з метою визначення площі об`єктів для нарахування податку. Під час розрахунків податку позивач не надав відповідних документів, по використанню приміщення за призначенням в господарській діяльності. Вважає що дії контролюючого органу були правомірними та просить відмовити у задоволенні позову.

06.12.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, обґрунтоване зайнятістю представника у іншому судовому провадженні.

У судове засідання 07.12.2021 представники сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання не прибули.

Ухвалою від 07.12.2021 судове засідання було відкладене на 20.12.2021, доручено Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області забезпечити судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою від 20.12.2021 судове засідання було відкладене на 14.01.2022.

20.12.2021 від представника позивача до суду надійшли клопотання про надання часу на подання додаткових доказів та пояснення по суті справи, а від представника відповідача додаткові пояснення.

28.12.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якого доручити Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області.

Ухвалою від 10.01.2022 було доручено Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області забезпечити судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції.

У зв`язку із відсутністю в суді доступу до мережі Інтернет 14.01.2022 судове засідання не відбулось.

В період з 14.01.2022 до 24.01.2022 у суду був відсутній доступ до системи бронювання відеоконференцзв`язку, через що, враховуючи клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, визначити дату судового засідання не виявлялося можливим.

Ухвалою від 24.01.2022 судове засідання було призначене в режимі відеоконференції на 02.02.2022.

У судове засідання 02.02.2022 представники сторін не прибули.

02.02.2022 від представника позивача до суду надійшла заява про відкладення судового засідання, обґрунтована зайнятістю представника у іншому судовому провадженні.

Ухвалою від 02.02.2022 судове засідання було відкладене на 18.02.2022.

09.02.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якого доручити Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області.

Ухвалою від 11.02.2022 було доручено Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області забезпечити судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції.

15.02.2022 від представника позивача надійшли додаткові документи по справі.

18.02.2022 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

22.02.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних доказів. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням вимог ст.ст. 205, 229 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.

Суд, розглянувши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до долученого до позову витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.06.2021 №259471192, за нотаріально посвідченим Договором купівлі-продажу від 29.06.2000 за позивачем 21.05.2021 зареєстровано на праві спільної часткової власності 2/5 частин промислового комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно зазначеного витягу безпосередньо позивачу належать: будівля А-1, загальною площею 279,3 кв. м; промислові склади Ж-1 (загальною площею 330,6 кв. м) та З-1 (загальною площею 323,1 кв. м); котельня И-1 (площею 15,4 кв. м). За змістом абз. 4, стор.1 Договору купівлі-продажу, зазначений перелік приміщень які переходять у власність від продавця на покупця ОСОБА_1 , загальна площа об`єктів нежитлової нерухомості за зазначеною адресою, які належать позивачу, складає 948,4 кв. м.

Відомості щодо загальної площі промислового складу Ж-1 підтверджуються також наявною в матеріалах справи копією листа Відділу зберігання інвентаризаційних справ та по роботі з архівом Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області від 17.12.2021 №3202.

21.04.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0222746-2412-0832/3 від 21.04.2021, яким позивачу визначене податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту нежитлової нерухомості, за 2017 рік, на суму 19836,06 грн.;

- №0222746-2412-0832/2 від 21.04.2021, яким позивачу визначене податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту нежитлової нерухомості, за 2018 рік, на суму 23113,26 грн.;

- №0222746-2412-0832/1 від 21.04.2021, яким позивачу визначене податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту нежитлової нерухомості, за 2019 рік, на суму 31052,13 грн.;

- №0222746-2412-0832 від 21.04.2021 яким позивачу визначене податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єкту нежитлової нерухомості, за 2020 рік, на суму 32216,06 грн.

Відповідно до розрахунку до зазначених податкових повідомлень-рішень нарахування податку на нерухоме майно здійснено податковим органом, виходячи з площі належної позивачу нерухомості - 1240,2 кв.м.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 13.09.2021 7923/М/99-00-06-01-04-09 у задоволенні скарги позивача було відмовлено.

Позивач вважає прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Згідно ст. 10 ПКУ до місцевих податків належить податок на майно.

В свою чергу до складу податку на майно входить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (ст. 265 ПКУ).

За приписами пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. а) пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб - якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Отже, саме власники відповідного нерухомого майна є платниками податку на нерухомість.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Щодо твердження позивача про те, що вищезазначена нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Згідно із поточною редакцією пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції, яка була чинною станом на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Верховним Судом України у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду постановою від 17.02.2020 (справа №820/3556/17) вирішено частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15.05.2018 №806/2461/17 та встановлено, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливо у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості згідно з Класифікатором. При цьому, для отримання висновку щодо класифікації об`єктів нерухомості доцільно звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контрою та нагляду.

У разі якщо промислова будівля використовуються не за призначенням, або не суб`єктом господарювання у його господарській діяльності, або основна діяльність такого суб`єкта господарювання не класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, або така нерухомість здається її власником в оренду, лізинг, позичку, то в такому випадку будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства.

В даному випадку позивач зазначає, що вищенаведене нерухоме майно використовується у господарській діяльності ПП «Сталкер-2000», в якому позивач є засновником.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів того, що вищезазначене нерухоме майно не є будівлями промисловості, або використовується не за його призначенням, або використовується не суб`єктом господарювання, або основна діяльність ПП «Сталкер-2000» не класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, або така нерухомість здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Суд зазначає, що станом на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень поточна редакція пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не пов`язує виключення об`єкта нерухомості із переліку об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно із належністю такого майна промисловому підприємству (тобто тлумачення відповідачем попередньої редакції цієї норми є необґрунтованим та безпідставним).

При цьому поточна редакція цієї норми не пов`язує виключення нерухомості зі складу об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно із використанням такого майна саме його власником у господарській діяльності.

Відтак, суд дійшов висновку, що об`єкти нежитлової нерухомості, на які відповідачем нараховані позивачу податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є об`єктом оподаткування цим податком.

Крім того, суд зазначає, що в силу приписів пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

З матеріалів справи вбачається, що первинна реєстрація права власності на зазначене вище майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з відкриттям розділу) відбулась лише 21.05.2021, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті 21.04.2021, тобто за один місяць до того, як відомості щодо цього майна з`явились в державному реєстрі. Зазначене підтверджується як доданим до позову витягом з цього реєстру, так і наданою відповідачем інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

У відзиві відповідач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі інформації наданої виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради (лист від 06.04.2021 №02-35/284-3).

Тобто, в даному випадку визначення бази оподаткування податком на нерухоме майно відбулось із явним порушенням вимог пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, оскільки відсутні підстави стверджувати, що позивачем були надані відповідачу оригінали правовстановлюючих документів на вищезазначене нерухоме майно.

Внаслідок порушення вимог пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України відповідачем невірно було визначено базу оподаткування цим податком (замість загальної площі 948,4 кв. м база оподаткування визначена від загальної площі 1240,2 кв.м). Також відповідачем не надано суду будь-якого доказу на підтвердження того, що державна реєстрація права власності на зазначену нерухомість за позивачем була здійснена 15.08.2002, як це зазначено в розрахунку до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо посилань позивача на рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області від 14.07.2016 №1/4 та від 26.06.2017 №3/7 суд зазначає, що пунктами 4 зазначених рішень встановлювалась стовідсоткова пільга з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується на території міста Мелітополя, для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, на 2017, 2018 роки, зокрема, для господарських (присадибних) будівель допоміжних (нежитлових) приміщень.

Проте, належні позивачу вищенаведені об`єкти нерухомості не є господарськими (присадибними) будівлями, а тому до будівель промисловості не може бути застосована визначена у зазначених рішеннях міської ради пільга.

Щодо посилань позивача на рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області від 25.06.2018 №4/1 та від 30.05.2019 №6/3 суд зазначає, що відповідно до додатків 2 до цих рішень для будівель інших промислових виробництв встановлена 100% пільга.

За приписами пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Відтак, за відсутності обмежень у застосуванні приписів пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України, визначених пп. пп. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 ПК України (відповідачем не надано суду доказів щодо необхідності застосування до спірних правовідносин зазначених обмежень), рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області від 25.06.2018 №4/1 та від 30.05.2019 №6/3, щодо встановлення 100% пільги зі сплати податку на нерухоме майно для будівель інших промислових виробництв є застосовними до спірних правовідносин.

Щодо твердження позивача про пропуск відповідачем строку визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно за 2017 рік та 1-й квартал 2018 року, суд зазначає наступне.

За приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до вимог пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно із вимогами пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України (в редакції, яка була чинною станом на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України визначено, що податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 102.1 ст. 102 ПК України грошове зобов`язання може бути визначене податковим органом протягом 1095 днів.

Згідно із п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Відтак, в силу наведених норм Податкового кодексу України судом не встановлено факту пропуску відповідачем строку прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1ст.9 КАС України).

Відповідно дост.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першоїстатті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0222746-2412-0832/3 від 21.04.2021; №0222746-2412-0832/2 від 21.04.2021; №0222746-2412-0832/1 від 21.04.2021; № 0222746-2412-0832 від 21.04.2021, прийняті Головним управління ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1070,00 грн. (одна тисяча сімдесят гривен) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано «29» червня 2022 року.

Суддя Кисіль Р.В.