Постанова

від 29.06.2022 по справі 320/1974/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1974/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галімпекс-Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Приватного акціонерного товариства "Галімпекс-Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас", треті особи: Міністерство фінансів України, Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2019 року позивач - Головне управління ДФС у Київській області звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Галімпекс-Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас", яким просив з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з ПАТ "Галімпекс-Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас" 415 399,30 грн. на користь Державного бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості перед державою.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галімпекс-Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас" задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанцій на новий розгляд.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені нарахованої за несвоєчасне повернення позички і відсотків.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, судом не враховано доводи апелянта про те що нарахування УДК КС у Бородянському районі Київської області зроблені з порушенням законодавства.

Додатково зазначив, що зобов`язання щодо повернення позички мало бути виконано до 01 квітня 1995 року, договором позички не передбачав нарахування пені, не встановлено порядок та методику її нарахування, відсутні посилання на законодавчі акти якими такий порядок чи методика встановлені. Законами з дати підписання договору до відкриття провадження у справі не встановлено порядок, методика, розміри та період нарахування пені за договорами позички, органам Державного казначейства та його територіальним органам не надані повноваження самостійного нарахування пені на підставі підзаконних актів, крім того заборгованість за договором позики не є податковим боргом, тому для нарахування пені не можуть застосовуватись норми податкового законодавства, а тому нарахування пені в розмірі 120% ставки НБУ є безпідставним.

Представником позивача подано до суду додаткові пояснення від 28 червня 2022 року відповідно до яких останній зазначив, що будь-які нормативно-правові акти, на які посилається позивач і суд першої інстанції після 01 квітня 1995 року не можуть мати будь-якого значення для вирішення даної справи у зв`язку із неможливістю застосувати нормативно-правові акти "заднім числом", а тому задоволення вимоги про стягнення, без застосування строків позовної давності, основної суми боргу і відсотків здійснено судом першої інстанції без належних правових підстав.

Головним управлінням ДПС у Київській області подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки станом на 01 квітня 2019 року за відповідачем обліковувалась заборгованість яка виникла в результаті не виконання апелянтом зобов`язань по договору від 30 березня 1994 року №18 "Про надання фінансової допомоги наданої у зв`язку з тимчасовими фінансовими труднощами".

Додатково зазначив, що скаржником не було надано до матеріалів справи доказів на підтвердження виконання зобов`язання за договором від 30 березня 1994 року №18.

Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області подано до суду пояснення зазначивши, що пеня нараховувалась на прострочену заборгованість перед державним бюджетом за бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі з дати її виникнення органами Держказначейства на виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неоподаткованих платежів", Інструкції про особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №8-93 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 10 лютого 1997 року №27, постанови Кабінету Міністрів України від 14 грудня 1995 року №1002, наказу Міністерства фінансів України від 30 квітня 1996 року №88, Інструкції про порядок нарахування та погашення пені, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 11 червня 2003 року №290 із розрахунку розміру пені - 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне акціонерне товариства "Галімпекс-Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас" зареєстроване за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Клавдієво-Тарасове, вул. Ватутіна, буд. 1, перебуває на обліку у ГУ ДПС у Київській області. Основний вид діяльності: виробництво ігор та іграшок (код КВЕД 32.40).

Відповідно до листа Державної казначейської служби України від 14 червня 2021 року №11-10-08/12068, заборгованість відповідача становить 415 399,30 грн., яка складається з:

- за основним платежем - 30 000,00 грн.;

- відсотки, нараховані за користування позичкою, - 193 044,69 грн. за період з 21 квітня 1994 року по 01 травня 2021 року;

- пеня за несвоєчасне повернення позички - 192 354,61 грн. (за період з 02 грудня 1996 року по 10 березня 2011 року - 44 593,49 грн., за період з 02 грудня 1996 року по 01 травня 2021 року - 147 761,12 грн.)

Вказана заборгованість виникла в результаті невиконання відповідачем зобов`язань по договору від 30 березня 1994 року №18 "Про надання Міністерством фінансів України бюджетної позички Клавдієвській фабриці ялинкових прикрас на виробництво товарів народного споживання" (далі - Договір).

Згідно з умовами Договору відповідачу надається бюджетна позичка у сумі 4 млрд. крб. на виробництво товарів народного споживання з оплатою 25 процентів річних. Погашення бюджетної позички починається з 01 вересня 1994 року рівними долями щоквартально. У разі невиконання чи несвоєчасного виконання фабрикою своїх зобов`язань міністерству надається право стягнути необхідні кошти у безспірному порядку.

Судом першої інстанції в судовому засідання досліджено оригінал договору від 30 березня 1994 року №18 "Про надання Міністерством фінансів України бюджетної позички Клавдієвській фабриці ялинкових прикрас на виробництво товарів народного споживання" та лист Клавдієвської фабрики ялинкових прикрас від 02 листопада 1999 року № 109, адресований Міністерству фінансів України, у якому відповідач просив, враховуючи тяжкий фінансовий стан фабрики, дати вказівку відповідним інстанціям не нараховувати пеню за несвоєчасну сплату взятої позички згідно Договору. Також просив розглянути питання про списання кредиту з ВАТ "Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас" у розмірі 30 000 грн.

Заступник Міністра фінансів листом від 30 листопада 1999 року №05-209/11-11333 повідомив ВАТ "Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас" про те, що міністерство фінансів позбавлене можливості підтримати зазначену пропозицію, оскільки це суперечитиме ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік".

Міністерство промислової політики України звернулося листом від 14 грудня 1999 року до Міністерства фінансів України, у якому зазначило, що підтримує клопотання ВАТ "Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас" і просить реструктурувати їм кредитку позичку у розмірі 200 000 грн. на два роки.

Листом від 14 грудня 1999 року № 9-1-2/979 Міністерство фінансів України відмовило у позитивному вирішенні поставленого питання, оскільки керівництво підприємства не надано обґрунтованих причин неповернення бюджетної позички.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17 липня 2001 року залишено без розгляду позов ДПІ у Бородянському районі про звернення стягнення на майно ВАТ "Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас" в сумі 114 836 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що законодавець поширив процедуру погашення податкового боргу на порядок стягнення заборгованості за бюджетними позичками (фінансовими допомогами), наділивши у такий спосіб правовідносини позики, що виникли між державою як позикодавцем та господарюючим суб`єктом як позичальником, ознаками публічно-правових.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені Бюджетним кодексом України .

Згідно ч. 9 ст.17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою не поширюється.

Відповідно до Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №174 (далі - Порядок № 174) з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом:- інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені (п. 10).

Нарахування пені починається з моменту виникнення простроченої заборгованості і припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання повинне бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором про надання кредиту, бюджетної позички/фінансової допомоги (п. 11).

Прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою (п. 15).

Статтею 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з пп. 19-1.1.38 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) однією з функцій контролюючих органів є стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Водночас главою 9 розділу II ПК України регулюються питання погашення податкового боргу платника податку.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції законодавець поширив процедуру погашення податкового боргу на порядок стягнення заборгованості за бюджетними позичками (фінансовими допомогами), наділивши у такий спосіб правовідносини позики, що виникли між державою як позикодавцем та господарюючим суб`єктом як позичальником, ознаками публічно-правових.

При цьому органами стягнення є органи доходів та зборів, які під час вжиття заходів, спрямованих на погашення відповідної заборгованості, діють на виконання своїх владних повноважень щодо погашення податкового боргу, визначених Податковим кодексом України.

Разом з тим на податковий орган не покладено обов`язок перевіряти правомірність та обґрунтованість заборгованості, а відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України в установленому законодавством порядку за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку.

Відтак, норми Бюджетного та Податкового кодексів України наділяють органи ДПС повноваженнями бути органом стягнення щодо заборгованості суб`єктів господарювання по поворотній фінансовій допомозі. При цьому органи доходів та зборів під час вжиття заходів, спрямованих на погашення відповідної заборгованості, діють в порядку та спосіб, визначені ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на поворотну фінансову допомогу з бюджету процедури стягнення, визначеної ПК України, жодним чином не впливає на правову природу такої заборгованості і не наділяє її статусом податкового боргу боржника. Відтак заборгованість відповідача по поверненню поворотної фінансової допомоги не є податковим боргом, а тому на неї не поширюються норми ст.ст. 59, 95, 101, 102 ПК України.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд скасовуючи рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року зазначив, що належними доказами які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", водночас судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду даної справи вищевказані обставини та фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення справи не встановлено.

На виконання вимог Верховного Суду Київським окружним адміністративним судом ухвалою від 17 травня 2021 року витребувано:

- у Міністерства фінансів України: оригінал договору від 30 березня 1994 року № 18 та оригінали первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції з надання та перерахування позики Клавдієвській фабриці ялинкових прикрас;

- у Управління Державної казначейської служби України у Бородянському районі Київської області:

- інформацію, коли на рахунок Клавдієвської фабрики ялинкових прикрас була перерахована сума позики відповідно до договору від 30 грудня 1994 року № 18 "Про надання Міністерством фінансів України бюджетної позички Клавдієвській фабриці ялинкових прикрас на виробництво товарів народного споживання";

- інформацію чи здійснювалося Клавдієвською фабрикою ялинкових прикрас або її правонаступниками погашення позики відповідно договору від 30 березня 1994 року № 18 "Про надання Міністерством фінансів України бюджетної позички Клавдієвській фабриці ялинкових прикрас на виробництво товарів народного споживання", якщо так, то коли і у якому розмірі;

- детальний розрахунок пені та штрафних санкцій на підтвердження сум, зазначених у поданнях від 04 квітня 2019 року № 005/2 (суми відсотків, нарахованих за користування позичкою), № 005/3 (суми пені за несвоєчасне повернення позички).

Також Київським окружним адміністративним судом в судовому засіданні досліджено оригінали документів, зокрема договору від 30 березня 1994 року № 18 .

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що договором позички не передбачав нарахування пені та не встановлено порядок та методику її нарахування, відсутні посилання на законодавчі акти якими такий порядок чи методика встановлені.

Водночас з метою виконання ст. 17 Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №174 затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості.

Отже доводи апелянта про те, що будь-які нормативно-правові акти, на які посилається позивач і суд першої інстанції після 01 квітня 1995 року не можуть мати будь-якого значення для вирішення даної справи є помилковими.

Як встановлено судом заборгованість відповідача виникла в результаті невиконання останнім зобов`язань по договору від 30 березня 1994 року №18 "Про надання Міністерством фінансів України бюджетної позички Клавдієвській фабриці ялинкових прикрас на виробництво товарів народного споживання".

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів викладених в апеляційній скарзі.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галімпекс-Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді І.В. Федотов

Є.В. Чаку