Постанова

від 28.06.2022 по справі 640/10263/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 640/10263/20

касаційне провадження № К/9901/35545/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року (головуючий суддя - Каракашьян С.К.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Файдюк В.В.; судді - Земляна Г.В., Мєзєнцев Є.І.)

у справі № 640/10263/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд»

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (далі - ТОВ «Сільпо-Фуд»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2020 року № 0001854401, від 13 лютого 2020 року № 0001844401, від 13 лютого 2020 року № 0001834401.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 07 вересня 2020 року позов задовольнив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Офіс ВПП ДПС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.

Верховний Суд ухвалою від 28 грудня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу ВПП ДПС.

14 січня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на реальності оспорюваних поставок.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сільпо-Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріона III» за період квітень - липень 2019 року; Фермерським господарством «Хмельов Олександр Васильович» за період лютий - липень 2019 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Доннеа ВКС» за період жовтень - листопад 2018 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Равен Агро Постач-Південь» за період вересень - жовтень 2018 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Холодильні Інсталяції» за період липень 2018 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Сервіс-Трейд» за період липень 2018 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдком-Захід» за період липень - грудень 2018 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Фрут» за період лютий 2019 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж Фрут Компані» за період січень 2019 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Комторг» за період квітень 2019 року та подальшої реалізації придбаних товарів (робіт, послуг) із відповідним відображенням фінансово-господарських операцій у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 11 січня 2020 року № 24/28-10-44-05/40720198.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання олії соняшникової нерафінованої в Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріона III», олії соняшникової нерафінованої, ячменю та кукурудзи у Фермерського господарства «Хмельов Олександр Васильович», олії соняшникової нерафінованої в Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Комторг», а також комісійних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Сервіс-Трейд» з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач звертав увагу на: невстановлення при проведенні контрольного заходу джерела походження реалізованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріона III», Фермерським господарством «Хмельов Олександр Васильович», Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Комторг» товарів та їхніх виробників, відсутність доказів на підтвердження фактичного перевезення продукції до терміналів, її розвантаження та подальшого зберігання; недоліки документації, складеної за наслідками вчинення господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Сервіс-Трейд»; наявність досудових розслідувань, де фігурують контрагенти позивача або їхні постачальники.

На підставі зазначеного акта перевірки Офісом ВПП ДПС 13 лютого 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001844401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 30313163,00 грн за основним платежем та 15156582,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001834401, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 242542015,00 грн; № 0001854401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 84607439,00 грн за основним платежем та 42303720,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: щодо господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріона III» - специфікацій, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, сертифікатів якості, податкових накладних, документів, які свідчать про реалізацію придбаної продукції на експорт; щодо господарських операцій із Фермерським господарством «Хмельов Олександр Васильович» - специфікацій, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень, якісних посвідчень, довідок про походження товару, довідки виробника олії, залізничної накладної, документів, які свідчать про реалізацію придбаної продукції на експорт; щодо господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Комторг» - специфікації, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, податкових накладних, посвідчень про якість, довідки про порядок виготовлення товару, експлуатаційного дозволу, висновка державної санітарно-епідеміологічної експертизи, звіту про результати досліджень, протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи, документів, які свідчать про реалізацію придбаної продукції на експорт; щодо господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Сервіс-Трейд» - специфікацій, актів прийому-передачі, звітів комісіонера, вантажних митних декларацій, платіжних доручень, податкових накладних.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

Посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень об`єктивно не прийнято до уваги судовими інстанціями, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем даних податкового обліку за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріона III», Фермерським господарством «Хмельов Олександр Васильович», Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Комторг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Сервіс-Трейд» господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу ВПП ДПС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова