Рішення

від 07.09.2020 по справі 640/10263/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 року м. Київ № 640/10263/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Комиш О.І., від відповідача - Пожар В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд доОфісу великих платників податків ДПС провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд (далі-позивач/ ТОВ Сільпо-Фуд ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС ( далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2020 №0001854401, №0001844401, №0001834401.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Офісу великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Сільпо-Фуд (код ЄДРПОУ 40720198) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Аріона III за період квітень-липень 2019 року; ФГ ОСОБА_1 за період лютий-липень 2019 року; ТОВ Доннеа ВКС за період жовтень-листопад 2018 року; ТОВ Равен Агро Постач-Південь за період вересень-жовтень 2018 року; ТОВ Холодильні Інсталяції за період липень 2018 року; ТОВ Компанія Агро-Сервіс-Трейд за період липень 2018 року; ТОВ Трейдком-Захід за період липень-грудень 2018 року; ТОВ Нова Фрут за період лютий 2019 року; ТОВ Престиж Фрут Компані за період січень 2019 року; ТОВ Центр Комторг за період квітень 2019 року, та подальшої реалізації придбаних товарів (робіт, послуг) із відповідним відображенням фінансово-господарських операцій у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, результати якої оформлені актом від 11.01.2020 №24/28-10-44-05/40720198 (далі - акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, перевіркою ТОВ Сільпо-Фуд встановлено порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , що призвело до заниження податку на прибуток за три квартали 2019 року на загальну суму 33 399 543 грн.;

- пп. 198.3 та 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 85 244 715 грн.

Згідно висновку про результати розгляду заперечень від 11.02.2020 №6157/10/28-10-44-01-11, Офісом ВПП ДПС, за результатами розгляду заперечень ТОВ Сільпо-Фуд , висновки акту перевірки викладено в наступній редакції:

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 19.01.2000 року №27/4248, що призвело заниження податку на прибуток за три квартали 2019 року на загальну суму 30313163 грн.;

пп. 198.3 та 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 84607439 грн., в тому числі по періодам:

- за липень 2019 року в сумі 5389822 грн.;

- за червень 2019 року в сумі 26778251 грн.;

- за травень 2019 року в сумі 21981833 грн.;

- за квітень 2019 року в сумі 13022077 грн.;

- за березень 2019 року в сумі 6351172 грн.;

- за лютий 2019 року в сумі 10806703 грн.;

- за січень 2019 року в сумі 277581 грн. .

На підставі висновків акту перевірки від 11.01.2020 №24/28-10-44-05/40720198 та з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень від 11.02.2020 №6157/10/28-10-44-01-11, Офісом великих платників податків ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 13.02.2020 №0001854401, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 126911159,00 грн., з яких 84607439 грн. - за податковим зобов`язанням, 42303720 грн. - штрафні санкції;

- від 13.02.2020 №0001844401, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 105469745,00 грн., з яких 30313163 грн. - за податковим зобов`язанням, 15156582 грн. - штрафні санкції;

- від 13.02.2020 №0001834401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 242542015 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву відповідача, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю Реаком Центр приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено вказані висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

1. Щодо взаємовідносин з ТОВ Аріона III .

Між Позивачем та ТОВ Аріона III було укладено договір поставки від 01.04 2019 року за №01/04-19П, відповідно до предмету якого ТОВ Аріона III зобов`язувався здійснити поставку товару, а Позивач зобов`язувався прийняти та оплатити товар.

Сторонами було погоджено, що кількість і якість товару, графік поставок, їх місце та умови окремої партії, визначалися сторонами в специфікаціях так само як і найменування, асортимент.

Договором було визначено, що право власності на товар переходить з дати складання ТОВ Аріона III видаткової накладної на товар.

До вищезазначеного договору були складені наступні Специфікації та Додаткова угода, а саме: Специфікація до договору поставки 01/04-19П від 01.04.2019 року за №1П; Додаткова угода до Специфікації за №1П від 15.04.2019 року за №1; Специфікація до договору поставки за №01/04-19П від 19.04.2019 року за №2П; Специфікація до договору поставки за №01/04-19П від 03.05.2019 року за №ЗП; Специфікація до договору поставки за №01/04-19П від 06.03.2019 року за №4П; Специфікація до договору поставки за №01 /04-19П від 10.05.2019 року за №5П; Специфікація до договору поставки за №01/04-19П від 20.05.2019 року за №6П; Специфікація до договору поставки за №01/04-19П від 31.05.2019 року за №7П; Специфікація до договору поставки за №01/04-19П від 07.06.2019 року за №8П; Специфікація до договору поставки за №01/04-19П від 19.06.2019 року за №9П; Специфікація до договору поставки за №01/04-19П від 24.06.2019 року за №10П; Специфікація до договору поставки за №01/04-19П від 26.06.2019 року за №11П.

На підтвердження виконання умов договору, факту передачі товару та його транспортування до матеріалів справи позивачем надані копії виписаних ТОВ Аріона III видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень про оплату за поставлений товар.

Якість поставленого ТОВ Аріона III товару підтверджується наданими сертифікатами якості, що долучені до матеріалів справи.

По факту вчинення господарських операцій були виписані наступні податкові накладні: від 11.04.2019 року за №5; від11.04.2019 року за №6; від13.04.2019 року за №7; від15.04.2019 року за №11; від17.04.2019 року за №12; від18.04.2019 року за №15; від20.04.2019 року за №17; від21.04.2019 року за №18; від23.04.2019 року за №22; від24.04.2019 року за №23; від25.04.2019 року за №24; від26.04.2019 року за №25; від27.04.2019 року за №26; від30.04.2019 року за №27; 01.05.2019 року за №1; від11.05.2019 року за №13; від12.05.2019 року за №14; від13.05.2019 року за №17; від14.05.2019 року за №20; від15.05.2019 року за №23; від 15.05.2019 року за №24; від16.05.2019 року за №25; від17.05.2019 року за №30; від 18.05.2019 року за №31; від 18.05.2019 року за №35; від 19.05.2019 року за №32; від 19.05.2019 року за №36; від 20.05.2019 року за №33; від 20.05.2019 року за №37; від 21.05.2019 року за №38; від 21.05.2019 року за №40; від 22.05.2019 року за №41; зід23.05.2019 року за №43; від24.05.2019 року за №44; від 24.05.2019 року за №45; від 25.05.2019 року за №46; від 26.05.2019 року за №47; від 27.05.2019 року за №50; від 28.05.2019 року за №53; від 29.05.2019 року за №54; від 30.05.2019 року за №55; від 31.05.2019 року за №60; від 01.06.2019 року за №1; від 01.06.2019 року за №4; від 02.06.2019 року за №2; від 02.06.2019 року за №5; від 03.06.2019 року за №8; від 04.06.2019 року за №13; від 05.06.2019 року за №15; від 06.06.2019 року за №16; від 07.06.2019 року за №18; від 08.06.2019 року за №19; від 10.06.2019 року за №21; від 11.06.2019 року за №22; від 12.06.2019 року за №23; від 12.06.2019 року за №25; від 13.06.2019 року за №24; від 13.06.2019 року за №26; від 14.06.2019 року за №28; від 15.06.2019 року за №29; від 16.06.2019 року за №30; від 17.06.2019 року за №31; від 18.06.2019 року за №34; від 19.06.2019 року за №35; від 20.06.2019 року за №36; від 21.06.2019 року за №38; від 21.06.2019 року за №42; від 22.06.2019 року за №39; від 22.06.2019 року за №43; від 23.06.2019 року за №44; від 24.06.2019 року за №40; від 24.06.2019 року за №41; від 24.06.2019 року за №45; від 25.06.2019 року за №46; від 25.06.2019 року за №47; від 26.06.2019 року за №48; від 26.06.2019 року за №51; від 27.06.2019 року за №52; від 28.06.2019 року за №53; від 28.06.2019 року за №56; від 29.06.2019 року за №54; від 29.06.2019 року за №57; від 30.06.2019 року за №55; від 30.06.2319 року за №58 01.; від 07.2019 року за №1 02.; від 07.2019 року за №2 03.; від 07.2019 року за №4 03.; від 07.2019 року за №10 04.; від 07.2019 року за №7 04.; від 07.2019 року за №11 05.; від 07.2019 року за №12 06.; від 07.2019 року за №13.

2. Щодо взаємовідносин з ФГ ОСОБА_1 .

Між Позивачем та ФГ ОСОБА_1 було укладено договори поставки від 06.02.2019 року за №0602/1-М та від 22.01.2019 року за №2201/2-ЗЕР відповідно до предмету яких, ФГ ОСОБА_1 зобов`язувався здійснити поставку товару, а Позивач прийняти його та оплатити.

Сторонами погоджено, що кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії товару визначаються сторонами в специфікації.

Право власності на товар переходить до Позивача з дати виписки постачальником видаткової накладної на товар.

До договору поставки від 06.02.2019 року за №0602/1-М сторонами було укладено ряд Специфікацій та Додаткових угод, а саме: Додаткова угода від 01.04.2019 року за №1; Специфікацію до договору поставки від 06.02.2019 року за №1; Специфікацію до договору поставки від 15.02.2019 року за №2; Специфікацію до договору поставки від 18.02.2019 року за №3; Специфікацію до договору поставки від 19.02.2019 року за №4; Додаткова угода до Специфікації від 28.02.2019 року за №1; Специфікацію до договору поставки від 20.02.2019 року за №5; Специфікацію до договору поставки від 29.03.2019 року за №6; Додаткова угода до Специфікації від 05.04.2019 року за №1; Специфікацію до договору поставки від 10.04.2019 року за №7; Специфікацію до договору поставки від 17.04.2019 року за №7/1; Специфікацію до договору поставки від 18.04.2019 року за №8; Специфікацію до договору поставки від 24.04.2019 року за №9; Додаткова угода до Специфікації від 10.05.2019 року за №1; Специфікацію до договору поставки від 25.04.2019 року за №10; Специфікацію до договору поставки від 25.04.2019 року за №11; Специфікацію до договору поставки від 14.05.2019 року за №12; Специфікацію до договору поставки від 14.05.2019 року за №13; Додаткова угода до Специфікації від 31.05.2019 року за №1.

До договору поставки від 22.01.2019 року за №2201/2-ЗЕР сторонами було укладено три Специфікації, а саме: Специфікацію до договору поставки від 30.05.2019 року за №1; Специфікацію до договору поставки від 03.06.2019 року за №1 /1; Специфікацію до договору поставки від 21.06.2019 року за №2.

На підтвердження виконання умов договору, факту передачі товару та його транспортування до матеріалів справи позивачем надані копії виписаних контрагентом видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень про оплату за поставлений товар.

Якість поставленого товару підтверджується наданими якісними посвідченнями, що долучені до матеріалів справи.

Також, на підтвердження згаданих господарських операцій, позивачем додатково надані: довідку про походження товару від 24.06.2019 року за №2406/1; довідку про походження товару від 03.06.2019 року за №0306/1; довідку про походження товару від 30.05.2019 року за №3005/1; довідку виробника олії від 07.02.2019 року за №07/02; лист до товарно-транспортної накладної від 03.06.2019 року за №0306/1; лист до товарно-транспортної накладної від 05.06.2019 року за №0506/1; залізнична накладна від 12.07.2019 року за №40486730; лист до товарно-транспортної накладної від 08.07.2019 року за №08/7; лист до товарно-транспортної накладної від 07.08.2019 року за №0708/1; лист до товарно-транспортної накладної від 07.08.2019 року за №07/08-1; лист до якісного посвідчення від 02.08.2019 року за №0208/3; лист до якісного посвідчення від 09.06.2019 року за №0906.

3. Щодо взаємовідносин з ТОВ Центр Комторг .

Між Позивачем та ТОВ Центр Комторг було укладено договір поставки від 25.02.2019 року за №ВПМ-25/02/19 відповідно до предмету якого ТОВ Центр Комторг зобов`язувався здійснити поставку товару, а Позивач прийняти та оплатити його.

Кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії товару, визначалися сторонами у Специфікаціях.

До вищезазначеного договору були укладені Специфікація від 25.02.2019 року за №1 та Додаткова угода до неї від 08.04.2020 року за №1.

Факт передачі товару підтверджується наступними видатковими накладними: від 03.04.2019 року за №40; від 04.04.2019 року за №41; від 05.04.2019 року за №42; від 06.04.2019 року за №43.

Факт перевезення товару підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: 03.04.2019 року за №S 810997 03.04.2019 року за №S 810998 03.04.2019 року за №S 810987 03.04.2019 року за №S 810988 03.04.2019 року за №S811163 03.04.2019 року за №S 811156 03.04.2019 року за №S 811157 04.04.2019 року за №S 811159 04.04.2019 року за №S 811212 05.04.2019 року за №S 811252 05.04.2019 року за №S811093 05.04.2019 року за №S 811253 05.04.2019 року за №S 811250 05.04.2019 року за №S 811094 05.04.2019 року за №S 811095 05.04.2019 року за №S 811097 05.04.2019 року за №S 811096 06.04.2019 року за №S 811098 06.04.2019 року за №S 811258.

Контрагентом на підтвердження якості поставленого ним товару були надані наступні Посвідчення про якість: 02.04.2019 року за №810997 02.04.2019 року за №810998 02.04.2019 року за №810987 02.04.2019 року за №810988 01.04.2019 року за №811163 03.04.2019 року за №811156 03.04.2019 року за №811157 03.04.2019 року за №811159 04.04.2019 року за №811212 04.04.2019 року за №811252 04.04.2019 року за №811093 05.04.2019 року за №811253 04.04.2019 року за №811250 04.04.2019 року за №811094 04.04.2019 року за №811095 05.04.2019 року за №811097 05.04.2019 року за №811096 05.04.2019 року за №811098 04.04.2019 року за №811258.

Факт оплати за поставлений товар підтверджується наступними платіжними дорученнями: від 03.04.2019 року за №5090994; від 03.04.2019 року за №5090995; від 03.04.2019 року за №5090993.

Складені та зареєстровані наступні податкові накладні: 03.04.2019 року за №78 03.04.2019 року за №80 03.04.2019 року за №79 06.04.2019 року за №105 05.04.2019 року за №104.

Окрім цього в рамках виконання умов договорів ТОВ Центр Комторг були надані: Довідка про порядок виготовлення товару від 20.03.2019 року; Експлуатаційний дозвіл від 16.11.2012 року за №57212/06/34; Висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.11.2014 року за №05.03.02-04/68979; Звіт про результати досліджень від 12.11.2014 року за №45-3/1; Протокол Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.11.2014 року за №689/0-3; Договір про переробку давальницької сировини від 01.02.2019 року за №1Д-2019; Догорів оренди майна від 01.02.2019 року за №1/0-2019; Договір оренди виробничих потужностей від 04.01.2019 року за №3 АО/19; Акт прийому-передачі орендованого обладнання від 04.01.2019 року.

На обґрунтування ділової доцільності та подальшого руху товару, позивачем зазначено, придбаний товар у ТОВ Аріона III , ФГ ОСОБА_1 та ТОВ Центр Комторг експортовано.

Так, між позивачем та ТОВ Санолта було укладено договір комісії від 01.04.2019 року за №01/04-19 та ряд специфікацій до нього, а саме: 01.04.2019 року за №1К, 19.04.2019 року за №2К, 03.05.2019 року за №ЗК, 06.05.2019 року за №4К, 10.05.2019 року за №5К, 20.05.2019 року за №6К, 31.05.2019 року за №7К, 07.06.2019 року за №8К, 19.06.2019 року за №9К, 24.06.2019 року за №10К, 26.06.2019 року за №11К.

Факт виконання умов договору підтверджується звітами комісіонера, вантажно-митними деклараціями з повідомленням про перетин кордону.

Також, Між Позивачем та Agro White Company OU був укладений Контракт від 20.07.2017 року за №S-AWC2007.

До вказаного Контракту укладені Додаткові угоди від 01.09.2017 року за №2; від 16.03.2018 року за №3; від 03.04.2018 року за №4; від 04.04.2018 року за №5; від 05.11.2018 року за №6 та Специфікації від 06.02.2019 року за №32; від 15.02.2019 року за №35; 18.02.2019 року за №37; 19.02.2019 року за №38; 20.02.2019 року за №40; 26.03.2019 року за №59; 08.04.2019 року за №1 додаткова угода до специфікації 59 до контракту S-AWC2007; 20.05.2019 року за №2 додаткова угода до специфікації 59 до контракту S-AWC2007 29.03.2019 року за №60; 10.04.2019 року за №63; 18.04.2019 року за №66; 24.05.2019 року за №68; 25.05.2019 року за №69; 25.05.2019 року за №70; 14.05.2019 року за №73; 14.05.2019 року за №74; 30.05.2019 року за №81; 21.06.2019 року за №89; 31.07.2019 року за №1 додаткова угода до специфікації 89 до контракту S-AWC2007.

Факт передачі товару підтверджується Актами прийому-передачі та вантажно-митними деклараціями про фактичне вивезення.

5. Щодо взаємовідносин з ТОВ Компанія Агро-Сервіс-Трейд .

Між Позивачем та ТОВ Компанія Агро-Сервіс-Трейд укладено договори комісії від 20.04.2018 року за №20-04/18-К та від 02.07.2018 року за №02-07/18-К від 02.07.2018 року за №11-К, відповідно до предмету яких ТОВ Компанія Агро-Сервіс-Трейд зобов`язується з дорученням Позивача, за комісійну плату вчинити за рахунок Позивача від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу сільськогосподарської продукції Позивача на експорт, в асортименті та за ціною, не нижче узгодженої сторонами, а також вчинити інші дії пов`язані з відправкою товару на експорт.

Належне виконання ТОВ Компанія Агро-Сервіс-Трейд своїх зобов`язань вважається вчинення ним правочину щодо продажу товарів та фактичного його передачі третім особам. Виконання ТОВ Компанія Агро-Сервіс-Трейд своїх зобов`язань підтверджується Звітом комісіонера.

До договору комісії від 02.07.2018 року за №11 -К було укладено дві додаткові угоди від 10.07.2018 року за №1 та від 30.07.2018 року та Специфікацію від 20.07.2018 року за №25А.

До договорів комісії від 20.04.2018 року за №20-04/18-К та від 02.07.2018 року за № 02-07/18-К було укладено Додаткову угоду від 23.04.2018 року за №1 та Специфікацію від 07.05.2018 року за №4S.

До договору комісії від 02.07/18-К було укладено ряд Додаткових договорів і Специфікацій, а саме: Додаткова угода від 10.07.2018 року за №1/1; Додаткова угода від 30.07.2018 року б/н; Додаткова угода від 10.08.2018 року за №1; Додаткова угода від 26.10.2018 року за №3; Додаткова угода від 08.11.2018 року за №5; Специфікація від 02.07.2018 року за №1SF; Специфікація від 06.09.2018 року за №5SF; Специфікація від 09.09.2018 року за №6SF; Специфікація від 03.10.2018 року за №7SF; Специфікація від 10.10.2018 року за №8SF; Додаткова угода до Специфікація від 10.10.2018 року за №8SF від 30.10.2018 року за №4.

На виконання умов договорів були укладені наступні Контракти: від 02.07.2018 року за №4/0718-INAT і до нього Специфікацію від 02.07.2018 року за №2SA; від 20.04.2018 року за №9-0418-ОРАТ та Специфікацію до нього від 07.05.2018 року за №4S; від 02.07.2018 року за №3/0718-INAT та Специфікації до нього від 02.07.2018 року за №1SF; від 06.09.2018 року за №5SF, від 09.09.2018 року за №6SF, від 03.10.2018 року за №7SF, від 10.10.2018 року за №8SF та Додаткову угоду від 10.10.2018 року до специфікації за №8SF.

На підтвердження виконання умов контрактів до матеріалів справи позивачем надані копії актів прийому-передачі, звітів комісіонера, вантажно-митних декларації, платіжних доручень.

Складені та зареєстровані наступні податкові накладні: 25.07.2018 року за № 7, 25.07.2018 року за № 8, 31.07.2018 року за № 9, 31.07.2018 року за № 10, 06.07.2018 року за № 1, 06.07.2018 року за №2, 10.07.2018 року за № 3, 10.07.2018 року за № 4, 08.10.2018 року за №1, 08.10.2018 року за №2, 08.10.2018 року за № 3, 09.10.2018 року за № 4, 09.10.2018 року за № 5, 09.10.2018 року за № 6, 10.10.2018 року за № 7, 10.10.2018 року за № 8, 10.10.2018 року за № 9, 10.10.2018 року за № 10, 10.10.2018 року за № 11, 11.10.2018 року за № 12, 11.10.2018 року за № 13, 11.10.2018 року за № 14, 31.10.2018 року за № 20, 31.10.2018 року за № 21, 31.10.2018 року за № 22, 31.10.2018 року за № 23, 31.10.2018 року за № 24, 31.10.2018 року за № 25, 31.10.2018 року за № 26, 31.10.2018 року за № 27, 31.10.2018 року за № 28.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Водночас, згідно змісту акту перевірки, контролюючий орган зазначає про нереальність операції позивачем з вказаними контрагентами, такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на наступних посиланнях.

Так, щодо ТОВ АРІОНА III ( код ЄДРПОУ 37268026) Офіс ВПП ДПС зазначає:

- не встановлено джерела походження товару та його виробників (на запит від 30.10.2019 №1 посадовими особами не надано інформацію про виробників придбаного товару у ТОВ АРІОНА III за період квітень-липень 2019 року; відповідно баз даних АСМО Інспектор здійснено аналіз митних декларацій наведених у листі ТОВ Сільпо Фуд від 06.11.2019 №08/11-9348 та встановлено, що відсутні дані про виробника та торгової марки);

- відсутність фактичного перевезення до терміналів ПАТ ЮЖК , ТОВ ДЕЛЬТА BIЛMAP Україна (на запит від 08.11.2019 №7912/10/28-10-44-01-1, направлений на адресу ТОВ ДЕЛЬТА ВІЛМАР Україна та отримано відповідь Лист від 18.11.2019 №1442, в якому зазначено, що у період з 01.01.2019 по 07.11.2019 ТОВ ДЕЛЬТА ВІЛМАР Україна не надавало послуг з організації навантажувально-розвантажувальних робіт, послуг зберігання ТМЦ та послуг з організації завантажування ТОВ АРІОНА III ТОВ Сільпо Фуд та інших підприємств);

- відсутність фактичного розвантаження та подальшого зберігання на терміналах ПАТ ЮЖК , ТОВ ДЕЛЬТА ВІЛМАР Україна (на запит в ході перевірки від 14.11.2019 №2 не надано договорів по зберіганню олії соняшникової на терміналах).

Стосовно господарських операцій з ФГ ОСОБА_1 (НОМЕР_1) за твердженнями відповідача:

- не встановлено джерела походження товару та його виробників (на запит в ході перевірки не надано видаткові накладні щодо поставки ТМЦ на загальну суму 198 103 679 грн. (у тому числі ПДВ 33 017 279,8 грн.); в ході перевірки посадовими особами ТОВ Сільпо Фуд не надано інформації та документального підтвердження щодо подальшого використання придбаного товару у ФГ ОСОБА_1 за період лютий-липень 2019 року);

- відсутність законного перевезення до терміналів ТОВ ЕВЕРІ , ТОВ МП ТЕРМІНАЛ-УКРХАРЧОЗБУТСИРОВИНА (відповідно до наданих товарно-транспортних накладних неможливо ідентифікувати автомобільних перевізників, у зв`язку зазначенням найменування перевізника без додаткової інформації та обов`язкових реквізитів. Згідно аналізу ЄРПН встановлено, що за період лютий-липень 2019 року придбано у ТОВ НАФТАТРЕЙДГРУП транспортні послуги автомобілем. Проведеним аналізом ТТН, встановлено, що в ТТН не зазначені відповідні автомобільні транспортні засоби);

- відсутність факту розвантаження та подальшого зберігання на терміналах ТОВ ЕВЕРІ , ТОВ МП ТЕРМІНАЛ-УКРХАРЧОЗБУТСИРОВИНА (проведеним аналізом баз даних АІС Податковий блок на встановлено взаємовідносин ТОВ ЕВЕРІ , ТОВ МП ТЕРМІНАЛ-УКРХАРЧОЗБУТСИРОВИНА із ФГ ОСОБА_1 за період лютий-липень 2019 року).

Щодо операцій з контрагентом ТОВ ЦЕНТР КОМТОРГ (41430573):

- не встановлено джерела походження товару та його виробників (відповідно до податкової інформації від 08.10.2019 ГУ ДПС у Миколаївській області повідомлено, що не встановлено джерело походження соняшника по ланцюгу постачання в адресу ТОВ Центр Комторг за період взаємовідносин);

- відсутність законного перевезення та факту розвантаження на терміналі ТОВ ЕВЕРІ (на запит в ході перевірки посадовими особами ТОВ Сільпо Фуд не надано рахунки та акти надання послуг по зберіганню олії соняшникової на ТОВ ЕВЕРІ ).

Аналізуючи договори комісії, укладені між позивачем та ТОВ КОМПАНІЯ АГРО-СЕРВІС-ТРЕЙД (40042554) відповідач зазначає, що відповідно наданих до перевірки актів прийому-передачі на комісію встановлено, що за період травень-жовтень 2019 року ТОВ Сільпо Фуд передано комісію ТОВ РАВЕН АГРО ПОСТАЧ-ПІВДЕНЬ кукурудзу, пшеницю. В ході проведення перевірки встановлено, що звіти комісіонерів за період з 07.10.2019 по 11.10.2019 від імені ТОВ Сільпо Фуд підписував уповноважений представник Романюк В.В., проте згідно Листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України Романюк В.В. перетнув кордон України з пункту пропуску Бориспіль 05.10.2019 о 08 годині 27 хвилині та був відсутній на території України до 12.10.2019 о 22 годині 36 хвилини. У зв`язку з вищевикладеним, унеможливлює підписання Романюком В.В. від імені ТОВ Сільпо Фуд первинних документів, а саме звітів комісіонерів за період з 07.10.2019 по 11.10.2019.

З приводу вищевикладеного, суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, основних засобів, виробничих запасів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано.

При цьому, вказані висновки контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація також носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є достатнім доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Щодо посилань контролюючого органу на наявність досудових розслідувань, де фігурують контрагенти контрагентів позивача, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У ч.1 ст.23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Водночас, ухвала слідчого судді та протокол допиту свідка не є вироком суду, який набрав законної сили, та у якому були б встановлені факти та обставини стосовно посадових осіб контрагента позивача, що могли б мати вирішальне значення для висновків Акту перевірки, а також для адміністративного суду, тому посилання на викладені у зазначених документах обставини є передчасними та недоречними на етапі досудового розслідування та не можуть бути належними доказами фіктивного характеру вчинених господарських операцій. Будь-яка обставина, встановлена ухвалою слідчого судді, та викладена в протоколі допиту свідка, як з формальної, так і з сутнісної точок зору не може бути покладена в основу висновків відповідача про порушення платником податків вимог податкового законодавства, а так обставина, що товариство-контрагент контрагента позивача згадується в ухвалі слідчого судді, постановленій у кримінальному провадженні, не є беззаперечним доказом, який би підтверджував відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем зі своїм контрагентом.

Тобто, вказані посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень є безпідставними.

Висновок суду з даного питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

Щодо посилань відповідача на неможливість підтвердження факту розвантаження та подальшого зберігання олії соняшникової нерафінованої загальною вагою на терміналах ПАТ ЮЖК , ТОВ ДЕЛЬТА ВІЛМАР Україна , то згідно наданих пояснень позивача придбаний у ТОВ Аріона III , ФГ ОСОБА_1 та ТОВ Центр Комторг товар одразу цими продавцями поставляється відповідно до умов договорів безпосередньо на відповідний термінал в порту на ім`я позивача. Як зазначає позивач, у ТОВ Сільпо Фуд в свою чергу укладений договір поставки з покупцем-нерезидентом якому і відвантажується товар. Цей покупець-нерезидент в подальшому укладає договір з кінцевим покупцем- нерезидентом у якого в свою чергу наявна квота в терміналах ПАТ ЮЖК та ТОВ Дельта Вілмар Україна в рахунок якої і відбувається навантаження термінала товаром, що підтверджується товарно- транспортними накладними де зазначено, що вантажовідправником виступає підприємство за договором з контрагентами Позивача, а вантажоодержувачем виступає термінал в квоту кінцевого покупця-нерезидента.

Посилання контролюючого органу на відсутність Романюка В.В. в період 05.10.2019 по 12.10.2019, що унеможливлювало підписання останнім від імені ТОВ Сільпо Фуд звітів комісіонерів суд відхиляє як нормативно необґрунтовані, оскільки звіт комісіонера є документом, в якому одна сторона договору повідомляє іншу сторону договору про виконання зобов`язань та може бути підписаний іншою датою, ніж дата складання.

З системного аналізу вищевикладеного вбачається, не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про відсутність укладених договорів між контрагентом та фактичним виконавцем робіт/ послуг, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таку позицію підтверджує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року в рамках справи № 805/2030/16-а,адміністративне провадження № К/9901/28918/18 (ЄДРСРУ № 78771679), від 21 грудня 2018 року по справі № 826/5774/17, адміністративне провадження № К/9901/63719/18 (ЄДРСРУ № 78771564), від 20 грудня 2018 року по справі № 826/9632/16, адміністративне провадження № К/9901/32828/18 (ЄДРСРУ № 78716371), від 20 грудня 2018 року по справі № 826/20081/16, адміністративне провадження № К/9901/42306/18 (ЄДРСРУ № 78716040), від 20 грудня 2018 року по справі № 815/4992/16, адміністративне провадження № К/9901/41342/18, від 20 грудня 2018 року по справі № 820/2946/18, адміністративне провадження № К/9901/64596/18 (ЄДРСРУ № 78771722) та від 20 грудня 2018 року по справі № 818/770/17, адміністративне провадження № К/9901/38096/18 (ЄДРСРУ № 78771434)).

При цьому, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів" (правовий висновок викладено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 813/1497/17).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

При цьому, згідно п. 36.1 , 36.5 ст. 36 , п. 38.1 ст. 38 , п. 44.1 ст. 44 , п. 47.1 ст. 47 , п. 49.2 ст. 49 ПК України , обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд враховує, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України .

Враховуючи вищевикладене, операції здійснені між позивачем та його контрагентами мали реальний товарний характер, а висновок відповідача не відповідає вимогам законодавства, оскільки ґрунтується на припущеннях. Відповідач лише обмежився посиланнями у своєму Акті перевірки на наявні у контролюючих органів сумніви щодо реальності та можливості виконання контрагентом позивача прийнятих за договорами обов`язків, при цьому відповідачем не наведено жодних фактичних даних щодо такого твердження.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та такими, що підлягають скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби України від 13 лютого 2020 року №№0001854401, 000184401, 0001834401.

3.Витрати по сплаті судового збору в сумі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (вул. Бутлерова 1,Київ, 90,Лівобережна Частина Києва, Київ,02090, код ЄДРПОУ40720198) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби України (Дегтярівська 11Г,Київ,04119, код ЄДРПОУ43141471)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст складено 17.09.2020.

Суддя С.К. Каракашьян