Постанова

від 15.12.2020 по справі 640/10263/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10263/20 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд (далі-позивач/ТОВ Сільпо-Фуд ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач, ОВПП ДПС), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року №0001854401, №0001844401, №0001834401.

Позов обґрунтовано тим, що перевіряючими під час проведення перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції з контрагентами позивача підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності товариства та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 вересня 2020 року даний адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зазначив, що перевіркою не підтверджується проведення господарських операція позивача з контрагентами, які відбулися та перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

08 грудня 2020 року від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він заперечував проти задоволення скарги та наполягав на законності оскаржуваного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що співробітниками Офісу великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Сільпо-Фуд (код ЄДРПОУ 40720198) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Аріона III за період квітень-липень 2019 року; ФГ Хмельов Олександр Васильович за період лютий-липень 2019 року; ТОВ Доннеа ВКС за період жовтень-листопад 2018 року; ТОВ Равен Агро Постач-Південь за період вересень-жовтень 2018 року; ТОВ Холодильні Інсталяції за період липень 2018 року; ТОВ Компанія Агро-Сервіс-Трейд за період липень 2018 року; ТОВ Трейдком-Захід за період липень-грудень 2018 року; ТОВ Нова Фрут за період лютий 2019 року; ТОВ Престиж Фрут Компані за період січень 2019 року; ТОВ Центр Комторг за період квітень 2019 року, та подальшої реалізації придбаних товарів (робіт, послуг) із відповідним відображенням фінансово-господарських операцій у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, результати якої оформлені актом від 11 січня 2020 року №24/28-10-44-05/40720198 (далі - акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, перевіркою ТОВ Сільпо-Фуд встановлено порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , що призвело до заниження податку на прибуток за три квартали 2019 року на загальну суму 33 399 543 грн.;

- пп. 198.3 та 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.2 статті 200, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 85 244 715 грн.

Згідно висновку про результати розгляду заперечень від 11 лютого 2020 року №6157/10/28-10-44-01-11, Офісом ВПП ДПС, за результатами розгляду заперечень ТОВ Сільпо-Фуд , висновки акту перевірки викладено в наступній редакції:

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2000 року №27/4248, що призвело заниження податку на прибуток за три квартали 2019 року на загальну суму 30 313 163 грн.;

пп. 198.3 та 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 84 607 439 грн., в тому числі по періодам:

- за липень 2019 року в сумі 5389822 грн.;

- за червень 2019 року в сумі 26778251 грн.;

- за травень 2019 року в сумі 21981833 грн.;

- за квітень 2019 року в сумі 13022077 грн.;

- за березень 2019 року в сумі 6351172 грн.;

- за лютий 2019 року в сумі 10806703 грн.;

- за січень 2019 року в сумі 277581 грн. .

На підставі висновків акту перевірки від 11 січня 2020 року №24/28-10-44-05/40720198 та з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень від 11 лютого 2020 року №6157/10/28-10-44-01-11, Офісом великих платників податків ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року:

- №0001854401, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 126 911 159,00 грн., з яких 84 607 439 грн. - за податковим зобов`язанням, 42 303 720 грн. - штрафні санкції;

- №0001844401, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 105 469 745,00 грн., з яких 30 313 163 грн. - за податковим зобов`язанням, 15 156 582 грн. - штрафні санкції;

- №0001834401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 242 542 015 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

У силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Разом з тим, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ Аріона III було укладено договір поставки від 01 квітня 2019 року №01/04-19П, відповідно до умов якого ТОВ Аріона III зобов`язувалося здійснити поставку товару, а позивач зобов`язувався прийняти та оплатити товар.

Сторонами було погоджено, що кількість і якість товару, графік поставок, їх місце та умови окремої партії, визначалися сторонами в специфікаціях так само як і найменування, асортимент.

Договором було визначено, що право власності на товар переходить з дати складання ТОВ Аріона III видаткової накладної на товар.

До вищезазначеного договору були складені наступні Специфікації та Додаткова угода, а саме: Специфікація до договору поставки 01/04-19П від 01 квітня 2019 року №1П; Додаткова угода до Специфікації за №1П від 15 квітня 2019 року №1; Специфікація до договору поставки №01/04-19П від 19 квітня 2019 року №2П; Специфікація до договору поставки №01/04-19П від 03 травня 2019 року №ЗП; Специфікація до договору поставки №01/04-19П від 06 травня 2019 року №4П; Специфікація до договору поставки №01 /04-19П від 10 травня 2019 року №5П; Специфікація до договору поставки №01/04-19П від 20 травня 2019 року №6П; Специфікація до договору поставки №01/04-19П від 31 травня 2019 року №7П; Специфікація до договору поставки №01/04-19П від 07 червня 2019 року №8П; Специфікація до договору поставки №01/04-19П від 19 червня 2019 року №9П; Специфікація до договору поставки №01/04-19П від 24 червня 2019 року №10П; Специфікація до договору поставки №01/04-19П від 26 червня 2019 року №11П.

На підтвердження виконання умов договору, факту передачі товару та його транспортування до матеріалів справи позивачем надані копії виписаних ТОВ Аріона III видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень про оплату за поставлений товар.

Якість поставленого ТОВ Аріона III товару підтверджується наданими сертифікатами якості, що долучені до матеріалів справи.

По факту вчинення господарських операцій контрагентом позивача були виписані наступні податкові накладні, перелік та реквізити яких наведене судом в оскаржуваному рішенні та не заперечено відповідачем.

Також судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ФГ Хмельов Олександр Васильович було укладено договори поставки від 06 лютого 2019 року №0602/1-М та від 22 січня 2019 року №2201/2-ЗЕР відповідно до умов яких ФГ Хмельов О.В. зобов`язувався здійснити поставку товару, а позивач прийняти його та оплатити.

Сторонами погоджено, що кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії товару визначаються сторонами в специфікації.

Право власності на товар переходить до позивача з дати виписки постачальником видаткової накладної на товар.

До договору поставки від 06 лютого 2019 року №0602/1-М сторонами було укладено ряд Специфікацій та Додаткових угод, а саме: Додаткова угода від 01 квітня 2019 року №1; Специфікацію до договору поставки від 06 лютого 2019 року №1; Специфікацію до договору поставки від 15 лютого 2019 року №2; Специфікацію до договору поставки від 18 лютого 2019 року №3; Специфікацію до договору поставки від 19 лютого 2019 року №4; Додаткова угода до Специфікації від 28 лютого 2019 року №1; Специфікацію до договору поставки від 20 лютого 2019 року №5; Специфікацію до договору поставки від 29 березня 2019 року №6; Додаткова угода до Специфікації від 05 квітня 2019 року №1; Специфікацію до договору поставки від 10 квітня 2019 року №7; Специфікацію до договору поставки від 17 квітня 2019 року №7/1; Специфікацію до договору поставки від 18 квітня 2019 року №8; Специфікацію до договору поставки від 24 квітня 2019 року №9; Додаткова угода до Специфікації від 10 травня 2019 року №1; Специфікацію до договору поставки від 25 квітня 2019 року №10; Специфікацію до договору поставки від 25 квітня 2019 року №11; Специфікацію до договору поставки від 14 травня 2019 року №12; Специфікацію до договору поставки від 14 травня 2019 року №13; Додаткова угода до Специфікації від 31 травня 2019 року №1.

До договору поставки від 22 січня 2019 року №2201/2-ЗЕР сторонами було укладено три Специфікації, а саме: Специфікацію до договору поставки від 30 травня 2019 року №1; Специфікацію до договору поставки від 03 червня 2019 року №1 /1; Специфікацію до договору поставки від 21 червня 2019 року №2.

На підтвердження виконання умов договору, факту передачі товару та його транспортування позивачем надані копії виписаних контрагентом видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень про оплату за поставлений товар.

Якість поставленого товару підтверджується наданими якісними посвідченнями, що долучені до матеріалів справи.

Також, на підтвердження згаданих господарських операцій, позивачем додатково надано: довідку про походження товару від 24 червня 2019 року №2406/1; довідку про походження товару від 03 червня 2019 року №0306/1; довідку про походження товару від 30 травня 2019 року №3005/1; довідку виробника олії від 07 лютого 2019 року №07/02; лист до товарно-транспортної накладної від 03 червня 2019 року №0306/1; лист до товарно-транспортної накладної від 05 червня 2019 року №0506/1; залізнична накладна від 12 липня 2019 року №40486730; лист до товарно-транспортної накладної від 08 липня 2019 року №08/7; лист до товарно-транспортної накладної від 07 серпня 2019 року №0708/1; лист до товарно-транспортної накладної від 07 серпня 2019 року №07/08-1; лист до якісного посвідчення від 02 серпня 2019 року №0208/3; лист до якісного посвідчення від 09 червня 2019 року №0906.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ Центр Комторг було укладено договір поставки від 25 лютого 2019 року №ВПМ-25/02/19 відповідно до умов якого ТОВ Центр Комторг зобов`язувався здійснити поставку товару, а позивач прийняти та оплатити його.

Кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії товару, визначалися сторонами у Специфікаціях.

До вищезазначеного договору були укладені Специфікація від 25 лютого 2019 року №1 та Додаткова угода до неї від 08 квітня 2020 року №1.

Факт передачі товару підтверджується видатковими накладними: від 03 квітня 2019 року №40; від 04 квітня 2019 року №41; від 05 квітня 2019 року №42; від 06 квітня 2019 року №43.

Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними: 03 квітня 2019 року №S 810997, 03 квітня 2019 року №S 810998, 03 квітня 2019 року №S 810987, 03 квітня 2019 року №S 810988, 03 квітня 2019 року №S811163, 03 квітня 2019 року №S 811156, 03 квітня 2019 року №S 811157, 04 квітня 2019 року №S 811159, 04 квітня 2019 року №S 811212, 05 квітня 2019 року №S 811252, 05 квітня 2019 року №S811093, 05 квітня 2019 року №S 811253, 05 квітня 2019 року №S 811250, 05 квітня 2019 року №S 811094, 05 квітня 2019 року №S 811095, 05 квітня 2019 року №S 811097, 05 квітня 2019 року №S 811096, 06 квітня 2019 року №S 811098, 06 квітня 2019 року №S 811258.

Контрагентом на підтвердження якості поставленого ним товару були надані наступні Посвідчення про якість: від 02 квітня 2019 року №810997, №810998, №810987, №810988, №811163, від 03 квітня 2019 року №811156, №811157, №811159, від 04 квітня 2019 року №811212, №811252, №811093, №811250, №811094, №811095, №811258, від 05 квітня 2019 року №811253, №811097, №811096, №811098.

Факт оплати за поставлений товар підтверджується наступними платіжними дорученнями: від 03 квітня 2019 року: №5090994; №5090995; №5090993.

Складені та зареєстровані наступні податкові накладні: 03 квітня 2019 року №78, 03 квітня 2019 року №80, 03 квітня 2019 року №79, 06 квітня 2019 року №105, 05 квітня 2019 року №104.

Окрім цього в рамках виконання умов договорів ТОВ Центр Комторг були надані: Довідка про порядок виготовлення товару від 20 березня 2019 року; Експлуатаційний дозвіл від 16 листопада 2012 року за 57212/06/34; Висновок Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13 листопада 2014 року №05.03.02-04/68979; Звіт про результати досліджень від 12 листопада 2014 року №45-3/1; Протокол Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13 листопада 2014 року №689/0-3; Договір про переробку давальницької сировини від 01 лютого 2019 року №1Д-2019; Догорів оренди майна від 01 лютого 2019 року №1/0-2019; Договір оренди виробничих потужностей від 04 січня 2019 року №3 АО/19; Акт прийому-передачі орендованого обладнання від 04 січня 2019 року.

На обґрунтування ділової доцільності та подальшого руху товару, позивачем зазначено, що придбаний товар у ТОВ Аріона III , ФГ Хмельов О.В. та ТОВ Центр Комторг експортовано.

Так, між позивачем та ТОВ Санолта було укладено договір комісії від 01 квітня 2019 року №01/04-19 та ряд специфікацій до нього, а саме: 01 квітня 2019 року №1К, 19 квітня 2019 року №2К, 03.05.2019 року за №ЗК, 06 травня 2019 року №4К, 10 травня 2019 року №5К, 20 травня 2019 року №6К, 31 травня 2019 року №7К, 07 червня 2019 року №8К, 19 червня 2019 року №9К, 24 червня 2019 року №10К, 26 червня 2019 року №11К.

Факт виконання умов договору підтверджується звітами комісіонера, вантажно-митними деклараціями з повідомленням про перетин кордону.

Також між позивачем та Agro White Company OU укладено Контракт від 20 липня 2017 року №S-AWC2007.

До вказаного Контракту укладені Додаткові угоди від 01 вересня 2017 року №2; від 16 березня 2018 року №3; від 03 квітня 2018 року №4; від 04 квітня 2018 року №5; від 05 листопада 2018 року №6 та Специфікації від 06 лютого 2019 року №32; від 15 лютого 2019 року №35; 18 лютого 2019 року №37; 19 лютого 2019 року №38; 20 лютого 2019 року №40; 26 березня 2019 року №59; 08 квітня 2019 року №1 додаткова угода до специфікації 59 до контракту S-AWC2007; 20 травня 2019 року №2 додаткова угода до специфікації 59 до контракту S-AWC2007 29 березня 2019 року №60; 10 квітня 2019 року №63; 18 квітня 2019 року №66; 24 травня 2019 року №68; 25 травня 2019 року №69; 25 травня 2019 року №70; 14 травня 2019 року №73; 14 травня 2019 року №74; 30 травня 2019 року №81; 21 червня 2019 року №89; 31 липня 2019 року №1 додаткова угода до специфікації 89 до контракту S-AWC2007.

Факт передачі товару підтверджується Актами прийому-передачі та вантажно-митними деклараціями про фактичне вивезення.

Між позивачем та ТОВ Компанія Агро-Сервіс-Трейд укладено договори комісії від 20 квітня 2018 року №20-04/18-К та від 02 липня 2018 року №02-07/18-К, №11-К, відповідно до яких ТОВ Компанія Агро-Сервіс-Трейд зобов`язується з дорученням позивача, за комісійну плату вчинити за рахунок позивача від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу сільськогосподарської продукції позивача на експорт, в асортименті та за ціною, не нижче узгодженої сторонами, а також вчинити інші дії, пов`язані з відправкою товару на експорт.

Належним виконанням ТОВ Компанія Агро-Сервіс-Трейд своїх зобов`язань вважається вчинення ним правочину щодо продажу товарів та фактичного його передачі третім особам. Виконання ТОВ Компанія Агро-Сервіс-Трейд своїх зобов`язань підтверджується Звітом комісіонера.

До договору комісії від 02 липня 2018 року №11 -К було укладено дві додаткові угоди від 10 липня 2018 року №1 та від 30 липня 2018 року та Специфікацію від 20 липня 2018 року №25А.

До договорів комісії від 20 квітня 2018 року №20-04/18-К та від 02 липня 2018 року № 02-07/18-К було укладено Додаткову угоду від 23 квітня 2018 року №1 та Специфікацію від 07 травня 2018 року №4S.

До договору комісії №02.07/18-К було укладено ряд Додаткових договорів і Специфікацій, а саме: Додаткова угода від 10 липня 2018 року №1/1; Додаткова угода від 30 липня 2018 року б/н; Додаткова угода від 10 серпня 2018 року №1; Додаткова угода від 26 жовтня 2018 року №3; Додаткова угода від 08 листопада 2018 року №5; Специфікація від 02 липня 2018 року №1SF; Специфікація від 06 вересня 2018 року №5SF; Специфікація від 09 вересня 2018 року №6SF; Специфікація від 03 жовтня 2018 року №7SF; Специфікація від 10 жовтня 2018 року №8SF; Додаткова угода до Специфікація від 10 жовтня 2018 року №8SF від 30 жовтня 2018 року №4.

На виконання умов договорів були укладені наступні Контракти: від 02 липня 2018 року №4/0718-INAT і до нього Специфікацію від 02 липня 2018 року №2SA; від 20 квітня 2018 року №9-0418-ОРАТ та Специфікацію до нього від 07 травня 2018 року №4S; від 02 липня 2018 року №3/0718-INAT та Специфікації до нього від 02 липня 2018 року №1SF; від 06 вересня 2018 року №5SF, від 09 вересня 2018 року №6SF, від 03 жовтня 2018 року №7SF, від 10 жовтня 2018 року №8SF та Додаткову угоду від 10 жовтня 2018 року до специфікації №8SF.

На підтвердження виконання умов контрактів до матеріалів справи позивачем надано копії актів прийому-передачі, звітів комісіонера, вантажно-митних декларації, платіжних доручень.

За результатом виконання вказаних договорів кладені та зареєстровані податкові накладні: від 25 липня 2018 року № 7, № 8, від 31 липня 2018 року № 9, № 10, від 06 липня 2018 року за № 1, №2, від 10 липня 2018 за № 3, № 4, від 08 жовтня 2018 року №1, №2, № 3, від 09 жовтня 2018 року № 4, № 5, № 6, від 10 жовтня 2018 року № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, від 11 жовтня 2018 року № 12, № 13, № 14, від 31 жовтня 2018 року № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28.

Слід зазначити, що надані до перевірки та до матеріалів справи позивачем первинні документи мають такі обов`язкові реквізити: найменування платника податків та його контрагента, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Отже, надані позивачем первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу статті 44 Податкового кодексу України, ч. 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Однією із підстав для встановлення порушення позивачем права на донарахування йому грошових зобов`язань скаржник зазначив лист ГУ ДФС у Кіровоградській області від 05 грудня 2019 року №2739/7/11-28-21-03-12, в якому зазначено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017120010000020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 статті 212 КК України.

В травні 2018 року підрозділами податкової міліції ГУ ДФС у Кіровоградській області припинено два конвертаційних центра в ході проведення обшуків, в рамках даного кримінального провадження було виявлено печатки підприємств, серед яких ТОВ БІО-ЛІДЕР ЗАПОРІЖЖЯ .

У зв`язку з викладеним було прийнято рішення про внесення змін до фабули кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 205 КК України, зокрема ТОВ БІО-ЛІДЕР ЗАПОРІЖЖЯ віднесено до реєстру фіктивних підприємств та до категорії ризикових суб`єктів господарювання.

Зв`язок між правовідносинами позивача з ТОВ Аріона III та кримінальним провадженням щодо ТОВ БІО-ЛІДЕР ЗАПОРІЖЖЯ відповідач пояснює тим, що відповідно баз даних АІС Податковий блок у період квітень - липень 2019 року постачальником олії соняшникової нерафінованої на адресу ТОВ АРІОНА III , яка в подальшому реалізована на адресу ТОВ СІЛЬПО-ФУД , є ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ АГРО-ВЕРЕСТ , тобто контрагент по 3 ланцюгу постачання (контрагент контрагента контрагента).

Відповідно до ч. 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій. В свою чергу, окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності (нереальності) операції.

Наведене узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові по справі №822/551/18.

При цьому суд наголошує, що за результатами кримінального провадження №32017120010000020 на даний час жодні вироки не виносилися.

Відтак інформація про наявність кримінального провадження №32017120010000020 та нібито встановленні досудовим розслідуванням факти не можуть розглядатись як доказ нереальності операцій та правомірності позиції контролюючого органу щодо відповідного донарахування грошових зобов`язань позивачу, оскільки наведені доводи не є доказами, отриманими в порядку, визначеному КПК та КАС України та є недоведеними, а як наслідок - неналежними.

Також колегія суддів вважає, що скаржник неправомірно використав інформацію про порушення законодавства в ланцюзі постачання фактично контрагентом контрагента позивача.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань, визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.

Навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

Жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків - одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність додатковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин

Таким чином, апелянт, використовуючи інформацію про порушення законодавства ТОВ БІО-ЛІДЕР ЗАПОРІЖЖЯ протиправно застосував до позивача негативні наслідки, порушуючи принцип персональної відповідальності.

Щодо посилання апелянта на те, що не встановлено джерело походження товару, поставленого позивачу. '

Відповідний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що ним було направлено запит на адресу ГУ ДПС у Донецькій області №5668/7/28-10-44-01-10 щодо проведення зустрічної звірки стосовно взаємовідносин ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ АГРО-ВЕРЕСТ з ТОВ БІО-ЛІДЕР ЗАПОРІЖЖЯ , на який станом на день підписання акту відповідь не отримано. Також на адресу ГУ ДФС у Кіровоградській області спрямовано запит №11034/9/28-10-44-01-10 з метою отримання пояснень стосовно гр. ОСОБА_2 щодо причетності до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ АПС ІНВЕСТ , на який станом на день підписання акта відповідь не отримано.

Тобто, позиція скаржника ґрунтується на припущеннях про порушення, які не були підтверджені жодними доказами. Зокрема, у скаржника відсутня будь-яка податкова інформація, отримана за результатами ініційованої ним зустрічної звірки.

Разом з тим, факт неможливості проведення звірки за своїм правовим навантаженням доводить виключно неможливість її проведення, та сам по собі жодним чином не може довести наявність або відсутність реального проведення господарських операцій.

Таким чином, не проведення чи неможливість проведення зустрічної звірки не може вважатись обґрунтованим доводом для формування-висновків контролюючого органу про відсутність реального проведення господарських операцій позивачем.

Щодо посилання скаржника на відсутність переведення та розвантаження товарів на портових терміналах.

Так, відповідач зазначив, що на запит в ході проведення перевірки від 14 листопада 2019 року №2 посадовими особами ТОВ СІЛЬПО-ФУД не надано договори по зберіганню олії соняшникової на терміналах ПАТ ЮЖК , ТОВ ДЕЛЬТА ВІЛМАР Україна . На підставі вищенаведеного скаржник зробив висновок, що не можливо підтвердити факт розвантаження та подальшого зберігання олії соняшникової нерафінованої загальною вагою 11 885 т на терміналах ПАТ ЮЖК , ТОВ ДЕЛЬТА ВІЛМАР Україна .

Слід зазначити, що насьогодні більшість компаній-нерезидентів придбають квоту під конкретний об`єм товару у відповідному терміналі на конкретний період часу. Не можна погодитися з позицією скаржника з огляду на те, що позивач не укладає на пряму договорів з терміналами ПАТ ЮЖК та ТОВ Дельта Вілмар Україна , оскільки придбаний у ТОВ Аріона III , ФГ Хмельов О.В. та ТОВ Центр Комторг товар одразу цими продавцями поставляється відповідно до умов договорів безпосередньо на відповідний термінал в порту в квоту підприємств-покупців, у яких укладені договори з портовими терміналами, на завантаження товару у термінали, елеватори тощо.

У позивача ж укладений договір поставки з покупцем-нерезидентом, якому і відвантажується товар. У покупця-нерезидента наявна квота в терміналах ПАТ ЮЖК та ТОВ Дельта Вілмар Україна , в рахунок якої і відбувається навантаження термінала товаром, що підтверджується товарно-транспортними накладними, де зазначено, що вантажовідправником виступає підприємство за договором з контрагентами позивача, а вантажоодержувачем виступає термінал в квоту кінцевого покупця-нерезидента.

Скаржник також зазначає, що в ході перевірки встановлено, що ОСОБА_3 був відсутній на території України (в тому числі у місті Києві), про що свідчить лист Головноао центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 25 листопада 2019 року №0.184-40273/0/15-19.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що висновок про те, що документ може бути складений однією датою, а підписаний іншою підтверджується висновком індивідуальної податкової консультації ДПС України від 17 березня 2020 року N 1112/6/99-00-07-03-02-06/ІПК та від 14 травня 2020 року №1996/6/99-00-07-02- 02-06/ІПК.

Враховуючи податкову консультацію, а також те, що серед обов`язкових реквізитів документа, визначених ч.2 статті 9 Закону № 996, дата підписання документа відсутня, платникам податку при здійсненні операцій з постачання послуг з метою визначення дати виникнення податкових зобов`язань з ПДВ та, відповідно, складання податкових накладних за такими операціями, слід використовувати дату складання документа (в паперовій чи електронній формі), який містить відомості про постачання послуг платником податку, оскільки даний реквізит визначений Законом № 966 як обов`язковий для первинного документа.

Тобто, первинний документ повинен містити саме дату складання первинного документу, а не його підписання.

Звіт комісіонера є документом, в якому одна сторона договору повідомляє іншу сторону договору про виконання зобов`язань. Цей документ може бути підписаний в іншу дату, ніж дата складання.

Щодо взаємовідносин позивача з ФГ Хмельов Олександр Васильович , то апелянт послався на відсутність факту перевезення товару.

В акті перевірки відповідач встановив здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків в первинних документах, зокрема, відсутнє законне перевезення до терміналів TOB ЕВЕРІ , ТОВ МП ТЕРМІНАЛ-УКРХАРЧОЗБУТСИРОВИНА .

Даний висновок зроблено на підставі того, що відповідно до даних товарно-транспортних накладних не можливо ідентифікувати автомобільних перевізників у зв`язку з зазначенням найменування перевізника без додаткової інформації та обов`язкових реквізитів. З метою дослідження послуг з перевезення в ході проведення перевірки було направлено запити на власників транспортних засобів, зазначених в ТТН, однак на дату підписання акта перевірки відповіді відсутні.

Проте, колегія суддів зазначає, що доводи про неможливість ідентифікації автомобільних перевізників без додаткової інформації та обов`язкових, на думку скаржника, реквізитів не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства.

Так, згідно п. 11.1. Наказу Міністерства транспорту України Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну .накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

В усіх товаро-транспортних накладних, які були досліджені скаржником під час перевірки, було відображено найменування перевізника, як того вимагало чинне законодавство. Відображення даного обов`язкового реквізиту підтверджується також і самим Скаржником, оскільки Додаток №10 до Акту перевірки містить інформацію про найменування перевізників щодо кожної із товаро-транспортних накладних.

Відповідач у скарзі також стверджує, що позивачем не було надано видаткових накладних щодо поставки ТМЦ на суму 198 103 679 грн.

Між тим, за твердженням позивача, що жодним чином не спростовано відповідачем, під час податкової перевірки ним надавалися всі первинні документи щодо взаємовідносин з ФГ Хмельов О.В. в аспекті придбання товару. Окрім цього надавалися і документи на підтвердження подальшого використання товару. До моменту закінчення перевірки жодних зауважень щодо первинних документів від інспекторів скаржника не надходило.

Крім цього, всі первинні документи додані до позовної заяви з детальною розбивкою по номенклатурі товару.

Також надані і документи щодо подальшого використання, а саме експорту придбаного товару за контрактом S-AWC2007 на весь придбаний асортимент товару, а саме: олію соняшникову, кукурудзу та ячмінь. До цих документів також надана детальна таблиця експорту товару з зазначенням кількості тон, номеру договору по придбанню, номеру контракту по експорту, загальною вартістю придбання та продажу, з якої вбачається економічна мета.

Щодо посилання апелянта на відсутність перевезення та розвантаження товарів на портових терміналах ТОВ Евері та ТОВ МП Термінал-Укрхарчзбутсировина , то суд вже висказав свою позицію з даного приводу вище.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Центр Косторг .

Так, скаржник вказав, що ним встановлено здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків в первинних документах, а саме: не встановлено джерела походження товару та його виробників.

Даний висновок відповідачем зроблено на підставі інформації про те, що ОСОБА_4 (водій відповідно до ТТН) працював за трудовим договором на ТОВ НІКСПЕЦТРАНС та був звільнений 01 квітня 2019 року, що унеможливлює перевезення олії соняшникової з 02 по 05 квітня 2019 року.

Окрім того, обґрунтуванням наведеному вище висновку відповідача є податкова інформація від ГУ ДПС в Миколаївській області стосовно того, що проведеним аналізом не підтверджено придбання насіння соняшника у контрагентів в адресу ТОВ ЦЕНТР КОМГОРГ та не зважаючи на те, що у ТОВ ВІСТА- К є в наявності основні засоби, необхідні виробничі потужності та трудові ресурси для виконання робіт (послуг) по переробці насіння соняшника, встановлено неможливість передачі ТОВ ЦЕНТР КОМГОРГ даного товару (насіння соняшнику) для переробки в адресу ТОВ ВІСТА-Кж .

Тобто, доводи скаржника фактично зводяться до наявності податкової інформації щодо діяльності контрагента контрагента позивача.

Разом з тим, як зазначено судом вище, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Оскільки ГУ ДПС в Миколаївській області не досліджувало жодних первинних документів по взаємовідносинах між ТОВ ЦЕНТР КОМГОРГ та ТОВ ВІСТА-К , така інформація не може вважатись належним доказом.

Щодо наявної інформації про звільнення водія до поставки товару, то ТОВ НІКСПЕЦТРАНС (працівником якої був водій) є субпідрядником ТОВ ПЕРФОМЕНС , яка була залучена для перевезення товару ТОВ ЦЕНТР КОМТОРГ .

При цьому, перевірка наявності та дійсності трудових відносин водія та перевізника не передбачено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Більше того, позивач не мав жодної можливості перевірити наявність діючого трудового договору водія субпідрядника перевізника, залученого контрагентом.

Таким чином, донарахування грошових зобов`язань позивачу за наведеними відповідачем доводами є безпідставним.

Аналізуючи договори комісії, укладені між позивачем та ТОВ КОМПАНІЯ АГРО-СЕРВІС-ТРЕЙД , відповідач зазначив, що відповідно до наданих до перевірки актів прийому-передачі на комісію встановлено, що за період травень-жовтень 2019 року ТОВ Сільпо Фуд передано в комісію ТОВ РАВЕН АГРО ПОСТАЧ-ПІВДЕНЬ кукурудзу, пшеницю. В ході проведення перевірки встановлено, що звіти комісіонерів за період з 07 по 10 жовтня 2019 року від імені ТОВ Сільпо Фуд підписував уповноважений представник ОСОБА_3, проте згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 перетнув кордон України з пункту пропуску Бориспіль 05 жовтня 2019 року о 08 годині 27 хвилині та був відсутній на території України до 12 жовтня 2019 року о 22 годині 36 хвилини. Наведене унеможливлює підписання ОСОБА_3 від імені ТОВ Сільпо Фуд первинних документів, а саме звітів комісіонерів за період з 07 по 10 жовтня 2019 року.

Як вже було зазначено судом, висновок про те, що документ може бути складений однією датою, а підписаний іншою підтверджується висновком індивідуальної податкової консультації ДПС України від 17 березня 2020 року N 1112/6/99-00-07-03-02-06/ІПК та від 14 травня 2020 року №1996/6/99-00-07-02- 02-06/ІПК.

Враховуючи податкову консультацію, а також те, що серед обов`язкових реквізитів документа, визначених ч.2 статті 9 Закону № 996, дата підписання документа відсутня, платникам податку при здійсненні операцій з постачання послуг з метою визначення дати виникнення податкових зобов`язань з ПДВ та, відповідно, складання податкових накладних за такими операціями, слід використовувати дату складання документа (в паперовій чи електронній формі), який містить відомості про постачання послуг платником податку, оскільки даний реквізит визначений Законом № 966 як обов`язковий для первинного документа.

Тобто, первинний документ повинен містити саме дату складання первинного документу, а не його підписання.

Звіт комісіонера є документом, в якому одна сторона договору повідомляє іншу сторону договору про виконання зобов`язань. Цей документ може бути підписаний в іншу дату, ніж дата складання.

Таким чином, доводи позивача про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту згідно з вищевказаними господарськими операціями доведені сукупністю наданих доказів та відповідачем не спростовані.

Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 15 грудня 2020 року.

Головуючий суддя В.В.Файдюк

судді Г.В. Земляна

Є.І.Мєзєнцев