Постанова

від 28.06.2022 по справі 400/1550/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 400/1550/19

адміністративне провадження № К/9901/33552/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у складі головуючого судді Брагаря В.С. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у складі колегії суддів: Федусика А.Г., Бойка А.В., Шевчук О.А. у справі № 400/1550/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ» (є правонаступником Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства «Рутенія-М»; далі - позивач, ТОВ «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ», платник податку) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Миколаївській області, контролюючий орган, податковий орган), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.02.2019 № 00008921406, № 00008931406, № 00008951402 та № 00008941402.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.12.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.02.2019 № 00008921406, № 00008931406, № 00008951402 та № 00008941402.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Миколаївській області на користь Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства «Рутенія-М» судові витрати в розмірі 19 241,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ» приписів податкового законодавства та доводять використання списаних добрив у власному виробництві. Також позивачем надано докази на підтвердження підписання видаткових касових ордерів посадовою особою підприємства.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

У період з 29.11.2018 по 27.12.2018 контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період діяльності з 01.10.2015 по 30.09.2018, в тому числі з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2015 по 30.09.2018, питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.07.2014 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт № 17/14-29-14-02/32093761 від 04.01.2019.

Відповідно до висновків указаного акта перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства:

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з урахуванням вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся (загальна податкова декларація з ПДВ) на загальну суму 111 480 грн, у тому числі за жовтень 2016 року на суму 436 грн; березень 2018 року на суму 85 323 грн, квітень 2018 року на суму 25 721 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 209.2 ст. 209 ПК України з урахуванням вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся (спеціальний режим оподаткування ПДВ), на загальну суму 98 565 грн за червень 2016 року, в тому числі: що сплачується до державного бюджету на суму 83 780 грн; що спрямовується на спеціальний рахунок на 14 785 грн;

- п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством не складено (не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду) та не зареєстровано в Єдиному реєстрі зведені податкові накладні, в яких платник податку повинен був визначати податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 198 802 грн, у тому числі за квітень 2018 року - 25 721 грн; березень 2017 року - 68 091 грн; квітень 2017 року - 104 990 грн;

- п. 27 розділу ІІІ; пп. 3 п. 58 розділу VI Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління національного банку України від 29.12.2017 № 148, - видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача на загальну суму 712 948,90 грн, що призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму 698 078,08 грн;

- п. 2.11 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а саме видача готівкових коштів під звіт на загальну суму 71620,27 грн без звітування підзвітними особами у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми;

- п. 19 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, а саме видача підзвітній особі готівки під звіт на суму 390 552,68 грн без звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

На підставі висновків акта перевірки 07.02.2019 відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 00008921406, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у розмірі 1 493 794,33 грн;

- № 00008931406, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у розмірі 17 905,07 грн;

- № 00008951402, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 262 556,00 грн;

- № 00008941402, згідно з яким до позивача застосовано штраф у розмірі 99 401,00 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у Миколаївській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень є пункти 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України; п. 27 розділу ІІІ, пп. 3 п. 58 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, п. 2.11 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637) у подібних правовідносинах; а також порушення судами норм процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів та неповного встановлення обставин справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими та такими, що винесені з повним з`ясуванням судами обставин, які мають значення для справи, та правильним застосуванням норм матеріального права без порушень норм процесуального права. Натомість доводи ГУ ДПС у Миколаївській області є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Також позивач указує на те, що невключення сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджується додатками № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за весь період перевірки, що містяться у матеріалах справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на площах орендованих земельних паїв протягом 2015-2018 років вів товарне сільськогосподарське виробництво, а саме вирощував озимий ячмінь, пшеницю, кукурудзу, соняшник, горох та сою.

У процесі вирощування сільськогосподарських культур для досягнення високого рівня врожаю застосовувалися добрива та засоби захисту рослин.

У 2016 році кукурудза вирощувалася на полях загальною площею 1264,28 га, в 2017 році - 1110,93 га, в 2018 році - 885,15 га. До посіву кукурудзи в березні та квітні 2016 року, а також квітні 2018 року в ґрунт внесено азотне добриво карбамід (42 % азоту), в березні та квітні 2017 року під посів кукурудзи внесено аміак рідкий.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що позивачем на сільськогосподарську культуру кукурудзу списувалися добрива (карбамід) по завищеним нормам, а саме ТОВ «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ» списувало карбамід з розрахунку 230-233 кг на га при нормі - 160 кг на га. Крім того, при списанні добрив, внесених у квітні 2016 року, позивачем не надало документів на підтвердження списання пального для роботи сільськогосподарської техніки.

З огляду на зазначене відповідач дійшов висновку, що позивачем списано добрива безпідставно та по завищеним нормам на загальну суму 944 011 грн, з яких 198 802 грн становить ПДВ.

Як установили суди попередніх інстанцій, наказом № 198 від 28.12.2015 за результатами розгляду службової записки щодо норм внесення мінеральних добрив від 25.12.2015, поданої головним агрономом ОСОБА_1 , затверджено норму списання карбаміду на рівні 200-250 кг на 1 га.

На підставі пояснень позивача, суди з`ясували, що кукурудза потребує значно вищих норм добрив, ніж інші зернові культури. За багатьма узагальненими даними на формування 1 т зерна з відповідною кількістю стебел і листя у середньому використовується 24-32 кг азоту, 10-14 кг фосфору, 25-35 кг калію, по 6-10 кг магнію і кальцію, 3-4 кг сірки, 11 г бору, 14 г міді, 110 г марганцю, 0,9 г молібдену, 85 г цинку, 200 г заліза. Залежно від рівня урожайності засвоюється різна кількість поживних речовин. Кукурудза формує велику кількість біомаси, тому має підвищену потребу серед зернових культур у забезпеченні елементами живлення, особливо азотом. Норма внесення азоту залежить від трьох основних чинників: наявність та доступність елементів живлення у ґрунті, наявність доступної вологи у ґрунті та особливостей гібриду. Азот має найбільший вплив на рівень урожайності. На підтвердження зазначеного позивачем надано копії з книги «Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур» за редакцією ОСОБА_4, ОСОБА_2 , викопіювання зі статей щодо норм внесення добрив для вирощування кукурудзи.

Крім того, указуючи на те, що внесення азоту (діючої складової карбаміду) як основного елементу живлення призводить до підвищення врожайності кукурудзи до рівня 7-9 т на га, позивачем долучено до матеріалів справи довідку № 56 від 12.06.2020, відповідно до якої врожайність кукурудзи у 2016 році становила 7,6 т на га, у 2018 році - 9,91 т на га.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано дійшли висновку, що ТОВ «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ» довело необхідність внесення карбаміду з розрахунку 230-233 кг на га, що мало на меті підвищення врожайності сільськогосподарської культури - кукурудзи та відповідало нормам внесення мінеральних добрив, визначених у службовій записці поданої головним агрономом ОСОБА_1 від 25.12.2015 та затвердженої наказом № 198 від 28.12.2015.

Натомість відповідачем в обґрунтування твердження, що при внесенні карбаміду більше рекомендованих норм (>160 кг на 1 га) настануть негативні наслідки у вигляді зниження врожайності чи знищення врожаю, не надано жодних доказів.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, у касаційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області, посилаючись на інтернет-ресурс українська вікіпедія, зазначає, що для різних культур необхідні різні кількості і співвідношення добрив. Точні дози добрив встановлюються агрохімічними лабораторіями на основі аналізів ґрунтів кожного поля.

Водночас жодних належних доказів на підтвердження свого твердження податковим органом не надано. Посилання на здійснений аналіз баз даних інтернет-ресурсів, зокрема Вікіпедія, не є належним доказом в розумінні процесуального закону, який би спростовував факт використання позивачем мінеральних добрив у господарській діяльності у визначеній кількості.

Крім того, судами встановлено, що у березні-квітні 2016 року та березні-травні 2018 року добрива вносилися власною сільськогосподарською технікою ТОВ «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ», а саме трактором МТЗ 1221, що підтверджується дорожніми листами тракториста-машиніста (№ 000078 від 18.03.2016, № 000083 від 19.03.2016, № 000089 20.03.2016, № 000093 від 21.03.2016, № 000098 від 22.03.2016, № 000103 від 23.03.2016, № 000115 від 28.03.2016, № 000119 від 29.03.2016, № 000131 від 31.03.2016, № 000138 від 01.04.2016, № 000190 від 02.04.2018, № 000199 від 03.04.2018, № 000215 від 04.04.2018, № 000276 від 10.04.2018), в яких зазначено вид робіт, культура та рух пального та оборотно-сальдові відомості по рахунку в розрізі полів, культур та статей витрат.

У березні-квітні 2017 року послуги по внесенню добрив (аміак водний) надавалися позивачу сторонніми контрагентами на підставі відповідного договору про надання послуг. Списання добрив проводилося на підставі актів про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, ядохімікатів та гербіцидів (від 21.03.2016, від 24.03.2016, від 04.04.2016, від 03.04.2018, від 05.04.2018, від 13.03.2018).

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що всі придбані ТОВ «ТАС АГРО ПІВДЕНЬ» мінеральні добрива використані у власній господарській діяльності позивача та у визначених ним кількостях, тому відсутні підстави для нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та реєстрації податкової накладної на вартість добрив. З огляду на це спірні податкові повідомлення-рішення від 07.02.2019 №00008951402 та №00008941402 прийняті податковим органом протиправно.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 07.02.2019 № 00008921406 та №00008931406.

У цій частині на обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (п. 27 розділу ІІІ, пп. 3 п. 58 розділу VI Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148; п. 2.11 гл. 2 Положення про ведення Національного банку України від 15.12.2004 № 637) у подібних правовідносинах та неповне з`ясування обставин справи, що полягає у видачі видаткових касових ордерів на ім`я одержувача бухгалтера підприємства ОСОБА_3 у період з 07.08.2018 по 17.08.2018 за відсутності останньої на робочому місці, так як згідно з табелем обліку використання робочого часу за серпень 2018 року ОСОБА_3 перебувала у відпустці.

Відповідно до пункту 17 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі - Положення № 148), суб`єкти господарювання використовують готівкову виручку (готівку), у тому числі готівку, одержану з банку, для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов`язковими платежами). Суб`єкти господарювання не мають права накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення витрат до настання строків цих виплат.

Так, на виконання зазначених вище положень наказом № 1 від 02.01.2018 встановлено ліміт залишку готівки в касі, який становив 6102,86 грн у період з 02.01.2018 по 30.09.2018, про що зазначено також в акті перевірки.

Пунктом 26 Положення № 148 передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником.

За положеннями пункту 27 Положення № 148 касир вимагає пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами).

Як установили суди попередніх інстанцій, видаткові касові ордери за серпень 2018 року відповідають всім зазначеним вимогам Положення № 148, зокрема в кожному з них зазначено: паспорт з номером та відомостями ким і коли він виданий; одержану суму, яка вказана прописом гривні цифрами копійки; та містять підписи керівника, головного бухгалтера, касира та одержувача коштів.

Згідно з пунктом 29 Положення № 148 приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Оприбуткування та видача готівкових коштів були повністю відображені у касовій книзі підприємства шляхом відповідних записів, що підтверджується витягами з касової книги.

Відповідно до акта перевірки (стор. 54), податковим органом не встановлено порушень порядку оприбуткування надходжень готівки до каси, проте встановлено порушення їх видачі. При цьому, видача та оприбуткування коштів здійсненні касиром підприємства - ОСОБА_3 .

Щодо висновку ГУ ДПС у Миколаївській області про неприйняття видаткових касових ордерів на ім`я одержувача ОСОБА_3 у період з 07.08.2018 по 17.08.2018, так як згідно з табелем обліку робочого часу за серпень 2018 ОСОБА_3 перебувала у відпустці, що унеможливлює отримання останньою готівкових коштів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з наказом бухгалтер ОСОБА_3 дійсно перебувала у відпустці у період з 07.08.2018 по 17.08.2018.

Водночас, відповідно до наданої пояснювальної записки бухгалтера ОСОБА_3 від 11.01.2019, під час відпустки з 07.08.2018 по 17.08.2018 вона продовжувала виконувати за власною ініціативою трудові обов`язки разового характеру, що стосувалися виплати орендної плати. Також у поясненнях вона підтверджує, що видаткові касові ордери містять її власноручний підпис у графі «Підпис одержувача» та графі «Видав касир», та керувалася наказом Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства «Рутенія-М» № 13 від 18.01.2018, яким встановлено можливість виходу на роботу під час перебування у відпустці. Крім того, ОСОБА_3 зазначила, що при виході у відпустку касу нікому не передавала.

Відповідно до наказу Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства «Рутенія-М» № 13 від 18.01.2018 матеріально відповідальним особам, у тому числі й бухгалтеру ОСОБА_3 , надано можливість, перебуваючи у щорічній відпустці, у разі нагальної потреби лише з власної ініціативи за погодженням з керівником підрозділу виконувати окремі трудові обов`язки разового характеру без дотримання режиму робочого часу, з`являтися на робоче місце для підтвердження фінансово-господарських операцій, що стосуються безпосередньо її посадових обов`язків.

Колегія суддів звертає увагу, що ані Кодекс законів про працю України, ані Закон України «Про відпустки» не містять застережень чи обмежень щодо здійснення працівником під час перебування у відпустці чи в інший період відпочинку передбачених трудовим договором функцій за власною ініціативою.

Таким чином, хоча виконання працівником, який перебуває у відпустці, окремих трудових обов`язків не відповідає змісту та меті відпустки, наявність таких обставини не може свідчити про дефектність первинного бухгалтерського документа та спростовувати засвідчені ними операції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в разі коли видаткові касові ордери містять всі визначені законом обов`язкові реквізити, у тому числі підписи головного бухгалтера та касира, дату складання, відомості про суму готівкових коштів, особу, від якої прийняті готівкові кошти, підставу для одержання готівки тощо, і не встановлено жодних доказів, які б свідчили, що зазначені касові ордери підроблені чи містять ознаки підробки, або іншим чином вказували на їх дефектність, такі документи є обов`язковими до врахування податковим органом під час проведення перевірки та складання відповідних висновків за наслідком її проведення.

З урахуванням вищевикладеного суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про протиправність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 07.02.2019 № 00008921406 та № 00008931406.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у Миколаївській області слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко