Постанова

від 29.06.2022 по справі 826/17380/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Київ

справа № 826/17380/16

адміністративне провадження № К/9901/178/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року (головуючий суддя Шрамко Ю.Т., судді Вєкуа Н.Г., Костенко Д.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року (головуючий суддя Мєзєнцев Є.І., судді Файдюк В.В., Чаку Є.В.)

у справі № 826/17380/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України,

третя особа - Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності»,

про визнання протиправним та скасування рішення, відшкодування судових витрат і шкоди

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи: Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" про визнання протиправним та скасування рішення від 17 червня 2016 року №13038/3А/16 про відмову у видачі патенту на винахід за заявкою № а 2012 13369, відшкодування судових витрат і шкоди у розмірі 2 000,00 грн.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

3.1. 23 листопада 2012 року позивачем подано заявку № а 2012 13369 на видачу патенту України на винахід «Тунельне судно».

3.2. Кваліфікаційна експертиза заявки № а 2012 13369 проведена відповідним уповноваженим Державної служби інтелектуальної власності України експертним закладом - ДП «Український інститут інтелектуальної власності» відповідно до Закону та встановлених на його основі Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 05 березня 2002 року № 197, (далі - Правила розгляду), та із врахуванням Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, які затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 22 січня 2001 року № 22, а її попередній висновок від 26 листопада 2015 року № 25712/ЗА/15, згідно з яким, за результатами кваліфікаційної експертизи встановлено, що відповідно до статті 7 Закону, заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, направлено заявнику.

3.3. Позивач надіслав до закладу експертизи заперечення від 04 січня 2016 року на попередній висновок кваліфікаційної експертизи.

3.4. За результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної відділом ДП «Український інститут інтелектуальної власності», з урахуванням змін і додаткових матеріалів, поданих у зв`язку з одержанням заявником попереднього висновку, встановлено, що заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, визначеним для нього частиною 1 статті 7 Закону України «Про охорону права на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року № 3687-XII (далі - Закон №3687-ХІІ), та підготовлено остаточний висновок про невідповідність винаходу умовам патентоздатності "новизна" та "винахідницький рівень" за результатами кваліфікаційної експертизи від 17 червня 2016 року № 13038/ЗА/16.

4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, Державна служба інтелектуальної власності України, затвердивши висновок від 17 червня 2016 року № 13038/3А/16 про відмову у видачі патенту на винахід за заявкою № а 2012 13369, діяв у спосіб та у межах повноважень, визначених законодавством України. Доказів, які б спростували висновки експертизи та, як наслідок, свідчили б про протиправність оскарженого рішення, позивачем суду не надано. Натомість, наявні в матеріалах справи докази, свідчать про обґрунтованість висновків експертизи, та як наслідок про правомірність оскарженого рішення.

4.1. Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від основного позову, а тому також не підлягають до задоволення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року, в якій просить скасувати ці судові рішення і ухвалити нове про задоволення позову.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які спричинили неправильне вирішення спору по суті. Зокрема, на думку позивача, судами попередніх інстанцій не надано оцінку його доводам по суті позовних вимог та наданих на їх підтвердження доказам. Не вирішено його клопотання про залучення до участі у справі спеціаліста з кораблебудування.

6. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у редакції до 08.02.2020, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

9. За змістом частин 1-3 статті 159 КАС України (чинної на час ухвалення судового рішення судом першої інстанції) та частин 1-3 статті 242 КАС України (чинної на час ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

10. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

11. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин. Цьому завданню кореспондує право особи на звернення до суду для вирішення публічно-правового спору у порядку, встановленому КАС України.

12. Аргументами касаційної скарги є те, що суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи порушили норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

13. Частинами 1, 2 та 3 статті 99 КАС України у редакції до 15 грудня 2017 року визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

14. Спірні правовідносини у цій справі регулюються нормами Закону №3687-ХІІ. Зокрема статтею 16 цього Закону встановлено, що експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з попередньої експертизи, формальної експертизи та, за заявкою стосовно патенту на винахід (секретний винахід), - кваліфікаційної експертизи і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності (частина 1).

Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення Установи надсилається заявнику.

15. Статтею 24 цього Закону (частини 1, 4, 9) встановлено, що заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою у судовому порядку, а також до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення Установи чи копій матеріалів, затребуваних відповідно до частини третьої статті 16 цього Закону.

Оскарження рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, до Апеляційної палати здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку, встановленому цим Законом та на його основі регламентом Апеляційної палати, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За подання заперечення сплачується збір. Якщо збір не сплачено у строк, зазначений у частині першій цієї статті, заперечення вважається неподаним, про що заявнику надсилається повідомлення.

Заявник може оскаржити затверджене Установою рішення Апеляційної палати у судовому порядку протягом двох місяців від дати одержання рішення.

16. Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що кінцевим результатом експертизи заявки є обґрунтований висновок експертизи, який набуває чинності після затвердження його Державною службою інтелектуальної власності України. Його може бути оскаржено до суду чи Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення. Рішення апеляційної палати може бути оскаржено до суду протягом двох місяців від дати одержання рішення.

17. Тобто, у цій категорії справ Законом №3687-ХІІ встановлено спеціальний строк оскарження рішень суб`єкта владних повноважень - два місяці від дати одержання рішення про відмову у видачі патенту, який повинен застосовуватись під час звернення до суду з огляду на приписи частини 3 статті 99 КАС України в редакції до 15 грудня 2017 року.

18. Матеріали справи містять остаточний висновок про невідповідність винаходу умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи, який набув статусу рішення про відмову у видачі патенту на винахід, №13038/3Ф/16, затверджений Державною службою інтелектуальної власності України 17 червня 2016 року (а. с. 10-16). Також відповідачем надано до суду доказ отримання цього рішення позивачем 12 липня 2016 року (а. с. 52). Позовна заява до суду подана 08 листопада 2016 року, тобто з пропуском установленого двомісячного строку звернення до суду. При цьому матеріали справи не містять відомостей щодо оскарження позивачем остаточного висновку про невідповідність винаходу умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи, який набув статусу рішення про відмову у видачі патенту на винахід, №13038/3Ф/16, затвердженого Державною службою інтелектуальної власності України 17 червня 2016 року до Апеляційної палати. Проте суди попередніх інстанцій не надали оцінки зазначеним доказам на предмет дотримання позивачем строку звернення до суду.

19. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 107 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

20. Положеннями статті 100 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

21. Суд першої інстанції відкрив провадження у справі 02 грудня 2016 року, однак питання щодо поновлення строку звернення до суду при цьому не вирішив. Не вирішено це питання і під час розгляду судом першої інстанції справи у підготовчому провадженні та під час розгляду справи по суті. Суд апеляційної інстанції цю прогалину не усунув.

22. Верховним Судом зроблено висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року по справі №809/1055/16), де зазначено, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що "право на суд" не є абсолютним і може бути обмежене, зокрема, строками давності (наприклад, рішення у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України»).

Відтак, Верховний Суд зауважує, що лише за умови дотримання позивачем строку звернення до суду або визнання причин пропуску строку поважними суд може розглядати справу і вирішувати спір по суті.

23. Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав відступати від вказаного висновку Верховного Суду та вважає, що встановлення судами обставин дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду має суттєве значення для правильного вирішення спору, що виник між сторонами.

24. Оскільки такі обставини судами попередніх інстанцій не встановлені, це є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій відповідно до вимог частини 2 статті 353 КАС України з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

25. З огляду на вимоги статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені недоліки, оскільки вони потребують встановлення певних обставин, які мають значення для вирішення справи, дослідження доказів.

26. За змістом статті 11 КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується зі статтею 9 КАС України (у чинній редакції) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

27. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

28. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

29. Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно у першу чергу вирішити питання щодо наявності або відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом. За наявності підстав для поновлення строку звернення до суду встановити всі обставини справи, належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами вирішити спір по справі.

Керуючись частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 327, 345, 349, 353 КАС України у редакції до 08.02.2020, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року по справі №826/17380/16 - скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя: В.М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров

С.М. Чиркін