Рішення

від 12.10.2007 по справі 12/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

12.10.2007                                                             Справа  № 12/201

за позовом приватного виробничо –комерційного підприємства „Вегас”,           м. Івано - Франківськ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал”,                м. Мукачево

про стягнення суми 11 366 грн. –основного боргу; 758,08 грн. –3% річних та 2 515,67 грн. – інфляційних збитків.

                                                                                               Суддя    Тисянчин  В. М.

                    Представники:

Від позивача –не викликався (не з'явився, явка на розсуд сторін)

Від відповідача – не викликався (не з'явився, явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним виробничо –комерційним підприємством „Вегас”, м. Івано –Франківськ до товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал”,  м. Мукачево про стягнення суми 11 366 грн. –основного боргу;758,08 грн. –3% річних та 2 515,67 грн. –інфляційних збитків.

          Позивач надіслав у судове засідання клопотання (факс вих. № 11-10/07к від 11.10.2007 року) в якому просить розглянути справу без участі свого представника.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки органу держстатистики про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

ВСТАНОВИВ:

            Заборгованість відповідача в сумі 11 366 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлений товар підтверджується матеріалами справи, зокрема:

        - видатковими накладними № 196 від 16.06.2005 року та №РН –0000468 від 27.09.2005 року;

      -  довіреністю  ЯИУ № 697540 від 16.06.2005 року;

      -  податковими накладними №196 від 16.06.2005 року та №468 від 27.09.2005 року;

      -   відомостями банківської установи про рух коштів між сторонами;

      -   оборотно – сальдовими відомостями за 16.06.05 –04.09.07р.р.;

    - розрахунком позову, а за таких обставин стягнення суми основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача (претензії №04-2 від 04.11.2005 року; №16-03/06 від 16.03.2006 року; №3/2006 від 15.08.2006 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

         Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товару (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми ( п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 758,08  грн. –3% річних та 2 515,67 грн –збитків від інфляції правомірні і підлягають задоволенню.

          При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно –державну значимість господарської діяльності відповідача, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з огляду на що, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з врахуванням його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4; 33;, 34; 36; 43; 44; 49; 75; 82 –84; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.            Позов задоволити  повністю.

  2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал”                      (м. Мукачево, вул. Фурманова, 21; код 32805821) на користь приватного виробничо –комерційного підприємства „Вегас” (м. Івано - Франківськ, вул. Січових Стрільців, 16/10; код 22188205) суму  11 366 (одинадцять тисяч триста шістдесят шість грн.) –основного боргу; 758,08 (сімсот п'ятдесят вісім грн. 08 коп.) –3% річних; 2 515,67 (дві тисячі п'ятсот п'ятнадцять грн. 67 коп.) –інфляційних збитків та 146,40 (сто сорок шість грн. 40 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

        Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.