Постанова

від 27.06.2022 по справі 538/661/22

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/661/22

Провадження № 1-кс/538/46/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2022 року Лохвицький районний суд Полтавської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2

прокурора Лохвицького відділу

Миргородської окружної прокуратури ОСОБА_3

користувача майна ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лохвиця Полтавської області клопотання прокурора Лохвицького відділу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022175600000123 від 23.06.2022 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,-

в с т а н о в и в:

Прокурор Лохвицькоговідділу Миргородськоїокружної прокуратуриПолтавської області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням у кримінальному провадженні№ 12022175600000123 від 23.06.2022 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України про арешт майна, а саме: автомобіля марки УАЗ модель 3909 д.н.з. НОМЕР_1 , деревину породи дуб, яка знаходиться в автомобілі, товарно-транспортну накладну № ПЛВ № 000279 від 22.06.2022 року, пластикову бірку з номерним зазначенням UA ДАЛРУ 196712948.

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначає, що 22.06.2022 року до ВП № 2 Миргородського РВП надійшов рапорт від начальника СРПП ВП № 2 Миргородського РВП ОСОБА_6 про те, що 22.06.2022 року близько 15 години 30 хвилин, ним спільно з працівниками СРПП зупинено по вул. Пушкіна в м. Лохвиця автомобіль марки УАЗ модель 3909 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана особа на даному автомобілі здійснювала перевезення деревини породи дуб, що підтверджується товарно-транспортною накладною, яка викликала сумніви, щодо об"єму деревини. Водій на вимогу працівників поліції не пред"явив свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу, що унеможливило встановити транспортний засіб, який зазначено в товарно-транспортній накладній, яким здійснювалось перевезення деревини.

При виїзді на місце події виявлено автомобіль марки УАЗ модель 3909 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході огляду встановлено, що автомобіль марки УАЗ модель 3909 д.н.з. НОМЕР_1 у вантажному відсіці містить деревину породи дуб. При зовнішньому огляді автомобіля встановлено, що даний транспортний засіб перефарбований з червоного на зелений колір. Документів, які надають право керування та експлуатацію даного транспортного засобу водієм не надано. Також не встановлені і документи про право власності вказаного автомобіля та належність державного номерного знаку виявленому транспортному засобу.

Відсутність документів на право власності, право користування та керування зупиненим траснспортним засобом вказує на факт внесення до товарно транспортної накладної № ПЛВ № 000279 від 22.06.2022 року завідомо неправдивих відомостей про транспортний засіб, яким здійснюється перевезення деревини.

Факт відсутності перебування даного транспортного засобу на обліку у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів підтверджується інформацією наданою територіальним сервісним центром № 5345.

23.06.2022 року автомобіль УАЗ модель 3909 д.н.з. НОМЕР_1 , вантаж у вигляді розпиляної на частини деревини породи дуб. який знаходиться в автомобілі, товарно-транспортну накладну № ПЛВ № 000279 від 22.06.2022 року, пластикову бірку з номерним зазначенням НОМЕР_2 визнано речовими доказами у вказаному провадженні.

Виходячи з того, що для досягнення повноти, всебічності та неупердженості розслідування вищезазначеного кримінального проступку, для збереження речових доказів, слідової інформації, проведення експертних досліджень та слідчих дій, унеможливлення втрати слідів кримінального проступку, приховування, пошкодження, псування, знищення речових доказів, з метою з"ясування походження даної деревини, для встановлення обставин вчиненого кримінального проступку та в подальшому для забезпечення відшкодування заявлених в ході досудового розслідування цивільних позовів, є потреба накладення арешту на майно, а саме на: автомобіль УАЗ модель 3909 д.н.з. НОМЕР_1 , вантаж, який знаходився у вантажному відсіці даного автомобіля у вигляді розпиляної на частини деревини породи дуб.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити клопотання про арешт майна.

Користувач майна,а саметранспортного засобу автомобіля УАЗ модель 3909 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечив, вказуючи на безпідставність такого.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що у ДП "Гадяцький лісгосп" ведеться журнал обліку осіб, які хочуть придбати деревину раз на рік в кількості 15 кб.м. Зазначив, що ним було помилково виписано квитанцію на іншу особу - на ОСОБА_7 . Пояснив, що ОСОБА_7 за дану деревину не розраховувався, при його зверненні він випише йому квитанцію на отримання деревини.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали клопотання, приходжу до наступного висновку.

При вирішенні клопотання про застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя діючи у відповідності до вимог КПК України та виходячи із завдання кримінально провадження має судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна відповідно до вимог ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що 22.06.2022 року відповідно до ЄО № 1885 від 22.06.2022 року ОСОБА_6 зупинений транспортний засіб УАЗ модель 3909 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , який перевозив деревину породи дуб з документами, які підлягають сумніву, а також щодо об"єму деревини, яка була зазначена у ТТН. Даний рапорт внесений в ЖЄО за ч. 1 ст. 246 КК України. У зв"язку з чим була складена постанова про адміністративне правопорушення серії БАБ № 764081 за ст. 126 ч. 1 КУпАП.

Дані обставини вказують на безпідставність клопотання прокурора про арешт майна.

Прокурор в своєму клопотанні обмежився наведенням обставин, за яких вчинено кримінальний проступок, виклав мету накладення арешту на вказане майно, однак не виклав обставини, які дають підстави вважати, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною підставою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.

З викладеного вбачається, що арешт вищевказаного майна є метою вказаного кримінального провадження, але повідомлення про підозру немає, потерпілого в провадженні немає.

З наданих прокурором матеріалів кримінального провадження взагалі неможливо зрозуміти, якій саме особі завдано шкоду правопорушенням.

Також, по факту прокурор намагається отримати забезпечення в рамках дійсного кримінального провадження майбутнього можливого цивільного позову.

Крім того в наявних матеріалах відсутні відомості про те, що будь-яку особу залучено до провадження у якості потерпілого, немає відомостей і про шкоду, завдану правопорушенням.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що прокурором, окрім іншого, не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, та не доведено, що унаслідок застосування вищевказаного арешту може бути виконано завдання, для виконання якого прокурор звернувся з клопотанням.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено можливість використання майна, на яке просить накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено, що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, а тому положення п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК України, не допускає у цьому випадку застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження, а накладення арешту на майно при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 98, 132, 170-173, 309, 376 КПК України,

у х в а л и в:

У клопотанні прокурора Лохвицького відділу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022175600000123 від 23.06.2022 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1