Рішення

від 28.06.2022 по справі 921/204/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 червня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/204/22

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Качунь І.Є.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО МІТ"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Родовід - М"

про стягнення боргу в розмірі 158 336, 76 грн.

за участі представника відповідача Матвійчука В.В.- адвокат

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО МІТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родовід - М" про стягнення боргу в розмірі 158 336, 76 грн.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом взятих на себе згідно умов договору поставки №20/11-1 від 20.11.2020 зобов`язань в частині повної та вчасної оплати поставленого товару, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість, сума якої заявлена до стягнення у судовому порядку.

Повноважний представник позивача у судове засідання не прибув, але від позивача на адресу суду 02.06.2022 надійшло клопотання №б/н від 26.05.2022 про проведення слухання справи за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №б/н (вх. №4041) від 23.06.2022. Вказує на те, що видаткова накладна №36 від 24.02.2021 виписана на суму 1 160 541,96 грн, в тому числі ПДВ, не містить належним чином вчиненого відтиску печатки відповідача, що ставить під сумнів наявність відповідного оригіналу документа у позивача, а також сам факт вчинення відповідної поставки. Також позивачем не надано об`ємної та повної виписки по рахунку, зокрема відсутні дані щодо руху коштів по рахунку, які мали надійти від відповідача станом на дату підписання відповідної видаткової накладної, виходячи із умов п.3.3. договору поставки. Розбіжності в розмірі оплати вказані у видаткових накладних є наслідком невірного ведення обліку обсягів фактичної поставки та проведення розрахунків.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "ЕКО МІТ" (Постачальник) та ТОВ "Родовід-М" (Покупець) 20.11.2020 було укладено договір поставки №20/11-1 (далі-Договір), згідно розділу 1 якого Постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, установлених у договорі, передати у власність Покупця товар, а саме: свиней (далі - товар), а Покупець - прийняти та оплатити його в порядку та на умовах, передбачених у даному договорі.

У розділі 2 сторони визначили строки та порядок поставки товару. Так, поставка товару здійснюється на умовах EXW франко-склад: свиноферма ТОВ "ЕКО МІТ" с. Батятичі, Камянка Бузький район, Львівська область, Україна. На кожну партію товару Постачальник на момент здійснення поставки надає Покупцеві в порядку та на його вимогу оригінали наступних документів: видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; ветеринарне свідоцтво; реєстраційне свідоцтво свиней. Датою поставки партії Товару вважається дата зазначена в видаткових накладних на Товар, підписаних уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається в момент передачі товару Покупцю в місці поставки, зазначеному в п.2.2. договору.

Загальна вартість договору визначається шляхом сумування вартості товару, яка вказана у видаткових накладних Покупцем. Умови оплати: передоплата 90% на підставі виставленого Постачальником Рахунку; решту 10 % на підставі видаткової накладної Покупець оплачує у день відвантаження на підставі видаткової накладної (п.п.3.1., 3.3. правочину).

Згідно з п.9.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов`язань - до моменту їх повного виконання. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії, жодна зі сторін не заявить про намір припинити його дію.

На виконання своїх договірних зобов`язань позивач поставив товар Покупцю, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №360 від 07.12.2020 на суму 352995,60 грн;

- №370 від 18.12.2020 на суму 1 029989,80 грн;

- №10 від 22.01.2021 на суму 935 268 грн;

- №36 від 24.02.2021 на суму 1 160541,96 грн.

Зазначені первинні документи бухгалтерського обігу підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму загальну суму 3 478 704,36 грн грн.

В свою чергу, ТОВ "Родовід-М" за отриманий товар була проведена часткова оплата. Зокрема, як вбачається із поданих Постачальником банківських виписок по рахунках, відповідачем було оплачено 3 320 367,60 грн. Зокрема:

- 15.12.2020 оплата в сумі 352995,80 грн;

- 24.12.2020 оплата в сумі 2205 грн;

- 24.12.2020 оплата в сумі 200000 грн;

- 24.12.2020 оплата в сумі 300000 грн;

- 14.01.2021 оплата в сумі 229898,80 грн;

- 14.01.2021 оплата в сумі 300000 грн;

- 08.02.2021 оплата в сумі 300000 грн;

- 16.02.2021 оплата в сумі 635268 грн;

- 09.03.2021 оплата в сумі 239000 грн;

- 09.03.2021 оплата в сумі 261000 грн;

- 19.03.2021 оплата в сумі 200000 грн;

- 19.03.2021 оплата в сумі 200000 грн;

- 28.09.2021 оплата в сумі 100000 грн.

Відтак, заборгованість по спірних поставках становить 158 336,76 грн. Її несплата слугувала підставою для звернення ТОВ "ЕКО-МІТ" до суду з відповідним позовом.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних міркувань.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Між учасниками цього спору виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи наявні в матеріалах справи видаткові накладні та часткову оплату вартості поставленого товару, суд дійшов висновку, що заборгованість по спірних поставках становить 158 336,76 грн.

Щодо заперечень відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відзиві на позов відповідач стверджує, що видаткова накладна №36 від 24.02.2021 на суму 1 160541,96 не містить належним чином вчиненого відтиску печатки відповідача, що ставить під сумнів наявність оригіналу цього документа у позивача, а також сам факт вчинення відповідної поставки.

Оцінюючи це заперечення, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 2.4 Договору датою поставки партії Товару вважається дата зазначена в видаткових накладних на Товар, підписаних уповноваженими представниками сторін. Отже, факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін, а тому відтиск печатки на вказаних накладних не є необхідною умовою для підтвердження самої поставки. До того ж, на видатковій накладній №36 міститься відтиск печатки відповідача, однак із незначним дефектом. Поряд із цим даний недолік не є перешкодою для ідентифікації особи, відтиск печатки якої нанесений на документі. Варто також зазначити, що вказаний відтиск нанесений посадовими особами відповідача, за дії яких позивач відповідати не може.

Крім того слід врахувати , що представник відповідача подав до суду клопотання про ознайомлення із матеріалами справи 14.06.2022 року та ознайомився з ними 22.06.2022. Відтак, у Товариства, за наявності сумнівів щодо справжності копії накладної № 36, яка подана позивачем, було достатньо часу для надання суду для дослідження власного примірника цього бухгалтерського документу. Аналогічно, посилаючись у відзиві на позов на те, що позивачем не враховані всі проведені ТОВ "Родовід - М" оплати за спірним Договором, ні до відзиву на позов, ні у судове засідання доказів, які б цю обставину засвідчували, відповідачем не подано.

Водночас, в розумінні частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

У статті 79 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей"… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS")".

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на наявність видаткових накладних про поставку товару та відсутність у матеріалах справи доказів, що спростовують їх відомості, або доказів, які засвідчують здійснення ТОВ "Родовід - М" оплати за отримані товари в повному обсязі, суд приходить до висновку, що факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, за вірогідністю доказів, є доведеним.

Виходячи з вище наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ТОВ "ЕКО МІТ" в повному обсязі як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Згідно зі ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родовід - М" (вул. Миру, 17"Ї", с. Коханівка, Тернопільський район, Тернопільська область, 47331, іден. код 37753815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО МІТ" (вул. І Франка, буд. 369А, с. Батятичі, Кам`янка Бузький район, Львівська область, 80423, ідент. код 38940219) - 158 336 (сто п`ятдесят вісім тисяч триста тридцять шість) грн 76 коп. заборгованості та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 01.07.2022.

Суддя О.В. Руденко